Постанова № 9753377, 29.03.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-4663/09/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Черноліхов С.В.,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

ТОВ "Валки-Ільменіт" пред'явлено позов до Володарсько - Волинської державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2009 р. №0000042301/3 в частині визначення Товариству податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 456819 грн., в т.ч.: 325809,00 грн. - основний платіж та 131010,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення ним пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон про прибуток), внаслідок реалізації продукції власного виробництва (ільменітового концентрату) за ціною, яка нижча за фактичну собівартість. Цей висновок відповідача вважає неправомірним з посиланням на пункт 5.1 статті 5 Закону про прибуток у якому визначено, що валові витрати – це сума будь – яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2, зазначеної вище статті суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті, включаються до валових витрат. Отже обмеження, встановлені пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону про прибуток є вичерпними. Позивач вважає, що вищевказаним Законом не передбачено коригування валових витрат в залежності від величини фактичної собівартості. Зазначає, що відповідачем здійснено неправомірне обмеження валових витрат підприємства показником "фактичної собівартості", який не передбачений ні Законом про прибуток, ні національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Не погоджується позивач з твердженням відповідача про те, що здійснюючи операції з реалізації продукції власного виробництва за ціною, нижчою за її собівартість, Товариство зазнає збитків, з огляду на те, що рядок 8 "об'єкт оподаткування" декларації з податку на прибуток завжди мав позитивне значення. Також вважає, що перевіряючими не були визначені звичайні ціни на ільменітовий концентрат з урахуванням положень пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону про прибуток, а порівняння ціни продажу із собівартістю товару, на думку позивача, є безпідставним. Не погоджується також позивач з твердженням відповідача про те, що витрати у сумі 1303234,00 грн. є витратами, що не використані у господарській діяльності, оскільки такий висновок ґрунтується на припущеннях без належного документального підтвердження.

В судовому засіданні представники позивача вимоги підтримали.

Представники відповідача проти позову заперечили з тих підстав, що ТОВ "Валки-Ільменіт" у період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р. здійснювалась реалізація виготовленої продукції власного виробництва за цінами нижчими ніж фактична собівартість, що привело до порушення пункту 5.1. статті 5 Закону про прибуток. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що при проведенні в ході перевірки аналізу цін на продаж ільменітового концентрату українським споживачам та іноземним фірмам встановлено, що реалізація продукції фірмі "А.С.І. Traiding Limited" (Кіпр) проводилась за цінами нижчими, ніж на території України, а також нижче за вартість одиниці продукції, що склалася на підприємстві з урахуванням всіх понесених фактичних витрат на її виготовлення та реалізацію. Згідно Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства Фінансів від 31 грудня 1999 року №318 (далі Стандарт 16), собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається із виробничої собівартості робіт, послуг, яка була реалізована на протязі звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та поверх нормативних виробничих витрат. Отже, на думку відповідача, фактично понесені підприємством витрати на виготовлення і реалізацію ільменітового концентрату віднесені до складу валових витрат та які не враховані при формуванні відпускної ціни з реалізації фірмі "А.С.І. Traiding Limited" (Кіпр) є невикористаними у власній господарській діяльності та не в повній мірі формували собівартість реалізованої продукції. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону про прибуток, господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи». Відповідно до норм статті 42 Господарського Кодексу України, підприємництво це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з ціллю досягнення економічних та соціальних результатів і тримання прибутку. Поняття доходу визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №1 затвердженого наказом Міністерством Фінансів України від 31 березня 1999 року №87: Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання валового капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Таким чином, відповідач вважає, що до валових витрат можливо віднести тільки ті витрати, які призвели до отримання доходу, тобто до зростання власного капіталу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

Встановлено, що Володарсько-Волинською МДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої був складений Акт від 21 січня 2009 року № 4/5/23-07/31280048.

На підставі висновків акту Володарсько-Волинською МДПІ було прийнято податкове повідомлення – рішення від 28 січня 2009 року №0000042301/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 461474,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 329251,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 132223,00 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ "Валки-Ільменіт" розпочало процедуру його адміністративного оскарження, а саме:

03.02.2009 року направило до Володарсько-Волинської МДПІ скаргу № 47. Рішенням відповідача № 1865/10/23-04 від 30.03.2009р. скарга була залишена без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін. Прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042301/1 від 30.03.2009 року.

01.04.2009р ВАТ "Валки-Ільменіт" направило до Державної податкової адміністрації у Житомирській області повторну скаргу № 94. Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 10055/П-С/25-009 від 28.05.2009р. скарга була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

10.06.2009р. позивач направив повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України. Своїм рішенням про результати розгляду скарги № 5858/6/25-0115 від 22.06.2009 р., ДПА України залишила скаргу без розгляду у зв'язку з пропущенням законодавчо встановленого 10-денного строку для подання повторної скарги. Прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042301/3 від 26.06.2009 року.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень – рішень є викладені у акті перевірки порушення податкового законодавства, а саме: у пункті 3.1.2. акту перевірки зазначено, що ТОВ "Валки-Ільменіт" у перевіряємому періоді було реалізовано продукцію власного виробництва за ціною нижчою ніж її фактична собівартість. З посиланням на п. 3 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, пункт 1.32 статті 1, пункт 5.1 статті 5 Закону про прибуток, статтю 42 Господарського кодексу України відповідач дійшов висновку, що здійснюючи операції з реалізації продукції власного виробництва нерезиденту-фірмі "А.С.І. Traiding Limited" (Кіпр) за ціною, нижчою за собівартість (фактично понесені витрати), ТОВ "Валки-Ільменіт" зазнає збитків. Продаж зі свідомо значимим від'ємним фінансовим результатом впливає на прибутковість господарської діяльності підприємства, яке недоотримує доходу та інших економічних вигод у своїй підприємницькій діяльності, і як наслідок необґрунтоване збільшення позивачем валових витрат на суму 1303234 грн., у тому числі за: 4 квартал 2007 року на 842235 грн., 1 квартал 2008 року на 44799 грн., 2 квартал 2008 року на 17640 грн., 3 квартал 2008 року на 398560 грн., за рахунок витрат на виготовлення товарів (робіт, послуг), які не використовувались у господарський діяльності.

Суд не погоджується з висновком відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

3 наведеного визначення випливає, що ознакою господарської діяльності особи є спрямованість такої діяльності на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Поняття “дохід" безпосередньо не визначено Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Разом із тим, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств" (пунктом 1.43 статті 1) передбачено можливість застосування для тлумачення положень зазначених нормативних актів термінологічного апарату інших законів із питань оподаткування. Відтак, визначення понять, наведені в інших законах з питань оподаткування, можуть застосовуватися для цілей Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у частині, що не суперечить останньому.

За таких обставин тлумачення поняття “дохід”, що вживається Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, як складова визначення господарської діяльності, повинно здійснюватися з використанням норм Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, який безпосередньо містить поняття доходу.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” поняття дохід включає в себе, зокрема, суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь.

В цій частині поняття “дохід”, визначене Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”, кореспондується з нормою пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яка передбачає, що дохід може бути одержаний в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах".

Отже, поняття “дохід” для цілей податкового законодавства охоплює всі види надходжень, які набуваються платником податку у власність чи на його користь і мають вартісне вираження. При цьому отримання особою доходу не пов'язується з фактом перевищення надходжень такого платника податків над його витратами.

Таким чином, під поняттям доходу для цілей податкового законодавства, і в тому числі для Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, слід розуміти всі майнові вигоди у будь-якій формі, отримані платником податку чи нараховані на його користь, незалежно від того, чи перевищує вартість відповідних майнових вигод витрати на їх одержання.

В свою чергу, наявність перевищення доходів платника податків над його витратами характеризується поняттям “прибуток”, яке визначається нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" і не є тотожнім за змістом поняттю “дохід”.

Відтак, господарською в розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" є будь-яка діяльність особи, спрямована на одержання майнових вигод у будь-якій формі, незалежно від отримання такою особо прибутку від зазначеної діяльності.

За таких обставин суд вважає, що отримання платником податку збитків від окремих господарських операцій не є саме по собі свідченням відсутності мети такого платника податку на здійснення господарської діяльності.

Натомість діяльність позивача в спірний період була прибутковою, що підтверджується поданими позивачем до Володарсько-Волинської МДПІ деклараціями на прибуток.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону про прибуток визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відноситься суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Пункт 5.3. статті 5 зазначеного Закону містить вичерпний перелік випадків коли витрати підприємства не відносяться на валові витрати.

Пункт 5.11 Закону про прибуток не дозволяє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

У той же час Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не визначає обов'язок платника податків коригувати валові витрати при продажу товарів за ціною, нижчою від за фактичну собівартість.

Обов'язковою умовою віднесення вартості придбаних товарів на валові витрати Закон про прибуток визначає вимогу щодо подальшого використання виготовлених товарів у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що позивач за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року здійснював реалізацію продукції власного виробництва (ільменітового концентрату) за кордон фірмі "А.С.І. Traiding Limited" (Кіпр) за ціною 140 доларів ША за одну тонну товару згідно укладених зовнішньоекономічних контрактів від 08.11.2006 р. №VI061133IC та від 05.12.2007 р. №71, що не заперечується сторонами.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що основним напрямком підприємницької діяльності позивача є видобування та збагачення титанової руди. Виготовлення позивачем ільменітового концентрату безпосередньо пов'язане з його подальшою реалізацією, тобто використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що віднесення ТОВ "Валки-Ільменіт" на валові витрати сум витрат на виготовлення ільменітового концентрату, зроблено позивачем правомірно, у відповідності до положень п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено право позивача самостійно визначати та реалізовувати будь-яку продукцію, крім тієї, по якій здійснюється державне регулювання цін і тарифів, за вільними (договірними) цінами, в тому числі, за ціною, нижчою собівартості.

З огляду на викладене, суд вважає, що реалізація продукції нижче собівартості це власне комерційний ризик підприємства, а не проведення збиткових операцій.

Норми діючого законодавства не передбачають виключення із складу валових витрат понесених витрат при продажу продукції за цінами, що нижче собівартості, якщо вони були визначені, виходячи із звичайних цін.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що при визначенні ціни ільменітового концентрату під час укладення договорів ТОВ "Валки-Ільменіт" виходило із оцінки ситуації на відповідному ринку та постійному коливанню курсу української гривні по відношенню до іноземних валют, що відносить до ризиків підприємницької діяльності, що також є однією з суттєвих ознак господарської діяльності. Згідно поданої позивачем довідки ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" середній рівень цін на ільменітовий концентрат одного з основних світових виробників такого концентрату - Австралії, становить 110-130 доларів США за метричну тону. При цьому, ТОВ "Валки-Ільменіт" встановлена ціна на ільменітовий концентрат для фірми "А.С.І. Traiding Limited" (Кіпр) на рівні 140 доларів ША за одну тонну.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене та той факт, що ціна продажу готової продукції позивачем визначалась, виходячи із звичайних цін, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської МДПІ № 0000042301/3 від 26.06.2009 року в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 325808,00 грн., а також за штрафними санкціями в сумі 131010,00 грн. підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Керуючись Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції №0000042301/3 від 26.06.2009 р. в частині донарахування зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 325809,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 131010,00 грн..

Відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. судових витрат.

          Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 06 квітня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.