Постанова № 9753405, 11.05.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-2005/09/0670

категорія 2.11.17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2010 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Черноліхов С.В.,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чижівська паперова фабрика" <Текст >до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції <Текст >про скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить (з урахуванням уточнених вимог) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 23.03.2009 року №0004782320/3, №0004792320/3, №0006402320/3 та від 13.03.2009 року №0004921702/3. Вимоги мотивує тим, що відповідачем безпідставно встановлено порушення позивачем п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в зв'язку з чим товариству донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток (основний платіж) на суму 362884,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 192882,00 грн. (податкове повідомлення - рішення від 23.03.2009 року №0004782320/3). Також не погоджується, що ним порушено п. 4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в зв'язку з чим позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість (основний платіж) на суму 1413,00грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 706,50грн. (податкове повідомлення-рішення від 23.03.2009 року №0006402320/3) та (основний платіж) на суму 32273,00грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 17342,50грн. (податкове повідомлення-рішення від 23.03.2009 року №0004792320/3). Вважає також неправомірним висновок відповідача щодо порушення товариством п.п. "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в зв'язку з чим останньому донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (основний платіж) на суму 3009,60грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 6019,20грн. (податкове повідомлення-рішення №0004921702/3 від 13.03.2009 року).

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що згідно укладеного договору купівлі-продажу від 01.09.2001р., в рахунок виконання зобов'язання за даним договором, товариство отримало від ТОВ „Ренн" продукцію на загальну суму 1384945,69 грн. По ВАТ "Чижівська паперова фабрика" рахувалась кредиторська заборгованість в сумі 1384945,69 грн., що залишилась не погашеною станом на 01.05.2004 року. Враховуючи тяжкий фінансовий стан 18.05.2004 року товариство передало ТОВ "Ренн" простий вексель номіналом 1387512,00 грн. на загальну суму вартості придбаного обладнання зі строком погашення десять років. Вважає, що від ТОВ „Ренн" вищезазначений товар отриманий на оплатній основі, а тому висновок податкового органу про те, що даний товар отриманий як безоплатний, є невірним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, незалежно від того, що ТОВ „Ренн" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, оскільки переданий позивачем вищенаведений простий вексель підлягає пред'явленню до виконання будь-якою особою, яка є держателем даного векселя. Також не погоджується з висновками перевіряючих щодо завищення товариством валових витрат та відповідно податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Вторма-Шабатів", ТОВ "Астейс", ПП Левковим. Вважає, що здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджується відповідними накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі, а відсутність товарно-транспортних накладних, на думку позивача, не є підставою для не включення витрат з придбання товару до складу валових витрат, оскільки віднесення до валових витрат та до податкового кредиту здійснено на підставі первинних документів, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, позивач не погоджується з висновком відповідача щодо не утримання 15 відсотків податку з наданих працівникам підприємства додаткових матеріальних благ у вигляді коштів сплачених товариством за рахунок прибутку за путівки на оздоровлення, оскільки вказує, що в даному випадку не відбулося передачі чи нарахування будь-яких цінностей працівникам.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, пояснивши, що ВАТ "Чижівська паперова фабрика" відповідно до умов договору від 01.09.2001 року, укладеного з ТОВ "Ренн", отримано продукцію в сумі 1384945,69 грн. і оплата по отриманих товарах залишилась непогашеною товариством станом на 05.05.2004 року. Позивач вказує на те, що у забезпечення заборгованості за отримані товари 18.05.2004 року ВАТ "Чижівська паперова фабрика" видано ТОВ "Ренн" простий вексель строком погашення 10 років, однак підтверджуючих документів (акту прийому-передачі, договору) підприємством в ході перевірки надано не було. Таким чином, перевіряючі дійшли правомірного висновку, що отриманий від ТОВ „Ренн" вищезазначений товар є безповоротною фінансовою допомогою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Товариством неправомірно віднесено до складу валових витрат та до податкового кредиту вартість придбаної макулатури від ПП "Вторма-Шабатів" та придбаних соди кальцинованої, каніфолі живичної соснової, коагулянту від ТОВ "Астейс", оскільки відсутнє підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме відсутні транспортні накладні. Також позивачем в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безпідставно віднесено до валових витрат вартість отриманих транспортних послуг від суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 по доставці макулатури, оскільки останній згідно ліцензії має право на надання послуг по перевезенню пасажирів. Крім того, ВАТ "Чижівська паперова фабрика" при виплаті працівникам доходу, а саме товариством проведено оплату за працівників залишкової вартості путівок на загальну суму 17864,00 грн., не утримано 15 відсотків податку з наданих працівникам додаткових матеріальних благ. Вважають, прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, тому просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно плану-графіку проведення документальних перевірок з питань дотримання ВАТ "Чижівська паперова фабрика" вимог податкового, валютного та іншого законодавства та на підставі направлення №437/13-027 від 27.06.2008 року Новоград-Волинською ОДПІ за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року проведено виїзну планову перевірку підприємства, за результатами якої складено акт №797/05-53/23-20/00278712 від 01.08.2008 року.

Перевіркою встановлено, крім іншого, порушення позивачем п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого донараховано податок на прибуток за 2007 рік в розмірі 415812,00грн. та зменшено податок на прибуток за І квартал 2008 року у розмірі 22880,00грн.; п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість" в результаті чого, донараховано податок на додану вартість на суму 32273,00грн., в тому числі по періодах: січень 2007 року - 11647,00грн., лютий 2007 року - 4678,00грн., березень 2007 року - 4260,00грн., травень 2007 року - (-) 218,00грн., червень 2007 року - 4191,00грн., липень 2007 року - 3745,00грн., серпень 2007 року - 41,00грн., вересень 2007 року - 320,00грн., листопад 2007 року - (-) 2194,00грн., грудень 2007 року - 4043,00грн., січень 2008 року - 1760,00грн.; п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.п.8.1.2, п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8, п.п."а" п.19.2 ст.19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.2003 року та п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги затвердженого Постановою КМУ від 26.12.2003 року №2035, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2007 року на суму 3009,60грн. та нараховано пеню за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб в сумі 9220,44грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №004792320/0 від 12.08.2008 року, яким донараховано податок на додану вартість (основний платіж) у розмірі 32273,00грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 17342,50грн.; №0004782320/0 від 12.08.2008 року, яким донараховано податок на прибуток (основний платіж) в розмірі 415812,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 207394,00грн.; №0004921702/0 від 12.08.2008 року, стосовно не утримання 15% податку зі сплачених за рахунок підприємства путівок на оздоровлення в сумі 2679,60грн. та нарахування пені за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб в сумі 5359,20грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач в порядку адміністративного узгодження оскаржив їх до Новоград-Волинської ОДПІ (скарга №399 від 21.08.2008 року).

За результатами розгляду скарги Новоград-Волинською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку, на підставі якої складено акт від 17.10.2008 року №1166/05-53/23-20/00278712. За наслідками розгляду вказаного акту, начальником Новоград-Волинської ОДПІ скасовано податкове повідомлення-рішення №0004782320/0 від 12.08.2008 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в частині нарахованого податку в сумі 30047,33грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14512,01грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Прийнято податкове повідомлення-рішення №0004782320/1 від 17.10.2008 року. Інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення (податкові повідомлення-рішення №№0004792320/1 від 17.10.2008 року, 0004921702/1 від 17.10.2008 року, 0006402320/1 від 17.10.2008 року).

Скарги позивача на зазначені податкові повідомлення-рішення подані до ДПА в Житомирській області та ДПА України залишені без задоволення, і прийнято податкові повідомлення-рішення №0004782320/3 від 23.03.2009 року, №0004792320/3 від 23.03.2009 року, №0004921702/3 від 13.03.2009 року та №0006402320/3 від 23.03.2009 року.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0004782320/3 від 23.03.2009 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток в розмірі 362884,92грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 192882,29грн..

Як вбачається із змісту акту перевірки, підставою для донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток стало те, що підприємство занизило валовий дохід за 1 півріччя 2008 року на суму 1451545,00 грн., оскільки в рахунок оплати за придбаний товар, згідно договору купівлі-продажу від 01.09.2001 року, ним видано простий вексель ТОВ "Ренн".

Згідно офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур'єр" №200 від 21.10.2004 року постановою Дніпропетровського господарського суду від 04.10.2004 року по справі №Б29/167/04 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо ТОВ "Ренн".

На дату підписання акту перевірки даний вексель не авальовано.

Як результат, відповідачем вказана кредиторська заборгованість по вищевказаному підприємству визнана безповоротною фінансовою допомогою.

З вказаним висновком відповідача суд не може погодитися з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ВАТ "Чижівська паперова фабрика" згідно договору купівлі-продажу від 01.09.2001 року здійснило господарську операцію з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Ренн", внаслідок чого перед ними у позивача виникла кредиторська заборгованість.

В рахунок погашення грошового боргу за поставлені товари перед ТОВ "Ренн" позивач видав простий вексель від 18.08.2003 року №673117110038 на суму 1387512,00 грн. строком платежу «за предявленням, але не раніше 18 серпня 2013 року».

Суд вважає доведеним факт передачі 18.05.2004 року позивачем простого векселя ТОВ "Ренн" зі строком погашення десять років, оскільки вказана обставина підтверджується копією самого векселя, що міститься в матеріалах справи, оглянутим в судовому засіданні реєстром виданих векселів та актом попередньої планової перевірки ВАТ "Чижівська паперова фабрика" від 31.12.2004 року №109/23-01/0800278712.

Обіг векселів в Україні врегульований Конвенцією, якою запроваджений Уніфікований закон про прості та перевідні векселі, від 07.06.1930 р. (дата приєднання України 06.07.1999 р.), та Законом України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ із змінами і доповненнями (ст. 4), яким встановлено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, станом на травень 2004 року позивач став зобов'язаний по виданому ТОВ "Ренн" простому векселю №673117110038.

Відповідно до ст. 70 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі “позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу”.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі “до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, а саме положення щодо ... позовної давності (статті 70 і 71)”.

У п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 р. №5 “Про деякі питання практики розгляду спорів, повязаних з обігом векселів” зазначено, що відповідно до абз. 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

Аналогічно суди повинні вирішувати спори за участю векселедавця простого векселя (ст. 78 Уніфікованого закону).

Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Таким чином, для заборгованості, яка виникла із простого векселя строк позовної давності складає З (три) роки з дати настання строку платежу.

Отже, простий вексель № 673115283739 переданий позивачем ТОВ "Ренн" на загальну суму 1387512,00 грн., в якому вказана дата його видання (емітування) 18 серпня 2003 року із зазначенням строку сплати «за пред'явленням, але не раніше 18 серпня 2013 року», діє до моменту настання дати платежу - 18.08.2013 року, а момент спливу строку позовної давності - 18.08.2017 року.

Твердження відповідача про те, що строк позовної давності по вексельному зобов'язанню спливає у зв'язку з визнанням банкрутом векселедержателя є помилковими, оскільки у вексельному, цивільному чи господарському законодавстві відсутні такі положення. Крім того, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” при визначенні поняття безповоротної фінансової допомоги не пов'язує її із визнанням юридичної особи банкрутом.

Визнання банкрутом ТОВ "Ренн" також не є підставою для припинення дії векселя, оскільки, вексель може бути переданий іншим особам на підставі індосаменту у відповідності до чинного законодавства України та може бути пред'явлений векселедержателем до оплати в порядку, встановленому законодавством.

Відтак, та обставина, що ТОВ "Ренн" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, не може слугувати підставою для спливу строку позовної давності за вексельними зобов'язаннями позивача, а тому суд вважає, що визначення суми вексельних зобов'язань у розмірі 1451545,00 грн., як безповоротної фінансової допомоги не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить нормам податкового законодавства.

В частині висновків акта перевірки щодо завищення ВАТ "Чижівська паперова фабрика" скоригованих валових витрат по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Вторма-Шабатів" в розмірі 136189,50 грн., від ТОВ "Астейс" в розмірі 28158, 00грн. та по безпідставно віднесених до складу валових витрат вартість отриманих транспортних послуг від СПД ОСОБА_1 в розмірі 5000,00 грн., суд дійшов слідуючого висновку.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 цього ж Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом встановлено, що ВАТ "Чижівська паперова фабрика" придбало макулатуру у ПП "Вторма-Шабатів" на суму 136189,50 грн. без ПДВ, факт поставки та оплати якої підтверджується видатковими накладними, ордерами, приймальними актами, податковими накладними та банківськими виписками.

Також, 03.01.2007 року між позивачем та ТОВ "Астейс" було укладено договір N 03-07, згідно якого позивачем було придбано каніфоль живичну соснову, соду кальциновану та коагулін на суму 28158,27 грн. без ПДВ. Згідно пункту 4.4 вказаного договору, до зобов'язань ТОВ "Астейс" відноситься зокрема: поставка товару на склад позивача та транспортні витрати.

На підтвердження суми витрат за вказаним договором надано видаткову накладну №РН-1 від 16.01.2007 р., якою підтверджується отримання придбаного товару, податкова накладна №1 від 16.01.2007 року.

Крім того, надання транспортних послуг вантажним автомобілем по перевезенню паперу по маршруту Чижівка-Київ, відповідно до договору N 1 від 02.01.2008 року, укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_1 - виконання транспортних послуг зафіксовано наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт та товарно-транспортними накладними, що свідчать про надання транспортних послуг.

Таким чином, зазначені договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних-робіт, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, є первинними документами, на підставі яких відбулись господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Отже, суд вважає, що витрати у грошовій формі на придбання товарно-матеріальних цінностей та транспортних послуг, які були отримані (придбані) ВАТ "Чижівська паперова фабрика" у зв'язку та з метою їх використання у власній господарській діяльності, а тому правомірно включені позивачем до валових витрат, що підтверджується первинними документами податкового обліку в розумінні підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Посилання відповідача на Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем витрат підприємства до валових витрат без наявності товарно-транспортних накладних та ліцензії не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акти не регулюють питання податкового обліку, до яких відноситься визначення валових витрат. Отже, зазначені нормативні акти не містять вказівок на обов'язковість оформлення товарно-транспортної накладної.

Крім того, товарно-транспортні накладні не мають затвердженої форми, відсутній порядок їх заповнення.

За відсутністю форми та порядку оформлення товарно-транспортних накладних, їх обов'язковості відповідач не має жодних правових підстав вимагати від позивача їх наявності для правомірності віднесення витрат підприємства до валових витрат.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як "розрахункові", "платіжні", так і "інші документи".

Зокрема, вказаний Закон зазначає, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Отже, твердження відповідача про необхідність товарно-транспортних накладних та ліцензії контрагента для визначення валових витрат встановлює додаткові обмеження для позивача, що суперечить нормам чинного податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що визначення відповідачем ВАТ "Чижівська паперова фабрика" податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 362884,92 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0004782320/3 від 23.03.2009 року є неправомірним.

Щодо нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість - (основний платіж) на суму 1413,00грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 706,50грн. (податкове повідомлення-рішення від 23.03.2009 року №0006402320/3) та (основний платіж) на суму 32273,00грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 17342,50грн. (податкове повідомлення-рішення від 23.03.2009 року №0004792320/3), то з цього приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому, нормами Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Як встановлено в ході розгляду справи, ПП "Вторма-Шабатів" та ТОВ "Астейс" поставило товарно-матеріальні цінності для їх використання в господарській діяльності ВАТ "Чижівська паперова фабрика", а тому позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 33686,00 грн. згідно податкових накладних, виданих ПП "Вторма-Шабатів" та ТОВ "Астейс" за поставлені товари.

Враховуючи правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрат за отримані від ПП "Вторма-Шабатів" та ТОВ "Астейс" товарно-матеріальних цінностей та правомірність формування податкового кредиту, то у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин, суд вважає, що визначення відповідачем ВАТ "Чижівська паперова фабрика" податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень від 23.03.2009 року №0006402320/3 та №0004792320/3 є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0004921702/3 від 13.03.2009 року, яким позивачу визначену суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 9028,80грн. (3009,60грн. основний платіж, 60198,20грн. штрафні (фінансові) санкції).

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ВАТ "Чижівська паперова фабрика" податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкової інспекції про порушення позивачем пп. "г" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" внаслідок неутримання податку з доходів працівників, отриманих ними як додаткове благо від працедавця.

Суд погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого, дохід платника податку це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених п.п.4.2.16 п.4.2 ст.4 Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами (п. 1.2 ст. 1 Закону).

Пунктом 4.3 ст.4 Закону визначено кінцевий перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку, зокрема, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вартість путівок на лікування на території України платника податку, які надаються йому безоплатно або зі знижкою професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку члена професійної спілки, створеної за законодавством України (підпункт 4.3.24 вищевказаного пункту).

Судом встановлено, що ВАТ "Чижівська паперова фабрика" було проведено оплату за працівників залишкову вартість путівок на загальну суму 17864,00 грн. Вказані кошти були перераховані за рахунок прибутку підприємства на підставі протоколів від 25.05.2007 року №3 та від 05.06.2007 року №4 засідань комісії по соціальному страхуванню позивача, що також не заперечувала представник позивача в судовому засіданні.

Тобто, позивач сплатив залишок вартості путівок за працівників за рахунок коштів, які не відносяться до забезпечення путівками за рахунок профспілок, органів праці та соціального захисту населення і т. д.

Враховуючи наведене, а також те, що залишок вартості путівок за працівників було сплачено працедавцем - ВАТ "Чижівська паперова фабрика", підстав для застосування пільги, передбаченої підпунктом 4.3.24 пункту 4.3 статті 4 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб", немає. Оподаткування податком з доходів фізичних осіб вартості вищевказаних путівок відбувається на загальних підставах за ставкою 15 % (пп. 7.1 ст. 7 Закону).

В іншій частині податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржено.

За таких обставин, суд вважає, що визначення відповідачем ВАТ "Чижівська паперова фабрика" податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення №0004921702/3 від 13.03.2009 року є правомірним.

Керуючись Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.03.2009 року №0004782320/3, №0004792320/3, №0006402320/3.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту поставнови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 16 травня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.