Рішення № 97560099, 26.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року Справа № 160/1338/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

03.02.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-2163-52/04-63 від 11 травня 2019 року на суму 21030,90 грн. і вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-2163-52/04-63 від 09 серпня 2019 року на суму 23785,08 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу сформовану ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-2163-52/04-63 від 03 грудня 2019 року на суму 21030,90 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що з позивача як з найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець, а як фізична особа підприємець підприємницьку діяльність не здійснює з 2012. Крім того, зазначено, що в оскаржуваних вимогах відповідачами не зазначено конкретний період, за який нараховано борг. Отже, відповідачами було протиправно прийнято вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому вони підлягають скасуванню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказану адміністративну справу 03.02.2020 було передано на розгляд судді Прудник С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено, визнано причини пропуску строку звернення до суду неповажними. Позовну заяву повернуто позивачу.

Разом із позовною заявою позивачу повернуто копії позовної заяви із додатками у відповідності до кількості осіб у справі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказану адміністративну справу 04.12.2020 було передано на розгляд судді Захарчук-Борисенко Н.В.

Ухвалою суду від 09.12.2020 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десять) днів з дня отримання копії цієї ухвали.

23.12.2020 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 09.12.2020 було усунуто недоліки адміністративного позову.

Ухвалою суду від 28.12.2020 будо відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 КАС України. Цією ж ухвалою встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Ухвалу суду від 28.12.2020 та позовну заяву з додатками до неї відповідачами отримано, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем 1 -ГУ ДФС у Дніпропетровській області та відповідачем 2 – ГУ ДПС у Дніпропетровській області відзив на позовну заяву до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань ОСОБА_1 з 09.01.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а 12.07.2019 припинено підприємницьку діяльність.

Сплата страхових внесків, зокрема, за 2012 – 2019 роки, підтверджується наявною в матеріалах справи копією Індивідуальної відомості про застраховану особу – ОСОБА_1 .

Проте, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-2163-52/04-63 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 21030,90 грн. та вимогу від 09.08.2019 №Ф-2163-52/04-63 на суму 23785,08 грн. та Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вимогу від 03.12.2019 №Ф-2163-52/04-63 на суму 21030,90 грн.

Позивач вважає, що у зв`язку з тим, що він є найманим працівником, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нього сплачує Підприємство, відповідно, обов`язок щодо подвійної сплати такого внеску за нібито провадження позивачем підприємницької діяльності – відсутній.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як передбачено нормою частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи положення частини третьої статті 6 Закону № 2464-VI, вказані обов`язки поширюються також на платників єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, тобто і на позивача у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.01.2007, однак, 12.07.2019 державну реєстрацію припинено.

Крім того, суд зауважує, що позивач з 2012 є найманим працівником, що підтверджується матеріалами справи, а тому, в оскаржуваний період сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача здійснював його роботодавець.

Відтак, у спірний період позивач не мав статус платника єдиного внеску як фізична особа-підприємець.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

База нарахування єдиного внеску визначається статтею 7 Закону № 2464-VI.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Водночас, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

З урахуванням вищевикладеного, тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (але господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, фактично спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказані правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.

На підставі частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд зазначає, що в оскаржуваних вимог про сплату боргу не зазначено за який період позивачу нараховано борг зі сплати єдиного внеску.

Також, суд зауважує, що згідно відомостей Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських з 12.07.2019 державну реєстрацію припинено.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що нарахування відповідачами недоїмки зі сплати єдиного внеску на підставі даних інтегрованої картки платника єдиного внеску є протиправним, а тому вимога Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-2163-52/04-63 від 11 травня 2019 року на суму 21030,90 грн. і вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-2163-52/04-63 від 09 серпня 2019 року на суму 23785,08 грн. та вимогу сформовану ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-2163-52/04-63 від 03 грудня 2019 року на суму 21030,90 грн. підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище викладені обставини справи та, здійснивши системний аналіз вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо строку звернення до суду.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дія Закону України “Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Положеннями абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачено наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок. Однак, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ.

Таким чином, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному і/або судовому порядку. При цьому оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI.

Відповідно до абзацу 10 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що законодавцем встановлено десятиденний строк, перебіг якого починається за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, для оскарження такої вимоги.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.02.2020 позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2163-52/04-63 від 11 травня 2019 року на суму 21030,90 грн., № Ф-2163-52/04-63 від 09 серпня 2019 року на суму 23785,08 грн. та № Ф-2163-52/04-63 від 03 грудня 2019 року на суму 21030,90 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк десять робочих днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску;

- засвідчені копії документів для суду та для вручення відповідачу та третім особам із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки “Копія” та “Згідно з оригіналом”;

- уточненої позовної заяви для суду та врученням іншим учасникам справи, в якій слід визначитися із кількістю відповідачів у вступній частині позову.

На виконання вимог ухвали від 10.02.2020, позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, уточнену позовну заяву, копію уточненої позовної заяви з додатками для відповідача у справі.

В уточненій позовній заяві позивачем зазначено, що про існування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 йому стало відомо лише 28.01.2020, оскільки він не проживає за місцем реєстрації. Щодо оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 та 09.08.2019, позивач стверджує, що зазначені вимоги на його адресу взагалі не були направлені, про їх існування він дізнався, коли звернувся до податкового органу після отримання вимоги від 03.12.2019.

Крім того, відповідно до заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач зазначив про те, що 28.01.2020 йому передано лист з вимогою про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-2163-52/04-63 від 03 грудня 2019 року на суму 21030,90 грн. Після отримання вказаної вимоги, позивач, тобто після 28.01.2020, звернувся до податкового органу. Де дізнався про існування спірних вимог № Ф-2163-52/04-63 від 11 травня 2019 року на суму 21030,90 грн. та за № Ф-2163-52/04-63 від 09 серпня 2019 року на суму 23785,08 грн.

Оскільки на офіційний його запит, відповідь доведеться чекати більше місяця, позивачу надано копії незасвідчених вимог ГУ ДФС у Дніпропетровській області № Ф-2163-52/04-63 від 11 травня 2019року на суму 21030,90 грн. та № Ф-2163-52/04-63 від 09 серпня 2019 року на суму 23785,08 грн., за отримання яких позивач ніде не розписувався. Посадовими особами відповідача не надано відповіді про факт надсилання вимог за його місцем проживання.

Таким чином, позивач зауважує, що про існування вимог від 11.05.2019 та від 09.08.2019 йому стало відомо після 28 січня 2020 року.

Позивач наголошує, що подані ним копії документів засвідчені належним чином та відповідають вимогам пункту 5.27 Національного стандарту України “Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003).

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача, що він дізнався про існування спірних вимог з 28.01.2020.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1603791096.1 від 03.02.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 139, 241-246, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 39394856), Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-2163-52/04-63 від 11 травня 2019 року на суму 21030,90 грн. і вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-2163-52/04-63 від 09 серпня 2019 року на суму 23785,08 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу сформовану ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-2163-52/04-63 від 03 грудня 2019 року на суму 21030,90 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко