Рішення № 97538255, 08.06.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/925/21

Справа № 235/1782/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Молчанова Наталія Володимирівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит – Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Молчанова Н.В., до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит – Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 березня 2021 року за місцем праці позивача надійшла постанова приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Горелик Є.Б. від 03.03.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. У відповідності до цієї постанови на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває виконавчий напис №2074 від 11.01.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МІЛОАН», правонаступником всіх прав та обов`язків якого за договором про відступлення прав вимоги №45-МЛ від 17.01.2020 року є ТОВ «ФК» Кредит-Капітал», заборгованість за кредитним договором у розмірі 23172,50 грн.

Позивач стверджує, що ніякого кредитного договору, між нею, ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН», а також з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» не укладала, кредит не отримувала.

26.02.2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Горелик Євгеном Борисовичем на підставі виконавчого напису № 2074 від 11.01.2021 року було відкрито виконавче провадження №64647618.

Позивач вважає, що даний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача. Нотаріус зазначену обставину не перевірив і незаконно вчинив виконавчий напис, у зв`язку із чим виникає необхідність визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Позивачка просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №2074 від 11.01.2021 року, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «МІЛОАН», правонаступником всіх прав та обов`язків якого за договором відступлення прав вимоги №45-МЛ від 17.01.2020 року є ТОВ «ФК «Кредит – Капітал», заборгованість за кредитним договором у розмірі 23172,50грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 19.03.2021 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в поряду спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що відповідач заперечує проти позову з наступних підстав.

13 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - позикодавець, ТзОВ «Мілоан»), з однієї сторони, та громадянкою України ОСОБА_1 (далі - Позичальник), з другої сторони, було укладено Кредитний договір № 1014838, відповідно до якого розивачу були надані кредитні кошти у тимчасове платне користування на поточні потреби, на наступних умовах:

1) сума кредиту - 7000,00 грн. (сім тисяч гривень, 00 копійок);

2) проценти за користування кредитом: 2205,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.0500 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом;

3) дата повернення кредиту - 30.08.2019 рік.

Кредитним договором, що укладений з позивачем чітко передбачено предмет договору, пункт 1.1. Кредитного договору № 1014838 від 31.07.2019 року вказує, що позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Пункт 2.4.1. Кредитного договору передбачає зобов`язання позичальника повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору.

ТзОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед позивачем виконав в повному обсязі, надавши йому, відповідно до п 1.1. Кредитного договору кредитні кошти, в свою чергу позичальник свої зобов`язання перед позикодавцем не виконав, відповідно до умов Кредитного договору мав повертати кредитні кошти згідно з графіком погашення кредиту, передбаченого у Додатку №1 до Кредитного договору № 1014838 від 31.07.2019 року.

Щодо дійсності Кредитного договору № 1014838 від 31.07.2019 року укладеного у формі електронного правочину, то згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно п.6.1. Кредитного договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті Товариства miloan.ua.

Згідно п.6.2. Кредитного договору, відправляючи через сайт онлайн-заяву про надання кредиту або підтверджуючи її оператору ТзОВ «Мілоан» в порядку визначеному в Правилах надання фінансових кредитів ТзОВ «Мілоан», позичальник тим самим підтверджує свою згоду на укладання цього Договору. Договір в електронній формі розміщується в особистому кабінеті позичальника. Додаткове підтвердження згоди позичальника на укладання Кредитного договору може відбуватися з застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує його для підписання Договору в Особистому кабінеті на сайті miloan.ua. Використання позичальником коштів (переказ, зняття готівки, тощо) отриманих ним від ТзОВ «Мілоан», в будь-якому випадку, незалежно від способу висловлення згоди на укладення цього Кредитного договору, свідчить про безумовне прийняття Позичальником пропозиції укласти Кредитний договір та укладення цього Кредитного договору.

У відповідності до п. 6.3. Кредитного договору, виказуючи свою згоду на укладання кредитного Договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком розрахунків) Договору в цілому та підтверджує, що: (1) він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Укладаючи Кредитний договір позивач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позивач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті позивача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується Платіжним дорученням № 944882 від 31.07.2019 року.

Тому, заперечення позивача щодо укладення ним кредитного договору та твердження про необізнаність щодо існуючої заборгованості можна розцінювати як введення суду в оману та надання завідомо неправдивої інформації.

Відповідно до умов чинного законодавства та п.3.2.6 Кредитного договору № 1014838 від 31.07.2019 року – позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором(повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.

Тому, 17.01.2020 року між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено Договір відступлення прав вимоги №45-МЛ від 17.01.2020 р. (надалі - Договір відступлення права вимоги). Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України відповідач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «Мілоан», в тому числі і до позивача за кредитним договором.

Відповідачем, з дотриманням усіх умов пп. 2.1 п. 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.20212 №296/5 (далі - Порядок), 04.01.2021 року, вих. № 19453790/2 була подана заява на вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Баршацькому Ігору Вікторовичу.

Також, відповідач зазначає, що ним було проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості позивача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: позивачу було надіслано письмову претензію про погашення заборгованості та надано термін для добровільного врегулювання зобов`язання.

08.12.2020 року позивач отримав лист, що підтверджується Трекінг-номером поштового відправлення.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18 - направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідачем при подачі заяви на вчинення виконавчого напису від 04.01.2021 року було надано Виписку з особового рахунку за Кредитним договором № 1014838 від 31.07.2019 року виключно щодо грошових сум простроченої заборгованості та заборгованості за процентами, оскільки ці платежі є обов`язковими та мають безспірний характер.

Відповідач зазначає також, що сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 1014838 від 31.07.2019 року було передано відповідачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №45-МЛ від 17.01.2020 року. Тобто після отримання права вимоги до позивача, відповідачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника — це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками — наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений у пп.2.3 п.2 гл.16 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст. ст.15, 16, 18 ЦК, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить протилежного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Також, відповідач вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення на його користь витрат, зокрема по оплаті послуг надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5000,00грн., оскільки позивачем не було надано належних доказів, підтверджуючих факт витрат у вказаному розмірі.

Зазначені позивачем витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61- 15441св19).

Враховуючи практику Верховного суду у справі № 910/15944/17, визначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Відповідач повністю заперечує та просить суд відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу позивачу, так як:

сума та вид виконаної роботи є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг;

час витрачений на підготовку позовної заяви є невиправданим, та явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт, так як проведення дій по даній справі не вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи, так само як сума на проведення консультації та підготовку заперечень/заяв/клопотань є явно неспівмірною з часом затраченим на таку роботу.

Представник відповідача просить суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з`явився.

До судового засідання позивач та її представник не з`явились, надали відповідні заяви про розгляд справи без їх участі.

Треті особи пояснень щодо позову не надали, до судового засідання не з`явились.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предметом даного спору є визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом таким, що не підлягає виконанню.

За вимогами пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За загальним правилом згідно із частиною 2 статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За правилами альтернативної підсудності згідно із частиною 12 статті 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

ОСОБА_1 , відповідно до копії паспорту НОМЕР_1 , виданого Красноармійським МВ ГУДМС України в Донецькій області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

31.07.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1014838. Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору предметом даного договору є надання позичальнику грошових кошті (фінансовий кредит) у сумі 7000,00 гривень, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.

П. 1.3 договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів з 31.07.2019 року. П. 1.4 договору передбачено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 30.08.2019 року.

Таким чином термін дії кредитного договору з 31.07.2019 року по 30.08.2019 року (а.с.47-49).

Згідно договору відступлення прав вимоги №45-МЛ від 17 січня 2020 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», останній набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до позивача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1014838 від 31.07.2019 року (а.с.53-57, 58).

На адвокатський запит приватним виконавцем надано копію виконавчого напису (а.с.33-35).

Виконавчий напис від 11 січня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., зареєстрований в реєстрі за № 2074. У виконавчому написі зазначено, що сума заборгованості складає 22242,50 гривень, в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7000,00 гривень, прострочена заборгованість за комісією становить 2100,00 гривень, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 12652,50 гривень. Стягнення проводиться за період з 17 січня 2020 року по 01 грудня 2020 року (а.с.34).

29.01.2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» пред`явило вказаний виконавчий напис на примусове виконання приватному виконавцю Виконавчого округу Донецької області Горелику Євгену Борисовичу (а.с.35).

Постановою приватного виконавця від 03.03.2021 року звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 (а.с.14).

З доданих відповідачем до відзиву на позовну заяву матеріалів вбачається, що до заяви на вчинення виконавчого напису додано кредитний договір № 1014838 від 31.07.2019 року, копії реєстру поштових відправлень рекомендованих листів, розрахунок суми заборгованості, копія довіреності представника (а.с.59).

Відповідно до графіку розрахунків, який є додатком № 1 до кредитного договору, до сплати кредит – 7000,00 гривень, комісія за надання кредиту – 490,00 гривень, проценти 2205,00 гривень, разом 9695,00 гривень (а.с.49).

Відповідно до виписки з особового рахунку, яка надана нотаріусу з заявою на вчинення виконавчого напису, заборгованість складає: прострочене тіло – 7000,00 гривень, прострочені відсотки – 12652,50 гривень, прострочена комісія – 2100,00 гривень, строкова заборгованість за штрафами і пенями – 490 гривень. Всього 22242,50 гривень (а.с.60).

Таким чином, виходячи з заявленої суми проценти станом на 30.08.2019 року складали 2205,00 гривень, на 04.01.2021 року - 12652,50 гривень. Тобто позикодавець продовжував нараховувати проценти вже після закінчення терміну дії кредитного договору. Приватний нотаріус на це не звернув уваги.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 87 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 88 цього закону встановлює умови вчинення виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності виконавчий напис видається у межах цього строку.

Стаття 89 закону передбачає, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата(рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувана; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачується стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріусу.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Пунктом 2 цього Переліку передбачено, що кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.

Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Верховний суд України у справі за № 6-887цс17 висловив правову позицію, та зазначив, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

У виконавчому написі вказано, що заборгованість стягується за період з 17.01.2020 року по 01.12.2020 року. Розрахунок заборгованості за кредитним договором суду не надано. Позивач заперечує факт укладання кредитного договору, однак факт укладення кредитного договору підтверджується матеріалами справи. Кінцевий термін повернення кредиту 30.08.2019 року, тому і строк дії договору закінчився 30.08.2019 року.

Згідно із ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів після 11.04.2020 року не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

При зверненні банку до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у ОСОБА_1 була можливість оспорювати наданий банком розрахунок боргу та ставити перед судом питання про перерахунок нарахованих процентів та про законність включення до кредитного договору обов`язку сплачувати комісію. Нотаріус, при посвідченні виконавчого напису, не звернув уваги на ці питання.

Як роз`яснено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Вказані обставини не дають суду підстав вважати вказаний у виконавчому написі розмір заборгованості позичальника безспірним, а виконавчий напис винесеним відповідно до чинного законодавства України.

Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

Нормами чинного законодавства України передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Представником відповідача до відзиву не надано жодного доказу, який б підтвердив обґрунтованість вимог відповідача в якості стягувача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 2074, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 11 січня 2021 року, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Накладення арешту на рахунки позивача, на які йому перераховується заробітна плата, відбувалось в межах виконання приватним виконавцем виконавчого напису.

Відповідно до п.5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Частинами 1 та 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Оскільки суд виконавчий напис нотаріусу визнає таким, що не підлягає виконанню, виконавче провадження підлягає закінченню, відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», як наслідок приватний виконавець знімає арешт, накладений на майно (кошти) боржника, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 19.03.2021 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №2074 від 11.01.2021 (а.с.27).

Керуючись ст.18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, ст.ст.12, 13, 76, 259, 263-265, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Молчанова Наталія Володимирівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит – Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович,– задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №2074, вчинений 11.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в загальному розмірі 22242,50 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 . Адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_3 . Адреса: АДРЕСА_2 . Свідоцтво від 07.03.2012р. №3538.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит – Капітал», адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28. Код ЄДРПОУ 35234236.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, адреса: м. Київ, вул. Рейтарська/пров. Георіївський, буд.6-3 літ. А, каб.2-7. РНОКПП невідомий.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович, адреса: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Вільна, буд.9.

Повний текст рішення виготовлено 08.06.2021 року.

Суддя С.М.Хмельова