Ухвала суду № 97525304, 08.06.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

08 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2471/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та стягнення пенсії,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії за віком позивачу за період з травня 2018 року по липень 2018 року;

2) стягнути з відповідача на користь позивача його пенсію за віком за період з травня 2018 року по липень 2018 року.

Ухвалою суду від 14.05.2021 позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків шляхом надання суду позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статті 160 КАС України, та її копій відповідно до кількості учасників справи; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

В ухвалі суду від 14.05.2021 про залишення позову без руху судом, окрім іншого, зазначено, в прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії за віком позивачу за період з травня 2018 року по липень 2018 року та стягнути з відповідача на користь позивача його пенсію за віком за період з травня 2018 року по липень 2018 року. До суду ОСОБА_1 звернувся 29.04.2021, що підтверджується відтиском штемпеля ВПЗ «Укрпошта» на конверті, тобто з порушенням шестимісячного строку. Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивачем суду не надано. При цьому в позовній заяві позивач посилається на те, що він звертається до суду в передбачений строк, оскільки, на думку позивача, в цій справі звернення до суду не обмежується 6-місячним строком, який визначено у ст. 122 КАС України. Листом від 20.10.2020, який надійшов у відповідь на адвокатський запит, відповідач повідомив, що виплатить пенсію тільки після затвердження відповідного Порядку здійснення соціальних виплат за минулий час. Саме це і стало підставою для звернення до суду, оскільки позивач у позасудовому порядку так і не зможе отримати власну пенсію, яка нарахована але не виплачена.

З таким твердження позивача суд не погодився та зазначив, що частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено: нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Тобто, вказаною статтею визначено строк, за яким може бути виплачено пенсію.

Водночас, процесуальні строки визначаються Кодексом адміністративного судочинства.

З аналізу положень статті 122 КАС України слідує, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, в даних правовідносинах необхідно розмежувати строк виплати пенсії органом, що призначає і виплачує пенсію, та строк звернення до адміністративного суду.

Суд в ухвалі від 14.05.2021 зазначив, що отримання позивачем листа відповідача від 20.10.2020 у відповідь на запит представника позивача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Позивачу запропоновано надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Позивачу надано строк для усунення недоліків протягом десяти календарних днів з дня отримання копії ухвали та роз`яснено наслідки їх неусунення.

Копію ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 про залишення позовної заяви без руху представником позивача отримано 25.05.2021.

21.05.2021 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від представника позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та позовна заява з додатками.

Розглянувши заяву про усунення недоліків позовної заяви, суд дійшов такого.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску або продовження строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.

Вказаної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06.03.2019 по справі № 820/394/17, від 06.03.2019 по справі № 805/1985/18-а.

В обґрунтування своєї заяви представник позивача, зокрема щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом, зазначив, що на його думку позивачем не був пропущений строк на звернення до адміністративного суду, а судом було невірно застосовані висновки ВС при вирішенні цього питання.

У справі ОСОБА_1 суми пенсій були нараховані, але не виплачені з вини пенсійного органу, тому в даному випадку підлягає застосування необмеженості строком.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом щодо стягнення сум пенсій, які не були виплачені за минулий період з вини органу пенсійного фонду, а тому у цьому випадку не підлягає застосування обмеження 6-місячним строком на звернення до суду, визначеного у ст. 122 КАС України.

На підставі викладеного представник позивача просив врахувати дану заяву на усунення недоліків та відкрити провадження у справі.

При цьому суд зауважує, що оцінку доводам позивача про те, що звернення до суду в даному випадку не обмежується шестимісячним строком, суд надавав в ухвалі від 14.05.2021 про залишення позовної заяви без руху.

Судом відхиляються доводи позивача про те, що звернення до суду з даною позовною заявою не обмежується будь-якими строками, з огляду на таке.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії за віком позивачу за період з травня 2018 року по липень 2018 року та стягнути з відповідача на користь позивача його пенсію за віком за період з травня 2018 року по липень 2018 року.

До суду ОСОБА_1 звернувся 29.04.2021, що підтверджується відтиском штемпеля ВПЗ «Укрпошта» на конверті, тобто з порушенням шестимісячного строку.

Суд наголошує, що в даних правовідносинах необхідно розмежувати строк виплати пенсії органом, що призначає і виплачує пенсію, та строк звернення до адміністративного суду.

Суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що частиною другою статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

При цьому суд зауважує, що даною нормою, яка є нормою матеріального права, визначено строк, за який може бути виплачена пенсія.

Суд акцентує увагу представника позивача на тому, що норми матеріального права (стаття 46 Закону № 1058) не можуть нівелювати норми процесуального права (стаття 122 КАС України), - якими визначені процесуальні строки звернення до адміністративного суду.

Однак, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивачем суду не надано.

Також позивачем до суду не додано доказів, які б підтверджували неможливість звернутися до суду з позовом у визначений КАС України строк з поважних причин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа “Олександр Шевченко проти України”, заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”, заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 33).

В пункті 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі “Пелевін проти України” (заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі “Ашинґдейн проти Сполученого Королівства” (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № П/9901/823/18.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Як встановлено судом, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивачем суду подано не було.

Отже, судом встановлено, що вимоги ухвали суду від 14.05.2021 про залишення позовної заяви без руху позивачем, у строк визначений судом, виконано не в повному обсязі, недоліки позовної заяви не усунуто.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною восьмою статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи, що позивач усунув не всі недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд вважає за необхідне повернути її позивачу.

Керуючись статтями 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та стягнення пенсії повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

СуддяІ.О. Свергун