Ухвала суду № 97527826, 09.06.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/5382/21

Провадження № 2-з/643/133/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2021 року суддя Московського районного суду м. Харкова Власенка М. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 643/5382/21 за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:

– стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 жовтня 2011 року у розмірі 5623,05 грн. та судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим утворилась зазначена заборгованість.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

09 квітня 2021 року до Московського районного суду м. Харкова від ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов до АТ КБ «ПриватБанк», в якому просить:

– визнати неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» по нарахуванню ОСОБА_1 на підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк від 13 жовтня 2011 року відсотків, пені, штрафів, комісій у період з 07 квітня 2015 року по 31 липня 2019 року (включно);

– стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти у розмірі 21915,16 грн.;

– припинити зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» у правовідносинах згідно Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк від 13 жовтня 2011 року, внаслідок його повного виконання із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначив, що його зобов`язання перед банком виконано у повному обсязі, проте банк продовжує протиправно нараховувати спірні суми заборгованості.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2021 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів; вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів об`єднано в одне провадження з первісним позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання у справі; викликано учасників провадження; встановлено строки для подання заяв по суті.

07 червня 2021 року до Московського районного суду м. Харкова від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просить:

– визнати неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» по нарахуванню ОСОБА_1 на підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк від 13 жовтня 2011 року відсотків, пені, штрафів, комісій у період з 07 квітня 2015 року по 31 липня 2019 року (включно);

– визнати неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» по автоматичному списанню грошових коштів з зарплатної карти ОСОБА_1 НОМЕР_1 , розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , для погашення простроченої заборгованості по карті НОМЕР_3 за кредитним договором б/н від 13 жовтня 2011 року;

– стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти у розмірі 25370,27 грн.;

– припинити зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» у правовідносинах згідно Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк від 13 жовтня 2011 року, внаслідок його повного виконання із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у цивільній справі № 643/5382/21 за первісним позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів – прийнято до розгляду та ухвалено продовжувати розгляд справи з її урахуванням; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Крім цього, 07 червня 2021 року до Московського районного суду м. Харкова від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить:

– заборонити АТ КБ «ПриватБанк» здійснювати автоматичне списання грошових коштів з зарплатної картки ОСОБА_1 розрахунковий рахунок НОМЕР_2 для погашення простроченої заборгованості по карті НОМЕР_3 за кредитним договором б/н від 13 жовтня 2011 року.

Заява обґрунтована тим, що дії АТ КБ «ПриватБанк» направлені на автоматичне списання коштів із зарплатної картки для погашення заборгованості за кредитним договором є неправомірними, через відсутність на це законних підстав. Зазначив, що невжиття заходів забезпечення зустрічного позову в подальшому може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення його порушених прав.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, без виклику осіб, відповідно до положень ст. 153 ЦПК України, встановив таке.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози невиконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства слідує, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

З висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 20/3560/18 слідує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Зі змісту п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» слідує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (див. рішення у справі Брумареску, § 78).

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову – це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також убезпечення від спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Аналізуючи предмет спору і зміст заявлених зустрічних позовних вимог, суд доходить висновку, що між сторонами дійсно виник реальний спір з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором, а відповідач реалізує своє право на безспірне списання коштів з зарплатного рахунку, відтак існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав ОСОБА_1 (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 за період з 01 січня 2019 року по 02 червня 2021 року, виданої АТ КБ «ПриватБанк» від 02 червня 2021 року, відповідачем за зустрічним позовом систематично проводиться автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості по карті НОМЕР_3 .

Враховуючи, що рахунок НОМЕР_2 є дебетовим, тобто на останній надходять і зберігаються кошти належні ОСОБА_1 , заборона списання коштів з такого рахунку не порушуватиме права АТ КБ «ПриватБанк»

Заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, заявником викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі невжиття таких заходів, а зазначені ОСОБА_1 підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред`явленими вимогами, вид забезпечення позову обрано відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

У заяві про забезпечення позову вказано та обґрунтовано причини необхідності забезпечення позову, як це передбачено положеннями ст. 151 ЦПК України.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Враховуючи предмет позову, що перебуває у провадженні Московського районного суду м. Харкова, а позивачем за зустрічним позовом обрано правильний та допустимий спосіб забезпечення позову, який є взаємопов`язаний з позовними вимогами, відтак заява підлягає задоволенню.

Отже, суд доходить висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Підстав для зустрічного забезпечення позову, судом не встановлено.

Керуючись ст. 149 – 154, 260, 353 – 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 643/5382/21 за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів.

З метою забезпечення позову заборонити акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» здійснювати автоматичне списання грошових коштів з зарплатної картки ОСОБА_1 розрахунковий рахунок НОМЕР_2 для погашення простроченої заборгованості по карті НОМЕР_3 за кредитним договором № б/н від 13 жовтня 2011 року.

Копію ухвали направити для виконання до акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РПОКПП – НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Інформація про боржника: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для зав`язків та листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 09 червня 2021 року.

Суддя М. В. Власенко