Ухвала суду № 97517038, 09.06.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

09 червня 2021 року м. ХарківСправа № 922/1976/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

без виклику представників сторін,

розглянувши заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, про забезпечення позову (вх. № 13211 від 07.06.2021) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ до Фізичної особи-підприємця Положий Олександра Миколайовича, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 188254,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Положий Олександра Миколайовича, м. Харків, про стягнення заборгованості в рамках угоди № СМDPE-857154 від 15.01.2020, за заявою про надання кредиту "Кредитна картка для підприємців" № 011/1647/788182 від 20.01.2020, у загальному розмірі 188254,95 грн. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 31.05.2021 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1976/21. Розгляд справи № 922/1976/21 призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

07.06.2021 позивач звернувся до господарського суду із заявою про забезпечення позову (вх. № 13211), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно гр. Положий Олескандра Миколайовича, а саме: 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, реєстраційний номер майна - 32255690, загальна площа - 182, 7 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Гур`євська, 5. Дата державної реєстрації права власності - 11.01.2011, форма власності - приватна спільна часткова, розмір частки власності - 1/2, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що умови кредитного договору, укладеного між заявником та ФОП Положий О.М., щодо вчасного та в повному обсязі повернення кредитних коштів, позичальником не виконуються, та на час звернення позивача до господарського суду з позовом, борг ФОП Положий О.М. перед АТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором складає 188254,95 грн.

Дослідивши матеріали справи, подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, докази, подані в обґрунтування даної заяви, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. п. 4 та 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Як вказує заявник, звертаючись до господарського суду з даною заявою, позикодавцем вживались заходи досудового врегулювання спору, на адресу ФОП Положий О.М. 10.02.2021 було направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором (вих. № 114-43/3-166721), надавши можливість останньому добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Натомість, дана вимога залишилась без відповідного реагування з боку позичальника, заборгованість залишилась несплаченою. А, отже, на думку заявника, з огляду на розмір заборгованості позичальника за кредитним договором, існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника.

Зазначені обставини, на думку заявника, є обґрунтованою підставою для вжиття заходів до забезпечення позову. Заявник вважає, що накладення арешту на нерухоме майно боржника, стане стимулюванням щодо виконання боргових зобов`язань перед банком та гарантією виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог банку.

Виходячи з викладеного заявником в заяві, суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Суд зауважує, що в даному випадку, як підстава вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватись, чи може невжиття таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Такої ж правої позиції дотримується об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним іноді призводить до незворотних наслідків.

Як вже зазначалось судом, заявником у поданій на розгляд суду заяви, обов`язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, відступлення для інших осіб. При цьому, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування, суд не бути вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.

Натомість, у поданій на розгляд суду заяві про забезпечення позову, викладені лише припущення заявника щодо ймовірності невиконання відповідачем рішення суду, у зв`язку з наявною заборгованістю за кредитним договором в розмірі 188254,95 грн., яка, протягом тривалого часу, не погашається позичальником.

Суд наголошує на тому, що наявність обставин, з якими позивач пов`язує необхідність накладення арешту на майно позичальника, підлягає обґрунтуванню та доведенню на загальних підставах, визначених приписами Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, дослідивши подану до суду заяву про забезпечення позову, суд вважає, що зазначені заявником обставини, є припущеннями позивача та не свідчать про неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позову саме у даній справі, без застосування відповідних заходів забезпечення позову.

Будь-яких належних доказів до заяви на її обґрунтування, позивачем суду не надано.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, у зв`язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом, зокрема, накладення арешту на майно останнього.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином не вжиття заходу забезпечення позову в майбутньому, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення.

Суд наголошує, у разі задоволення позову, виконання рішення суду може бути здійснено в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, подана АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою, не доведеною належними доказами, а тому, є такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 76, 77, 86, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, про забезпечення позову у справі № 922/1976/21 (вх. № 13211 від 07.06.2021) - відмовити.

Згідно з приписами ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали, відповідно до ст. 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 09.06.2021.

Суддя Р.М. Аюповасправа № 922/1976/21

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.