Рішення № 97539268, 09.06.2021, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 2/325/102/2021р.

325/59/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Васильцової Г.А., секретарі Міняйло А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "АкцентБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості;

В С Т А Н О В И В:

АТ "АКЦЕНТ БАНК " звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.09.2016 року в сумі 30520,38 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 21672,81 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 8797,57 грн., нарахованої пені – 50,00 грн.. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 06.09.2016 р відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зазначає, що позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов договору. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 12.12.2020 року має заборгованість 30520,38 грн., яку і просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 20 січня 2021 року вказана позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою суду від 12 лютого 2021 року було відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 09 березня 2021 року розгляд справи було відкладено.

29 березня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнав позовні вимоги позивача та просить відмовити в задоволенні позову, бо вважає, що заявлені вимоги не обґрунтовані та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Так, анкета – заява, надана позивачем як складова частина договору кредиту не містить в собі даних, що він виявив бажання отримати картку, тобто позивач не обґрунтував, а матеріали справи не містять доказів, що йому надавався кредит. Також, анкета-заява, не містить даних про черговість та порядок здійснення платежів, не зазначено строк картки, процентна ставка, відповідальність та інше. Відсутні докази про ознайомлення його з саме тими Умовами і правилами надання банківських послуг. Крім того, позивачем не надано первинних документів на підтвердження користування ним коштами.

Ухвалою суду від 30 березня 2021 року розгляд справи було відкладено.

Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року розгляд справи було відкладено та витребувано у позивача докази по справі.

23 квітня 2021 року позивачем на виконання ухвали суду від 19 квітня 2021 року надані суду докази.

Ухвалою суду від 13 травня 2021 року розгляд справи було відкладено.

02 червня 2021 року від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, в яких зазначено, що позов підлягає задоволенню, оскільки підписана відповідачем анкета-заява є договором оферти, яка відповідає вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів» та яка містить всю необхідну інформацію, з якою погодився відповідач, підписуючи її. Крім того, надані розрахунки підтверджують активне використання відповідачем кредитного ліміту шляхом витрачання коштів з кредитної картки.

Інших заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в наданих запереченнях на відзив зазначив про розгляд справи за відсутності представника АТ “АкцентБанк”.

Відповідач у судове засідання не з?явився, проте надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов не визнає.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент - Банк» з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим 04 вересня 2016 року підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. (а.с. 8 з.б).

У заяві-анкеті зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними вимогами обслуговування та кредитування, розміщеними у рекламному буклеті, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг та погодився з його умовами, екземпляр якого згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www. а-bank.ua (а.с. 8 з.с).

Разом з тим вказана анкета-заява не містить даних, якою послугою мав намір скористатись позичальник та яку картку просив оформити на своє ім`я, не містить зазначений бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачу відповідно до його заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено; не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше).

Крім того, у цій заяві, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді комісії, а також неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Також банком наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», який не підписано позичальником.

Банком до позовної зави додано розрахунок заборгованості за кредитним договором №SAMABWFC00000595325 від 06.09.2016 року, відповідно до якого заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 12.12.2020 становить 30520,38 грн, з яких: 21672,81 грн - заборгованість за кредитом, 8797,57 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 50,00 грн. - пеня. (а.с. 7-8).

Однак суд не може погодитись з наданим розрахунком заборгованості у зв`язку з наступним.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема нараховані відсотки, пеню.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Анкетою-заявою від 04.09.2016 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-банк», які викладені на банківському сайті: https://а-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», як невід`ємну частину спірного договору та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна».

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-банк», які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/green/tariffs, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Акцент-банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, могли неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-банк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг А-банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Беручи до уваги, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних картки «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-банку, розміщені на сайті https://а-bank.com.ua/terms, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04.09.2016 року шляхом підписання анкети-заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У постанові Верховного Суду по справі справа № 306/486/17 (провадження № 61-34520св18) від 10 жовтня 2019 року Верховний Суд в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем зазначив, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Суд не погоджується з доводами позивача, що на час укладання договору з відповідачем були виконанні відповідні положення ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки споживача належним чином не повідомлено про умови кредитування та не узгоджено умови договірних зобов`язань.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 8797,57 грн. та пені у розмірі 50,00 грн. є безпідставними, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах.

Вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статями 625, 1048 ЦКУкраїни позивач не пред`явив.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові у справі №14-131цс19 від 03 липня 2019 року зазначає, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПКУкраїни визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з розгорнутого розрахунку заборгованості за договором (а.с. 7-8), а також виписок по картковому рахунку (а.с. 64-66, 67-69), які були витребувані судом, ОСОБА_1 після підписання анкети-заяви отримав кредитну картку та користувався грошима, отримував кошти через банкомат, розплачувався за товар в магазині, частково погашав заборгованість за кредитним договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися у сукупності з іншими доказами.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 провадження № 61-9618 св 19, та в постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц провадження № 61-22158 св19.

За змістом виписки по картці є очевидним здійснення операцій, у тому числі із ідентифікацією особи, яка поповнює рахунок.

Відповідачем у справі не спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 21672,18 грн, доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення кредитних коштів.

Отже, вимоги Банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21672,18 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що йому не надавався кредит і відсутні первинні документи на підтвердження користування ним коштами, оскільки вказані факти спростовуються доказами, наданими позивачем.

Щодо судових витрат по справі суд приходить до наступних висновків:

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких підстав, суд вважає, що судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача - в сумі 1611,95 грн. пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "АкцентБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080, к/р НОМЕР_2 , МФО: 307770) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.09.2016 року у розмірі 21672 (двадцять одна тисяча шістсот сімдесят дві) гривні 81 копійка.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080, к/р НОМЕР_2 , МФО: 307770) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1611 (одна тисяча шістсот одинадцять) гривень 95 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 15.5 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Дата складення рішення суду 09.06.2021 року.

Суддя Г.А. Васильцова