Рішення № 97525601, 26.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року справа №380/11974/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Коморного О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Торопчин О.Д.

представника відповідача Невелич Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказів Головного управління Національної поліції у Львівській області та поновлення на посаді.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 30.11.2020 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 03.12.2020 № 363 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 ст. 77 у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного Статуту Національної поліції України та в частині стягнення на користь відповідача (відшкодування) з позивача вартості предметів однострою, (в сумі 2961,56 грн);

- поновити позивача на посаді інспектора - криміналіста слідчого відділу Залізничного ВП ГУНП у Львівській області зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років, стягнувши з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.11.2020 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, яке реалізовано 16.11.2020 шляхом видачі наказу по особовому складу. Вказує, що приводом для видачі оскаржуваних наказів стали матеріали службового розслідування призначеного відповідним наказом начальника ГУНП за фактом складання 09.01.2020 відносно позивача матеріалів за ознаками адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 122, ч.1 ст. 130 КУпАП. В описовій частині дисциплінарного наказу від 30.11.2020 йдеться про те, що 09.11.2020 позивач керуючись хибним почуттям власної безкарності, керуючим приватним автомобілем допустив порушення ПДР (здійснив заїзд під знак «В`їзд заборонено» та керував транспортним засобом у стані сп`яніння), тим самим допустив грубе порушення службової дисципліни та скоїв вчинок, що дискредитує та підриває авторитет поліції. Позивач вважає оскаржувані накази протиправними, а факт керування транспортним засобом в стані сп`яніння не доведеним. Більше того зазначає, що мало місце примушування позивача до здачі біологічних та інших зразків для встановлення стану сп`яніння, а також і інші порушення (зі сторони відповідача) під час видачі оскаржуваних наказів. Вказує, що «Стан» та «Ознаки» сп`яніння не є тотожними поняттями, оскільки «Стан сп`яніння» визначається лікарем (який допущений до порядку проведення відповідних оглядів водіїв), на відміну від ознак (сп`яніння), які можуть бути виявлені поліцейським та/або цивільною особою. Зокрема установлення стану сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами Інструкції поліцейськими або лікарями відповідно до вимог спільного наказу МВС/МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Позивач вказує, що пункт 7 Інструкції передбачає, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове, а відтоді огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки водія не проводиться, оскільки алкотестер «Dragger» є газовим аналізатором для визначення концентрації алкоголю у легенях алкоголю та не призначений для дослідження зразків біологічного середовища, окрім того, поліцейський, на відміну від лікаря не є уповноваженою особою в якого відсутній спеціальні знання провести огляд водія на стан сп`яніння.

Також позивач стверджує, що в даному випадку поліцейський несе на загальних, (а не на спеціальних) підставах відповідальність за вчинення правопорушень у сфері ППДР. Вказує, що в дисциплінарному наказі йдеться про керування позивачем в стані наркотичного сп`яніння, перебування в такому стані в службовому приміщенні, на службі та однострої. Проте зазначає, що 09.11.2020 позивач перебував поза службою, в цивільній формі одягу, не на службовому авто, при цьому, як йшлось вище, факт керування транспортним засобом в стані сп`яніння не встановлений, оскільки відмова від проходження огляду є самостійною підставою для відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Також позивач вважає, що складений 09.11.2020 адміністративний протокол не може ставитись у провину вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення під час перебування позивача на службі чи (поза) службою, а тому зазначена обставина (складання відносно позивача постанов та протоколів) не може братись до уваги як така, що впливає на відповідальність, в т. ч. як обставина, що її обтяжує чи пом`якшує.

Позивач також зазначає, що притягнення поліцейського до адміністративної відповідальності за інші види адміністративних правопорушень, які не пов`язані із скоєнням корупційних проступків не є обмеженням пов`язаним з проходженням служби.

Крім того зазначає, що вживання наркотиків є ознакою несумісності в діяльності поліції, а наркоманія чи - то епізодичне вживання наркотичних засобів, інших психоактивних речовин є саме тим захворюванням, що перешкоджає подальшому проходженню служби в поліції. Проте в період з 09.11.2020 по 03.12.2020 позивача не скеровувалось відповідачем до ДУ ТМО МВС України по Львівській області чи іншого медичного закладу, натомість позивач самостійно пройшов медичний (наркологічний та психіатричний огляд), яким встановлено, що ОСОБА_1 обмежень до проходження служби в системі МВС не має. Зазначає, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Вказує, що 09.11.2020 позивача було примушено для проходження огляду (на відповідний стан), проте, як йшлось вище, огляд водія транспортного засобу на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки не проводиться. Окрім того, позивач за своїм віросповіданням не може здавати біологічні зразки, (уривок з Святого Письма: (Бог наказав християнам, щоб вони «стримувались від... крові» (Дії 15:20), про що позивач повідомляв письмово у своєму поясненні під час службового розслідування та надав дисциплінарній комісії відповідні медичні сертифікати з проходження наркологічного та психіатричного огляду. Натомість відповідач, за відсутністю у позивача медичних застережень щодо подальшого проходження служби в поліції, не дочекавшись рішення суду за наслідками розгляду складених відносно ОСОБА_1 протоколів та постанов у сфері ППДР, всупереч ст. 61 профільного Закону та ст. 92 Конституції України прийняв рішення про винуватість позивача у керуванні транспортним засобом в стані сп`яніння. Стаття 92 (п. 22 ч.1) передбачає, що виключно законами України визначаються засади цивільно - правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Натомість, як йшлось вище, відповідач за відсутністю встановленого факту керуванням позивачем ТЗ у стані сп`яніння, а також рішення суду, прийняв висновок, (який став підставою для винесення оскаржуваних наказів) про винуватість позивача та наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку, який за фабулою (описом) відповідає скоєнню адміністративного правопорушення. Також зазначає, що в оскаржуваному наказі йдеться про відшкодування позивачем вартості предметів однострою, строк експлуатації яких не закінчився. Окремого наказу про відшкодування вартості майна не має, добровільність відшкодувати вартість речового майна у позивача було відсутнє. Таким чином йдеться про процедуру відшкодування за речове майно, а також про правовий режим права власності на відомче майно. Вважає, що вимога відповідача про відшкодування позивачем вартості предметів б/в однострою суперечить нормам Конституції України, ЦКУ та відомчому Закону.

Ухвалою суду від 21.12.2020 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 31.12.2021 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

18.01.2021 представник позивача подав пояснення в яких зокрема зазначив, що порушено врегульовану законом та іншими нормативно - правовими актами процедуру проведення огляду водія на стан сп`яніння на місці зупинки, оскільки водієві ОСОБА_1 не пропонувалось пройти такий огляд «На місії зупинки» та відповідно його відмови пройти такий (на місці) не було. Відповідно до листа - відповіді з УПП у Львівській області ДПП від 09.12.2020, в УПП у Львівській області відсутнє обладнання для проведення поліцією огляду водія (на місці зупинки) на стан наркотичного сп`яніння. Якщо ж і йдеться про нарко - сп`яніння та вживання психоактивних речовин, (які зберігаються в організмі тривалий час), то зазначає, що відповідно до сертифікатів з проходження ОСОБА_1 відповідного огляду - жодних медичних протипоказань у нього не виявлено. Вказує, що за обставин, що передували складанню відносно ОСОБА_1 протоколу про АПП мало місце неспроможність держави в особі Міністерства внутрішніх справ України забезпечити співробітників поліції технічними засобами для огляду водія на стан сп`яніння, проте вказана вище обставина (недолік) на може бути покладений у провину ОСОБА_1 .

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, що надійшов до суду 03.02.2021. Зазначає, що відповідач ГУНП у Львівській області не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та безпідставними, виходячи з того, що підставою для видання оскаржуваних наказів послужило проведене службове розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни окремими працівниками СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області. Так 09.11.2020 о 04:50 до ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня о 03:20 екіпажем «Омега-0201» УПП у Львівській області ДПП НП України по вул. Петлюри, 1 за порушення п.8.4.в ПДР України (проїзд під знак 3.21 «В`їзд заборонено») зупинено автомобіль «Ореl Соrsа» н.з. НОМЕР_1 , під керуванням інспектора-криміналіста СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у зв`язку із чим відносно, останнього складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №988806 за ч. 1 ст.122 КУпАП. Крім цього вказує, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння (порушення мови та координації рухів, зіниці очей не реагували на світло), у зв`язку з чим останньому працівниками УПП у Львівській області в присутності двох свідків запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі, однак ОСОБА_1 від огляду відмовився, за що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР1 8 № 034073 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Опитані в рамках адміністративної справи, передбаченої ст. 130 КУпАП, оформленої відносно ОСОБА_1 , громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичною огляду у встановленому Законом порядку в медичному закладі для визначення стану наркотичного сп`яніння.

Крім того, у ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією переглянуто відеозаписи нагрудних камер працівників патрульної поліції. Вказує, що поліцейський, роз`яснивши позивачу його права та обов`язки, здійснив розгляд адміністративної справи та повідомив ОСОБА_1 , що на нього накладене штраф у розмірі 255 гривень, за порушення ПДР України, а саме невиконання ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено» ПДР України, з чим ОСОБА_1 погодився та визнав свою вину. У подальшій розмові працівник патрульної поліції, висловивши позивачу підозру у перебуванні останнього в стані наркотичного сп`яніння, запропонував пройти відповідний огляд у медичному закладі, на що ОСОБА_1 повідомив, що він поспішає. Позивач стверджує, що: «за своїм віросповіданням не може здавати біологічні зразки...», тому відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Аналогічні пояснення ОСОБА_1 надав у ході проведеного службового розслідування, із зазначенням: «за своїми релігійними переконаннями вірою Євангелістів не можу надавати біологічні зразки, проливати кров». Натомість у тих же письмових поясненнях позивач наголошує на тому, що щороку проходив диспансеризацію, що згідно п.4 розділу III Порядку проходження комплексного медичного огляду (диспансеризації) поліцейськими, затвердженого наказом МВС України під 10.12.2015 №1561 (далі - Порядок №1561) включає зокрема аналіз крові (вимірювання швидкості осідання еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, цукру, холестерину), аналіз сечі на білок тощо. Відтак відповідач зауважив, що обсяг клініко-діагностичних досліджень при проходженні профілактичного медичного огляду (диспансеризації) ОСОБА_1 включав відбір біологічного матеріалу (крові) для подальшого аналізу.

Також відповідач звертає увагу суду, що згідно п.п. 12. 13 розділу III (Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів) Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція №1452/735), предметом дослідження біологічною середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Водночас вказує, що поліцейськими УПП у Львівській області ДПП НП України в рамках адміністративної справи, передбаченої ст. 130 КУпАП. запропоновано ОСОБА_1 проїхати в медичний заклад і пройти обслідування на стан наркотичного сп`яніння, шляхом біологічного середовища, як це визначено у п.12 розділу III Інструкції №1452/735, що не потребує «проливання крові», однак позивач і від цього відмовився.

Крім того відповідач зазначає, що до матеріалів позовної заяви додано сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду від 16.11.2020, для отримання якого позивачу необхідно було здати біологічний матеріал (кров), що не перешкоджало його релігійним переконанням. Разом із тим, медична довідка від 16.11.2020 серії 12ЯЯТ №023228 про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів та сертифікат віл 16.11.2020 серії 10 ААЖ №206431 про проходження профілактичного наркологічного огляду, згідно з яких протипоказань для проходження служби у Національній поліції не виявлено, не можуть судом братися до уваги, як такі, що спростовують факт перебування на момент зупинки та керування транспортним засобом із ознаками наркотичною сп`яніння, а тим більше вчинення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 порушення п. 2.5 ПДР щодо обов`язку проходження водіями транспортних засобів огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Вказує, що згідно норм Інструкції №1452/735 та ст. 266 КУпАП огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я здійснюється не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, а складання висновку за його результатами проводиться за направленням та в присутності працівника поліції. Відповідно до вимог п. 16 Інструкції №1452/735, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі Акта медичного огляду. Відповідно до п. 22 Інструкції №1452/735 та ст. 266 КУпАП висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Відповідач наголошує, що факт наявності чи спростування ознак наркотичного сп`яніння може бути підтверджено також і іншими доказами. Зокрема, на відео записаному боді-камерами працівників патрульної поліції, вбачається неадекватна поведінка позивача, намагання останнього уникнути огляду на стан сп`яніння. Така поведінка є неприпустимою для офіцера поліції. Недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, у тому числі звільнення з органів внутрішніх справ.

Крім того відповідач вказує, що згідно з листом УПП у Львівській області ДПП від 17.11.2020 №2039341/12/01-2020 (міститься в матеріалах службового розслідування) відносно ОСОБА_1 складено наступні адміністративні матеріали: постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18№9888806 від 09.11.2020 за ч. 1 ст. 122 КУпАП (накладено штраф 255 грн); протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18№34073 від 09.11.2020 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який направлено до Залізничного районного суду м. Львова.

Наголошує, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 18.01.2021 у справі № 462/7138/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченою ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що в матеріалах службового розслідування міститься розписка-попередження щодо неухильного дотримання автотранспортної дисципліни від 09.04.2020, якою ОСОБА_1 під особистий підпис зобов`язано «на вимогу поліцейського -пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (міститься в матеріалах службового розслідування), що не виконано позивачем. Також зазначив, що відповідно до ч. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування. Надання завідомо неправдивих пояснень або відмова поліцейського надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови надавати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, є перешкоджанням проведенню службового розслідування. Відповідно старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , у своєму пояснені зазначив, після того як він представився працівникам поліції поліцейським та пред`явив своє службове посвідчення, працівники патрульної поліції почали ставитись до нього упереджено, вели себе агресивно по відношенню до ОСОБА_1 . Зазначенні відомості спростовуються записами з нагрудної камери патрульної поліції. Вказує, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Згідно приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.

Таким чином відповідач зазначає, що ОСОБА_1 вчинив грубе порушення службової дисципліни, яка згідно ч.1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України полягає у дотриманні поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників та скоїв вчинок, що дискредитує та підриває авторитет поліції. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 24.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

09.03.2021 представник позивача також подав пояснення в яких зокрема зазначив, що притягнення поліцейського до адміністративної відповідальності за інші види адміністративних правопорушень, які не пов`язані із скоєнням корупційних проступків не є обмеженням пов`язаним з проходженням служби. Також зазначив, що вживання наркотиків є ознакою несумісності в діяльності поліції, а наркоманія чи - то епізодичне вживання наркотичних засобів, інших психоактивних речовин є саме тим захворюванням, що перешкоджає подальшому проходженню служби в поліції. Проте в період з 09.11.2020 по 03.12.2020 позивача не скеровувалось відповідачем до ДУ ТМО МВС України по Львівській області чи іншого медичного закладу, натомість позивач самостійно пройшов медичний (наркологічний та психіатричний огляд), яким встановлено, що ОСОБА_1 обмежень до проходження служби в системі МВС не має. Зазначив, що для огляду у відомчий медичним заклад, а так само відсутність підтвердженого факту вживання ним психоактивних речовин, з огляду на загальні засади притягнення, як водіїв так і поліцейських до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушень у сфері дотримання безпеки дорожнього руху - ознак несумісності подальшого проходження служби ОСОБА_1 не було. Вказав, що неспроможність Держави України в особі Центрального органу виконавчої влади (МВС та Національної поліції України) забезпечити співробітників правоохоронного органу технічними засобами чи наркотестами для огляду водіїв на стан сп`яніння не може бути покладена у провину позивача при визнанні його винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (за обставин «відмови водія від проходження огляду).

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просять суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти позову повністю, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, дослідив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та -

в с т а н о в и в :

Згідно Наказу полковника поліції В.Віконського від 09.11.2020 №3400 про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії, за фактом складання 09.11.2020 працівниками УПП у Львівській області ДПП НП України за порушення ПДР адміністративних матеріалів та винесення постанови про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно водія автомобіля «Ореl Соrsа» д.н.з. НОМЕР_1 , інспектора-криміналіста СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , призначено службове розслідування (а.с.109).

Згідно Наказу ГУ НП у Львівській області від 30.11.2020 № 3677 про порушення службової дисципліни окремими працівниками Залізничного ВП та СУ ГУНП у Львівській області, за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог основних обов`язків поліцейського, передбачених ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пп. в) п. 8.4 та п. 2.5 ПДР України, п. 5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ч. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 та ч. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, а також скоєння вчинку, що дискредитує та підриває авторитет поліції, на підставі п. 7 ст. 13 Дисциплінарного статуту НПУ, до інспектора-криміналіста СВ Залізничного ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142155) застосувати дисциплінарне стягнення - звільнення із служби в поліції (а.с.148-150).

Згідно Наказу ГУ НП у Львівській області від 03.12.2020 №363 о/с, звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби з поліції за пунктом б частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142155), інспектора-криміналіста слідчого відділу Залізничного відділу поліції ГУНП, з 03 грудня 2020 року, виплативши компенсацію за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2020 році, тривалістю 01 доби додаткової зідпустки, відрахувавши з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року, тривалістю 03 доби основної відпустки (а.с.151).

Позивач вважає оскаржувані накази протиправними, не погоджуючись з таким рішенням, звернувся за захистом свої прав до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №580).

Згідно зі ст. 3 вказаного Закону "Про Національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону "Про Національну поліцію", поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно зі ст. 18 Закону "Про Національну поліцію", поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджуються законом.

Пунктом 6 частини першої статті 77 закону "Про Національну поліцію", визначено, що поліцейський звільняється зі служби поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут).

У преамбулі Закону України №2337-VІІІ від 15.03.2018 вказано, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга).

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1 частини третьої); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки (пункт 2 частини третьої); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6 частини третьої).

У відповідності до положень частин 1, 2 статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (частина перша).

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина друга).

Згідно із частинами 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту врегульовано, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до частини 1 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частинами 1-3 статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування. Надання завідомо неправдивих пояснень. або відмова поліцейського надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови надавати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, є перешкоджанням проведенню службового розслідування.

Судом встановлено з матеріалів справи, що 09.11.2020 о 04:50 до ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня о 03:20 екіпажем «Омега-0201» УПП у Львівській області ДПП НП України по вул. Петлюри, 1 за порушення п.8.4.в ПДР України (проїзд під знак 3.21 «В`їзд заборонено») зупинено автомобіль «Ореl Соrsа» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням інспектора-криміналіста СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у зв`язку із чим відносно, останнього складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №988806 за ч. 1 ст.122 КУпАП, згідно Висновку службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни окремими працівниками СВ Залізничного ВП Залізничного ВП ГУНП у Львівській області від 27.11.2020 (а.с.99 - 108).

Як вказано у Висновку від 27.11.2020, під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння (порушення мови та координації рухів, зіниці очей не реагували на світло), у зв`язку з чим останньому працівниками УПП у Львівській області в присутності двох свідків запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі, однак ОСОБА_1 від огляду відмовився, за що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 034073 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Опитані в рамках адміністративної справи, передбаченої ст. 130 КУпАП, оформленої відносно ОСОБА_1 , громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичною огляду у встановленому Законом порядку в медичному закладі для визначення стану наркотичного сп`яніння.

Позивач стверджує, що за своїм віросповіданням не може здавати біологічні зразки, тому відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння: «за своїми релігійними переконаннями вірою Євангелістів не можу надавати біологічні зразки, проливати кров».

Водночас, судом встановлено з письмових пояснень позивача, що він щороку проходив диспансеризацію (а.с.126)

Згідно п.2 розділу III Порядку проходження комплексного медичного огляду (диспансеризації) поліцейськими, затвердженого наказом МВС України під 10.12.2015 №1561 (далі - Порядок №1561), профілактичний медичний огляд поліцейських проводиться 1 раз на рік.

Відповідно до п.4 розділу III Порядку №1561 обсяг клініко-діагностичних досліджень включає: аналіз крові (вимірювання швидкості осідання еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, цукру, холестерину), аналіз сечі на білок тощо.

Отже, суд не бере до уваги покликання позивача щодо відмови від проходження медичного огляду у зв`язку з віросповіданням, оскільки обсяг клініко-діагностичних досліджень при проходженні профілактичного медичного огляду (диспансеризації) ОСОБА_1 включав відбір біологічного матеріалу (крові) для подальшого аналізу.

Разом з тим, згідно п.п. 12. 13 розділу III Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція №1452/735), предметом дослідження біологічною середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися крон, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Суд встановив, що позивачем, на підтвердження своїх покликань, долучено до матеріалів справи медичну довідку про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії 12ЯЯТ № 023228 від 16.11.2020 (а.с.127) та сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 10ААЖ №206431 від 16.11.2020 (а.с.128).

Однак порушення позивачем п.8.4.в ПДР України та відмова проходження від медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння відбулися 09.11.2020 о 04:50, а вказані документи видані через 7 днів.

Відтак, вказана довідка та сертифікат не спростовують факт перебування позивача на момент зупинки та керування транспортним засобом із ознаками наркотичною сп`яніння.

Таким чином, суд дійшов висновку, що старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 вчинено порушення п. 2.5 ПДР щодо обов`язку проходження водіями транспортних засобів огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Згідно норм Інструкції №1452/735 та ст. 266 КУпАП огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я здійснюється не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, а складання висновку за його результатами проводиться за направленням та в присутності працівника поліції.

Відповідно до вимог п. 16 Інструкції №1452/735, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі Акта медичного огляду.

Відповідно до п. 22 Інструкції №1452/735 та ст. 266 КУпАП висновки щодо результатів медичного огляду осіб па стан сп`яніння, складені з порушенням вимог ціп Інструкції, вважаються недійсними.

Службова дисципліна в органах поліції досягається дотриманням поліцейськими Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також неупередженим, гідним та сумлінним виконанням поліцейськими своїх обов`язків та утриманням від вчинення дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 (далі Правила №1179).

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою вказаних Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Правил, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов`язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов`язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин відданим інтересам служби.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції, їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Відтак, дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Суд вважає, що відповідачем надано вірно правову оцінку діям позивача під час порушення п.п. 8.4.в, 2.5.ПДР України, які виразились у проїзді під знак 3.21 «В`їзд заборонено» та відмови від проходження медичною огляду у встановленому Законом порядку в медичному закладі для визначення стану наркотичного сп`яніння.

При цьому, доводи позивача, що за своїм віросповіданням не може здавати біологічні зразки, тому відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, суд оцінює критично з огляду на той факт, що предметом дослідження біологічною середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук та більше того, проходження позивачем диспансеризації щороку, включало відбір біологічного матеріалу (крові) для подальшого аналізу.

Судом також встановлено, що згідно листа УПП у Львівській області ДПП від 17.11.2020 №2039341/12/01-2020 (а.с.143) відносно ОСОБА_1 складено наступні адміністративні матеріали: постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18№9888806 від 09.11.2020 за ч. 1 ст. 122 КУпАП (накладено штраф 255 грн.) (а.с.144); протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18№34073 від 09.11.2020 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.145).

Судом встановлено, що Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 18.01.2021 у справі № 462/7138/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченою ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як встановлено судом, Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 18.01.2021 у справі № 462/7138/20 не скасовано.

За приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії позивача, які виразилися в допущенні поведінки, яка не сумісна із званням поліцейського, не виконанні вимог Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, що підтверджується матеріалами справи, є проступком несумісним з перебуванням на службі в поліції.

Також, аналіз матеріалів службового розслідування по факту порушення позивачем службової дисципліни, свідчить про те, що при визначенні дисциплінарного стягнення звільнення зі служби, відповідач, врахувавши обставини вчинення порушення ПДР, його поведінку під час зупинення транспортного засобу та під час з`ясування обставин, вважав, що проступок позивача відноситься до важких, оскільки порочить високе звання поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України.

Суд вважає, що застосований до позивача крайній захід дисциплінарного впливу звільнення зі служби визначений відповідачем з врахуванням всіх обставин проступку, його наслідків, характеризуючих даних позивача, а також його відношення до вчиненого та є співмірним правопорушенню.

Застосування дисциплінарного стягнення є також превентивним заходом, який застосовується з метою недопущення вчинення аналогічних дисциплінарних проступків іншими працівниками Національної поліції.

Згідно із підпунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

На відміну від адміністративної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Відтак, наявність справи про адміністративне правопорушення стосовно особи поліцейського, не виключає можливості застосування стосовно нього звільнення у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають авторитет поліції в очах громадськості і є несумісним з подальшим проходженням служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/3636/15.

Одночасно, суд зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Професійний обов`язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно-правовими нормами та Присягою поліцейського завдань щодо захисту особистої безпеки громадян. Поліцейський як представник держави зобов`язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, сприяти припиненню вчинення правопорушень, з честю та гідністю поводити себе як в службовий та позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2019 по справі №819/736/18 (адміністративне провадження №К/9901/69758/18).

Службовим розслідуванням встановлено недотримання позивачем обмежень і заборон, порушення службової дисципліни, що виразилось у вчиненні діяння, яке викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції та як наслідок зменшує її.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 січня 2012 року в справі "Горовенки та Бугара проти України" (заяви №№ 36146/05 та 42418/05 пункт 28) зазначено, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям.

Зазначені вище обставини дають підстави вважати, що позивачем вчинено проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського.

При цьому, звільнення зі служби, як вид стягнення, може провадитися як за систематичне порушення дисципліни, так і за вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в Національній поліції України.

Суд звертає увагу, що згідно приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 по справі №804/1831/16.

На думку суду факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичною огляду у встановленому Законом порядку в медичному закладі для визначення стану наркотичного сп`яніння є вчинком, що не сприяє проведеню передбаченої законом процедури та який дискредитує систему органів поліції та поліцейських в очах громадськості.

Поняття "дискредитація" перебуває у тісному зв`язку із поняттям "дотримання морально-етичних норм" та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті.

Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет правоохоронних органів і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника правоохоронних органів, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.10.2015 р. №21-2440а15 та №21-2103а15 та підтримана Верховним Судом у постанові від 12.04.2018 по справі №815/3636/15 (адміністративне провадження №К/9901/7668/18).

Виходячи із законодавчих приписів та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази прийняті на підставі, в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані повністю. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 250, 257-262, 295 КАС України, суд, -

ухвалив :

1. У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції у Львівській області та поновлення на посаді - відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 07.06.2021.

Суддя Коморний О.І.