Рішення № 97556927, 01.06.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/43/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2021 Справа № 908/822/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., при секретарі судового засідання – Василенко В.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН”, 71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Богдана Хмельницького, 3, код ЄДРПОУ 36465159

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕВЕЛ ВІЗИТ”, 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 4, код ЄДРПОУ 41989359

про стягнення 56 930,09 грн.

Присутні представники:

від позивача: Аржанухін В.Л., довіреність від 19.01.21 № 19/01

від відповідача: Грамчук М.О., посвідчення адвоката від 28.02.18 № 5

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області від товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН” (далі ТОВ “АЕРЛАЙН”/позивач) надійшла позовна заява про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕВЕЛ ВІЗИТ” (надалі ТОВ “ТРЕВЕЛ ВІЗИТ”/відповідач) 55 203,90 грн. заборгованості за договором від 26.07.19 № НТ91/19 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (веб-сайту).

Позовну заяву обґрунтовано положеннями ст. ст. 11, 509, 524-526, 530, 533-535, 625, 693 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, а також тим, що відповідач належним чином не виконав умови договору від 26.07.19 № НТ91/19 та не надав позивачу послуги у встановлений договором строк. У зв`язку із викладеним позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення 50 300,00 грн. суми попередньої оплати. Оскільки відповідач послуги позивачу не надав, суму попередньої оплати на вимогу позивача не поверну, останній просить у судовому порядку стягнути з відповідача 50 300,00 грн. основного боргу (неповернута попередня оплата), 1529,67 грн. пені, 2464,70 грн. інфляційних втрат та 909,53 грн. 3 % річних.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/822/21 між суддями, 29.03.21 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 05.04.21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/822/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 28.04.21 о 11 год. 40 хв.

15.04.21 на адресу суду від позивача надійшла заява від 13.04.21 № 1304/2 про збільшення позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача 50 300,00 грн. основного боргу, 1529,67 грн. пені, 3893,22 грн. інфляційних втрат та 1207,20 грн. 3 % річних.

27.04.21 на адресу суду надійшов відзив ТОВ “ТРЕВЕЛ ВІЗИТ” від 26.04.21 за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у справі № 908/822/21 посилаючись, зокрема, на наступне. 03.08.20 на виконання договору від 26.07.19 № НТ91/19 ТОВ «Тревел візит» на адресу ТОВ «Аерлайн» направлено акт наданих послуг №1 від 14.01.20, що підтверджується фіскальним чеком 0039575 0034804 від 03.08.20. Оскільки один підписаний примірник акту наданих послуг №1 від 14.01.20 станом на 26.04.21 збоку ТОВ «Аерлайн» не повернуто Виконавцю, або письмові аргументовані заперечення на цей Акт, тому відповідач вважає, що в силу вимог п. 4.5. Договору послуги прийняті ТОВ «Аерлайн» без заперечень до ТОВ «Тревел візит». Крім того, відповідач вказує, строк надання послуг за договором не залежить виключно від дати попередньої оплати послуг за договором, а є плинним, та залежить від дій та волі ТОВ «Аерлайн» щодо надання виконавцю умов визначених п. 6.3. Договору. Як вказує відповідач, ТОВ «Тревел візит» вжило всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання умов договору № НТ91/19, у строки які залежали від дій ТОВ «Аерлайн» щодо надання виконавцю необхідної інформації для виконання завдань Замовника та умов цього договору, що на думку відповідача підтверджується листуванням на електронну скриньку між позивачем та відповідачем у цій справі. Крім того, відповідач вважає, що ч. 6 ст. 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не може бути застосована до спірних правовідносин як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені. Щодо стягнення інфляційних та 3 % річних, то відповідач вважає, що у позивача не виникло права вимагати від ТОВ «Тревел візит» коштів по виконанню основного зобов`язання, та як наслідок відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

28.04.21 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через зайнятість представника ТОВ “АЕРЛАЙН” в іншому судовому засіданні у справі № 335/3960/20 в Запорізькому апеляційному суді 28.04.21 о 11:20 год.

Ухвалою від 28.04.21 судом відкладено розгляд справи. Судове засідання призначено на 01.06.21 о 10 год. 30 хв.

18.05.21 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 14.05.21 № 1405/2 та заява від 14.05.21 № 1405/1 про збільшення розміру позовних вимог.

01.06.21 відповідачем подано до суду заяву про виклик свідка.

У судовому засіданні 01.06.21 приймали участь позивач та представник відповідача.

У судовому засіданні 01.06.21, з`ясувавши думку учасників справи, судом:

- прийнято до розгляду заяву позивача від 13.04.21 № 1304/2 про збільшення позовних вимог, як таку, що подана з дотримання строку визначено п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України (до початку першого судового засідання у цій справі) та з дотриманням положень ч. 5 ст. 46 ГПК України (подано докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів відповідачу);

- залишено без розгляду заяву позивача від 14.05.21 № 1405/1 про збільшення позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, як таку що подана до суду після закінчення процесуального строку визначеного у п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України (після початку першого судового засідання у цій справі);

- прийнято до розгляду відзив на позовну заяву (направлений відповідачем на адресу суду 26.04.21), як такий що подано з дотриманням 15-деного строку призначеного судом відповідачу в ухвалі від 05.04.21 про відкриття провадження у справі № 908/822/21 (ухвалу від 05.04.21 у справі № 908/822/21 відповідачем отримано 09.04.21, отже 15-дений строк з дня вручення ухвали відповідачу припав на вихідний день суботу 24.04.21, а тому у відповідності з ч. 4 ст. 116 ГПК України відзив мав бути поданий до суду у перший робочий день за вихідними, а саме – 26.04.21;

- залишено без розгляду (не прийнято) відповідь на відзив від 14.05.21 № 1405/2, оскільки вказану заяву по суті справи подано після закінчення призначеного судом строку (позивач відзив отримав 28.04.21, отже згідно п. 5 ухвали про відкриття провадження у справі № 908/822/21 та ч. 4 ст. 166 ГПК України мав надати відповідь на відзив у 10-дений строк з дня отримання відзиву, тобто – 08.05.21, яке припало на вихідний день суботу, а тому у відповідності з ч. 4 ст. 116 ГПК України відповідь на відзив мала бути подана до суду у перший робочий день за вихідним/святковим/неробочим днем, а саме - 11.05.21; проте відповідь на відзив направлено на адресу суду 14.05.21, тобто з порушенням строку та без клопотання про його поновлення, що має наслідком залишення без розгляду (ч.2 ст. 118 ГПК України) відповіді на відзив;

- не розглядалось клопотання відповідача від 01.06.21 про виклик та допит свідка, оскільки представник відповідача у судовому засіданні 01.06.21 просив суд залишити його без розгляду.

Позивач у засіданні 01.06.21 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві,з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.06.21 проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У засіданні 01.06.21, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено, коли буде складено повне рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.19 між товариством з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН” (Замовник) та товариство з обмеженою відповідальністю “ТРЕВЕЛ ВІЗИТ” (Виконавець) укладено договір № НТ 91/19 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (веб-сайту), за умовами п. 1.1 якого, в порядку та на умовах цього Договору, Виконавець за завданням Замовника зобов`язується надавати йому послуги в сфері розробки та створення інтернет-сайтів (далі - Послуги), а Замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплатити їх.

Пунктом 1.2. договору визначено, що Виконавець зобов`язується надавати, в тому числі, але не виключно, наступні послуги:

1.2.1. Розробка концепцій інтернет-сайту.

1.2.2. Розробка та проектування прототипів сторінок для інтернет-сайту.

1.2.3. Проектування та розробка дизайну для інтернет-сайту.

1.2.4. Програмування сторінок для інтернет-сайту.

1.2.5. Створення контенту та наповнення сторінок інтернет-сайту.

Пунктом 1.3 договору закріплено, що остаточний перелік найменування послуг, їх вартість, строки надання та інше, узгоджується та закріплюється Сторонами в Специфікації до цього Договору, яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1 договору визначено, що до обов`язків Виконавця належать:

- надавати послуги згідно із положеннями затвердженої Сторонами Специфікації до цього Договору, а також надавати Замовнику на його вимогу поточну інформацію щодо виконання умов цього Договору;

- негайно інформувати Замовника у випадках, коли дотримання вказівок Замовника загрожує термінам виконання, придатності та/або якості послуг, що надаються;

- надавати Замовнику рекомендації та роз`яснення щодо користування інтернет-сайтом, що був створений/розроблений Виконавцем за завданням Замовника;

- дотримуватись конфіденційності відносно цього Договору, завдань Замовника та іншої інформації, пов`язаної з цим Договором;

- усунути недоліки, допущені Виконавцем при наданні послуг за Договором, за свій рахунок протягом 60 днів без права вимагати додаткову оплату за усунення таких недоліків.

Відповідно до п. 3.1. договору, обов`язками Замовника є:

- своєчасно надавати Виконавцеві всю необхідну інформацію для виконання Виконавцем завдань Замовника;

- своєчасно здійснювати оплату послуг Виконавця відповідно до умов цього Договору;

- прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги, в разі їх дострокового надання Виконавцем.

Згідно з п. 3.2. договору, до прав Замовника належать:

- вимагати виконання Виконавцем зобов`язань за цим Договором в об`ємі та строки, визначені умовами цього Договору;

- в будь-який час одержувати від Виконавця повну інформацію про хід виконання умов цього Договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що виконавець надає послуги, відповідно до строків, узгоджених Сторонами в Специфікації до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Надані послуги за цим Договором приймаються Замовником за актами приймання-передачі наданих послуг. В акті зазначається обсяг наданих Виконавцем послуг та їх вартість. Акт готується Виконавцем в двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної Сторони (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору, після фактичного завершення надання послуг Виконавцем за цим Договором, Виконавець повідомляє про це Замовника, а Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів зобов`язується оглянути результат надання послуг Виконавцем, підписати акт приймання-передачі наданих послуг та повернути один підписаний примірник Акту Виконавцю.

В разі, якщо у Замовника є зауваження щодо наданих послуг, Замовник надсилає Виконавцю письмові аргументовані заперечення та Акт з детальним описом допущених Виконавцем недоліків. Виконавець зобов`язується усунути недоліки за свій рахунок протягом 60 днів без права вимагати додаткову оплату за усунення таких недоліків (п. 4.4 договору).

У п. 4.5. договору зазначено, що якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання актів приймання-передачі, Замовник не надішле Виконавцю один його підписаний примірник або письмові аргументовані заперечення на Акт, вважається, що послуги прийняті Замовником без заперечень до Виконавця.

Пунктами 5.4. та 5.5. договору передбачено, що строки здійснення розрахунків узгоджуються Сторонами та вказуються в Специфікації до цього Договору, яка є його невід`ємною частиною. Ціна Договору складається із загальної вартості послуг наданих за цим Договором, відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 10.1. договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 31 грудня 2019 року, але, в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

У Специфікації № 1 від 26.07.19, яка є невід`ємною частиною договору № НТ 91/19 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (веб-сайту), сторонами узгоджено перелік найменування послуг, їх вартість, строки надання та інше.

Зокрема, п. 4. Специфікації № 1 від 26.07.19 передбачено, що:

- Виконавець приступає до надання послуг Замовнику протягом 2 (двох) робочих, днів з моменту сплати Замовником суми, визначеної в цьому додатку (пп.4.1 п. 4);

- строк виконання послуг становить 40 робочих днів з моменту, визначеному п. 4.1. цього додатку (пп.4.2 п. 4);

- звітний період - протягом 5 робочих днів після завершення строку виконання робіт (пп.4.3 п. 4).

Пунктом 5 Специфікації № 1 від 26.07.19 визначено, що етапи надання послуг та загальна вартість робіт за Договором: 50300 гривень, з урахуванням вартості додаткових матеріалів і витрат Виконавця, а саме: розробка прототипу сайту 19 650 гривень; розробка дизайну – 30 650 гривень.

Пунктом 6 Специфікації № 1 від 26.07.19 передбачено, що Замовник оплачує послуги за Договором в розмірі 100% від загальної вартості послуг, визначеною п. 5. цього додатка, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Специфікації.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення від 26.07.19 за № 1238, 26.07.19 позивачем на рахунок ТОВ “ТРЕВЕЛ ВІЗИТ” перераховано плату за послуги з розробки сайту згідно договору № НТ 91/19 у сумі 50 300,00 грн.

Посилаючись на надання виконавцем у строк передбачений договором від 26.07.19 № НТ 91/19 послуг, позивач 06.07.20 звернувся до відповідача з вимогою від 06.07.20 № 0607/1, в якій посилаючись на ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526, ч.1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України вимагав від ТОВ “ТРЕВЕЛ ВІЗИТ” здійснити повернення на рахунок ТОВ “АЕРЛАЙН” 50 300,00 грн. попередньої оплати за договором від 26.07.19 № НТ 91/19.

Відповідач відповіді на вказану вимогу позивача не надав, у відзиву на позовну заяву про її не отримання не вказав.

Натомість, як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, 03.08.20 на адресу ТОВ “АЕРЛАЙН” відповідач надіслав акт надання послуг № 1 від 14.01.20, відповідно до якого ТОВ “ТРЕВЕЛ ВІЗИТ” надало ТОВ “АЕРЛАЙН” послуги з розробки сайту по договору від 26.07.19 № НТ91/19 у загальній сумі 50 300,00 грн. (належним чином засвідчені копії доказів направлення 03.08.21 рекомендованого листа на адресу ТОВ “АЕРЛАЙН” (м. Василівка) і акту надання послуг № 1 від 14.01.20 підписаного виконавцем та засвідченого його печаткою додані до відзиву на позовну заяву).

Враховуючи, що ТОВ “ТРЕВЕЛ ВІЗИТ” суму попередньої оплати за договором від 26.07.19 № НТ 91/19 ТОВ “АЕРЛАЙН” не повернуло, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з цим позовом.

Предметом спору у цій справі (з урахуванням заяви від 13.04.21 № 1304/2 про збільшення позовних вимог) є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 26.07.19 № НТ 91/19, а саме: 50 300,00 грн. неповернутої попередньої оплати, 1529,67 грн. пені, 3893,22 грн. інфляційних втрат та 1207,20 грн. 3 % річних.

Норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін та висновок суду.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як визначено у ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 11 та ст. 629 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір, як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормою ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 599 ЦК України закріплено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Укладений між сторонами у цій справі договір від 20.06.19 № 16/19 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (веб-сайту), з якого виникли взаємні права та обов`язки позивача та відповідача, за своїм змістом і правовою природою підпадає під правове регулювання глави 61 ЦК України «ПІДРЯД» (ст.ст. 837 - 864) виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Так, оскільки результатом робіт за договором від 26.07.19 № НТ 91/19 є певний створений продукт (веб-сайт), який не споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, даний продукт носить матеріальний результат, а сам договір спрямований на регулювання процесу створення даного матеріалізованого результату, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Статтею 854 ЦК України закріплено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1). Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ч.2).

Як свідчать матеріали цієї справи, 26.07.19 позивач здійснив 100% оплату загальної вартості послуг у сумі визначеній у п. 5. Специфікації № 1 до договору № НТ 91/19, а саме платіжним дорученням від 26.07.19 №1238 перерахував відповідачу 50 300,00 грн., яка в розумінні положень ст. 854 ЦК України є сумою авансу (попередньої оплати).

Виходячи із змісту умов пп. 4.1 та п.п.4.2 п.4 Специфікації № 1 до договору № НТ 91/19, з урахуванням здійсненої позивачем 26.07.19 оплати та відповідної кількості робочих днів у липні-вересні 2019 року, суд дійшов висновку, що останнім днем загального строку надання (виконання) послуг за договором є 25.09.19.

Як стверджує позивач, відповідачем не надано у строк визначений договором обумовлених його змістом та Специфікацією № 1 до нього послуг.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що на виконання умов договору 03.08.20 на адресу ТОВ “АЕРЛАЙН” направив акт наданих послуг № 1 від 14.01.20 (в підтвердження чого до відзиву надано фіскальний чек від 03.08.20 про направлення рекомендованого листа на адресу позивача та акт надання послуг від 14.01.20 № 1 по договору від 26.07.19 № НТ91/19 на суму 50 300,00 грн.).

А оскільки підписаний примірник акту позивачем на адресу відповідача не повернуто, заперечення щодо акту наданих послуг позивачем не надані, відповідач вважає, що послуги за вказаним актом прийняті ТОВ “АЕРЛАЙН” без заперечень відповідно до вимог п.4.5 договору.

Судом враховано, що права та обов`язки виконавця та замовника визначені у п.2.1 та п. 3.2 договору від 26.07.19 № НТ91/19.

Крім того, п. 3.3. договору визначено, що чинним законодавством України можуть бути передбачені й інші права та обов`язки Сторін.

Так, зокрема права замовника під час виконання роботи визначені ст. 849 ЦК України, відповідно до ч. 2 якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Крім того, положеннями ч. 3 ст. ст. 849 ЦК України передбачено, що якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Крім того, положеннями пунктів 10.4 та 10.5 договору передбачено, що якщо одна із Сторін порушила умови Договору, то цей Договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою будь-якої Сторони. У такому випадку Сторона, яка бажає розірвати Договір, зобов`язана повідомити іншу сторону за один місяць до фактичної дати припинення дії Договору (п.10.4). Цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України (п.10.5).

З наявного у матеріалах справи листа позивача від 06.07.20 № 0607/1 вбачається, що ТОВ “АЕРЛАЙН” звернулось до ТОВ “ТРЕВЕЛ ВІЗИТ” з вимогою повернути суму попередньої оплати за договором від 26.07.19 № НТ 91/19 у розмірі 50 300,00 грн.

При цьому, щодо реалізації позивачем свого права на односторонню відмову від договору підряду зі змісту вищевказаного листа, та інших наданих до матеріалів справи документів не вбачається.

Також наявні у матеріалах цієї справи докази не свідчать, що договір від 26.07.19 № НТ 91/19 розрізано його сторонами шляхом оформлення відповідної додаткової угоди до договору чи що вказаний договір визнано розірваним або недійсним судом.

Так, за умовами п. 10.1 договору від 26.07.19 № НТ 91/19, Договір є укладеним і набирав чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 31 грудня 2019 року, але, в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором.

При цьому, вказаним пунктом договору передбачено, що закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Аналогічна норма закріплена у ч. 4 ст. 631 ЦК України.

Згідно з ч. 4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріали справи свідчать, що позивач, маючи право на розірвання договору, таке право у належний спосіб не реалізував і станом на момент ухвалення рішення у цій справі договір № НТ91/19 від 26.07.19 є чинним і правовідносини за ним не припинені.

Юридичний аналіз ст. 837, частин 2, 4 ст. 849 ЦК України дозволяє суду зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання. Зокрема, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу у або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим або замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, за наявності такого чіткого законодавчого регулювання, до договору підряду не можуть застосовуватись положення що регулюють правовідносини із виконання/невиконання інших договорів, зокрема, договору купівлі-продажу, зокрема щодо повернення передоплати за договором купівлі-продажу згідно із ст. 693 ЦК України, якщо умовами укладеного договору сторони не передбачили іншого.

Системний аналіз статей 5, 14, ч. 3 ст. 46, пунктів 4-5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) дозволяє зробити висновок про те, що законодавець надав виключно особі право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів та обмежив суд у повноваженнях щодо розгляду справи в межах визначеного особою предмету спору та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом відповідно до існуючих процесуальних норм. Надання суду права на ефективний судовий захист прав та інтересів особи згідно зі ст. 5 ГПК України обмежено тими способами захисту, які визначені законом або договором і відійти від цього суд може тільки з врахуванням заявленої позовної вимоги, якщо законом або договором не визначено способів захисту цивільних прав та інтересів, які були б ефективними. Законодавець обмежив особу щодо можливості зміни підстав або предмету позову в одному позовному провадженні як часовими рамками (до закінчення підготовчого судового засідання у справах загального позовного провадження та не пізніше п`яти днів до початку першого судового засідання у справах спрощеного провадження), так виключив можливість зміни позивачем предмету та підстав позову в одній справі.

Отже, якщо спеціальними нормами законодавства передбачено певні способи захисту прав та інтересів сторін договору підряду, однак одна із сторін обрала предметом спору таку вимогу, яка не відповідає способам захисту прав та інтересів сторін за договором підряду, визначеним законодавством та не передбаченим умовами укладеного договору підряду, суд не вправі за власною ініціативою вжити інших способів захисту, оскільки це матиме наслідком втручання суду в предмет та підстави позову, їх зміну за рішенням суду, а не сторони договору (позивача).

У даній справі предметом спору є визначена позивачем вимога про повернення 50 300,00 грн. авансового платежу (попередньої оплати) за договором від 26.07.19 № НТ 91/19 (який як встановлено судом вище є договором підряду) та стягнення інших нарахувань за прострочення такого повернення коштів.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. В даному випадку підставами позову є неналежне (з порушенням строків згідно договору) виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 26.07.19 № НТ 91/19, а правовою складовою підстав позову є посилання позивача на порушення статей 525, 526, 530, 693 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Дослідивши предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки відповідно до частин 2, 4 ст. 849 ЦК України за договором підряду прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як зобов`язання підрядника вчинити певні дії у випадку порушення строків виконання зобов`язань, або стягнути завдані порушенням зобов`язань збитки, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору.

Досліджуючи правові підстави для повернення попередньої оплати (авансу) з відповідача по даній справі за порушення строків виконання договору від 26.07.19 № НТ 91/19, що було визначено як предмет спору в даній справі, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту його майнових прав та інтересів не відповідає способам захисту, передбаченим законодавцем за договором підряду, а умовами договору підряду також не передбачено можливості повернення попередньої оплати (авансу), якщо виконавцем порушено строки виконання робіт на підставі відповідної заяви замовника.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неможливість застосування до договору підряду аналогії права з договором купівлі-продажу згідно ст. 693 ЦК України, яка дозволяє такий спосіб захисту майнових прав покупця, як повернення попередньої оплати (авансу) у випадку відмови від договору купівлі-продажу (постачання), оскільки в даному випадку законодавцем чітко визначено правові наслідки порушення сторонами зобов`язань за договором підряду відповідно до ст. 849 ЦК України, а інших способів захисту прав замовника договором підряду не передбачено.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20.06.19 у справі № 922/2982/18, за змістом якої: «…суд не вправі вийти за межі предмета позову, визначеного згідно з позовними вимогами та на власний розсуд розглянути вимогу про стягнення спірної суми, як шкоди, а не як авансу за договором підряду. Також, суд може застосувати ефективний спосіб захисту у випадку, якщо обраний спосіб захисту є неефективним і законодавець не визначив такого способу захисту, який був би ефективним для врегулювання спору між сторонами. У спірному випадку законодавцем відповідно до ст. 849 ЦК України передбачено ефективні способи захисту прав замовника підрядних робіт, якими є зобов`язання підрядника усунути недоліки таких робіт за власний рахунок, або виконання робіт третьою особою із стягненням їх вартості за рахунок підрядника, або відмова від договору та стягнення завданих підрядником збитків. З огляду на таке, в судів не було повноважень на власний розсуд використовувати інший спосіб захисту інтересів позивача, ніж ті способи, які передбачено законодавцем згідно норм права, які регулюють підряд.».

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач не змінював предмету та правових підстав позову, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині стягнення з відповідача 50 300,00 грн. попередньої оплати за договором від 26.07.19 № НТ 91/19.

У зв`язку з відмовою у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 300,00 грн. попередньої оплати за договором від 26.07.19 № НТ 91/19, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення похідних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1529,67 грн. пені, 3893,22 грн. інфляційних втрат та 1207,20 грн. 3 % річних.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. судом покладаються на позивача.

Враховуючи, що відповідачем до ухвалення рішення судом у цій справі не надано належних доказів понесення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (згідно з попереднім розрахунком відповідача зазначеним у відзиві) та представник відповідача не зробив у судовому засіданні 01.06.21 відповідну заяву про те, що такі докази будуть надані відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення, судом відмовлено ТОВ “ТРЕВЕЛ ВІЗИТ” у покладені витрат на правову допомогу на позивача.

Керуючись ст. ст. 42, 46, 73-80, 91, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повне рішення складено 08.06.21.

Суддя В.Л. Корсун