Постанова № 9756043, 02.06.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-633/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Кузьменко М.В.,

за участю:

представника позивача - Заїка О.В.

представників відповідача - Семенка Б.М., Шумської І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортуна Оіл" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

В С Т А Н О В И В:

16 лютого 2010 року ТОВ "Торговий дім "Фортуна Оіл" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 15 січня 2010 року №0000122301/0/52, від 15 січня 2010 року №0000142301/0/53, від 19 січня 2010 року №0000181702/0/32.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Кременчуцькою ОДПІ проведена планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року. Результати даної перевірки набрали форму акту №6571/23-210/34607806 від 31 грудня 2009 року, в якому зафіксовані порушення, що фактично позивачем допущені не були. На підставі висновків цього акту прийнято податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 15 січня 2010 року №0000122301/0/52, від 15 січня 2010 року №0000142301/0/53, від 19 січня 2010 року №0000181702/0/32.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки винесені без урахування фактичних обставин, які не були враховані під час прийняття спірних рішень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, свої рішення вважають законними, обґрунтованими та такими, що прийняті правомірно на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та Закону України "Про податок на додану вартість" в зв'язку із безпідставним заниженням позивачем податкових зобов'язань.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведена планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 6571/23-210/34607806 від 31 грудня 2009 року. В ході проведення перевірки, встановлено порушення:

підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 379238,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2008 року у сумі 361668,00 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 17570,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 208711,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року.

підпункту 74.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 352360,00 грн., в тому числі за квітень 2008 року в сумі 76267,00 грн., за травень 2008 року в сумі 252707,00 грн., за липень 2008 року в сумі 13170,00 грн., за вересень 2008 року в сумі 10216,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 76267,00 грн., в тому числі за квітень 2008 року на суму 76267,00 грн.

підпункт 3.4 статті 3, абзац "є" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункт 4.2.15 пункту 4.2. статті 4, пункт 7.1 статті 7, пункт 7.3 статі 7, підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункт 9.10.1 пункту 9.10 статті 9, підпункт 9.10.3 пункту 9.10 статті 9, підпункт "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на сумі 5804,07 грн., в тому числі по періодах: за травень 2008 року - на суму 68,51 грн., за жовтень 2008 року - на суму 5603,21 грн., за листопад 2008 року - на суму 132,35 грн.

На підставі акту перевірки № 6571/23-210/34607806 від 31 грудня 2009 року винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2010 року №0000122301/0/52, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 379238,00 грн. та штрафними санкціями 189619,00 грн., від 15 січня 2010 року №0000142301/0/53, яким визначено зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 352360,00 грн. та штрафними санкціями 176180,00 грн., від 19 січня 2010 року №0000181702/0/32, яким визначено зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 5804,07 грн. та штрафними санкціями 11608,14 грн.

Позивач, вважаючи висновки викладені в зазначеному акті упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень оскаржив їх до суду.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000122301/0/52 від 15 січня 2010 року щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 379238,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 189619,00 грн., суд приходить до наступних висновків.

Підприємством позивача у ІІ-ІІІ кварталах 2008 року до складу валових витрат віднесено суму 136702, 00 грн. за оплату послуг, отриманих від ТОВ "Тример ЛТД" за договором про надання послуг від 05 березня 2008 року №105/0503 (копія договору з додатками наявна в матеріалах справи), яку було включено до складу валових витрат згідно актів виконаних робіт №2 від 30 квітня 2008 року та №3 від 31 травня 2008 року.

Актом перевірки № 6571/23-210/34607806 від 31 грудня 2009 року також встановлено, що у ІІ-ІІІ кварталах 2008 року ТОВ "Торговий дім "Фортуна Оіл" зайво віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 1588962,00 грн., сплачену за ПММ ТОВ "Стеноіл" згідно договору купівлі-продажу від 14 квітня 2008 року №14/04-01 (копія договору наявна в матеріалах справи). В обґрунтування такого твердження відповідачем зазначено, що підприємством позивача з ТОВ "Стеноіл" укладено договори зберігання №116/04-08 від 25 квітня 2007 року та №140/08 від 25 березня 2008 року, проте первинні документи на їх виконання надані для перевірки не були.

Як вбачається з матеріалів справи, такі дії позивача Кременчуцькою ОДПІ розцінені як неправомірні внаслідок необумовленості цих послуг у положеннях вищевказаного договору, відсутності на момент перевірки залізничних накладних та комплекту перевізних документів щодо операцій, проведених з ТОВ "Тример ЛТД" у ІІ-ІІІ кварталах 2008 року, а також зроблено висновок про неправомірне віднесення ТОВ "Торговий дім "Фортуна Оіл" у ІІ-ІІІ кварталах 2008 року до складу валових витрат 136701,47 грн., сплачених на виконання такого договору.

Статтею 204 ЦК України презюмується правомірність правочинну, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно вимог статті 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами), а на вимогу однієї або обох сторін - судом.

З вищенаведеного вбачається, що податкові органи позбавлені компетенції тлумачити правочини (договори), а доказів визнання вищезазначених договорів нечинними в судовому порядку відповідачем суду не надано.

Крім того, заходів для встановлення факту надання послуг за договорами позивача та його контрагентів зустрічних перевірок тощо органами ДПІ не проведено, за таких обставин суд вважає висновки про необхідність донарахування податку на прибуток такими, що зроблені безпідставно.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно з частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У частині 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинних документів встановлені статтею 9 цього ж Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату і місце складання; 3) назву підприємства, від імені якого складено документ; 4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

В судовому засіданні представниками відповідача не заперечувався факт відповідності, наданих до перевірки первинних документів вимогам статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", отже розрахункові та платіжні документи з операцій, проведених позивачем з ТОВ "Тример ЛТД" та ТОВ "Стеноіл" у ІІ-ІІІ кварталах 2008 року, належно оформлені та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо правильності віднесення позивачем витрат до складу валових вказаного періоду, та неправомірності донарахування відповідачем ТОВ "Торговий дім "Фортуна Оіл" податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та застосування штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №0000122301/0/52 від 15 січня 2010 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000142301/0/53 від 15 січня 2010 року про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 352360,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 176180,00 грн., суд приходить до наступного.

Через обставини, яким було надано оцінку вище Кременчуцькою ОДПІ зроблено висновок про зайве віднесення позивачем до складу валових витрат сум за правочинами, укладеними ТОВ "Торговий дім "Фортуна Оіл" з ТОВ "Тример ЛТД" та ТОВ "Стеноіл" за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року та встановлено порушення підпункту 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

За правилами пункту 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки, податкові накладні, видані ТОВ "Тример ЛТД" (№72/310308 від 31 березня 2008 року на суму ПДВ 7227,06 грн.; №06/230408 від 23 квітня 2008 року на суму ПДВ 5564,39 грн.; №20/300408 від 30 квітня 2008 року на суму ПДВ 13169,48 грн.; №11/310508 від 31 травня 2008 року на суму ПДВ 8606,42 грн. (копії податкових накладних наявні в матеріалах справи)) та ТОВ "Стеноіл" (№130 від 25 квітня 2008 рок на суму ПДВ 63475,64 грн.; №136 від 08 травня 2008 року на суму ПДВ 64608,22 грн.; №137 від 08 травня 2008 року на суму ПДВ 60811,61 грн.; №138 від 08 травня 2008 року на суму ПДВ 127286,95 грн.; №226 від 20 травня 2008 року на суму ПДВ 1609,96 грн.) недійсними або скасованими не визнавались, то є чинними та підлягають до застосування для формування податкового кредиту.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0000142301/0/53 від 15 січня 2010 року прийняте внаслідок того, що Кременчуцькою ОДПІ, при проведенні перевірки, не взято до уваги сум ПДВ визначених вищезазначеними накладними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що донарахування спірного податкового зобов'язання з податку на додану вартість здійснене безпідставно.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000181702/0/32 від 19 січня 2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у загальній сумі 17412,21 грн. (5804,07 грн. - за основним платежем та 11608,14 за штрафними (фінансовими) санкціями).

Кременчуцькою ОДПІ встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства під час проведення перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на суму 5804,07 грн., в тому числі па періодах: за травень 2008р. - на суму 68,51 грн.; за жовтень 2008 року - на суму 5603,21 грн.; за листопад 2008р. - на суму 132,35 грн.

Судом встановлено, що у жовтні 2008 року директором ТОВ "Торговий дім "Фортуна Оіл" ОСОБА_5 отримані додаткові блага у вигляді оплати чартерного рейсу за маршрутом Бориспіль-Хмельницький-Бориспіль, вартість якого складає 35859,05 грн., проте підприємством позивача не було утримано з нього податок з доходів фізичних осіб у сумі 5378,86 грн.

Зазначені кошти відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є додатковим благом платника податку - "Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його роботодавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку...".

Згідно абзацу "є" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу місячного оподатковуваного доходу включаються доходи, отримані платником податків від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки)...

Згідно підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми його доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Судом встановлено, та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні, з суми, перерахованої за чартерний рейс, податок з доходів фізичних осіб не утримувався.

Внаслідок таких дій ТОВ "Торговий дім "Фортуна Оіл" порушено вимоги пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок..., в результаті чого підприємством недоутримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 5378,86 грн.

Судом не береться до уваги твердження представника позивача, що проїзд до місця відрядження та у зворотному напрямку повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) не розглядається як одержане такими працівниками додаткове благо та не підлягає оподаткуванню, оскільки в порядку підпункту 5.2.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є витратами, сплаченими (нарахованими) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) внаслідок чого витрати на чартерний авіарейс у зв'язку з відрядженням є витратами на підготовку, організацію та ведення виробничої діяльності, виходячи з наступного.

Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що додатковим благом не вважаються, поїздки транспортом загального користування, а зафрахтоване повітряне судно не може бути віднесено до такого.

Крім того, позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували, що чартерний рейс був здійснений в межах фінансово-господарської діяльності підприємства.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №0000181702/0/32 від 19 січня 2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників обґрунтовані, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині його скасування.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Матеріали справи у їх сукупності свідчать про протиправність прийнятих відповідачем повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 15 січня 2010 року № 0000122301/0/52 та №0000142301/0/53.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 814, 71, 94, 159, 160164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 15 січня 2010 року № 0000122301/0/52.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 15 січня 2010 року №0000142301/0/53.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Оіл" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 08 червня 2010 року.

СуддяС.С. Бойко