Ухвала суду № 97552024, 10.06.2021, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

10.06.2021 396/993/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді: Партоліної І.П.

при секретарі: Довгій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Фермерського господарства "Чередніченко і К", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- державний нотаріус Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бутрей І. А., про скасування правового акту індивідувальної дії, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Новоархангельського районного суду Кіровоградської області перебуває зазначена цивільна справа.

Представник позивача у підготовчому судовому засіданні заявила клопотання про забезпечення позову, а саме просила накласти арешт на земельні ділянки, що належать відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,які на теперішній час відносяться до території Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Свої вимоги представник обґрунтовували тим, що Законом України від 31.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», який набирає чинності з 01 липня 2021 року вносяться зміни до Земельного кодексу України та дозволяється відчудження земельних ділянок сільськогосподарського призначення за цивільно-правовими угодами.

Враховуючи тривалість розгляду справи, є малоймовірним, що рішення по справі буде прийняте та набере законної сили до 01 липня 2021 року, а тому відповідачі матимуть можливість з 01 липня 2021 року розпорядитись земельними ділянками- здійснити відчудження цих ділянок іншим особам, які не є учасниками справи, що в свою чергу зробить неможливим виконання рішення суду у випадку ухвалення його на користь позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Інші учасники в судове засідання не з`явились.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд при ходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частина 1 статті 150 ЦПК України передбачає види заходів забезпечення позову, серед яких є накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборона вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року в пункті четвертому роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер (Постанова Верховного Суду від 13.03.2019 року № 755/1357/18).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). (Постанови Верховного Суду від 23.05.2018 року № 766/18228/17, від 17.10.2018 року № 183/5864/17-ц).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (Постанова Верховного Суду від 24.10.2018 року № 308/2237/17).

Представником позивача не надано до суду відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача.

Також, представник не надав доказів на підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у зв`язку з чим не навела достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову, а також чітко не зазначила на які саме земельні ділянки відповідачів необхідно накласти арешт, оскільки застосування такого виду забезпечення як арешт на земельні ділянки відповідачів порушуватиме права останніх на мирне володіння майном.

Крім того, Закон України від 31.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» станом на день подання клопотання не є чинним і тому вирішення спірних питань на майбутнє є неможливим.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги предмет та підставу позову, суд приходить до висновку що аргументи поданої заяви про забезпечення позову не дають підстав для переконання, що їх невжиття може у майбутньому створити перешкоди у реалізації можливого рішення суду.

Керуючись ст. ст. 149-150,153 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, що належать відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,які на теперішній час відносяться до території Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку визначеному ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: