Рішення № 97546067, 01.06.2021, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/258/20

Провадження № 2/391/11/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2021р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області:

головуюча - суддя Мумига І.М.

за участю секретаря судового засідання - Качинської О.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Суховенко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_3 про визнання права постійного користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до територіальної громади в особі Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, в якій просив визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою, площею 22,1 га, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала йому на підставі державного акта на право постійного користування землею серія КР № 0000121 від 23.07.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 121.

21.05.2020 року представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву, з тими ж позовними вимогами, в якій він зазначив третьою особою Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

03.11.2020 року представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву в якій він просить визнати за фермерським господарством «Глорія» право постійного користування земельною ділянкою, площею 22,1000 га, для ведення фермерського господарства, яка знаходилась на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка була надана ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та яка належала йому на підставі державного акта на право постійного користування землею, серія КР № 0000121 від 23.07.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 121.

В обгрунтування уточнених позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_4 з метою створення та здійснення діяльності селянсько-фермерського господарства набув право постійного користування спірною земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до діючого на час прийняття рішення (1998 рік) законодавства, а саме ст. 51 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, що вбачається з Державного акту на право постійного користування землею серії КР 0000121 від 23.07.2001 року, виданного на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення Компаніївської районної ради Компаніївського району Кіровоградської області від 07.09.2000 року за № 203 для ведення селянського (фермерського) господарства площею 22,1 га, у тому числі 22,1 га ріллі на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 121.

Після отримання у постійне користування земельної ділянки ОСОБА_4 було засновано та зареєстровано 29.01.2002 року фермерське господарство «Глорія». ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. На даний час фізичні особи не мають право набувати права постійного користування землями, що перебувають у державній чи комунальній власності в порядку визначеному Земельним кодексом України.

Проте, ні за Земельним кодексом України, діючим на час правомірного набуття права користування, ні нормами діючого законодавства ( ст.140-149 Земельного кодексу України, ст. 412 ЦК України) смерть особи - користувача земельної ділянки не є підставою для відмови в оформленні свого права користування спірною земельною ділянкою, в зв`язку з чим він, керуючись Договором про сумісну діяльність від 05.06.2017 року між фермерським господарством «Глорія» в особі голови фермерського господарства ОСОБА_3 Миколи Івановича та фермерським господарством «ДЮК» в особі голови фермерського господарства ОСОБА_2, та керуючись Генеральною довіреністю від фермерського господарства «Глорія» за № 2/2017 від 05.06.2017 року, звернувся до суду.

На виконання вимог п.п.2,3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) суд зазначає заяви та клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 21.05.2020 року відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом осіб. (Т 1 а.с. 48-49).

Ухвалою суду від 24.06.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т. 1 а.с. 84-85).

Ухвалою суду від 18.12.2020 року підготовче провадження по цивільній справі закрито та призначено до судового розгляду по суті. (Т 1 а.с. 201-203).

Ухвалою суду від 06.04.2021 року замінено неналежного відповідача Виноградівську сільську раду Компаніївського району Кіровоградської області на належного відповідача Компаніївську селищну раду Кіровоградської області. (Т. 1 а.с.242-243).

Представником третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 28.05.2020 року подано до суду пояснення, де він зазначив, що право постійного користування надавалось особі, яка виявляла намір займатися фермерським господарством, для чого вона мала звернутися до відповідного розпорядника землі з заявою про надання їй земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а лише після отримання відповідного земельного активу (на праві постійного користування) реєструвала фермерське господарство). Тобто створювала господарство, яке за нормативним визначенням його ознак здійснювало сільськогосподарську діяльність з метою отримання прибутку, використовуючи земельні ділянки, надані державою виключно для цієї мети. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, за чинним законодавством право постійного користування ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, тому вимоги позивача є безпідставними. (Т. 1 а.с.56-58).

Представником територіальної громади в особі Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області 11.06.2020 року подано до суду відзив, в якому він просив вимоги позовної заяви вирішити на розсуд суду згідно з чинним законодавством та розглядати справи без їх участі. (Т. 1 а.с.61).

03.09.2020 року третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 подано до суду пояснення, в яких вона позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, оскільки ОСОБА_2 не можна віднести до жодної з черг спадкування та в Компаніївській державній нотаріальній конторі Кіровоградської області станом на 03.09.2020 року відкрита спадкова справа № 54/2020 року у спадковому реєстрі 66351537 за заявою доньки ОСОБА_4 про прийняття спадщини. (Т. 1 а.с. 105-107).

13.04.2021 року представником відповідача Компаніївської селищної ради Кіровоградської області подано відзив на позовну заяву, вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню та пояснив, що факт постійного проживання позивача з померлим, зазначеною довідкою не підтверджено, доказів, що ОСОБА_2 має родинні зв`язки з померлим також не надано. Крім цього, довідкою № 166 від 23.06.2020 року встановлено, що догляд та поховання ОСОБА_4 проводили доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 які є спадкоємцями першої черги. Селянське (фермерське) господарство, зареєстроване як юридична особа, є власником цілісного майнового комплексу, тому право постійного користування земельною ділянкою наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, після його створення належить цьому господарству, а відтак, не може входити до складу спадщини. Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Докази укладення вищезазначеного договору, в матеріалах справи відсутні. (Т. 2 а.с.3-4)

Позивачем подано до суду відповідь на відзив представника відповідача Компаніївської селищної ради Кіровоградської області в якій він зазначив, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватись та передаватись в порядку спадкування та надав договір про сумісну діяльність № 05-06-17 від 05.06.2017 року та Генеральну довіреність № 2/2017 від 05.06.2017 року. (Т. 2 а.с. 8, 10-16).

Представником відповідача Компаніївської селищної ради Кіровоградської області надано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначив, що договір про сумісну діяльність № 05-06-17 від 05.06.2017 року вважається припиненим з дня смерті ОСОБА_4 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер, його спадкоємцями (правонаступниками). Договір не містить підтвердження права користування чужою земельною ділянкою. Сумісна діяльність та право користування чужою земельною ділянкою різні за значенням та передбачені різними нормами цивільного законодавства. На даний час у ОСОБА_2 відсутнє право щодо вчинення будь-яких дій відносно ФГ «Глорія» та земельної ділянки. Він не являється спадкоємцем і відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України не може представляти інтереси довірителя з моменту його смерті, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_1. (Т.2 а. с. 24-26).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити та надав пояснення відповідно до викладених в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача Суховенко В.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні відмовити з підстав викладених в запереченнях.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та просила відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про направлення судової повістки через електронну пошту від 25.05.2021 року. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про перенесення справи не надавав.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії КР № 0000121 від 23.07.2001 року встановлено, що ОСОБА_4 на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області надано земельну ділянку, площею 22,1 га для ведення селянського (фермерського) господарства. (Т. 1 а.с. 16).

З свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1 встановлено, що 29.01.2002 року здійснено державну реєстрацію фермерського господарства «Глорія». (Т. 1 а.с. 17).

Відповідно до статуту головною метою діяльності фермерського господарства «Глорія» є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності. (Т.1 а.с. 18-22).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3508544962019 від 12.04.2019 року земельна ділянка площею 22,1000 га має кадастровий номер 3522880900:02:000:7031, розташована на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, має державну форму власності за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з категорією землі сільськогосподарського призначення. (Т. 1 а. с. 29-31).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00026325698 від 13.05.2020 року та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 14.08.2017 року встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кропивницький Кіровоградської області, останнє місце проживання АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 36, 71).

Свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 від 17.11.1989 року та серії НОМЕР_4 від 06.02.1988 року підтверджено, що померлий ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . (Т. 1 а.с. 72, 143).

З свідоцтва про шлюб від 29.09.2012 року встановлено, що ОСОБА_3 уклала шлюб та змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ». (Т. 1 а.с. 77).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00026800218 від 24.06.2020 року встановлено, що ОСОБА_5 уклала шлюб та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 ». (Т. 1 а.с. 144).

З дослідженої спадкової справи № 54/2020, заведеної після смерті ОСОБА_4 , встановлено, що після його смерті з заявою про прийняття спадщини, на підставі рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 30.07.2020 року про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, звернулася донька ОСОБА_5 , свідоцтва про прийняття спадщини не видавалися, заповіт відсутній. (Т. 1 а.с. 122-147).

Відповідно третя особа ОСОБА_3 спадщину не прийняла.

Позивач ОСОБА_2 , згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.03.2018 року є засновником фермерського господарства «ДЮК». (Т. 1 а.с. 23-28).

В договорі № 05-06-17 від 05.06.2017 року про сумісну діяльність між фермерським господарством «Глорія» та фермерським господарством «ДЮК» пунктом 5.2 передбачено, що фермерське господарство «ДЮК», в особі голови ОСОБА_2 , є повноважним представником фермерського господарства «Глорія», в особі голови фермерського господарства ОСОБА_4. (Т.2 а.с.12-15).

Даний договір діє з моменту підписання і до повного взаєморозрахунку сторін, який підтверджується актом, підписаним повноважними представниками сторін (п.14 Договору).

Згідно додатку № 1 від 05.06.2017 року до договору про сумісну діяльність № 05-06-17 фермерське господарство «Глорія» та фермерське господарство «ДЮК» уклали даний договір про те, що сторони домовилися, що фермерське господарство «ДЮК», в особі голови ОСОБА_2 , передає в користування фермерського господарства «Глорія», в особі голови ОСОБА_4 , суму коштів еквівалентну 25000 доларів США. Валовий дохід від сумісної діяльності на протязі п`яти років належить фермерському господарству «ДЮК», в особі голови ОСОБА_2 . Фермерське господарство «Глорія», в особі голови ОСОБА_4, на протязі п`яти років не приймає участі в сумісній діяльності, а лише надає фермерському господарству «ДЮК», в особі голови ОСОБА_2 , землю, згідно договору, в користування та можливість використовувати рахунки фермерського господарства «Глорія» для досягнення мети основного договору. (Т. 2 а.с. 15).

Відповідно до Генеральної довіреності № 2/2017 року від 05.06.2017 року фермерське господарство «Глорія», в особі голови ОСОБА_4 , уповноважив ОСОБА_2 представляти інтереси довірителя в усіх установах, підприємствах, організаціях, товариствах будь-якої підпорядкованості та форми власності, в тому числі органах нотаріату, в державній адміністрації, податкових органах, органах пенсійного фонду та органах статистики, центрі зайнятості, банківських установах, перед будь-якими юридичними та фізичними особами з питань оформлення та здачі звітності щодо діяльності довірителя, відкриття рахунків в установах банку, закриття рахунків, з питань оформлення та укладення договорів, інших правочинів, вести справи в судових органах усіх інстанцій з метою захисту прав та інтересів довірителя. Довіреність видана без права передоручення та діє безстроково. (Т. 2 а.с. 16).

Квитанціями № N05DX55074 від 25.07.2018 року, № N05DX54564 від 30.01.2019 року, № 0.0.1455962966.1 від 05.09.2019 року, № N15GC5276K від 17.07.2020 року, № 0.0.1898504391.1 від 09.11.2020 року, № 0.0.1953395422.1 від 22.12.2020 року, підтверджується, що фермерським господарством «Глорія» сплачувався єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників. (Т. 2 а.с. 9-11).

Судом встановлено відповідні обставинам правовідносини.

Так, частиною 1 ст. 13 та частиною 1 ст. 14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним Кодексом України у відповідних редакціях (1990 р. та 2001 р.), Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-XII, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення позивача) (далі - Закон №2009-XII), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей (ст. 47 ЗК України 1990 року).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону №2009-XII, громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗК України у редакції 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону №2009-XII у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім`ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами. Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Відповідно до ст. 17 Закону №2009-XII володіння, користування та розпорядження майном здійснювалося членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що з метою використання спірної земельної ділянки (державний акт на право постійного користування землею від 23.07.2001 серія КР № 0000121) за цільовим призначенням - ведення селянського фермерського господарства - зазначена земельна ділянка була передана ОСОБА_4 до створеного Фермерського господарства «Глорія», що підтверджується відповідними статутними документами Фермерського господарства.

Згідно ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції від 12.07.2000, чинній на час створення позивача) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції від 12.07.2000 року, чинній на час створення фермерського господарства «Глорія») користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_4 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського фермерського господарства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/989/18 від 23.06.2020 року Верховним Судом зроблено правовий висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття фермерським господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення фермерського господарства і подальшої державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси, у разі смерті громадянина - засновника фермерського господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Як встановлено судом у даній справі, спірна земельна ділянка була надана громадянину ОСОБА_4 саме з метою створення фермерського господарства, яке було останнім створено та зареєстровано 29.01.2002, тобто на підставі Закону України №2009-XII, який втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство") та фермерське господарство мало право на постійне користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції на момент смерті голови Фермерського господарства ОСОБА_4 ), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

З наведеного вбачається, що на момент смерті засновника Фермерського господарства ОСОБА_4 , право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 6 р. X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Відтак, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважала, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Виходячи з вищенаведеного новий Земельний кодекс України від 2001року, також не містить положень, які б передбачали, що для підтвердження права постійного користування необхідно додатково укласти договір про право користування земельною ділянкою або внести зміни до державного акту на право постійного користування землею.

У п. 7.27 Постанови від 05.11.2019 у справі №906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. У земельному законодавстві (як чинному на момент створення Фермерського господарства «Глорія», так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника фермерського господарства відсутня.

Правове становище фермерського господарства, як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

З наявних у справі доказів вбачається, що після смерті засновника фермерського господарства ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_1 фермерське господарство «Глорія» продовжувало використовувати спірну земельну ділянку.

Отже, фермерське господарство «Глорія» є діючим суб`єктом господарювання, не є припиненим, господарську діяльність здійснює відповідно цілей, визначених Статутом, на земельній ділянці, яка надавалася у постійне користування за життя ОСОБА_4 і має намір проводити фермерську діяльність й надалі на спірній земельній ділянці.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття фермерським господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення фермерського господарства і подальшої державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника фермерського господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що право постійного користування спірною земельною ділянкою зберігається за фермерським господарством «Глорія» до часу припинення діяльності фермерського господарства.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до законодавства України постійним користувачем земельної ділянки, загальною площею 22,1 га в межах згідно з планом, розташованої на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, право користування на яку оформлено Державним актом на право постійного користування землею від 23.07.2001, на сьогодні є фермерське господарство «Глорія».

Разом з цим, суд зазначає, що факт перебування спірної земельної ділянки саме у користуванні позивача підтверджується Договором та Додатком № 1 до нього про сумісну діяльність від 05.06.2017 року між фермерським господарством «Глорія», в особі голови фермерського господарства ОСОБА_4 , та фермерським господарством «ДЮК», в особі голови фермерського господарства ОСОБА_2, Генеральною довіреністю від фермерського господарства «Глорія», в особі голови фермерського господарства ОСОБА_3 Миколи Івановича, за № 2/2017 від 05.06.2017 року, якою він уповноважує позивача на здійснення господарської діяльності та представлення його інтересів, квитанціями про сплату фермерським господарством «Глорія» через ОСОБА_2 єдиного податку з сільськогосподарських виробників за 2018-2020 років, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи наявність спору щодо належності права постійного користування землею та відсутності правових підстав для невизнання такого права, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову щодо визнання за фермерським господарством «Глорія» права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3522880900:02:000:7031, загальною площею 22,1 га, для ведення селянського фермерського господарства, що розташована на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка надана в постійне користування громадянину ОСОБА_4 , згідно державного акта на право постійного користування землею серії КР № 0000121, виданого 23.07.2001 року на підставі рішення сесії Компаніївської районної ради народних депутатів Компаніївського району Кіровоградської області від 07.09.2000 року № 203, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 121.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

В зв`язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення судових витрат з відповідача, тому суд відносить витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. за його рахунок.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 2, 19 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції, чинній станом на 2000 рік), ст.ст. 1, 19, 22, 23, 35 Закону України «Про фермерське господарство», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_3 про визнання права постійного користування земельною ділянкою задовольнити повністю.

Визнати за фермерським господарством «Глорія» право постійного користування земельною ділянкою, площею 22,1 га, для ведення фермерського господарства, яка знаходилась на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка була надана ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та яка належала йому на підставі державного акта на право постійного користування землею, серія КР № 0000121 від 23.07.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 121.

Судові витрати покладаються на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області через Компаніївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, місце реєстрації с. Семенівка Новоукраїнський район Кіровоградської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

відповідач: Компаніївська селищна рада Кіровоградської області , місце знаходження вул. Паркова, 4, смт. Компаніївка Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04364911.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, місцезнаходження вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький Кіровоградської області;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .

Повний текст рішення складено 09.06.2021 року.

Суддя І.М. Мумига