Рішення № 97554532, 09.06.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7737/20

Провадження № 2/202/909/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 червня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

головуючої судді: Бєсєди Г.В.

за участю секретаря: Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування поданої заяви позивач ОСОБА_1 зазначив, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками квартири є ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Зареєстрованими у квартирі з 06.04.1992 року є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а з 19.06.2012 року - ОСОБА_3 . Наголошував, що відповідачі не проживають у цій квартирі більше двох років, не сплачують оплату за комунальні послуги та їх особисті речі відсутні у квартирі. Відповідачі надали згоду на продаж зазначеної квартир, що підтверджується наявними у нього довіреностями. Реєстрація відповідачів у вказаній квартирі позбавляє його можливості користуватись та розпоряджатись належним йому майном.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

ОСОБА_3 позовні вимоги визнав та не заперечував проти задоволення позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`являлася, про розгляд справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Представник департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надав заяву про розгляд справи без їх участі.

ОСОБА_4 надала заяву про розгляд справи без її участі, обставини викладені в позовній заяві визнала та не заперечувала щодо задоволення позову.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності наступним особам: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 08.04.1996 року, виданого згідно розпорядження № 3/608-96 від 08.04.1996 року.

Відповідно до листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 6/5-170 від 26.01.2021 року, судом встановлено, що у вказаній квартирі зареєстровані дві особи: ОСОБА_5 з 06.04.1992 року та ОСОБА_3 з 19.06.2012 року.

Згідно акту від 23.03.2021 року, який складено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , посвідченого головним інженером ТОВ «К.О.Д.» Ляхович Олександра Миколаївна та ОСОБА_3 не проживають за адресою: АДРЕСА_2 з серпня 2019 року.

Відповідачем ОСОБА_5 було змінено прізвище на ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частинами 1, 4 статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 5 ст. 47 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Таким чином, на право власника з володіння, користування і розпорядження квартирою не впливають обставини проживання або непроживання у квартирі, що є предметом власності, а тому за відсутності підстав для позбавлення права власності відповідно до ч. 5 ст. 47 Конституції України, ст. ст. 351, 353, 354 ЦК України відповідачі не можуть бути позбавлена права користування квартирою, співвласниками якої вони є разом з позивачем, у спосіб визнання їх такими, що втратили право користування цією квартирою, виключно з мотивів непроживання в цій квартирі протягом тривалого часу, зокрема, понад рік.

Одночасно слід зазначити, що обставини непроживання як форма користування своєю власністю хоч і не впливають на зміст права власності, однак не залежать від обов`язку співвласника утримувати майно, що є у спільній власності.

Так, власність зобов`язує (ч.4 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Таким чином, відповідачі мають рівний з позивачем обов`язок з утримання спільної квартири, і, відповідно, позивач, як особа, що несе в повному обсязі тягар утримання цієї квартири (квартплати, інших комунальних послуг) має право на повернення йому відповідачем (добровільно чи в судовому порядку) тієї частки оплати, що має сплачуватись відповідачем відповідно до її частки у спільній власності.

За наведених в обґрунтування позовних вимог обставин, за відсутності доведених доказами підстав для позбавлення відповідача права власності відповідно до вказаних вище норм, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою.

Посилання позивача як на підставу позову на ст. 405 ЦК України суд не приймає до уваги, оскільки вказана норма права регулює право користування чужим майном (зокрема не власником-членом сім`ї власника), тоді як правовідносини у цій справі виникли між рівноправними співвласниками з приводу спільної власності - квартири, що врегульовано нормами глави 26 «Право спільної власності» Розділу І Книги третьої Цивільного кодексу України, а тому ст. 405 ЦК України на вказані правовідносини не поширюється.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням– відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: Г.В. Бєсєда