Постанова № 9753016, 01.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2010 р. справа № 2а-9422/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Крилової М.М.

при секретарі< Призвище секретаря >

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Лафарж Гіпс» звернулось до суду з позовом до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до акту перевірки №2610/23/00290601 від 09.07.2009 року відповідачем по відношенню до позивача прийнято рішення № 0001632343 від 22.07.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5486,91грн., яке оскаржене у адміністративному порядку, однак рішенням ДПА у Донецькій області № 16729/10/25-013-5 від 24.09.2009 року та рішенням ДПА України № 12367/6/25-0415 від 01.12.2009 року оскаржуване рішення було скасоване тільки в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 107,83 грн. за перевищення встановлених строків використання готівки під звіт; в іншій частині зазначене рішення залишилось без змін, а відповідні скарги - без задоволення.

Позивач вважає протиправним останнє рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції №0002262343 від 24.09.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5379,08 грн. за порушення абз.6 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995 року, виходячи з того, що до кожного без виключення авансового звіту позивачем додано підтверджувальні документи на суми понесених витрат.

Крім того, позивач зазначає, що абз.6 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» не встановлює обов'язкової форми та вказує, що достатньою є наявність будь-якого письмового документу, який би підтвердив факт придбання товарів (робіт, послуг). Відповідач в Акті перевірки не надав жодного посилання на норми чинного законодавства, які б обмежували коло документів, які припустимо використовувати у якості підтверджувальних під час складання авансових звітів, ані на норми законодавства, які встановлювали б обов'язкові вимоги до таких документів (їх форми та змісту).

Позивач просив визнати рішення №0002262343 від 24.09.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5379,08грн. протиправним та визнати його недійсним з дати видання.

В судовому засіданні представник позивач вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, наполягали на відмові в задоволені позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач Закрите акціонерне товариство «Лафарж Гіпс» 08.12.1995 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Артемівської міської ради.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Таким чином, відповідач Артемівська обєднана державна податкова інспекція є суб`єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Артемівською обєднаною державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства «Лафарж Гіпс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складений акт № 2610/23/00290601 від 09.07.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року №637 в частині не підтвердження витрат на відрядження на господарські потреби у сумі 5379,08 грн.

Рішенням Артемівської обєднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.09.2009 року № 0002262343 за порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року №637 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5379,08 грн.

Позивач оскаржує рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.09.2009 року № 0002262343, посилаючись на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі абз.6 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Суд вважає твердження позивача обґрунтованим з огляду на наступне.

Пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637 (зі змінами) встановлено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

З наведеного вбачається, що пунктом 2.11 зазначеного вище Положення встановлено лише строки, на які видається готівка під звіт або на відрядження залежно від напрямів її використання, а порядок звітування про використання коштів, наданих на зазначені цілі, нині визначено на законодавчому рівні.

Порядок документального оформлення службових відряджень працівників підприємств, а також норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон встановлені Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13.03.98 N 59.

Положення п. 1.1, 1.3, 1.7 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13.03.98 N 59, направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті.

Витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений, або до місця перебування у відрядженні.

За наявності декількох видів транспорту, що зв'язує місце постійної роботи з місцем відрядження, адміністрація може запропонувати відрядженому працівникові вид транспорту, яким йому слід користуватися. У разі відсутності такої пропозиції працівник самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами) відповідно до маршруту, погодженого керівником.

За загальним правилом, встановленим п.1.4 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон № 59 від 13.03.98 р., за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати:

а) на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користування постільними речами в поїздах, оплату аеропортних зборів, перевезення багажу) як до місця відрядження й назад так і за місцем відрядження;

б) на оплату рахунків за проживання в готелях (мотелях) або наймання інших житлових приміщень, а також уключених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, білизни, взуття), за користування холодильником, телевізором (крім каналів, за які встановлено окрему плату), кондиціонером;

в) на оплату телефонних рахунків;

г) на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), на комісійні (в разі обміну валютних коштів), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження, включаючи будь-які збори та податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Указані в цьому пункті витрати можуть бути відшкодовані лише за наявності документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат, у вигляді рахунків готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, транспортних квитків або рахунків (багажних квитанцій), страхових полісів тощо.

Крім того, пунктом 1.15 Інструкції, після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження.

Разом із звітом про використання коштів, наданих на відрядження, подаються документи (в оригіналі), що підтверджують вартість оплачених витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, платіжною карткою, безготівковим перерахунком).

З наведеного виходить, що належним підтвердженням вартості понесених у відрядженні витрат є надання документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат.

Як зазначає позивач та відомо з матеріалів справи, до авансових звітів надані підтверджувальні документи на суми понесених витрат, а саме до авансового звіту № 1473 від 22.11.2007 року наданий нефіскальний чек на оплату транспортних послуг; до авансового звіту № 1468 від 21.11.2008 року наданий нефіскальний чек на оплату транспортних послуг; до авансового звіту № 1467 від 21.11.2008 року наданий нефіскальний чек на оплату транспортних послуг; до авансового звіту № 1282 від 23.10.2007 року наданий рахунок офіціанта, фіскальний чек, квитанції на оплату транспортних послуг; до авансового звіту № 1432 від 14.11.2007 року наданий рахунок офіціанта; до авансового звіту № 1426 від 14.11.2007 року наданий нефіскальний чек на оплату транспортних послуг; до авансового звіту № 1425 від 14.11.2007 року наданий нефіскальний чек на оплату транспортних послуг; до авансового звіту № 1427 від 14.11.2007 року наданий нефіскальний чек на оплату транспортних послуг; до авансового звіту № 1416 від 13.11.2007 року надані фіскальні чеки; до авансового звіту № 1626 від 14.12.2007 року наданий рахунок офіціанта; до авансового звіту № 1534 від 05.12.2007 року надані залізничні квитки(проїзні документи); до авансового звіту № 1521 від 03.12.2007 року наданий нефіскальний чек на оплату транспортних послуг; до авансового звіту № 1514 від 03.12.2007 року надані нефіскальні чеки на оплату транспортних послуг; до авансового звіту № 45 від 14.01.2008 року надані автобусні квитки; до авансового звіту № 182 від 12.02.2008 року надані білети до театру; до авансового звіту № 178 від 11.02.2008 року надані залізничні квитки/проїзні документи; до авансового звіту № 133 від 05.02.2008 року надані квитки на автобус; до авансового звіту № 216 від 20.02.2008 року наданий фіскальний чек на паркування, нефіскальні чеки на оплату транспортних послуг; до авансового звіту № 1466 від 20.11.2007 року наданий залізничний квиток (проїзний документ); до авансового звіту № 1292 від 25.10.2007 року надані залізничні квитки (проїзні документи); до авансового звіту № 1636 від 14.12.2007 року надані залізничні квитки (проїзні документи); до авансового звіту № 1643 від 17.12.2007 року надані залізничні квитки (проїзні документи); до авансового звіту № 110 від 31.01.2008 року надані залізничні квитки (проїзні документи).

На думку відповідача, позивачем не підтвердженні витрати на відрядження у сумі 5379,08 грн. у звязку з ненаданням до авансового звіту посвідчення про відрядження та наказу на відрядження підзвітної особи.

Суд вважає таке твердження хибним з огляду на те, що надання посвідчення про відрядження та наказу на відрядження підзвітної особи є обовязковим в разі видачі коштів під звіт, що встановлене п. 1.11 Інструкції, а саме відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

В даному випадку готівкові кошти під звіт не видавались, а тому у позивача відсутній обовязок подавати разом зі звітом посвідчення про відрядження та наказу на відрядження підзвітної особи.

Крім того, суд зазначає, що положеннями колективної угоди, що затверджена загальними зборами трудового колективу Закритого акціонерного товариства «Лафарж Гіпс» від 31.03.2006 року, що набрала чинності 01.04.2006 року, встановлено, що до обовязків власника віднесено здійснення оплати витрат, що повязані з проїздом та проживанням кандидатів на роботу до місця співбесіди, в тому числі за кордоном.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи є належними доказами, які підтверджують витрати відряджених працівників, тобто позивач діяв відповідно до вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13.03.98 N 59.

З огляду на зазначене, безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» обумовлює безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5379,08 грн. на підставі абз.6 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

З наведеного виходить, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

В той же час, відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так, суд вважає необхідним зазначити, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати оскаржуване рішення недійсним, оскільки в такому разі воно втратить чинність з моменту його прийняття.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Закритого акціонерного товариства «Лафарж Гіпс» до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Артемівської обєднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.09.2009 року № 0002262343.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Лафарж Гіпс» судовий збір, сплачений при подачі позову в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

У судовому засіданні 01 червня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Постанова виготовлена в повному обсязі 06 червня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Крилова М.М.