Рішення № 97514122, 04.06.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

04.06.2021

Справа № 489/782/21

Провадження №2/489/1184/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/65339 від 12.07.2007 у розмірі 156926,29 грн. та судові витрати: на правову допомогу – 20 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2353,89,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 12 липня 2007 року між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/08-112/65339, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 47158,00 дол. США грн. зі сплатою 13,0 % річних. З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, Банк та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 014/08-112/65339-П від 26.02.2010. Відповідачі до теперішнього часу свої зобов`язання не виконали, внаслідок чого, станом на 24.12.2020 утворилась заборгованість в розмірі 26360,32 доларів США, що за курсом НБУ становить 750085,54 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 21884,74 доларів США, що еквівалентно 622732,47 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 1513,67 доларів США, що еквівалентно 43071,63 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 2883,50 доларів США, що еквівалентно 82050,28 грн., заборгованість по пеням та штрафам – 78,41 доларів США, що еквівалентно 2231,16 грн.

14 квітня 2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить застосувати позовну давність до вимог позивача, вважати поруку припиненою та відмовити в задоволенні позовних вимог щодо нього в повному обсязі. посилаючись на те, що дійсно 26.02.2010 між ним на АТ «Райффайзен банк Аваль» укладено Договір поруки № 014/08-112/65339-П в забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором укладеним між ОСОБА_1 12 липня 2017 року між АТ «Райффайзен банк Аваль» та між ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 014/08-112/65339/1. За умовами кредитного договору сторони погодили щомісячну сплату процентів за кредитом на фактичну суму заборгованості за кредитом, наданим з урахуванням умов додаткової угоди до 12.07.2017 включно. Тому в межах строку кредитування позичальник, мав, зокрема, повертати кредитодавцеві кредит і сплачувати проценти періодичними платежами. Починаючи з 13 липня 2017 року позичальник мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги кредитодавцем повернути залишок заборгованості за кредитним договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Отже, нараховувати передбачені кредитним договором проценти після 17 липня 2017 року кредитодавець не має права. За умовами кредитного договору позичальник мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 15 числа кожного календарного місяця впродовж строку кредитування – з 03 березня 2010 року по 12 липня 2017 року. Перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починаючи з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. У зв`язку з чим просить застосувати відносно позовних вимог до нього, строки позовної давності, оскільки на протязі шести місяців кредитор не заявив жодних вимог до поручителя. Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що нарахування процентів новим кредитором здійснено з 24.12.2017, проте, право нарахування позивачем отримано лише з 26.12.2019.

Ухвалою суду від 15.03.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

12 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/08-112/65339, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 47158,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,0 % річних, строком до 12 липня 2017 року (п.п. 1.1, 1.2, 1.4 Кредитного договору).

Відповідно до абз. 2 п. 1.1 Кредитного договору, під терміном «не відновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягненні ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом на протязі дії договору.

Згідно п. 1.6 Кредитного договору, сторони домовилися, що процентна ставка за користування кредитом збільшується на 5 % річних від ставки, вказаної в п. 1.4 Договору, при настанні відповідних умов, зазначених в п.п. 1.6.1-1.6.3 Кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, кредитні кошти призначені для використання на придбання квартири та сплату комісій банку за цим договором. Забезпеченням зобов`язань позичальника за цим договором є квартира АДРЕСА_1 .

Позичальник зобов`язується, зокрема, виконувати умови, передбачені цим договором. Здійснювати безготівковим платежем або готівкою, в касу кредитора щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п. 1.3 цього договору та остаточне погашення отриманого кредиту 12 липня 2017 року на рахунок зазначений в п. 4.1 цього договору (п. 5.1 Кредитного договору).

26 лютого 2010 року між Акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 014/08-112/65339/1, відповідно до якої сторони досягли згоди про зміну умов погашення кредиту, а саме, з 03 березня 2010 року встановлено проценту ставку за користування кредитом у розмірі 1 % річних.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитом, 26 лютого 2010 року між Акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 014/08-112/65339-П, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався нести відповідальність за невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

18 грудня 2019 року між АТ "Райффазен Банк Аваль" та АТ "Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-28, відповідно до якого АТ "Райффазен Банк Аваль" відступило АТ "Оксі Банк", а останній набув прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 014/08-112/65339 від 12.07.2007, Додатковою угодою № 014/08-112/65339/1 від 26.02.2010 та договором поруки № 014/08-112/65339-П від 26.02.2010.

18 грудня 2019 року між АТ "Оксі Банк" " та ТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал" було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-28-1, відповідно до якого АТ "Оксі Банк" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал", а останній набув прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 014/08-112/65339 від 12.07.2007, Додатковою угодою № 014/08-112/65339/1 від 26.02.2010 та договором поруки № 014/08-112/65339-П від 26.02.2010.

26 грудня 2019 року між ТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір відступлення права вимоги № 2612-01, відповідно до якогоТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал" відступило ТОВ "Вердикт Капітал", а останній набув прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 014/08-112/65339 від 12.07.2007, Додатковою угодою № 014/08-112/65339/1 від 26.02.2010 та договором поруки № 014/08-112/65339-П від 26.02.2010.

Таким чином встановлено, що позивач набув права грошової вимоги за кредитним договором № 014/08-112/65339 від 12.07.2007, Додатковою угодою № 014/08-112/65339/1 від 26.02.2010 укладеними між ВАТ "Райффазен Банк Аваль" та ОСОБА_1 та договором поруки № 014/08-112/65339-П від 26.02.2010 укладеного між АТ "Райффазен Банк Аваль" та ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що за період користування кредитними коштами, позичальником здійсненні часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість позичальника за кредитним договором в повному обсязі не погашена.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов кредитного договору, що підлягає стягненню з позичальника станом на 24.12.2020 становить 26360,32 доларів США, що еквівалентно – 750085,54 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 21884,74 доларів США, що еквівалентно 622732,47 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 1513,67 доларів США, що еквівалентно 43071,63 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 2883,50 доларів США, що еквівалентно 82050,28 грн., заборгованість по пеням та штрафам – 78,41 доларів США, що еквівалентно 2231,16 грн.

Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до частини 1статті 202 Цивільного кодексу України укладений між сторонами по справі кредитний договір, за своєю правовою природою, є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язав (частина 2статті 11 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору від 12 липня 2007 року між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити. У свою чергу, відповідачка не надала суду доказів щодо звернення до банку з письмовою заявою про його припинення/розірвання.

Приписи частини 1статті 1049 Цивільного кодексу України встановлюють обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

При цьому, згідно вимог статтей525,526,530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1статті 612 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

За ст.. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Станом на день подання позовної заяви відповідачка ОСОБА_1 не повернула отримані від позивача кредитні кошти на підставі Кредитного договору № 014/08-112/65339 від 12.07.2007 року.

Діюче законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриття й виконання виконавчого провадження.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, утому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.

З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів отриманих на підставі Кредитного договору № 014/08-112/65339 від 12.07.2007 року, у позивача виникло право па застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу 1 «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже,нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржниказа прострочення грошового зобов`язання. Вони с способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів V унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс 11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).

Унаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання кредитор дістає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Тому право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 24.12.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 156926,29 грн., з яких:

Нараховані 3% річних за період з 24.12.2017 по 24.12.2020 – 56098,08 грн.;

Подвійна облікова ставка НБУ за період з 24.12.2019 – 24.12.2020 – 100828,21 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідачка ОСОБА_1 отримавши від банку кошти у кредит, своїх зобов`язань з їх повернення і сплати процентів за користування грошима належним чином не виконала.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, Постанова від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», п. 24 встановлено: «Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред`явлення до нього позову. При цьому в разі пред`явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.»

Відповідач ОСОБА_2 в своєму відзиві зазначає, що починаючи з 13 липня 2017 року позичальник мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги кредитодавцем повернути залишок заборгованості за кредитним договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Отже, нараховувати передбачені кредитним договором проценти після 17 липня 2017 року кредитодавець не має права.

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки від 26.02.2010 року, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з Договору кредиту № 014/08-112/65339 від 12.07.2007, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно з частиною першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 553 цього Кодексу визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Таким чином порука - це строкове зобов`язання.

Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду було викладено наступну позицію: «строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора та суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не має права.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань, застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки, необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Таким чином, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців із часу настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, установленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинно бути погашено одноразовим платежем)» (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року по справі N2-1283/11).

Укладений 26 лютого 2010 року договір поруки є підставою для виникнення у сторін зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, якщо дія поруки не припинилась з підстав, передбачених законом.

Строк виконання зобов`язання за Кредитним договором – 12 липня 2017 року, відповідачка з не сплачувала чергові платежі та порушила графік їх погашення.

Отже, оскільки, позивач протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов`язання забезпеченого порукою не пред`явив вимоги (шляхом подачі позовної заяви) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, то порука ОСОБА_2 за зобов`язаннями ОСОБА_1 на момент подачі позовної заяви вже була припиненою, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та судових витрат з ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки є самостійні підстави для відмови у задоволенні позову в частині стягнення коштів з ОСОБА_2 як поручителя.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст.133, ч.2 ст.137, ст.141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, витрати на проведення експертизи, входить до предмету доказування по справі.

На підтвердження судових витрат суду надано: копію довіреності № 86 від 05.07.2019 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльністю серії РН № 1310 від 04.11.2017 року; копію договору про надання правової допомоги від 17.12.2018 року; прайс - лист Адвокатського об`єднання "Вердикт"; Акт прийому - передачі виконаних робіт на загальну суму 20000 грн. копії платіжного доручення № 18 від 29.03.2019 року про сплату ТОВ "Вердикт Капітал" Адвокатському об`єднанню "Вердикт" грошові кошти за правову допомогу у загальній сумі 100000,00 грн.

Суд вважає завищеною, і такою що не відповідає складності справи суму витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн., оскільки така не є співмірною із обсягом юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає, що позивачем не обґрунтовано належним чином суму в розмірі 20000грн., що сплачена в якості правової допомоги. З огляду на вищенаведене витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідачки ОСОБА_1 в користь позивача в сумі 2000 грн.

Вказана сума, на думку суду є співмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2353 грн. 89 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 014/08-112/65339 від 12.07.2007 у розмірі 156926 грн. 29 коп.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судові витрати у розмірі 4353 грн. 89 коп., що складаються з судового збору у розмірі 2353 грн. 89 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса: м. Київ, Кудрявський Узвіз, 5-Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «04» червня 2021 року.