Рішення № 97551314, 10.06.2021, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/356/21

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2021 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Берелет В.В.

секретаря Кирсань Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Кринички позовну заяву акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що 02 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом зі Статуту та громадянином України ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/153282/3172/74, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 17400 дол. США строком до 02 жовтня 2023 року, а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 14,50 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором. Відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 березня 2016 року по цивільній справі № 205/5015/15-ц позовні вимоги банку було повністю задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 351698,12 грн. 88 коп. Однак, позичальник не виконує рішення суду та вищезазначені умови кредитного договору, у зв`язку з чим, на адресу позичальника та зареєстрованих в іпотечному майні осіб було направлено вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором, надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість. Станом на 23 листопада 2020 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором складає: 49156 дол. США 71 цент, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі - 19001 доларів США 35 цент, заборгованості за відсотками у розмірі - 30155 доларів США36 центів. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 02 жовтня 2008 року між банком (іпотекодержатель) та відповідачем було укладено договір іпотеки № 014/153282/3172/74/885, посвідчений приватним нотаріусом Криничанського районного нотаріального округу Чорна О.В.. зареєстрований в реєстрі за номером 1293. Відповідно до умов Договору іпотеки предмет іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з умов Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору. За таких умов, іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах договору іпотеки. Відповідач, місце проживання якого зареєстровано у заставному будинку, підлягає зняттю з реєстрації, оскільки наявність зареєстрованих осіб у спірному іпотечному нерухомому майні негативно відображається на його вартості та перешкоджає його реалізації на виконавчій стадії. Тому просить у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/153282/3172/74 від 02 жовтня 2008 року, що складає 2 351698,12грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій, стягнути судові витрати у розмірі 2270 грн.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день слухання справи сповіщений належним чином.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 014/153282/3172/74, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 17400 дол. США строком до 02 жовтня 2023 року, а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 14,50 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором.Відповідно до умов п. 3.1. кредитного договору Кредитор надав позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та сплати за користування. Надання кредитних коштів проводилося, згідно вимог п. 3.2. кредитного договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, з можливою видачею готівки через касу кредитора.Таким чином, банк виконав свої зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.Сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно (п.3.3. Кредитного договору). Відповідно до умов п. 5.1. кредитного договору, позичальник зобов`язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених кредитним договором: Щомісячно, до 30 (тридцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п.1.3. цього Договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 02 жовтня 2023 року на рахунок, зазначений в п.4.1. кредитного договору. Щомісячно, до 30 (тридцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів на рахунок передбачений Кредитним договором.

Відповідно до п. 9.1 Кредитний договір набуває чинності з часу його підписання Сторонами та скріплення печаткою Кредитора та діє до повного погашення кредитної заборгованості (суми кредиту, відсотків за користування, штрафів та пені). Отже, з укладенням кредитного договору позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором у строки та в розмірах встановлених графіком погашення кредитної заборгованості. Проте, всупереч вимогам п. 5.1. кредитного договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом. Відповідно до умов п.5.5. п. 6.5. кредитного договору сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання кредитних зобов`язань, кредитор має право вимагати дострокового стягнення, а позичальник зобов`язався достроково, на вимогу Кредитора, здійснити повернення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов Кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.Так, в силу зазначених вище правових норм, та у зв`язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору: несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами Банк був змушений звернутися з позовом до суду про стягнення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 березня 2016 року по цивільній справі № 205/5015/15-ц позовні вимоги банку було повністю задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 351698,12 грн. 88 коп. Однак, позичальник не виконує рішення суду та вищезазначені умови кредитного договору, у зв`язку з чим, на адресу позичальника та зареєстрованих в іпотечному майні осіб було направлено вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором, надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість. Станом на 23 листопада 2020 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором складає: 49156 дол. США 71 цент, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі - 19001 доларів США 35 цент, заборгованості за відсотками у розмірі - 30155 доларів США36 центів. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 02 жовтня 2008 року між банком (іпотекодержатель) та відповідачем було укладено договір іпотеки № 014/153282/3172/74/885, посвідчений приватним нотаріусом Криничанського районного нотаріального округу Чорною О.В.. зареєстрований в реєстрі за номером 1293.

Відповідно до умов Договору іпотеки предмет іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з умов Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору. За таких умов, іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах договору іпотеки. Відповідач місце проживання якого зареєстровано у заставному будинку підлягає зняттю з реєстрації, оскільки наявність зареєстрованих осіб у спірному іпотечному нерухомому майні негативно відображається на його вартості та перешкоджає його реалізації на виконавчій стадії. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третьої особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюється законом.

Згідно ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч.1 ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, у разі: передання застоводавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним; порушення заставодавцем правил про зміну предмета застави; витрати предмета застави за обставин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави. Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет застави: у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу; у разі порушення заставодавцем правил розпорядження предметом застави; в інших випадках, встановлених договором.

Згідно з ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

На підставі ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За змістом припису частини другої статті 35 Закону визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 закону, не передбачили.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судовий збір.

Керуючись ч. 4 ст. 3, ч. 1 ст. 7, ст.ст. 33, 34 ЗУ «Про іпотеку», ч. 1 ст. 357, ст. ст. 525, 526, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості - задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №014/153282/3172/74 від 02 жовтня 2008 року, що складає 2 351698,12 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: АДРЕСА_1 , шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 2270грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Суддя: В. В. Берелет

р