Вирок № 97522088, 02.06.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/603/21

1-кп/311/208/2021

02.06.21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області

у складі:головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Рекуненко І.Р.,

за участю прокурора Мітленко С.В.,

представника потерпілого Сокуренко А.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, працюючого підземним електрогазозварювальником комплексної бригади служби колії шахти «Експлуатаційна» підземної дільниці внутрішньошахтного транспорту ПрАТ «ЗЗРК», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.358 КК України,

В С Т А Н О В И В :

16.03.2020 року, у денний час, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи прямий умисел на використання завідомо підробленого документа, а саме, повістки про необхідність його прибуття 10.03.2020 року о 09-00 годині за адресою: м.Василівка, вул. Соборна, 18 до Василівського РВК згідно з п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яку він замовив та отримав у невстановленої під час досудового розслідування особи, з метою уникнення звільнення з роботи у встановленому законом порядку за прогули, надав за місцем роботи відповідальному співробітнику ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», розташованого за адресою: Запорізька область, Василівський район, с.Мала Білозірка-4, де був офіційно працевлаштований з 25.09.2012 року, повістку про прибуття 10.03.2020 року до Василівського РВК згідно з п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також проходження ВЛК у Василівському РВК та обстеження в лікувальних установах в період з 10.03.2020 року по 13.03.2020 року, тим самим підтвердивши поважність причини не виходу на роботу та забезпечивши збереження робочого місця (посади) і отримання матеріального забезпечення у розмірі середнього заробітку, як працівнику, який залучався до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Крім того, в період часу з 10.03.2020 року по 13.03.2020 року включно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нібито залучався до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також проходження BЛK у Василівському РВК та обстеження в лікувальних установах, про що маються відповідні відмітки у вигляді літер «Г» за вказані робочі та дні у табелі обліку робочого часу за березень 2020 року.

Відповідно до Наказу Міністерства статистики України № 489 від 05.12.2008 року, табель обліку робочого часу є офіційним документом, а саме первинною обліковою документацією зі статистики праці та основним документом, що застосовується для обліку використання робочого часу всіх категорій працівників, контролю додержання працівниками встановленого режиму робочого часу, отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також складання статистичної звітності з праці.

При цьому встановлено, що ОСОБА_3 до Василівського РВК, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Василівка, вул. Соборна, 18, у вказаний період часу не прибував та BЛK не проходив.

16.03.2020 року ОСОБА_3 приступив до подальшого виконання своїх функціональних обов`язків електрогазозварника, комплексної бригади служби колії шахти «Експлуатаційної», підземної дільниці внутрішньо шахтного транспорту, ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», та цього ж дня умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення без законних на те підстав, достовірно знаючи про те, що в період часу з 10.03.2020 року по 13.03.2020 року включно, він у Василівському РВК не був та ВЛК не проходив, особисто подав відповідальній особі, інженеру по організації оплати праці Шахти «Експлуатаційної» ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», повістку про необхідність прибуття 10.03.2020 року до Василівського РВК згідно з п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що посвідчувала факт його нібито перебування Василівського РВК згідно з п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також проходження BРK у Василівському РВК та обстеження в лікувальних установах в період з 10.03.2020 року по 13.03.2020 року включно, тобто використав вказаний завідомо підроблений документ з метою подальшого нарахування та виплати йому матеріального забезпечення у зв`язку із «виконанням працівником державних і громадських обов`язків у робочий час» відповідно до підпункту «в» п.1 гл.1 порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.

Так, на підставі наданого ОСОБА_4 завідомо підробленого документа - повістки про необхідність прибуття 10.03.2020 року до Василівського РВК згідно з п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також проходження BJIK у Василівському РВК та обстеження в лікувальних установах в період з 10.03.2020 року по 13.03.2020 року включно, бухгалтерією ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» нараховано та виплачено ОСОБА_5 3813 грн. 12 коп., в рахунок матеріального забезпечення у зв`язку з виконанням ним державних обов`язків у робочий час за 4 робочі дні в період з 10.03.2020 року по 13.03.2020 року, включно.

Таким чином, ОСОБА_3 у період часу з 10.03.2020 року по 13.03.2020 року включно, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення, шляхом використання підробленого документу - повістки про необхідність прибуття 10.03.2020 року до Василівського РВК, без законних на те підстав, шляхом введення в оману уповноважених представників ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» щодо наявності в нього законних підстав для матеріального забезпечення у зв`язку із виконанням ним державних обов`язків у робочий час, заволодів грошовими коштами ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» в сумі 3813 грн. 12 коп., чим завдав вказаній юридичній особі матеріальну шкоду на вказану суму коштів відповідно.

Цивільним позивачем заявлено позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 3813,12 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.358 КК України визнав повністю, проти фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті не заперечує, кваліфікацію інкримінованих кримінальних проступків не оспорює, цивільний позов визнає у повному обсязі та суду пояснив, що 09.03.2020 року він посварився з дружиною та мав намір піти в армію, однак після сімейних сварок почав вживати алкоголь, на роботу не виходив. На ділянці ПрАТ «ЗЗРК» знайомі порадили взяти на ці дні повістку з військового комісаріату, щоб на роботі не було прогулу. Він скористався цією порадою, звернувся до ОСОБА_6 , передав через нього грошові кошти, розмір їх не пригадує, та отримав повістку про необхідність його прибуття 10.03.2020 року до Василівського військового комісаріата, а також проходження ВЛК у Василівському РВК та обстеження в лікувальних установах в період з 10.03.2020 року по 13.03.2020 року. Однак у вказаний період 4 дні він фактично знаходився вдома, до військового комісаріату не з`являвся, ВЛК не проходив. Потім він надав за місцем роботи ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» табельщику він надав повістку з викликом до військового комісаріату, на якій містилася печатка Василівського РВК. У вчиненому щиросердечно розкаюється, просить суд суворо його не карати, та запевнив, що належні висновки для себе він зробила та подібного більше ніколи не повториться. Цивільний позов ПрАТ «ЗЗРК» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3813,12 гривень визнає у повному обсязі, з наведеними у ньому розрахунками згодний. Просить визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному суді.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); за ч.4 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

ОСОБА_3 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних проступків визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, в ході судового розгляду даного кримінального провадження активно сприяв встановленню істини у даному кримінальному провадженні, що суд відносить до обставин, які пом`якшують його покарання. Однак, обвинуваченим ОСОБА_4 заподіяна ПрАТ «ЗЗРК» матеріальна шкода в розмірі 3813,12 гривень до теперішнього часу не відшкодована, та протягом тривалого періоду часу у добровільному порядку обвинувачений будь-яких намірів відшкодування заподіяної шкоди не вжив.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 в ході судового розгляду кримінального провадження судом не встановлено.

Разом з тим, ОСОБА_3 на теперішній час офіційно працевлаштований, має постійне джерело прибутку та регулярний дохід, однак у обвинуваченого міцні соціальні зв`язки на теперішній час відсутні: ОСОБА_3 зареєстрованому шлюбі не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей та/або непрацездатних осіб він не має, проте на теперішній час ОСОБА_1 має постійне місце реєстрації та чітко визначене місце проживання, на диспансерному обліку у лікарів нарколога, психіатра ОСОБА_3 не перебуває, інвалідом певної групи не являється.

З урахуванням тяжкості, обставин та характеру вчинення кримінальних проступків, та враховуючи позицію представника потерпілого ПрАТ «ЗЗРК», який просить призначити ОСОБА_5 покарання на розсуд суду, зазначаючи при цьому, що заподіяна ПрАТ «ЗЗРК» матеріальна шкода на теперішній час не відшкодована, а також приймаючи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_7 , його вік та щире каяття у скоєному, а також сімейне та матеріальне становище ОСОБА_7 , тому суд вважає необхідним та достатнім призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, не пов`язане з ізоляцією його від суспільства та знаходить підстави для застосування ОСОБА_5 покарання в мінімальному розмірі, визначеному санкціями ч.1 ст.190, ч.4 ст.358 КК України та знаходить підстави для застосування положень ст.ст.75,76 КК України та звільнення ОСОБА_7 від покарання протягом випробувального строку мінімальної тривалості.

Підстав для застосування положень ст.69 КК України суд не вбачає.

Заявлений в судовому засіданні представником потерпілого – цивільного позивача ПрАТ «ЗЗРК» цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3813,12 гривень підлягає задоволенню, оскільки позов визнаний обвинуваченим у повному обсязі та підтверджений матеріалами справи.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні, про їх стягнення прокурором в судовому засіданні не заявлено.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 в ході досудового розслідування не обирався.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.4 ст.358 та ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст.358 КК України у виді одного року обмеження волі;

- за ч.1 ст.190 КК України у виді одного року одного місяця обмеження волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді одного року одного місяця обмеження волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбуття призначеного покарання протягом випробувального строку – один рік, зобов`язав засудженого періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3813,12 гривень – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (71674 Запорізька область, Василівський район с.Мала Білозерка Веселівське шосе, 7 км, код ЄДРПОУ – 00191218) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі – 3813 (три тисячі вісімсот тринадцять) гривень 12 копійок.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО