Рішення № 97530586, 09.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 червня 2021 року справа №640/11278/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ПФУ в м. Києві)доДержавного науково-виробничого підприємства «ЗАХІД» (далі по тексту - позивач, ДНВП «Захід»)простягнення з відповідача заборгованості на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 13 931,86 грн.,В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що за ДНВП «Захід» обліковується заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій за період вересень 2019 року - березень 2020 року, призначених на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 13 931,86 грн. Оскільки відповідач в добровільному порядку суму заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах, не погасив, тому така заборгованість, на думку позивача, підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою від 26 травня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/11278/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про відсутність правонаступництва ДНВП «Захід» прав та обов`язків Київської лабораторії державного оптичного інституту ім. С.І. Вавілова (м. Ленінград), та, як наслідок, відсутність підстав для стягнення з ДНВП «Захід» витрат на виплату та доставку пенсій за період вересень 2019 року - березень 2020 року, призначених на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 13 931,86 грн.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Правовідносини, пов`язані з виплатою та доставкою пенсій на пільгових умовах регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Пенсійного фонду України», затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2013 року №21-1.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зокрема передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо шкідливими важкими умовами праці за списком №1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У такому разі розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі по тексту - Інструкція), затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.

Відповідно до Інструкції, плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).

Відповідно до пункту 6.2 Інструкції, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу 3 підпункту 1 пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення пенсії.

У відповідності до пункту 6.5 Інструкції, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Згідно з пунктом 6.8 Інструкції підприємства щомісяця, до 25 числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, підприємство зобов`язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Пунктом 6.7 Інструкції встановлено, що у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та інше), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Виходячи зі змісту вказаних норм законодавства, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Як вбачається з матеріалів справи, ДНВП «Захід» перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, як платник страхових внесків.

За ДНВП «Захід» обліковуються особи, які отримують пенсію, відповідно до частини другої «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список 1).

Згідно розрахунків ГУ ПФУ в м. Києві фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників від 03 вересня 2019 року №194317/05, від 04 жовтня 2019 року №220516/05, від 01 листопада 2019 року №267233/05, від 02 грудня 2019 року №291871/05, від 03 січня 2020 року №1885/05, від 14 лютого 2020 року №15000, від 04 березня 2020 року №28539, відповідач повинен відшкодувати суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_1 , призначених на пільгових умовах за Списком № 1 за період вересень 2019 року - березень 2020 року в розмірі 13 931,86 грн.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку вимогу розпорядження не виконано, ГУ ПФУ в м. Києві звернулося до суду з даним позовом.

Разом з тим, з урахуванням доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, для визначення належного платника фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, наявності у відповідача обов`язку щодо відшкодування цих витрат, необхідно з`ясувати чи є ДНВП «Захід» правонаступником підприємства, на якому визначена у розрахунках особа набула пільговий стаж.

Як вбачається з матеріалів справи, ДГВП «Захід» створене на базі Київської галузевої лабораторії № 110 оптичного інституту ім. С.І. Вавілова, м. Ленінград (Розділ 1.1 Загальних положень Статуту ДГВП «Захід»).

Разом з цим, рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/6998/14-ц, яке набрало законної сили 19 березня 2015 року встановлено, що ДГВП «Захід» (правонаступником якого є ДНВП «Захід» відповідно до наказу Державного комітету УPCP по оборонній промисловості і машинобудуванню від 14 листопада 1991 року № 25 (пункт 1) створено на матеріальній базі, тобто на базі матеріального активу (споруд, комунікацій та іншого майна, що перейшли у власність Української держави) Київської лабораторії державного оптичного інституту ім. С.І. Вавілова. Судами під час розгляду вказаної справи було також встановлено, що наведені обставини не можуть свідчити про правонаступництво ДНВП «Захід» прав і обов`язків Київської лабораторії.

Таким чином, судами встановлено, що Київська лабораторія державного оптичного інституту ім. С.І. Вавілова не була самостійною установою чи підприємством, а мала статус організаційно-структурного підрозділу державного оптичного інституту ім. С.І. Вавілова (м. Ленінград).

Також, Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду під час розгляду адміністративної справи № 826/11900/15 встановлено, що при утворенні ГРВП «Захід» ніяких прав правонаступництва від Київської галузевої лабораторії № 110 оптичного інституту ім. С.І. Вавілова, м. Ленінград до створеного підприємства не передавалось, тому нинішнє підприємство ДНВП «Захід» не є правонаступником, оскільки воно створене тільки на базі лабораторії.

Крім того, у постанові від 09 серпня 2019 року по вказаній справі колегія суддів Верховного Суду зазначила, що оскільки правонаступництва прав і обов`язків Київської лабораторії державного оптичного інституту ім. С.І. Вавілова на користь ДНВП «Захід» не відбулося.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлене законом.

Позивачем, у свою чергу, жодних доказів на спростування відповідної інформації та доведення правомірності своїх вимог суду не надано.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до вимог розділу 6 Інструкції обов`язок здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначеної на пільгових умовах особі, яка має стаж, що дає право на призначення цієї пенсій, належить або підприємству, на якому працювала така особа, або його правонаступнику, ДНВП «Захід», не будучи правонаступником Київської лабораторії державного оптичного інституту ім. С.І. Вавілова, не зобов`язано здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком № 1 за період вересень 2019 року - березень 2020 року в розмірі 13 931,86 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ГУ ПФУ в м. Києві щодо стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період вересень 2019 року - березень 2020 року, призначених на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 13 931,86 грн. є недоведеними, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368);

Державне науково-виробниче підприємство «ЗАХІД» (03142, м. Київ, вул. Вернадського, 38; ідентифікаційний код 14307819).

Суддя В.А. Кузьменко