Постанова № 9752150, 13.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.04.10Справа №2а-2086/10/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. ,

за позовом Джанкойської б'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

до Відкритого акціонерного товариства "Джанкойський елеватор"

про ззастосування арешту коштів

за участю:

від позивача представник за довіреністю Попова С.В.,

від відповідача - представник за довіреністю Соколова Л.М.

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом та просить застосувати арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків Відкритого акціонерного товариства «Джанкойський Елеватор».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і зазначає, що відносно посадових осіб нижчестоящого податкового органу, який проводив перевірку відповідача було призначено службове розслідування, на підставі чого було прийнято рішення про проведення позапланової перевірки відповідача в порядку п.8 ч.6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», але відповідачем посадові особи позивача до проведення позапланової перевірки не були допущені, що, на думку позивача є підставою для прийняття судом рішення про застосування, в порядку ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків.

Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог (а.с.73), відповідно до якої просить застосувати на строк до 7296 годин (304 дні) арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків відкритого акціонерного товариства «Джанкойський Елеватор». У заяві позивач зазначив реквізити та рахунки платника податків.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позовних вимог відмовити, в обґрунтування позовних вимог надав письмові заперечення (а.с.58-61), в яких зазначає, що у відповідача не було правових підстав для проведення позапланової перевірки, що у відповідача відсутній податковий борг перед бюджетом, а оскільки адміністративний арешт активів є виключним засобом забезпечення погашення податкового боргу, то у податкового органу не має законних підстав вимагати застосування цих заходів.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон №509), до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби). Згідно з ст. 4 цього Закону Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, органи державної податкової служби, до яких відноситься ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим, є органами виконавчої влади, та у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень.

Наказом Державної податкової адміністрації в АР Крим № 18 від 15.01.2010 року «Про проведення службових розслідувань» (а.с.37-38) наказано провести в період з 18.01.2010 року по 15.03.2010 року службове розслідування стосовно головного державного посадового ревізора-інспектора відділу взаємодії правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової адміністрації в АР Крим ОСОБА_3, якою під час перебування на посаді головного державного посадового ревізора-інспектора відділу супроводження податкового аудиту великих платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової адміністрації в АР Крим, неякісно проведена перевірка питання повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Джанкойський елеватор».

Крім того, відповідно до зазначеного наказу В.о. начальника Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим наказано з 18.01.2010 року призначити службове розслідування стосовно начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Джанкойської ОДПІ в АР Крим Степанової А.О. за неякісне проведення планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Джанкойський елеватор».

Начальнику управління податкового контролю юридичних осіб також наказано розглянути питання щодо проведення виїзної позапланової перевірки Відкритого акціонерного товариства «Джанкойський елеватор» за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року.

На виконання Наказу Державної податкової адміністрації в АР Крим № 18 від 15.01.2010 року в.о. начальника Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим видано наказ № 26 від 18.02.2010 року Про проведення службового розслідування стосовно начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Степанової А.О. (а.с.39).

Наказом голови Державної податкової адміністрації АР Крим № 46 від 02.02.2010 року (а.с.40-41) в.о. начальника Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим наказано призначити та провести в період з 03.02.2010 року по 15.02.2010 року позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Відкритого акціонерного товариства «Джанкойський елеватор» за період 01.01.2008 року по 30.06.2009 року.

Наказом в.о. начальника Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 102 від 02.02.2010 року наказано провести позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства “Джанкойський елеватор” за період 01.01.2008 року по 30.06.2009 року. Термін проведення перевірки встановлений з 03.02.2010 року по 15.02.2010 року (а.с.42).

На виконання вказаного наказу в.о. начальника Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим було надано направлення на проведення перевірки № 64/23-1 від 02.02.2010 року (а.с.43).

Направлення на проведення перевірки № 64/23-1 від 02.02.2010 року разом із наказом про проведення перевірки № 102 від 02.02.2010 року посадовими особами Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим перед початком проведення виїзної позапланової перевірки (03.02.2010 року о 12:45год.) було вручено представнику ВАТ “Джанкойський елеватор” Садовському А.М., факт отримання представником відповідача направлення на перевірки підтверджується його підписом на цьому направленні.

Однак, від допуску посадових осіб Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим до проведення перевірки представник відповідача відмовився, посилаючись на відсутність рішення суду про проведення позапланової перевірки, про що було складено акт № 3/23-1 від 03.02.2010 року (а.с.31).

В звязку з недопущенням позивача до проведення перевірки, за поданням начальника відділу податкової міліції Джанкойської ОДПІ в АР Крим від 04.02.2010 року № 47/26-90 (а.с.32) в.о. начальника Джанкойської ОДПІ 05.02.2010 року прийнято рішення № 1/23-1 про застосування повного адміністративного арешту активів платника податків Відкритого акціонерного товариства “Джанкойський елеватор”, розташованого за адресою: АР Крим, м. Джанкой, вул. Кримська, 86, а саме: елеватор № 1, елеватор № 2, комбікормовий завод, хімічна лабораторія, адміністративний будинок, ПРУ, котельна, енергоцех - основні фонди загальною вартістю 13451,00 тис. грн., та залишки ТМЦ по рахунках 281,202,203,204,205,207 (а.с.33).

Зазначене рішення було направлено відповідачу поштою, про що свідчить супровідний лист № 389/10/23-1 від 05.02.2010 року (а.с.35).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з пп. 2.1.4 п. 2.1. ст.2 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Згідно із пп. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 Закону України №2181-ІІІ, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до положень п.п. 9.3.8. п.9.3. ст. 9 Закону України №2181, адміністративний арешт не може бути накладено, якщо платник податків відмовляється допустити працівника контролюючого органу до документальної або матеріальної перевірки у зв'язку з відсутністю у такого працівника контролюючого органу підстав для її проведення, визначених законодавством, а також до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів, або пов'язаних з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Відповідно до положень п.п. «г» п.п. 9.1.2. п. .9.1. ст. 9 Закону України №2181, арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Таким чином, при вирішені питання про наявність (відсутність) підстав для застосування арешту активів з підстав п.п. «г» п.п. 9.1.2. п. .9.1. ст. 9 Закону України №2181, необхідно дослідити та надати оцінку наявності підстав проведення документальної перевірки відповідача.

При цьому суд зазначає, що відповідно до положень пункту 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б такої обставини, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

За аналізу даної норми, суд приходить що висновку, що сам по собі факт призначення та початку службового розслідування відносно працівників позивача не є достатньою підставою для проведення позапланової виїзної перевірки у відповідача, оскільки, даний факт є лише обов'язковою умовою при наявності певних обставин, визначених в пункті 8 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", а саме: здійснення перевірки вищестоящим податковим органом документів обов'язкової звітності платника податків в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу і встановлення їх невідповідність вимогам закону; здійснення перевірки висновків акту перевірки, складеного нижчестоящим податковим органом і також встановлення невідповідності його висновків Закону, що спричинило ненадходження до бюджету сум податків.

Аналогічної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 29.01.2009р. по справі №К-22651/07, якою суд залишив без задоволення касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

Із змісту наказу від 15.01.2010р. №18 (а.с.37-38), яким призначено службове розслідування відносно посадових осіб нижчестоящого податкового органу та відповідно до якого ставиться питання про проведення виїзної позапланової перевірки відповідача, вбачається, що підставою його прийняття стала службова записка заступника голови ДПА в АР Крим Пашина С.А. (вх. ДПА в АР Крим №285/с від 11.12.09р.), в якій повідомляється про те, що управлінням податкового контролю юридичних осіб ДПА в АР Крим в рамках здійснення контролю за якістю складання актів перевірок проведено аналіз акту планової виїзної перевірки ВАТ «Джанкойський елеватор» від 07.12.09р. №2323/23-1/00952025. За результатами проведеного аналізу було встановлено, що під час перевірки належним чином не було досліджено питання додержання платником податку вимог п.4.7. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у частині нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту під час здійснення господарській операцій у межах договорів комісій, що може призвести до ймовірних втрат бюджету у розмірі 1559,0тис. грн. Також за результатами перевірки не були досліджені питання із застосування звичайних цін при взаємовідносинах ВАТ «Джанкойський елеватор» з повязаними особами ДП «Ескорт Агро з іноземною інвестицією» та ЗАТ «Золота - краплина».

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про те, що матеріали справи свідчать про відсутність встановлення факту не надходження до бюджету сум податків та зборів (обовязкових платежів), що є підставою для проведення позапланової перевірки, як зазначено в п.8 ч. 6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Суд зазначає, що вказані в наказі позивача від 15.01.2010р. №18 «Про проведення службових розслідувань» припущення щодо можливості імовірних втрат бюджету у розмірі 1559,0тис. грн. є припущенням та не приймається судом у якості доказу встановлення факту не надходження до бюджету сум податків та зборів.

Слід також звернути увагу, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.02.10р. по справі № 2а-1042/10/7/0170 задоволений позов ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації в АР Крим про визнання недійсним наказу, визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Державної податкової адміністрації в АР Крим від 15.01.2010р. №18 «Про проведення службових розслідувань» щодо призначення та проведення у період з 10.01.10р. по 15.03.10р. службового розслідування стосовно головного державного податкового ревізора інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в АР Крим ОСОБА_3.

Вказане свідчить про те, що скасування судом пункту наказу Державної податкової адміністрації в АР Крим від 15.01.2010р. №18 «Про проведення службових розслідувань», на який посилається позивач, як на підставу для прийняття рішення про проведення позапланової перевірки відповідача, також ставить під сумнів наявність у відповідача законних підстав для прийняття рішення про проведення такої перевірки.

Позивач є органом державної влади, його діяльність має підпорядковуватись вимогам Конституції України i вимогам Закону України «Про державну податкову службу в України», а саме ст. 11 цього Закону.

Право позивача на проведення перевірки підлягає встановленим законодавством обмеженням i реалізується з дотриманням встановленого законом порядку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач, приймаючи рішення про проведення позапланової перевірки відповідача не дотримався вимог діючого законодавства та прийняв таке рішення без наявності підстав встановлених пунктом 8 ч. 6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що свідчить про відсутність у позивача підстав для проведення такої перевірки.

Враховуючи викладене, на підставі положень п.п. 9.3.8. п.9.3. ст. 9 Закону України №2181, суд приходить до висновку про відсутність підстав накладення адміністративного арешту.

Крім того суд зазначає наступне.

Пунктом 6.2 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 вересня 2001 року N 386, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2001 року за N 865/6056, також передбачено, що арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу на підставі відповідного рішення суду.

Вирішуючи спір суд зобовязаний перевірити дотримання податковим органом встановленого порядку застосування адміністративного арешту активів, зокрема вимог Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 вересня 2001 року N 386, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2001 року за N 865/6056 (далі Порядок №386).

Відповідно до п. 5.4 Порядку №386 у разі виникнення обставини щодо відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування, слід установити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, зафіксувати його Актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами, а в разі незнайдення платника податку обов'язково скласти акт про факт його незнайдення.

З аналізу акту про відмову від допуску до перевірки від 03.02.10р. №3/23-1 (а.с.31) вбачається, що він підписаний лише тими посадовими особами, які вказані у направленні на проведення перевірки (оборот а.с.31).

Проте в порушення п. 5.4 Порядку №386 акт не складався оперативним працівником податкової міліції, а також не містить даних про понятих та їх підпису, що свідчить про його складання без участі понятих.

Згідно до п. 7.6 Порядку №386 понятими не можуть бути працівники податкових або правоохоронних органів, а також інші особи, участь яких як понятих обмежується Законом України «Про виконавче провадження». Згідно із ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистої заінтересованості в провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.

Із змісту вказаної норми вбачається, що акт про відмову від допуску до перевірки носить доказовий характер та є документом, який повинен свідчити про наявність самого факту відмови платника податку, який також, є одним з документів на підставі відомостей якого повноважний орган (у тому числі суд) приймає рішення про застосування адміністративного арешту.

Таким чином, податковим органом був порушений встановлений порядок фіксації факту не допуску платником податків посадових осіб податкового органу до проведення документальної перевірки.

Враховуючи цей факт, суд, відповідно до положень ч. 3 ст. 70 КАС України, не може прийняти акт відмови у якості доказу по справі.

Суд зазначає, що виходячи з положень пп. “г”п.п.9.1.2 п.9.1. ст. 9 Закону України №2181, арешт активів може бути застосований, якщо платник податків відмовляється від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Разом із тим, адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу (пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону №2181).

З урахуванням наведених норм Закону №2181, заходи адміністративного арешту активів мають вживатись виключно з метою забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків.

Суд також зазначає, що позивачем не надано жодних доказів існування загрози зникнення або знищення активів платника податку у разі незастосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках відповідача.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо.

Такий критерій оцінки застосовується судом також при перевірки законності та обґрунтованості позовних вимог субєкта владних повноважень.

Під безросудливим або ірраціональним вчинком/дією суб'єкта владних повноважень можна розуміти такі, які жоден суб'єкт владних повноважень не міг би вчинити, діючи відповідно до здорового глузду та обов'язків, покладених на нього законом; рішення/дія настільки неприпустимі з точки зору законів логіки та загальноприйнятих моральних стандартів, що жоден суб'єкт владних повноважень, діючи відповідно до здорового глузду не міг би їх прийняти/вчинити.

Враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджується наявність існування загрози зникнення або знищення активів платника податку у разі незастосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках відповідача, суд робить висновок про те, що вимога позивача про застосування такого заходу є нерозсудливою.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податку у банку.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 19.04.2010 року.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Маргарітов М.В.