Рішення № 97560007, 10.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року Справа № 160/4234/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні Світлотехнічні Технології" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» (далі - позивач) до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби №UA100120/2020/000083/2 від 30.10.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2020/00254,

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби №UA100120/2020/000084/2 від 04.11.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2020/00256,

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби №UA100120/2020/000082/2 від 30.10.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2020/00253,

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби №UA100120/2020/000070/2 від 20.10.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2020/00240,

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби №UA100120/2020/000051/2 від 16.09.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2020/00195.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при розмитненні належного позивачу імпортованого товару, не погодившись із задекларованою ним митною вартістю за ціною договору, відповідач визначив її самостійно у порядку та спосіб, які, на думку, позивача є протиправними. Зазначає, що ним надано відповідачу всі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, і такі документи не містять жодних розбіжностей та ознак підробки. Відтак, відповідачем неправомірно скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу. Позивач вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 26.03.2021 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

21.04.2021 року відповідачем надано відзив на позов, у просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. З посиланням на положення ст. 52 МК України зазначає, що декларантом до Київської митниці Держмитслужби подані електронні митні декларації з метою здійснення митного оформлення товару. Митна вартість товару позивачем в митних деклараціях заявлена за основним методом за ціною договору. Частиною 1 статті 320 Митного кодексу України передбачено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Відповідно до ч. 2 ст. 361 МК України митні органи застосовуються систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Під час перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: Згідно із зовнішньоекономічним контрактом від 04.06.2018 №301 (далі - Контракт) підприємство DERNEK GROUP CO., LTD (розташоване у Китаї) зазначене Постачальником, разом з тим згідно з п.3.6 Контракту перерахування коштів здійснюється на рахунок Продавця, перелічені банки якого розміщуються у Туреччині, проте найменування Продавця та реквізити Постачальника не зазначені у Контракті (див.п. 12). Згідно з наданими інвойсами зазначено, що умови оплати у відповідності до Контракту. Проте, в інвойсах не зазначено на який рахунок та який особі здійснюється перерахування коштів та термін оплати за товар. Згідно з п. 3.5 Контракту англійською мовою визначено лише, що товар повинен бути реалізований на території України до кінця дії Контракту. Конкретних термінів оплати за товар Контрактом не передбачено. Враховуючи викладене, декларантом не забезпечено надання об`єктивних, документально підтверджених даних, що надають можливість митному органу перевірити відсутність застережень передбачених частинами 1 та 5 статті 58 Кодексу, а саме: загальну всіх платежів, що здійснені або повинні бути здійснені покупцем для виконання зобов`язань. Відповідно до пункту 3.8 Контракту в ціну товару включені вартість тари та упаковки, а відповідно до інвойсів товар поставляється на умовах СІF-Chornomorsk, CIF-Odessa (термін СІF означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити страхові витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення). За умовами CIF продавець заключає договір страхування й виплачує страхувальнику страхову премію. Разом з тим, для підтвердження суми контракту за оцінюваною партією товару декларантом не надано документу згідно з п.8 частини 2 статті 53 Кодексу. Відповідно до п.2 ст.53 Кодексу якщо здійснювалось страхування товару необхідне надання документів, що підтверджує вартість страхування які відсутні у пакеті документів наданих до митного оформлення. У зв`язку з наведеним, відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано подання протягом 10 календарних днів додаткових документів (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із використанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації, 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) документи, що підтверджують вартість страхування. Також декларанта повідомлено, що за власним бажанням він може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларантом не надано додаткові документи. Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: - неподання декларантом всіх запрошених документів; - відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів митна вартість визначена відповідачем за резервним методом відповідно до положень ст. 64 Митного кодексу України. Товари випущені у вільний обіг на підставі частини 7 статті 55 Кодексу шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу.

30.04.2021 року позивачем надано відповідь на відзив, у якій підтримано правову позицію аналогічну викладеній у позовній заяві та зазначено, що вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої товариством, на цій підставі – необґрунтованим. Також вказано, що матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів, які мав право подати відповідач, що спростовували б наявні у справі документи та свідчили б про їх дослідження відповідачем саме у сукупності, а не по кожному окремо взятому документу.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встанови наступні обставини.

04.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерні Світлотехнічні Технології" (Покупець) та іноземною компанією DERNEK GROUP CO., LTD (адреса: Xiang Shan Industrial Zone, Xiang Shan Middle Road. No:38 C Block, Dalang, Dongguan, Guangdong, China - Постачальник) укладено зовнішньоекономічний Договір поставки №301, у відповідності до умов якого Dernek Group Co. Ltd (Китай) зобов`язався поставити товар, а позивач зобов`язався його оплатити.

Згідно з цим договором та на підставі відповідних супровідних документів (інвойсів та інших документів), на умовах СІF-Одеса та СІF-Чорноморськ позивачу надійшли товари торговельних марок Luхеl, Lezard, Lemanso (країна виробництва – Китай).

За умовами контракту з урахуванням додаткових угод: назва, кількість, ціна товару вказується у інвойсах; постачальник також поставляє товар не власного виробництва; кінцевий строк оплати до кінця дії дійсного договору; в ціну товару включено вартість тари та упаковки; вантажовідправником може виступати третя сторона; умови поставки товару вказуються у інвойсах.

З метою здійснення митного оформлення товару позивач подав відповідачу всі наявні у нього документи по кожній з поставок разом з кожною відповідною електронною митною декларацією (ЕМД) №UA100120/2020/636090 від 30.10.2020 року, №UA100120/2020/636340 від 04.11.2020 року, №UA100120/2020/636085 від 30.10.2020 року, №UA100120/2020/635441 від 20.10.2020 року, №UA100120/2020/633503 від 16.09.2020 року.

За відповідними митними деклараціями позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, а саме - за ціною договору.

На підтвердження митної вартості товару і всіх її складових позивач надав митному органу документи згідно з переліком, наведеним у графі 44 кожної відповідної електронної митної декларації, а саме:

- по ЕМД №UA100120/2020/636090 від 30.10.2020 року: декларацію митної вартості №1834 (номер якої наведено у гр.7 ЕМД), рахунок-проформа (Proforma invoice ) – PROFORMA-ІNVOICE №219/3 від 02.09.2020 (код документу 0325), рахунок-фактура (інвойс) (Commercial іnvoice) – ІNVOICE №219/3 від 02.09.2020 (код документу 0380), коносамент (BILL OF LADING) №MWNBODE20083262FD від 15.09.2020 (код документу 0705), автотранспортна накладна (Road consignment note) – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №7437 від 29.10.2020 року (код документу 0730), документ про походження товару (Declaration of origin) – ІNVOICE №219/3 від 02.09.2020 (код документу 0862), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, – Висновок експерта №ГО-2450 від 30.10.2020 року (код документу 3016), некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість – комерційна пропозиція OFFER б/н від 01.09.2020 (код документу 3022), зовнішньоекономічний договір (Контракт) – Договір поставки №301 від 04.06.2018 (код документу m 4100), доповнення до зовнішньоекономічного договору (Контракту) – додаткові угоди 1,2,3,4 (коди документів m 4103), заява декларанта від 30.10.2020 у вигляді внесення коду до гр.44 ЕМД про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України (код документу 5019), заява декларанта від 30.10.2020 у вигляді внесення коду до гр.44 ЕМД про те, що до продукції не входять технічні засоби, призначені для передавання та/або приймання радіосигналів радіослужбами (код документу 5020), інші некласифіковані документи (код документу 9000), в тому числі: лист б/н від 30.10.2020 про надання декларантом всіх документів, судове рішення у справі адміністративної юрисдикції - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019у справі №160/1563/19 (код документу 9504), судове рішення у справі адміністративної юрисдикції - постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019 у справі 160/1563/19 (код документу 9504);

- по ЕМД №UA100120/2020/636340 від 04.11.2020 року: декларацію митної вартості №1859 (номер якої наведено у гр.7 ЕМД), рахунок-проформа (Proforma invoice) – PROFORMA-ІNVOICE №225 від 16.09.2020 (код документу 0325), рахунок-фактура (інвойс) (Commercial іnvoice) – ІNVOICE №226 від 17.09.2020 (код документу 0380), коносамент (BILL OF LADING) №NGBLEG2009099 від 25.09.2020 (код документу 0705), з наступним поданням заяви від 18.03.2021 №18/03-1 про коригування даних гр.44 електронної митної декларації по коду документу 0705 «коносамент» внаслідок виправлення технічної помилки у даті документу на вірну дату, наведену в самому документі (27.09.2020), та отриманим від Відповідача аркушем коригування від 18.03.2021 до ЕМД №UA100120/2020/636368 від 05.11.2020 на наведену подану заяву, з внесеними виправленими відомостями, автотранспортна накладна (Road consignment note) – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №033053 від 27.09.2020 року (код документу 0730), з наступним поданням заяви від 18.03.2021 №18/03-1 про коригування даних гр.44 електронної митної декларації по коду документу 0730 «автотранспортна накладна» внаслідок виправлення технічної помилки у даті документу на вірну дату, наведену в самому документі (02.11.2020), та отриманим від Відповідача аркушем коригування від 18.03.2021 до ЕМД №UA100120/2020/636368 від 05.11.2020 на наведену подану заяву, з внесеними виправленими відомостями, документ про походження товару (Declaration of origin) – ІNVOICE №226 від 17.09.2020 (код документу 0862), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, – Висновок експерта №ГО-2477 від 03.11.2020 року (код документу 3016), некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість – комерційна пропозиція OFFER б/н від 15.09.2020 (код документу 3022), зовнішньоекономічний договір (Контракт) – Договір поставки №301 від 04.06.2018 (код документу m4100), доповнення до зовнішньоекономічного договору (Контракту) – додаткові угоди 1,2,3,4 (коди документів m4103), заява декларанта від 03.11.2020 у вигляді внесення коду до гр.44 ЕМД про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України (код документу 5019), заява декларанта від 03.11.2020 у вигляді внесення коду до гр.44 ЕМД про те, що до продукції не входять технічні засоби, призначені для передавання та/або приймання радіосигналів радіослужбами (код документу 5020), інші некласифіковані документи (код документу 9000), в тому числі: лист б/н від 04.11.2020 про надання декларантом всіх документів, судове рішення у справі адміністративної юрисдикції - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі №160/9609/19 (код документу 9504), судове рішення у справі адміністративної юрисдикції - постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 у справі 160/9609/19 (код документу 9504);

- по ЕМД №UA100120/2020/636085 від 30.10.2020 року: декларацію митної вартості №1833 (номер якої наведено у гр.7 ЕМД), рахунок-проформа (Proforma invoice) – PROFORMA-ІNVOICE №223 від 13.09.2020 (код документу 0325), рахунок-фактура (інвойс) (Commercial іnvoice) – ІNVOICE №223 від 13.09.2020 (код документу 0380), коносамент (BILL OF LADING) №UTRUST20090057 від 22.09.2020 (код документу 0705), автотранспортна накладна (Road consignment note) – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №9640 від 28.10.2020 року (код документу 0730), документ про походження товару (Declaration of origin) – ІNVOICE №223 від 13.09.2020 (код документу 0862), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, – Висновок експерта №ГО-2441 від 29.10.2020 року (код документу 3016), некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість – комерційна пропозиція OFFER б/н від 11.09.2020 (код документу 3022), зовнішньоекономічний договір (Контракт) – Договір поставки №301 від 04.06.2018 (код документу m4100), доповнення до зовнішньоекономічного договору (Контракту) – додаткові угоди 1,2,3,4 (коди документів m4103), заява декларанта від 30.10.2020 у вигляді внесення коду до гр.44 ЕМД про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України (код документу 5019), заява декларанта від 30.10.2020 у вигляді внесення коду до гр.44 ЕМД про те, що до продукції не входять технічні засоби, призначені для передавання та/або приймання радіосигналів радіослужбами (код документу 5020), інші некласифіковані документи (код документу 9000), в тому числі: акт зважування конт.№120417 від 27.10.2020, лист б/н від 30.10.2020 про надання декларантом всіх документів, судове рішення у справі адміністративної юрисдикції - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 у справі №160/7766/19 (код документу 9504), судове рішення у справі адміністративної юрисдикції - постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2020 у справі 160/7766/19 (код документу 9504);

- по ЕМД №UA100120/2020/635441 від 20.10.2020 року: декларацію митної вартості №1789 (номер якої наведено у гр.7 ЕМД), рахунок-проформа (Proforma invoice) – PROFORMA-ІNVOICE №219 від 01.09.2020 (код документу 0325), рахунок-фактура (інвойс) (Commercial іnvoice) – ІNVOICE №219 від 01.09.2020 (код документу 0380), коносамент (BILL OF LADING) №SZNLEG2009066 від 14.09.2020 (код документу 0705), з наступним поданням заяви від 18.03.2021 №18/03-2 про коригування даних гр.44 електронної митної декларації по коду документу 0705 «коносамент» внаслідок виправлення технічної помилки у даті документу на вірну дату, наведену в самому документі (18.09.2020), та отриманим від Відповідача аркушем коригування від 18.03.2021 до ЕМД №UA100120/2020/635472 від 20.10.2020 на наведену подану заяву, з внесеними виправленими відомостями, автотранспортна накладна (Road consignment note) – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №7524 від 19.10.2020 року (код документу 0730), документ про походження товару (Declaration of origin) – ІNVOICE №219 від 01.09.2020 (код документу 0862), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, – Висновок експерта №ГО-2360 від 20.10.2020 року (код документу 3016), некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість – комерційна пропозиція OFFER б/н від 28.08.2020 (код документу 3022), зовнішньоекономічний договір (Контракт) – Договір поставки №301 від 04.06.2018 (код документу m4100), доповнення до зовнішньоекономічного договору (Контракту) – додаткові угоди 1,2,3,4 (коди документів m4103), інші некласифіковані документи (код документу 9000), в тому числі: лист б/н від 20.10.2020 про надання декларантом всіх документів, акт зважування конт.№120417 від 27.10.2020;

- по ЕМД №UA100120/2020/633503 від 16.09.2020 року: декларацію митної вартості №1690 (номер якої наведено у гр.7 ЕМД), рахунок-проформа (Proforma invoice) – PROFORMA-ІNVOICE №209 від 22.07.2020 (код документу 0325), рахунок-фактура (інвойс) (Commercial іnvoice) – ІNVOICE №209 від 22.07.2020 (код документу 0380), коносамент (BILL OF LADING) №MRFB20073634 від 30.07.2020 (код документу 0705), автотранспортна накладна (Road consignment note) – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №382 від 12.09.2020 року (код документу 0730), документ про походження товару (Declaration of origin) – ІNVOICE №209 від 22.07.2020 (код документу 0862), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, – Висновок експерта №ГО-2052 від 14.09.2020 року (код документу 3016), некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість – комерційна пропозиція OFFER б/н від 20.07.2020 (код документу 3022), зовнішньоекономічний договір (Контракт) – Договір поставки №301 від 04.06.2018 (код документу m4100), доповнення до зовнішньоекономічного договору (Контракту) – додаткові угоди 1,2,3,4 (коди документів m4103), інші некласифіковані документи (код документу 9000), в тому числі: лист б/н від 16.09.2020 про надання декларантом всіх документів, судове рішення у справі адміністративної юрисдикції - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі №160/2199/19 (код документу 9504), судове рішення у справі адміністративної юрисдикції - постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 07.06.2019 у справі 160/2199/19 (код документу 9504).

За результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів відповідачем встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, відповідач повідомив про те, що автоматизованою системою аналізу та управління ризиками згенеровано в тому числі наступні форми митного контролю: «105-2 «По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару». Наведене вимагає здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ».

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 04.06.2018 №301 (далі- Контракт) підприємство DERNEK GROUP CO., LTD (Китай), іменоване Постачальником, разом з тим згідно з п.3.6 Контракту перерахування коштів здійснюється на рахунок Продавця, перелічені банки якого розміщуються у Туреччині, проте, найменування Продавця та реквізити Постачальника не зазначені у Контракті.

Згідно з кожним відповідним інвойсом №219/3 від 02.09.2020, №226 від 17.09.2020, №223 від 13.09.2020, №219 від 01.09.2020, №209 від 22.07.2020 умови оплати у відповідності до Контракту. Проте, в кожному відповідному інвойсі не зазначено на який рахунок та який особі здійснюється перерахування коштів та термін оплати за товар. Згідно з п.3.5 Контракту англійською мовою визначено лише, що товар повинен бути реалізований на території України до кінця дії Контракту. Конкретних термінів оплати за товар Контрактом не передбачено.

Відповідно до пункту 3.8 Контракту в ціну товару включені вартість тари та упаковки, а відповідно до інвойсів товар поставляється на умовах CIF-Одеса та CIF-Чорноморськ (термін CIF означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити страхові витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення). За умовами CIF продавець заключає договір страхування й виплачує страхувальнику страхову премію. Разом з тим, для підтвердження суми контракту за оцінюваною партією товару декларантом не надано документу згідно з п.8 ч.2 ст.53 МКУ. Відповідно до п.2 ст.53 МКУ якщо здійснювалось страхування товару необхідне надання документів, що підтверджує вартість страхування які відсутні у пакеті документів наданих до митного оформлення. Відповідно до п.2 ст.53 МКУ якщо здійснювалось страхування товару необхідне надання документів, що підтверджує вартість страхування які відсутні у пакеті документів наданих до митного оформлення.

Крім того, за результатами перевірки об`єктивності ціни товарів на підставі п.2.5 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 № 689, відповідачем встановлено, що заявлені декларантом рівні митної вартості значно нижчі за ціни подібних товарів, що також викликає сумніви у дійсності ціни товарів.

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларанту запропоновано надати до митного органу документи відповідно до частини 2 статті 53 МКУ та перелік додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та сумовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) документи, що підтверджують вартість страхування. Повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Позивачем не надано митному органу додатково витребуваних документів.

Консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень відповідача містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту.

Внаслідок ненадання декларантом додатково витребуваних документів, враховуючи неможливість застосування попередніх методів, митна вартість визначена відповідачем із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України, а саме:

- відповідно до рішення №UA100120/2020/000083/2 від 30.10.2020 року: МД Т.№1 за ЕМД №UA500020/2020/223640 від 20.08.2020 на рівні 4,63 USD/ кг.; Т.№2 за ЕМД №UA401020/2020/038763 від 27.08.2020 на рівні 3,61 USD/ кг.;

- відповідно до рішення №UA100120/2020/000084/2 від 04.11.2020 року: МД Т.№1 за ЕМД №UA100320/2020/621805 від 25.06.2020 на рівні 4,63 USD/ кг.; Т.№2 за ЕМД №UA500020/2020/223640 від 20.08.2020 на рівні 4,63 USD/ кг.; Т.№3 за ЕМД №UA100480/2020/805727 від 05.06.2020 на рівні 3,76 USD/ кг.; Т.№4 за ЕМД №UA401020/2020/038763 від 27.08.2020 на рівні 3,61 USD/ кг.; Т.№5 за ЕМД №UA500110/2020/9760 від 18.08.2020 на рівні 4,07 USD/ кг.; Т.№6 за ЕМД №UA100060/2020/383463 від 25.06.2020 на рівні 3,33 USD/ кг.; Т.№7 за ЕМД №UA100070/2020/424928 від 16.08.2020 на рівні 8,01 USD/ кг.; Т.№8 за ЕМД №UA500020/2020/223622 від 20.08.2020 на рівні 3,01 USD/ кг.; Т.№9 за ЕМД №UA500020/2020/216365 від 11.06.2020 на рівні 4,63 USD/ кг.; Т.№11заЕМД №UA500020/2020/222789 від 2.08.2020 на рівні 3,31 USD/ кг.; Т.№12заЕМД №UA500500/2020/507064 від 23.09.2020 на рівні 6,17 USD/ кг.; Т.№14заЕМД №UA807200/2020/11091 від 22.07.2020 на рівні 1,66 USD/ кг.;

- відповідно до рішення №UA100120/2020/000082/2 від 30.10.2020 року: МД Т.№1 за ЕМД №UA500500/2020/502355 від 18.08.2020 на рівні 6,16 USD/кг.; Т.№2 за ЕМД №UA100060/2020/330154 від 19.08.2020 на рівні 8,01 USD/ кг.; Т.№3 за ЕМД №UA100060/2020/388630 від 21.08.2020 на рівні 3,33 USD/ кг.; Т.№4 за ЕМД №UA500020/2020/224639 від 30.08.2020 на рівні 1,66 USD/ кг.;

- відповідно до рішення №UA100120/2020/000070/2 від 20.10.2020 року: МД Т.№1 за ЕМД №UA500020/2020/224639 від 30.08.2020 на рівні 1,66 USD/ кг.;

- відповідно до рішення №UA100120/2020/000051/2 від 16.09.2020 року: МД Т.№1 за ЕМД №UA500490/2020/500811 від 15.08.2020 на рівні 7,51 USD/ кг. (0,4228 USD/шт).

Товари випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до пункту 7 ст. 55 МК України.

Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відносини у сфері митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно зі ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

За приписами статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

У силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України видно, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

Разом з цим, у постанові від 29.01.2019 року у справі № 815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Питання коригування митної вартості товару на підставі інформації про вищий рівень цін з внутрішньої електронної бази даних митниці - Єдиної автоматизованої інформаційної системи, а також витребування додаткових документів при визначені митної вартості товару, також досліджувалось Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 825/648/17 від 08.02.2019 року (адміністративне провадження №К/9901/16592/18 (ЄДРСРУ № 79698949).

Так, Верховний Суд вказує на те, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. При цьому варто врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Таким чином, суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є ані достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару, ані підставою для незастосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів. У цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним у постанові від 22.04.2019 року у справі №815/6242/17, відповідно до якої розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. У цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, кожне прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, кожне винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати кожне з них обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 MК України.

За наведених обставин суд вважає, що надані позивачем документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом.

Щодо доводів відповідача про те, що декларантом не подані достовірні відомості щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF витрат, пов`язаних із страхуванням товару, суд зазначає наступне.

Сторони погодили умови поставки товару CIF-Одеса та CIF-Чорноморськ.

Відповідно до умов поставки CIF-Одеса та CIF-Чорноморськ, в редакції Incoterms-2010, зобов`язання Продавця вважаються виконаними, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від Продавця на Покупця. При цьому саме умовами терміну CIF передбачено, що на Продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь Покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Отже, відповідно до погоджених умов поставки в редакції Інкотермс-2010 митна вартість товару вже включає в себе вартість самого товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування.

Згідно з Митним кодексом України до митної вартості товарів включаються витрати на транспортування товару та витрати на страхування товару лише у випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Водночас, якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж такі здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Необхідно зазначити, що умовами поставки СІF в редакції Інкотермс 2010 не врегульоване питання врахування в ціні товару вартості тари та упаковки. У зв`язку з чим сторони окремим пунктом 3.8 зовнішньоекономічного договору погодили врахування таких витрат у ціні товару.

Крім того, за результатами розгляду справи та дослідження документів, що подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд не встановив передбачених частинами 3 та 4 статті 53 МК України недоліків, про які відповідач також не зазначає в оскаржуваних рішеннях, і які, в свою чергу, унеможливили б застосування під час визначення митної вартості товару першого (основного) методу - за ціною договору.

За вказаних обставин відповідні доводи відповідача не є обґрунтованими, а тому не беруться судом до уваги.

Щодо доводів відповідача про те, що у кожному інвойсі не вказано термінів оплати та рахунок для оплати товару, суд зазначає наступне.

Зовнішньоекономічним договором не визначено спеціальні умови оплати за товар, а саме, щодо необхідності здійснення попередньої оплати за кожну партію товару, що поставляється.

Крім того, суд зазначає, що умови оплати товару не стосуються складових ціни товару, а тому такі умови взагалі не можуть лягати в основу висновків митного органу під час процедур митного контролю щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

Згідно з приписами частини першої статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 року №5007-VI під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб`єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" встановлено, що при здійсненні суб`єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

З аналізу наведених норм права видно, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

Необхідно зазначити, що з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги кожен інвойс з мотивів їх недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у них певних відомостей (реквізитів).

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

За вказаних обставин відповідні доводи відповідача не є обґрунтованими, а тому відхиляються судом.

Судом також встановлено, що у кожному з висновків експерта Дніпропетровської ТПП, що долучені до матеріалів справи, проаналізована ринкова вартість товару на ринку експорту з використанням відповідної нормативно-законодавчої бази, зокрема, Міжнародного стандарту оцінки" (2003 р., 6 видання), та проведено аналіз цінової інформації ринку з використанням загальнодоступної інформації з інтернету. Кожний з висновків експерта, ґрунтується на повних та об`єктивних даних, і дослідження проведено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відтак, митницею безпідставно поставлено під сумнів надані декларантом висновки фахівця в цій галузі. Дослідження проведені методом співставлення саме дійсних цін на товар у їх понятті, визначеному у статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, тому таке зауваження митниці, на думку суду, є необґрунтованими та безпідставним.

Верховним Судом з аналогічних правовідносин у постанові від 06.11.2018 року у справі №810/2593/15 висловлена правова позиція, відповідно до якої, стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»), однак таке своє право не реалізувала.

Таким чином, суд вважає, що у сукупності з іншими наданими позивачем документами, кожний висновок Дніпропетровської ТПП додатково підтверджує інформацію про якісні та вартісні характеристики товарів, що ввезено позивачем, та їх митну вартість, заявлену декларантом за ціною договору.

Щодо доводів відповідача про те, що згідно із зовнішньоекономічним контрактом підприємство постачальника розташовано у Китаї, разом із тим, відповідно до умов контракту, перерахування коштів здійснюються на рахунок продавця, перелічені банки якого знаходяться у Туреччині, однак найменування продавця та реквізити постачальника не вказані у контракті, то суд не бере його до уваги, оскільки вказаний недолік не впливає на визначення митної вартості товару.

Беручи до уваги положення зовнішньоекономічного договору та погоджені сторонами умови поставки, суд встановив, що позивач не потребував укладання будь-яких додаткових угод з третіми особами, як то вантажовідправниками, зазначеними у відповідних ВМД, будь-яким іншим суб`єктом господарювання, який був би пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. У зв`язку з вказаним, відповідні додаткові документи, що витребовував відповідач, ним не надані.

Таким чином, наведене свідчить про те, що всі документи, що декларант надав відповідачу, у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, і не мають розбіжностей, а відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари. Так, ціна товарів та їх загальна вартість підтверджується рахунками-фактурами (інвойсами), співпадає з ціною, зазначеною підприємством-постачальником у своїх комерційних пропозиціях. До того ж, наявні у справі висновки експерта Дніпропетровської ТПП підтверджують ринкову вартість поставленого товару на рівні цін, зазначених у супровідних документах.

Щодо неподання декларантом додаткових документів суд зазначає про те, що в цьому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, на думку суду, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, суд робить висновок про те, що відомості надані позивачем стосовно митної вартості товарів, є об`єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально. Доводи ж відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, які не підтвердженні жодними доказами.

Відповідач не довів суду обов`язкову наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів, не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Інших обставин, що викликали б обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Також судом не встановлено інших обставин, що впливали б на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару.

Водночас суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч.3 ст.53, ч.6 ст.54, ч.1 ст.55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст.58 цього Кодексу.

За таких обставин, спірні рішення, з картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому судом враховано положення п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 16208,49 грн., що документально підтверджується платіжними дорученнями від 18.03.2021 року № 2843 та №2844.

Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 16208,49 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» (код ЄДРПОУ 41648343; 49000, м. Дніпро, провулок Коновальця Євгена, буд.13, офіс. 35) до Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359; 03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 8-А) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби:

№UA100120/2020/000083/2 від 30.10.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2020/00254,

№UA100120/2020/000084/2 від 04.11.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2020/00256,

№UA100120/2020/000082/2 від 30.10.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2020/00253,

№UA100120/2020/000070/2 від 20.10.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2020/00240,

№UA100120/2020/000051/2 від 16.09.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2020/00195.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16208 (шістнадцять тисяч двісті вісім) грн. 49 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський