Рішення № 97548044, 25.05.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5392/21

пр. № 2/759/3877/21

25 травня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Семененко В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Галамай А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та просив визнати виконавчий напис №23885 таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни на примусовому виконанні перебуває ВП №64641465 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 19 937,10 грн. Про вищевказане виконавче провадження позивач дізнався 13.03.2021, отримавши на свою адресу рекомендований лист з трек-номером 0209423212345 від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, в якому містилась постанова про відкриття виконавчого провадження №64641465 від 25.02.2021, винесена при примусовому виконанні виконавчого напису №23885, виданого 12.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, де боржник ОСОБА_1 , а стягувач ТОВ «Вердикт Капітал». 22.05.2008 між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» було укладено кредитний договір №Ск-003-003862/5-2008, за умовами якого банк надає держателю споживчий кредит у розмірі 24 999,06 грн. строком дії до 22.05.2010 (включно) зі сплатою 7 процентів річних. Позивач зазначає, що строк пред`явлення вимоги за кредитним договором №Ск-003-003862/5-2008 від 22.05.2008 сплив 22.05.2013, як до основної вимоги, так і до додаткових вимог про стягнення відсотків і комісії. Окрім того, позивач стверджує, що повідомлення про відступлення права вимоги за договором №Ск-003-003862/5-2008 від 22.05.2008 на адресу позивача від відповідача не надходило. Також вказує, що при здійсненні виконавчого напису, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. порушив вимоги ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», оскільки, згідно зі статтею 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Окрім того, виконавчий напис зроблено з порушенням вимог ст.88 Закону. Відповідно до приписів ст. 88, нотаріус вчиняє виконавчі написи: за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Позивач вважає, що даний виконавчий напис був вчинений з порушенням норм чинного законодавства та має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.04.2021 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомлення сторін.

Разом з позовом, представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтовувалась тим, що на даний час розпочалась процедура примусового виконання виконавчого напису, який є предметом позову у вказаній цивільній справі. Відтак, на переконання заявника, необхідно зупинити виконання вказаного виконавчого напису, оскільки до закінчення розгляду справи, виконавцем може бути вчинено ряд дій, які суттєво впливають на права позивача. З огляду на викладене, заявник просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні, відкритим приватним виконавчого округу міста Києва виконавцем Малковою Марією Вікторівною на підставі виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за №23885 від 12 лютого 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, щодо звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № Ск-003-003862/5-20082 від 22 травня 2008 року.

Ухвалою суду від 05.04.2021 заяву представника позивача адвоката Галамай Андрія Васильовича про забезпечення позову задоволено, в порядку забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню зупинено стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем 12.02.2021 та зареєстрованого в реєстрі за №23885 про звернення стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749) грошових коштів в сумі 19937,10 грн (виконавче провадження № 64641465) до набрання законної сили рішення по суті спору.

05.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, оскільки надало нотаріусу для вчинення виконавчого напису усі потрібні документи, які свідчать про безспірність заборгованості.

Окрім того, 05.05.2021 відповідач на адресу суду скерував клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу. В обґрунтування клопотання зазначає, що до позовної заяви не долучено належних та допустимих документів, які б підтверджували договір правової допомоги, оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату.

11.05.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому заперечував проти доводів відповідача наведених у відзиві на позовну заяву. Наголошував на тому, що строк пред`явлення вимоги за кредитним договором №Ск-003-003862/5-2008 від 22.05.2008 сплив 22.05.2013, а відтак виконавчий напис нотаріуса вчинений після спливу строків давності. Вказував на те, що факт подання стягувачем документів відповідно до переліку не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості. Також зазначає, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається з двох етапів: підготовчого етапу, який включає повідомлення боржника та вчинення виконавчого напису. Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Окрім того, 11.05.2021 представник позивача до суду скерував клопотання про приєднання доказів, а саме копії договору №004 про надання правової допомоги від 18.01.2021, акту №009 від 15.04.2021, квитанцію до прибуткового касового ордеру.

Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками надсилались судом на адресу місця реєстрації відповідача. Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками відповідач отримав 08.04.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у позові.

Позивач у судовому засіданні підтримав позицію адвоката.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток на юридичну адресу.

В судове засідання третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. до суду не з`явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судове засідання третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В. до суду не з`явилася, про день, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 22.05.2008 між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір №Ск-003-003862/5-2008, відповідно до пп. 1.1.5 якого банк на підставі отриманої заяви, цього договору та інших документів відповідно до вимог чинного законодавства України, включаючи нормативно-правові акти Національного банку України надає держателю споживчий кредит у розмірі 24 999,06 грн. строком дії до 22.05.2010 зі сплатою 7 процентів річних.

12.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. зроблено виконавчий напис №23885 про звернення стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договром № Ск-003-003862/5-2008 від 22.05.2008. Стягнення заборгованості проводиться за період з 04 липня 2019 року по 27 січня 2021 року. Сума заборгованості складає 19 287,10 грн., в тому числі: 13 614,81 грн. - прострочена заборгованість за сумою кедиту, 697,37 грн. - строкова заборгованість за комісією, 4 974,92 грн. - строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату із стягувача в розмірі 650,00 грн., яка підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. від 25.02.2021 у ВП №64641465 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №23885 від 12.02.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованість в розмірі 19 937,10 грн.

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. від 25.02.2021 у ВП №64641465 визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 669,00 грн.

Згідно із постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. від 25.02.2021 у ВП №64641465 стягнуто з ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 1993,71 грн.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 17.03.2021 ОСОБА_1 є боржником за виконавчим провадженням 64641465.

Правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріуса регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання банком письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 із змінами внесеними Постановою КМУ від 26.11.2014 № 662.

Постановою Кабміну № 662 до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

Також Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, пункт 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».

Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що виконавчий напис, вчинений 12.02.2021 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 23885 не відповідає вимогам законодавства України, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. за №1172, оскільки він вчинений на підставі боргового документу - кредитного договору, який нотаріально не посвідчений, а тому такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Окрім того, з наданих суду документів неможливо встановити чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Окрім того матеріали справи не містять достовірних доказів про отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень кредитного договору. Не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ТОВ «Вердикт Капітал». Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Також, в матеріалах виконавчого напису відсутні відомості, що за укладеним договором № 23 від 04.07.2019 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами були відступлені права вимоги саме за кредитним договором № Ск-003-003862/5-20082 від 22 травня 2008 року укладеним між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ Вердикт Капітал, зокрема відсутні додатки до вказаного договору із зазначенням боржника ОСОБА_1 , розміру грошового зобов`язання.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 1362,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на послуги з розгляду справи в суді у розмірі 15 000,00 грн.

В обгрунтування таких вимог надано копії договору №004 про надання правової допомоги від 18.01.2021, акту №009 від 15.04.2021, квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 15 000,00 грн.

Відповідно додатку №1 до договору №004 про надання правової допомоги від 18.01.2021 послуги зі підготовки позову, заперечень на позов, зустрічного позову складає від 6 000,00 грн., ведення судової справи в одній судовій інстанції цивільної справи - від 15 000,00 грн., вартість 1 години роботи складає - 2 700,00 грн.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Судом враховується, що відповідачем були заявлені заперечення щодо судових витрат на правову допомогу позивача та зауважено на необхідності їх зменшення.

Крім того, судом також враховано, що поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) цивільного судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Отже, з врахуванням викладеного, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв пропорційності та розумності, складності справи, судом вважаються обґрунтованими витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 6 000,00грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 12.02.2021, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за №23885, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за Кредитним договором Ск-003-003862/5-2008 від 22.05.2008.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362,00 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Святошинський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.06.2021.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749).

Третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (місцезнаходження: Житомирська область, м.Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд.35).

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна (місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, оф.11).

Суддя Ю.В. Войтенко