Ухвала суду № 97548437, 08.06.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4988/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 рокуКостянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сітнікова Т.Б.,

суддів Леміщенко О.О., Орчелоти А.В.,

за участю секретаря судового засідання Кліменко І.В.,

прокурора Кабанець А.О.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

захисника Лисиченко О.В.,

обвинуваченої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020050380000620 від 20 червня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020050380000620 від 20 червня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 , оскільки ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2020 року ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, який неодноразово продовжено, востаннє ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2021 року. У зв`язку з тим, що судовий розгляд вказаного кримінального провадження не завершено, просив продовжити міру запобіжного заходу стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю.

Вина ОСОБА_2 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні достатніми доказами, а саме: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_1 від 20 червня 2020 року; слідчим експериментом за участю ОСОБА_1 від 13 липня 2020 року; висновком судово-медичної експертизи № 91 від 14 липня 2020 року; протоколом огляду речей від 22 червня 2020 року, а саме мобільного телефону ОСОБА_1 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 26 червня 2020 року; оглядом місця події за місцем мешкання ОСОБА_1 від 20 червня 2020 року; висновком вибухово-технічної експертизи № 2/21-136 від 04 вересня 2020 року; висновком молекулярно-генетичної експертизи № 9/1194СЕ-20 від 29 вересня 2020 року.

На теперішній час ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували при обранні запобіжного заходу не зникли, продовжують існувати, а також у зв`язку з тим, що термін дії запобіжного заходу спливає, виникла необхідність у вказаному запобіжному заході у вигляді домашнього арешту. Підстави для зміни запобіжного заходу у виді домашнього арешту не вбачається, через те що ризики, враховані судом при обранні стосовно неї такого заходу забезпечення кримінального провадження не зменшилися. Застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищезазначеним ризикам.

Враховуючи вищевикладене, прокурор підтримав клопотання, просив продовжити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник Лисиченко О.В. не заперечувала щодо клопотання прокурора, проте вважала необхідним встановити обов`язки, встановлені попередньою ухвалою, тобто окрім «не відлучатися з населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду». Щодо покладання інших обов`язків та продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту – не заперечувала.

Обвинувачена ОСОБА_2 підтримала захисника.

Потерпіла заперечувала щодо клопотання прокурора щодо застосування домашнього арешту.

Обговоривши з учасниками судового провадження заявлене прокурором письмове клопотання, суд дійшов до наступного висновку.

Судом достовірно встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2020 року ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, на строк 56 днів до 07 грудня 2020 року, який в подальшому неодноразово продовжено. Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2021 року в підготовчому судовому засіданні стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який продовжено ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2021 року терміном до 30 червня 2021 року включно

ОСОБА_2 вручено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у передбачений законодавством термін.

Судовий розгляд вказаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 на теперішній час триває.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 вказаної статті Закону.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Так, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України (яке згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років), ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України (яке згідно зі ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі).

Під час судового розгляду судом встановлено, що надане прокурором клопотання доводить обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою кримінального правопорушення, ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час судового розгляду, прокурором доведено, що ризики, які мали місце на час обрання стосовно обвинуваченої запобіжного заходу залишаються наявними, а саме, ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Вищезазначені ризики підтверджуються тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, що може бути визнане обвинуваченою ОСОБА_2 більш небезпечним ніж втеча, та те, що ОСОБА_4 є уродженкою Російської Федерації, маючи тісні зв`язки з військовими задля порятунку може здійснити незаконний перетин кордону в її непідконтрольній частині з метою виїзду до Російської Федерації, та переховуватись у близьких родичів та знайомих за межами України. Доводи обвинуваченої про те, що в останнє вона виїздила до Російської Федерації з метою поховання батьків, її проживання в інтернаті у дитинстві не підтверджує відсутність в неї знайомих у цій країні, де вона народилася та виросла; міцних соціальних зв`язків не має (вдова, доросла донька - колишня військовослужбовець - мешкає в Харкові та зв`язок з матір 'ю майже не підтримує); неповнолітня донька і малолітня онука мешкають з обвинуваченою, яка працює приватним підприємцем та займається волонтерською діяльністю, має знайомих серед військових, на час перебування обвинуваченої в суді залишаються з сусідкою. Втім, наявність на утримання дітей не зупинила обвинувачену від вчинення особливо тяжкого злочину засобом, небезпечним для багатьох осіб.

Ризик того, що ОСОБА_2 може незаконно впливати на потерпілу, свідка у цьому кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_2 , займаючись волонтерською діяльністю, працюючи приватним підприємцем, не маючи роботодавця, тобто працюючи на себе та будучи обізнана про місце проживання свідків, матиме реальну можливість шляхом застосування насильства, або погрози його застосування, незаконно впливати на них безпосередньо і через своїх знайомих військовослужбовців.

Ризик того, що ОСОБА_2 може як особисто, так і через коло своїх знайомих перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується в тому числі оглядом переписки в мобільному телефоні останньої, де ОСОБА_4 підписана, як «Ангел», погрожує потерпілій, та показами ОСОБА_3 , де останній вказує на інші подібні правопорушення, які скоєно стосовно них, після прямих її погроз, направлених на позбавлення життя потерпілої.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України є недостатніми для запобігання ризикам та не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не забезпечать виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків і її належну поведінку.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої ОСОБА_2 , суд на теперішній час не встановив та стороною захисту не надано.

Оцінивши в сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, у разі визнання ОСОБА_2 винуватою; вік та стан здоров`я обвинуваченої; міцність соціальних зв`язків обвинуваченої в місці її постійного проживання (вдова, доросла донька - колишня військовослужбовець - мешкає в Харкові та зв`язок з матір`ю майже не підтримує; неповнолітня донька і малолітня онука мешкають з обвинуваченою); є приватним підприємцем; майновий стан обвинуваченої; відсутність судимостей та повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, враховуючи наявність підстав, передбачених ч. 2 ст. 181 КПК України, та що більш м`яка міра запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_2 , з метою запобігання ОСОБА_2 переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченої, не даючи оцінки доказам, враховуючи, що прокурором в підготовчому судовому засіданні доведені всі обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання прокурора про продовження стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, оскільки її належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід, із покладенням на обвинувачену, обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю відповідає особі обвинуваченої, характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, ухиленню обвинуваченої від суду.

За наведеним, суд вважає, що клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу слід задовольнити, застосувавши обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, з урахуванням деяких змін внесених до них.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177-178, 181, 193, 194, 196, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області Кабанець А.О. про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Октябрський, Бєлгородського району, Бєлгородсько області, Російської Федерації – задовольнити частково.

Продовжити дію обраного стосовно ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Октябрський, Бєлгородського району, Бєлгородської області, Російської Федерації запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (без застосування електронних засобів контролю) терміном до 08 серпня 2021 року, включно.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватись від спілкування з потерпілою та свідками у кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

5) заборонити обвинуваченій ОСОБА_2 залишати житло за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Виконання ухвали доручити відділу поліції № 3 Сєвєродонецького районного управління поліції ГУНП в Луганській області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора – процесуального керівника у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12020050380000620 від 20 червня 2020 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню органом Національної поліції.

Строк дії ухвали - до 08 серпня 2021 року, включно.

Копію ухвали надіслати/вручити учасникам судового провадження негайно після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді