Рішення № 97557270, 28.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2021Справа № 910/10980/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю EJKO

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес"

про стягнення заборгованості у розмірі 229 640,41 грн

Представники учасників справи:

Від позивача: Євдоченко Н.Д. ;

Від відповідача 1: Пономаренко О.В;

Від відповідача 2: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток" (далі - відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" (далі - відповідач - 2) про стягнення заборгованості у розмірі 229 640,41 грн, з яких: 221 616, 41 грн основний борг та 8 024, 00 грн 3 % річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що на підставі договорів - замовлень, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансвосток» та Товариством з обмеженою відповідальністю EJKO позивач, як виконавець, зобов`язався надати послуги з транспортного експедирування, а відповідач - 1, як замовник, зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги, проте відповідачем -1 не сплачено заборгованість у розмірі 221 616, 41 грн, у зв`язку з чим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 позовну заяву залишено без руху.

У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

02.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про витребування оригіналів документів в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач -1 заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав на те, що у всіх документах, які долучені позивачем до позовної заяви відсутній фрагмент відтиску штампу замовника, посада підписанта та підпис, неможливо визначити юридичну особу, яка є замовником та належним відповідачем у справі.

Крім того, відповідач -1 зазначає, що як вбачається з бланку договорів - замовлень замовником послуг вказано ТОВ «ТРАНСВОСТОК ГРУП ЛІМІТЕД», вул. Нижній Вал, м. Київ, 04071.

Відповідач -1 звернув увагу суду на те, що в інвойсах в графі клієнт вказано: ТОВ «ТРАНСВОСТОК», Нижній Вал, буд. 3-А, 04071, м. Київ; ІПН: 364725326656, а тому за доводами відповідача -1, позивачем не вірно обрано відповідача по справі, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 21.10.2020.

13.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про залучення до участі у справу співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес".

22.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 221 616, 41 грн. боргу та 8 024, 00 3% річних.

21.10.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 призначено судове засідання по справі № 910/10980/20 на 11.11.2020.

11.11.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 призначено судове засідання по справі № 910/10980/20 на 09.12.2020.

27.11.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява, в якій заявник просить суд розглядати справу в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програми Microsoft Teams.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю EJKO про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.12.2020 підтримав заявлене клопотання про витребування у позивача оригіналів документів.

Судом у судовому засіданні 09.12.2020 оглянуто оригінали первинних документів відповідача.

Представник позивача у судове засіданні 09.12.2020 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом відкладено розгляд заяви про залучення співвідповідача та зменшення розміру позовних вимог до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/10980/20 у порядку загального позовного провадження, в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю EJKO) оригінали документів, підготовче засідання відкладено на 18.01.2021.

18.01.2021 підготовче засідання по справі № 910/10980/20 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 призначено підготовче засідання по справі № 910/10980/20 на 15.02.2021.

Представник позивача подав у підготовчому засіданні 15.02.2021 клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 15.02.2021 заперечив щодо задоволення клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 15.02.2021 представник позивача підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог та заяву про залучення співвідповідача - ТОВ "Трансвосток Експрес".

Представник відповідача у підготовчому засіданні 15.02.2021 підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог; заперечив щодо задоволення заяви про залучення співвідповідача - ТОВ "Трансвосток Експрес".

У підготовчому засіданні 15.02.2021 судом вирішено прийняти до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, спір вирішується з її урахуванням.

Судом відкладено розгляд заяви про залучення співвідповідача - ТОВ "Трансвосток Експрес" та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання по справі № 910/10980/20 на 22.02.2021.

18.02.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення проти про залучення до участі у справу співвідповідача та заперечення щодо заяви про долучення додаткових документів.

22.02.2021 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про вступ у справу як представника до якої долучено додаткові документи.

Представник відповідача заперечив щодо прийняття клопотання про долучення доказів, поданого через електронний суд.

Судом у підготовчому засіданні 22.02.2021 з`ясовується думку представників сторін щодо заяви про залучення до участі у справу співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" від 13.10.20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 залучено до участі у справу співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" та відкладено підготовче засідання по справі № 910/10980/20 на 15.03.2021.

09.03.2021 засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник відповідача-2 у підготовче засідання 15.03.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.03.2021 подав заперечення проти заяви про приєднання додаткових доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/10980/20 на 29.03.2021.

Представник відповідача-2 у підготовче засідання 29.03.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується конвертом, який був направлений за адресою: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 3-А та повернутий на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" є: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 3-А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/10980/20 по суті на 19.04.2021.

У судовому засіданні 19.04.2021 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 19.04.2021 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Представник відповідача-2 у судове засідання 19.04.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У засіданні 19.04.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 28.04.2021.

Представник відповідача -1 у судовому засіданні 28.04.2021 подав заяву про розподіл судових витрат та просив суд стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Представник відповідача-2 у судове засідання 28.04.2021 не з`явився.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 28.04.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача -1, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, згідно договорів - замовлень, останній взяв на себе зобов`язання організувати перевезення вантажу до Польщі з терміном оплати за надану послугу протягом 30 календарних днів після отримання оригіналів рахунків - фактур (інвойсів) та CMR.

Згідно договорів - замовлення:

- № 600045/19 від 21.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO взяло на себе зобов`язання організувати перевезення вантажу (одяг) вагою 7 210 кг із Нідерландів до Польщі (Омега Інт), відповідно до інвойсу № FЕ00150/02/19 від 25/02/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO надало ТОВ «ТРАНСВОСТОК» транспортно - експедиційні послуги на загальну суму 1 380,00 EUR;

- № 592220/19 від 12/03/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO взяло на себе зобов`язання організувати перевезення вантажу (одяг) вагою 680 кг із Великої Британії до Польщі, відповідно до інвойсу № FЕ00259/03/19 від 18/03/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO надало ТОВ «ТРАНСВОСТОК» транспортно - експедиційні послуги на загальну суму 450,00 EUR;

- № 592145/19 від 26/03/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO взяло на себе зобов`язання організувати перевезення вантажу (одяг) вагою 1600 кг зі Сполученого Королівства до Польщі (ЕЖО), відповідно до інвойсу № FЕ00235/03/19 від 29/03/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO надало ТОВ «ТРАНСВОСТОК» транспортно - експедиційні послуги на загальну суму 1 190,00 EUR;

- № 598715/19 від 28/03/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO взяло на себе зобов`язання організувати перевезення вантажу (одяг) вагою 5500 кг із Німеччини до Польщі, відповідно до інвойсу № FЕ00002/04/19 від 01/04/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO надало ТОВ «ТРАНСВОСТОК» транспортно - експедиційні послуги на загальну суму 700,00 EUR;

- № 598724/19 від 04/04/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO взяло на себе зобов`язання організувати перевезення вантажу (одяг) вагою 1138 кг із Італії до Польщі, відповідно до інвойсу № FЕ00021/04/19 від 08/04/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO надало ТОВ «ТРАНСВОСТОК» транспортно - експедиційні послуги на загальну суму 550,00 EUR;

- № 598728/19 від 08.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO взяло на себе зобов`язання організувати перевезення вантажу (одяг) вагою 633 кг із Італії до Польщі, відповідно до інвойсу № FЕ00027/04/19 від 18/04/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO надало ТОВ «ТРАНСВОСТОК» транспортно - експедиційні послуги на загальну суму 50,00 EUR;

- № 598801/19 від 16.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO взяло на себе зобов`язання організувати перевезення вантажу (одяг) вагою 3500 кг із Німеччини до Польщі, відповідно до інвойсу № FЕ00108/04/19 від 19/04/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO надало ТОВ «ТРАНСВОСТОК» транспортно - експедиційні послуги на загальну суму 980,00 EUR;

- № 598974/19 від 26/04/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO взяло на себе зобов`язання організувати перевезення вантажу (одяг) вагою 740 кг із Італії (Деббі Лайн) до Польщі, відповідно до інвойсу № FE00016/05/19 від 02/05/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO надало ТОВ «ТРАНСВОСТОК» транспортно - експедиційні послуги на загальну суму 550,00 EUR;

- № 600070/19 від 23/05/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO взяло на себе 'язання організувати перевезення вантажу (одяг) вагою 1168 кг із Італії до Польщі, відповідно до інвойсу № FЕ00262/05/19 від 28/05/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO надало ТОВ «ТРАНСВОСТОК» транспортно - експедиційні послуги на загальну суму 650,00 EUR;

- Згідно інвойсу № FE00030/06/19 від 21/06/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю EJKO надало ТОВ «ТРАНСВОСТОК» транспортно - експедиційні послуги на загальну суму 110,50 EUR.

Як вказує позивач відповідачем -1 не сплачено заборгованість у розмірі 221 616, 41 грн, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача - 1 заборгованість у розмірі 229 640,41 грн, з яких: 221 616, 41 грн основний борг та 8 024, 00 грн 3 % річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідач -1 у відзиві на позовну заяву заперечив щодо заявлених позовних вимог, та вказав на те, що у всіх документах, які долучені позивачем до позовної заяви відсутній фрагмент відтиску штампу замовника, посада підписанта та підпис, неможливо визначити юридичну особу, яка є замовником, про що зазначає позивач.

Крім того, відповідач -1 зазначає, що як вбачається з бланку договорів - замовлень замовником послуг вказано ТОВ «ТРАНСВОСТОК ГРУП ЛІМІТЕД», вул. Нижній Вал, м. Київ, 04071.

Відповідач -1 також звернув увагу суду на те, що в інвойсах в графі клієнт вказано: ТОВ «ТРАНСВОСТОК», Нижній Вал, буд. 3-А, 04071, м. Київ; ІПН: 364725326656, а тому за доводами відповідача -1, позивачем не вірно обрано відповідача по справі, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач - 2 відзиву на позовну заяву не подав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволені позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з перевезенням вантажу, регулювання яких здійснюється Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Законом України «Про автомобільний транспорт», ГК України та ЦК України.

Згідно частин 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2, 5 ст. 307 ГК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України).

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Згідно з п. 10.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовий договір (додаток 2).

У п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Частиною 2 ст. 52 Закону України "Про автомобільний транспорт" врегульовано, що автомобільний перевізник зобов`язаний, зокрема забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно зі ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як зазначає позивач, на підставі замовлень № 600045/19 від 21.02.2019, № 592220/19 від 12.03.2019, № 592145/19 від 26.03.2019, № 598715/19 від 28/03/2019, № 598724/19 від 04/04/2019, № 598728/19 від 08.04.2019, № 598801/19 від 16.04.2019, № 598974/19 від 26/04/2019, № 600070/19 від 23/05/2019 позивач надав послуги відповідачу -1 з транспортного експедирування.

Проте, за доводами позивача відповідач -1 не сплатив за надані послуги, а тому у відповідача -1 існує заборгованість у розмірі 221 616, 41 грн.

Однак, суд не може погодитись з даними доводами позивача, оскільки як вбачається з матеріалів справи та доданих до позовної заяви документів, а саме замовлень № 600045/19 від 21.02.2019, № 592220/19 від 12.03.2019, № 592145/19 від 26.03.2019, № 598715/19 від 28/03/2019, № 598724/19 від 04/04/2019, № 598728/19 від 08.04.2019, № 598801/19 від 16.04.2019, № 598974/19 від 26/04/2019, № 600070/19 від 23/05/2019; міжнародно товарно - транспортних накладних - від 25.02.2019 року; від 18.03.2019; від 29.03.2019 року; від 01.04.2019 року (4 шт.); від 08.04.2019 року (2 шт.); від 11.04.2019 року; від 19.04.2019 року (2 шт.); від 02.05.2019 року; від 28.05.2019 року (2шт.); інвойсів FЕ00150/02/19 від 25/02/2019; FЕ00259/03/19 від 18/03/2019 ; FЕ00235/03/19 від 29/03/2019; FЕ00002/04/19 від 01/04/2019; FЕ00021/04/19 від 08/04/2019; FЕ00027/04/19 від 18/04/2019; FЕ00108/04/19 від 19/04/2019; FE00016/05/19 від 02/05/2019; FE00030/06/19 від 21/06/2019; FЕ00262/05/19 від 28/05/2019 вказано ТРАНСВОСТОК ТОВ, далі по тексту замовлень вказано ТОВ Трансвосток Груп Лімітед, що унеможливлює суд встановити кому позивач надавав послуги з перевезення і що саме відповідач - 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансвосток") має відповідати за зобов`язання, які описує позивач у позовній заяві.

Крім того, судом на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю EJKO оригінали наступних документів: замовлень - № 600045/19 від 21/02/2019; № 592220/19 від 12/03/2019; № 592145/19 від 26/03/2019; № 598715/19 від 28/03/2019; № 598724/19 від 04/04/2019; № 598728/19 від 08/04/2019; № 598801/19 від 16/04/2019; № 598974/19 від 26/04/2019; № 600070/19 від 23/05/2019; інвойсів - № FE00150/02/19 від 25/02/2019 на загальну суму 1 380,00 EUR; № FЕ00259/03/19 від 18/03/2019 на загальну суму 450,00 EUR; № FЕ00235/03/19 від 29/03/2019 на загальну суму 1 190,00 EUR; № FЕ00002/04/19 від 01/04/2019 на загальну суму 700,00 EUR; № FЕ00021/04/19 від 08/04/2019 на загальну суму 550,00 EUR; № FЕ00086/04/19 від 11/04/2019 на загальну суму 480,00 EUR; № FЕ00027/04/19 від 18/04/2019 на загальну суму 50,00 EUR; № FЕ00108/04/19 від 19/04/2019 на загальну суму 980,00 EUR; № FЕ00016/05/19 від 02/05/2019 на загальну суму 550,00 EUR; № FЕ00262/05/19 від 28/05/2019 на загальну суму 650,00 EUR; № FЕ00030/06/19 від 21/06/2019 на загальну суму 110,50 EUR; міжнародну товаро - транспортні накладні - від 25.02.2019 року; від 18.03.2019; від 29.03.2019 року; від 01.04.2019 року (4 шт.); від 08.04.2019 року (2 шт.); від 11.04.2019 року; від 19.04.2019 року (2 шт.); від 02.05.2019 року;

від 28.05.2019 року (2шт.).

Проте, як вбачається з листа б/н від 05.01.2021, який наданий позивачем в підготовчому засіданні 15.02.2021 оригінали вказаних документів у позивача відсутні, оскільки позивач отримував транспортні замовлення від клієнта в електронному вигляду через Skype.

Крім того, позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме переписку осіб в системі Skype та надав пояснення, що 30.03.2018 року абонент під іменем ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) повідомив, що він є директором ТОВ «Трансвосток» та запитав про можливість організувати перевезення вантажу, крім того як зазначає позивач, в подальшому переговори щодо спірних перевезень проводились між абонентом «Алексей» та позивачем та надав до матеріалів справи скан копії переписки.

Щодо наданих скан копій переписки, які подані позивачем суд не приймає дані докази, з огляду на наступне.

Частина перша статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

В свою чергу, надане позивачем роздруковане електронне листування у мережі Skype, означених ознак не містить, що зокрема унеможливлює встановлення осіб такого листування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач у відповідності до наведених приписів процесуального закону не довів суду належними доказами, що саме відповідач -1 є товариством, яке замовляло транспортні послуги та має сплачувати суму заборгованості 229 640,41 грн.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд зазначає, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись статтями 74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю EJKO відмовити повністю.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 09.06.2021.

Суддя М.Є.Літвінова