Ухвала суду № 97526349, 07.06.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/344/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання – Грігорян А.Р.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника боржника - Азарян К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №440/344/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протизаконною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та його підрозділу (відділу), що виконує розрахунок пенсій громадян Київського району м. Полтава протизаконними та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та його підрозділу (відділу), що виконує розрахунок пенсій громадян Київського району м. Полтава розрахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням вимог діючого законодавства Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.04.1990 по 01.03.1991 включно з додаваннями до першої складової пенсії ОСОБА_1 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання бездіяльності протизаконними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 18.07.2019 в частині розрахунку пенсії за період з 01.04.1990 по 01.03.1991 включно відповідно до абзацу 1,3 п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог п. 2 ст. 56 та ст. 57 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2019 в частині розрахунку пенсії за період з 01.04.1990 по 01.03.1991 включно відповідно до абзацу 1,3 п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог п. 2 ст. 56 та ст. 57 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

28 травня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №440/344/20 разом з доказами направлення відповідачу.

В обґрунтування такої заяви позивач наголошувала на неналежному виконанні Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року. З наведеного позивачем розрахунку вважає належним змінити спосіб та порядок виконання такого рішення суду шляхом стягнення з розрахункового рахунку боржника коштів у сумі 2499917,40 грн /а.с. 146-161/.

Ухвалою суду від 31 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №440/344/20 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні об 11:00 07 червня 2021 року.

Заявник у судовому засіданні заяву підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення такої заяви заперечувала, наголошуючи на виконанні рішення суду у даній справі, посилаючись на відсутність у останньому зобов`язання відповідача з перерахунку пенсії. На підтвердження викладеного, долучено до матеріалів справи пояснення /а.с. 211-212/.

Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 по справі № 440/344/20 є обов`язковим до виконання на всій території України.

Згідно з частиною 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. Разом із тим, зміна, на підставі статті 378 КАС України, способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не можуть змінювати рішення по суті та поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Отже, висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

Однак суд, дослідивши зміст рішення суду від 17.03.2020, зауважує, що воно є чітким, зрозумілим, додатково зміни способу і порядку виконання, відмінного від первинно визначеного у рішенні, не потребує.

Дослідивши матеріали справи, суд наголошує, що вказаним рішенням суду вирішено саме зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2019 в частині розрахунку пенсії за період з 01.04.1990 по 01.03.1991 включно відповідно до абзацу 1,3 п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог п. 2 ст. 56 та ст. 57 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Мотивувальна частина такого рішення суду містить наступну оцінку частині вимог позивача:

"Відповідно до вимог Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Отже, рішення про призначення/відмову у призначенні позивачу пенсії за наслідками розгляду поданих документів оформлюються розпорядчим індивідуальним правовим актом рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області, а не листом у відповідь на заяву позивача.

Прийняття такого рішення за заявою позивача від 18.07.2019 відповідачем суду не доведено. Натомість відповідачем складено листи від 08.08.2019 № 3883/О-02, від 28.08.2019 № 4213/О-02 та від 21.12.2019 № 23743/03.1-20 щодо відмови у перерахунку, який не містить владного припису, носить інформативний характер, а його реквізити відповідають даті та номеру реєстрації, як вихідної кореспонденції. Рішення відповідача, як органу державної влади, не прийняте.

Проаналізувавши вищевказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 18.07.2019 в частини розрахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.1990 по 01.03.1991 включно відповідно до абзацу 1,3 п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог п. 2 ст. 56 та ст. 57 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відповідні доводи позивача обґрунтовані лише у вказаній частині...

Водночас, що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача розрахувати пенсію ОСОБА_1 , суд виходить з того, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.

Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про призначення пенсії за віком, порушене у заяві позивача, не вирішувалось по суті відповідачем та ним не надавалася оцінка документам про вік, стаж та заробітну плату позивача.

У свою чергу, завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Позовна вимога здійснити перерахунок позивачу пенсії стосується втручання у дискреційні повноваження відповідача.".

Відтак в межах провадження у даній справі оцінка підстав та розміру нарахування пенсії позивачу не здійснювалась.

В свою чергу незгода з проведеним розрахунком може бути підставою для звернення до суду у позовному порядку.

Суд зазначає, що наведені позивачем обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.

А тому задоволення заяви у такий спосіб не узгоджується з приписами статті 378 КАС України.

Крім того, суд наголошує, що враховуючи дискреційність повноважень відповідача щодо здійснення розрахунку на виконання рішення суду в цій справі, зміна застосованого судом способу захисту (зобов`язання вчинити вказані дії без визначення сум виплат) на фактично стягнення конкретних сум (які не розраховані відповідачем при проведенні перерахування пенсії позивача на підставі та на виконання судового рішення в цій справі, а також безпосередньо судом не присуджувалися у конкретних розмірах), не відповідатиме юридичній сутності та змісту інституту, регламентованому статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі 281/1820/14-а (К/9901/1034/17), в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання органу ПФУ здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №440/344/20.

Керуючись частиною 3 статті 243, статтями 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №440/344/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протизаконними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 09 червня 2021 року.

Суддя І.Г.Ясиновський