Постанова № 9755172, 31.05.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.05.2010 р. № 2а-4135/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді Потабенко В.А.

при секретарі Білас Ю.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, згідно довіреності,

від відповідача: Кармелюка Т.Б., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Лобос" до Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

позов пред'явлено ПП "Лобос" до ДПІ в Шевченківському районі м Львова про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2008 року № 0003102300/0/26205 та № 0003112300/0/26204, які були прийняті за результатами виїзної позапланової перевірки ПП "Лобос" по питанню фінансово-господарських відносин з ТзОВ "Пролонг" за період з 01.07.2006 року по 31.09.2006 року, оформленої актом від 16.10.2006 року № 2005/278/23-1/31182389. Також позивач просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті органами ДПС за результатами адміністративного оскарження, від 10.01.2009 року № 0003102300/1/218 та № 0003112300/1/219, від 05.02.2009 року № 0003102300/2/2271 та № 0003112300/2/2272, від 07.04.2009 року № 0003102300/3/7974 та №0003112300/3/7975.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що факт засудження вироком Малиновського районного суду м. Одеси директора ТзОВ "Пролонг" ОСОБА_4 за ч. 2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) не може свідчити про нікчемність угоди, укладеної між ПП "Лобос " та ТзОВ "Пролонг". Про реальність і товарність операцій, здійснюваних між контрагентами свідчить той факт, що в подальшому ПП "Лобос" реалізовувало товарно-матеріальні цінності, одержані від ТзОВ "Пролонг" за договором поставки. Позивач вважає, що даний факт вказує на те, що отримані від ТзОВ "Пролонг" податкові та видаткові накладні не можуть бути фіктивними. При цьому посилається на п. ч. 3 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої в разі, якщо одна із сторін або інша особа заперечує дійсність правочину, такий правочин може буди визнаний недійсним лише судом. Оскільки ДПІ в Шевченківському районі м. Львова не зверталась до суду з позовом про визнання недійсним правочину, її висновки, викладені в акті перевірки, є хибними, такими, що не відповідають чинному законодавству. Тому оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача слід скасувати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав повністю, просив його задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просив його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача Кармелюк Т.Б. проти позову заперечив повністю з мотивів, викладених у запереченні на позов, суть якого зводиться до наступного. Прокуратурою Шевченківського району м. Львова проводиться досудове слідство по кримінальній справі № 183-0263, порушеної за ч.2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем), та ч.2 ст. 366 КК України (службове підроблення). Постановою прокуратури Шевченківського району м. Львова про призначення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності від 04 серпня 2008 року зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі м. Львова провести перевірку фінансово-господарської діяльності та до участі у перевірці залучити ревізора ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. Згідно вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств в редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Враховуючи те, що ПП "Лобос" здійснювались взаєморозрахунки з підприємством дії посадової особи (директора ТзОВ "Пролонг" гр. ОСОБА_4) якої суд кваліфікував за ст.205 ч.2 КК України (фіктивне підприємництво), посадовими особами ПП "Лобос" неправомірно віднесено до складу валових витрат суму перерахованих коштів, як передоплату ТзОВ "Пролонг" по видаткових накладних протягом липня-вересня 2006 р. на загальну суму 780191,74 грн. в т.ч. ПДВ 130031,97 грн. Тобто, виписані видаткові накладні не відповідають вимогам щодо їх оформлення, і, відповідно, такі витрати згідно вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону від 22.05.97року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) не підлягають включенню до складу валових витрат платника. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. № 996-XIY (із змінами і доповненнями) на первинних документах, які фіксують факти здійснення господарських операцій, повинен бути, крім іншого, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Враховуючи наведене, документи, які підписані від імені гр. ОСОБА_4, не мають юридичної сили, являються підробленими та підписані невстановленими особами. Таким чином, господарське зобов'язання між ПП “Лобос” та ТзОВ “Пролонг” вчинено з метою ухилення від сплати податків, отже, є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є недійсним у зв'язку із його нікчемністю у відповідності до ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, що виключає необхідність визнання його недійсним в судовому порядку. Враховуючи вищенаведене, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова просить відмовити в задоволені позову повністю.

Судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, враховуючи наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до акту про результати виїзної позапланової перевірки ПП "Лобос" по питанню фінансово-господарських відносин з ТзОВ "Пролонг" за період з 01.07.2006 року по 31.09.2006 року від 16.10.2006 року № 2005/278/23-1/31182389 встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ПП "Лобос" занижено податок на прибуток на 162540,00 грн. в ІІІ кв. 2006 року; п.п. 7.2.1., 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 130032,00 грн., в тому числі за липень 2006 року 45370,00 грн., за серпень 2006 року 29012,00 грн., вересень 2006 року 55650,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2008 року № 0003102300/0/26205, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток усього 243810,00 грн., в тому числі за основним платежем 162540,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 81270,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 27.10.2008 року № 0003112300/0/26204, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість усього 195047,97 грн., в тому числі за основним платежем 130031,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65016,00 грн.;

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, ДПІ в Шевченківському районі м. Львова винесено наступні податкові повідомлення-рішення: від 10.01.2009 року № 0003102300/1/218 та № 0003112300/1/219, від 05.02.2009 року № 0003102300/2/2271 та № 0003112300/2/2272, від 07.04.2009 року № 0003102300/3/7974 та №0003112300/3/7975, відповідно до яких сума податкових зобов'язань змінена не була.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору поставки від 23.06.2006 року №23/23/06 продавець ТзОВ "Пролонг" передавало у власність, а покупець ПП "Лобос" приймав гофрокартон, гофрокартонну тару та інші вироби пакувального призначення. Відповідно до п. 2.1 даного договору, найменування товару, кількість, сортамент та якість визначаються в додатках, що є його обов'язковою та невід'ємною частиною. Загальну суму договору не представилось можливим з'ясувати, оскільки вказані додатки до договору не були надані суду представниками позивача; з пояснень представників позивача вбачається, що в зв'язку з початком ліквідації підприємства такі додатки були знищені.

На кожну партію товару, що відвантажувався ТзОВ "Пролонг" оформлювало видаткову та податкову накладну. На наявних в матеріалах справи копіях вказаних документів проставлена печатка ТзОВ "Пролонг" і підпис особи, яка відвантажила товар і склала податкову накладну ОСОБА_4

Підставою для винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень ДПІ в Шевченківському районі м. Львова став висновок відповідача щодо неправомірного віднесення ПП "Лобос" в ІІІ кв. 2006 року до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 130032,00 грн., що були сплачені в складі вартості товару, отриманого від ТзОВ "Пролонг", та заниження податку на прибуток внаслідок відображення у складі валових витрат на придбання товару від ТзОВ "Пролонг", в сумі 162540,00 грн. в зв'язку із засудженням директора ТзОВ "Пролонг" гр. ОСОБА_4 Малиновським районним судом м. Одеса за ст. 205 ч.2 КК України (фіктивне підприємництво).

З такими висновками ДПІ в Шевченківському районі м. Львова суд погоджується в повній мірі, виходячи з наступного.

Згідно наявної в матеріалах адміністративної справи копії вироку, 09.11.2007 року Малиновським районним судом м. Одеси було засуджено ОСОБА_4 (засновника та директора ТзОВ "Пролонг") за ст. 27 п.5, 212 ч.3, 27 п.5, 205 ч.2, 366 ч.2, 15, 191 ч.5, 366 ч.1 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), фіктивне підприємництво, службове підроблення, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон № 168), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2ст.7 Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30 травня 1997 р. N 165, всіскладені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88.

Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

В статті 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. № 996-XIY, з наступними змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до п.3.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затв. наказом ДПА України від 29.03.03р. № 143 зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання ТМЦ повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей.

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що, оскільки, ТзОВ "Пролонг" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Малиновського районного суду м. Одеси, невстановленими особами складались фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, то слід вважати, що такі первинні документи, виписані в адресу ПП "Лобос" і підписані ОСОБА_4, не мають юридичної сили.

Згідно ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Із врахуванням наведеного та доводів представника відповідача про протиправний характер угоди мід ПП "Лобос" та ТзОВ "Пролонг", суд приходить до висновку про її нікчемність.

А, відтак, позивач не мав права на віднесення в ІІІ кв. 2006 року до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 130032,00 грн., що були сплачені в складі вартості товару, отриманого від ТзОВ "Пролонг", та заниження податку на прибуток внаслідок відображення у складі валових витрат на придбання товару від ТзОВ "Пролонг", в сумі 162540,00 грн.

Посилання представників позивача в обґрунтування своїх доводів на те, що ТМЦ були реалізовані в подальшому ПП "Лобос" іншим особам суд вважає такими, що не спростовують доводів ДПІ в Шевченківському районі м. Львова про нікчемність господарських операцій між ПП "Лобос" та ТзОВ "Пролонг".

В ході судового розгляду встановлено, що прокуратурою Шевченківського району м. Львова проводиться досудове слідство по кримінальній справі № 183-0263, порушеної по факту зловживання службовим становищем та службового підроблення службовими особами ПП "Лобос".

Суд вважає за необхідне зазначити те, що в ході досудового слідства директор ПП "Лобос" ОСОБА_2 був допитаний в якості свідка. Зокрема, в протоколі додаткового допиту свідка від 12.02.2009 року він зазначив, що податкові накладні, що виписувались ТзОВ "Пролонг" він отримував поштою. Такі ж пояснення представник позивача ОСОБА_2 дав в судовому засіданні. Однак, під час з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами в судовому засіданні судом було встановлено, що по деяких накладних (зокрема, №№ 7062, 7063 від 01.07.2006 року, № 7064 від 06.07.2006 року тощо) дата їх виписки співпадає з датою отримання, що підтверджується копією реєстру отриманих податкових накладних за липень 2006 року.

З пояснень представника позивача ОСОБА_2, даних ним в судовому засіданні, вбачається, що ПП "Лобос" не укладало жодних додатків до договору поставки від 23.06.2006 року № 23/23/06. Тоді як п. 2.1. вказаного договору найменування товару, кількість, сортамент та якість визначаються в саме додатках, що є його обов'язковою та невід'ємною частиною.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що ПП "Лобос" були допущені порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ПП "Лобос" занижено податок на прибуток на 162540,00 грн. в ІІІ кв. 2006 року; п.п. 7.2.1., 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 130032,00 грн.

Отже, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 27.10.2008 року № 0003102300/0/26205 та № 0003112300/0/26204, від 10.01.2009 року № 0003102300/1/218 та № 0003112300/1/219, від 05.02.2009 року № 0003102300/2/2271 та № 0003112300/2/2272, від 07.04.2009 року № 0003102300/3/7974 та №0003112300/3/7975, відповідно до яких позивачу визначено суму податкового зобовязання визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 243810,00 грн. та з податку на додану вартість в сумі 195047,97 грн. є правомірними.

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 03.06.2010 року.

Суддя Потабенко В.А.