Ухвала суду № 97530472, 08.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

08 червня 2021 року м. Київ № 640/12684/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ, визнання протиправною бездіяльності,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 43141267), в якому просить суд:

1) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки № ф-260638-17-у видану Головним управлінням ДПС у місті Києві 10.05.2019;

2) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо відмови у списанні недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного соціального внеску.

Позов поданий до суду 04.05.2021 та зареєстрований канцелярією суду 07.05.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, приймаючи ухвалу від 17.05.2021 суддею була звернута увага позивача на те, що позивач просить суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо відмови у списанні недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного соціального внеску.

В той же час, було зазначено про те, що зміст позовної заяви не містить обґрунтування зазначених вище вимог позивача відносно визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо відмови, чим порушено вимоги п.п. 4, 5 та п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України. При цьому, суддею була звернута увага позивача на те, що під «бездіяльністю» слід розуміти пасивну дію, фізичної або юридичної особи, у тому числі суб`єкта владних повноважень, щодо невчинення тих або інших дій та/або ігнорування вимог осіб, які звернулася до таких фізичної або юридичної особи. Тоді як під «відмовою» слід розуміти вчинену суб`єктом владних повноважень дію, яка є незадовільною відносно особи, яка зверталась до такого суб`єкта владних повноважень.

Крім того, було зазначено про те, що в порушення вимог ч. 1 ст. 161 КАС України позивачем не надано суду копії позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Також було акцентовано увагу заявника на те, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено 10-денний строк звернення до суду з даним позовом. В той же час, оскільки предметом позову є вимоги пов`язані з ЄСВ, у тому числі щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки № ф-260638-17-у видану Головним управлінням ДПС у місті Києві 10.05.2019, однак до суду з вказаним позовом позивач звернулася лише 04.05.2021, підтвердженням чого експрес накладна АТ Укрпошта про оформлення конверту відправлення, в якому надійшла позовна заява, десятиденний строк звернення до суду позивачем пропущений.

Відтак, ухвалою судді від 17.05.2021 позивача було зобов`язано надати суду:

1) уточнену позовну заяву, із приведенням її у відповідність до вимог п.п. 4, 5 та 9 ч. 5 ст. 160 КАС України, із викладом обставин та обґрунтуванням позовних вимог в частині щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови або уточнення змісту позовних вимог, який має бути чітким та логічним, із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків - представника позивача;

2) копії позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи;

3) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

01.06.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявник просить суд:

1) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф- 260638-17- у, видану Головним управлінням ДПС у м. Києві 10.05.2019;

2) визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо відмови у списанні недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного соціального внеску.

При цьому, у такій заяві зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків - представника позивача.

Крім того, на усунення недоліків позовної заяви позивачем надано суду копію заяви про уточнення змісту позовних вимог, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Відтак, недоліки позовної заяви позивачем в цій частині виконано.

Також, позивачем на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2021 про залишення позовної заяви без руху надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, в якому просить суд поновити ФОП ОСОБА_1 строк на звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-260638-17-у від 10.05.2019.

В обґрунтуванням заяви про поновлення строку звернення до суду, представник позивача зазначив, що з 2010 року ФОП ОСОБА_1 свою діяльність фактично було припинено, дохід був відсутній та через необізнаність зі змінами внесеними до Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з 01.01.2017 ЄСВ не сплачувалося.

Додає, що листів, чи вимог від уповноважених органів про сплату недоїмки позивач не отримувала та про вимогу № Ф-260638-17-У видану 10,05.2019, а також заборгованість у розмірі 21 030,90 грн. стало відомо лише у лютому 2021 року під час реєстрації в додатку «Дія».

Пояснює, що отримавши консультацію в податковому органі та дізнавшись, що суми недоїмки по таким вимогам підлягають списанню на підставі п. 9-15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» 17.02.2021 до державного реєстратора Управління (Центру) надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації було подано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. 17.02.2021 реєстрацію ФОП ОСОБА_1 було припинено.

Зазначає, що 24.02.2021 до ДШ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві подано заяву про списання недоїмки, штрафних санкцій та пені з ЄСВ разом з заявою було подано ліквідаційну декларацію та звіти за формою № Д5 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки. 01.04.2021, позивачем засобами поштового зав`язку було отримано примірник акту про результати камеральної перевірки звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску № 19564/Ж5/26-15-24-07-23/30742117223 від 11.03.2021, складеного Головним управлінням ДПС у м. Києві. Відповідно до даного Акту камеральної перевірки, за результатом обробки звітність від 24.02.2021 за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки не пройшла всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб, відповідно до норм п. 8 Розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 із змінами та доповненнями, вважається такою, що не подавалася у зв`язку із чим не може бути виконано умови п. 915 розділу VII Закону № 2464.

При цьому, заявник додає, що недоїмку з ЄСВ по вимозі № ф-260638-17-у податковим органом списано не було.

02.04.2021 ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням ГУ ДПС у місті Києві подано заперечення на акт про результати камеральної перевірки звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску № 19564/Ж5/26-15-24-07-23/30742117223 від 11.03.2021.

Пояснює, що 24.04.2021 позивачкою було отримано відповідь ГУ ДПС у місті Києві про розгляд заперечення як звернення громадян у зв`язку з тим, що подання заперечень на акт камеральної перевірки звітності з єдиного внеску порядком 435 не передбачено.

Відтак, представник позивача наголошує, що у зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не отримувала вимоги про сплату боргу (недоїмки) ні засобами поштового, ні засобами електронного зв`язку та про існування такої вимоги, заборгованості зі сплати ЄСВ позивачці було не відомо, просить суд поновити строк звернення до суду з даним позовом.

Разом з тим, суд зазначає, що вказані позивачем підстави поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, не можуть бути прийняті судом як такі, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Так, частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дія Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 вказаного Закону).

Відповідно до абзацу 9 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Суддя звертає увагу позивача та її представника на те, що положення частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок.

При цьому таке рішення в судовому порядку має бути оскаржене з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тобто в межах 10 денного строку.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 480/106/19 (провадження № К/9901/16500/19).

При цьому, варто звернути увагу позивача на те, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Початком перебігу строку звернення до суду є наступний день, що слідує за днем коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та інтересів.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Суддя звертає увагу позивача на те, що вимога про необхідність дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи та обмеженням останнім доступу до правосуддя, оскільки випливає з необхідності дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно до незабезпечення належного відправлення правосуддя та порушення судом норм матеріального права.

Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Суддя звертає увагу позивача на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Як вже було зазначено судом, 10.05.2019 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф- 260638-17- у.

При цьому, як зазначає представник позивач як у позовній заяві, так і у заяві про поновлення строку звернення до суду про існування спірної вимоги позивачу стало відомо у лютому 2021 року під час реєстрації в додатку «Дія», що зокрема і слугувало підставою для подання 24.02.2021 до ДШ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві заяви про списання недоїмки, штрафних санкцій та пені з ЄСВ. При цьому, у заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначив, що недоїмку з ЄСВ по вимозі № ф-260638-17-у податковим органом списано не було.

Тобто, про порушення своїх прав та інтересів, а також про існування спірної вимоги позивачу було відомо у лютому 2021 року. При цьому, з моменту отримання 01.04.2021, позивачем засобами поштового зав`язку примірника акту про результати камеральної перевірки звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску № 19564/Ж5/26-15-24-07-23/30742117223 від 11.03.2021, останній було відомо про несписання податковим органом суми недоїмки з ЄСВ.

Підсумовуючи викладене у сукупності, в контексті викладених норм права та досліджених судом обставин, суддя приходить до висновку про пропуск позивачем десятиденного строку звернення до суду, передбаченого ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

При цьому, подання позивачем заперечень на акт про результати камеральної перевірки звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску № 19564/Ж5/26-15-24-07-23/30742117223 від 11.03.2021 не є оскарженням вимоги до податкового органу вищого рівня та відмови у списанні недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного соціального внеску, з огляду що не може вважатися досудовим врегулюванням даного спору.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що причини пропуску строку, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду є неповажними та, як наслідок, відсутні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Причини пропуску строку звернення до суду, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, поданої до суду 01.06.2021 на усунення недоліків позовної заяви, визнати неповажними.

Позовну заяву повернути позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Суддя О.А. Кармазін