Постанова № 9751353, 30.09.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.09.09Справа №2а-9671/09/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керчхолод"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача представники за довіреністю Тамащук Е.Д., Дунський М.С.

від відповідача представники за довіреністю Павлов І.П., Ходжаметова З.Р.

Суть спору: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керч АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень рішень №0001622301/0 від 06.08.09р. про нарахування податкового зобовязання на загальну суму 4943,90грн. та податкового повідомлення рішення №0001632301/0 від 06.08.09р. про нарахування податкового зобовязання на загальну суму 518129,0 грн. Також позивач просить зобовязати відповідача відновити виключені з податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ, суми ПДВ по 91 податковим накладним за квітень травень червень липень серпень вересень жовтень 2008р. та лютий 2009р. у розмірі 364784,56грн.

Позивач вважає, що відповідач під час здійснення перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08р. по 31.03.09р., на підставі висновків якої прийняті податкові повідомлення рішення, дійшов неправильних висновків, перевірка зроблена по неповно зясованим обставинам, без урахування даних податкових документів позивача, в звязку з чим податкові повідомлення рішення є неправомірними.

Позивач, надавши письмову заяву, уточнив позовні вимоги та просить скасувати податкові повідомлення рішення №0001632301/0 від 06.08.09р. та №0001622301/0 від 06.08.09р., а також зобовязати відповідача відновити виключені з податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ, суми ПДВ по 91 податковим накладним за квітень травень червень липень серпень вересень жовтень 2008р. та лютий 2009р. у розмірі 364784,56грн.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволені позовних вимог відмовити. Зазначив, що висновки проведеної перевірки зроблені обґрунтовано, а податкові повідомлення рішення прийняті законно.

В обґрунтування правової позиції відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов (т.1, а.с.164-166).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією м. Керч проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Керчхолод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08р. по 31.03.09р., за результатами якої був складений акт перевірки від 27.07.09р. №1285/23-1/05397189 (т.1, а.с.9-47) (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення №0001622301/0 від 06.08.09р. (т.1, а.с.7), яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 3803,0грн. та 1140,90грн. штрафні санкції, а також податкове повідомлення рішення №0001632301/0 від 06.08.09р. (т.1, а.с.8), яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 345419,0грн., та 172710,0грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до акту перевірки (т.1, а.с.13), у період, що перевірявся, позивач здійснював реалізацію рибної продукції (бичок с/м) з порушенням застосування звичайних цін. Так, в жовтні 2008р. бичок с/м для СПД ОСОБА_5 був реалізований за ціною 2,60грн. з ПДВ за 1 кг у кількості 13000 кг. на загальну суму 33800,00грн., а в грудні 2008р. бичок с/м для ВАТ «Керченський рибокомбінат» був реалізований за ціною 4,01 грн. з ПДВ за 1 кг на загальну суму 1600,00 грн.

На підставі цього, керуючись положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідач дійшов до висновку, що звичайна ціна 1 кг бичків реалізованої СПД ОСОБА_5 для включення до складу валового доходу повинна бути в розмірі 3,34грн., тобто занижена ціна на 1,17 грн.

В звязку з викладеним відповідач в акті перевірки вказав, що позивачем порушений п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валового доходу в 4 кварталі 2008р. на суму 15210 грн. та підприємством не нараховані зобовязання з ПДВ у розмірі 3042грн. (т.1, а.с.13).

У висновку акту перевірки позивач зазначив, що порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» призвело до заниження податку на прибуток у сумі 3803грн. (т.1, а.с.46).

Позивач в 2008 році здійснював діяльність повязану із реалізацією рибної продукції.

У період, на який розповсюджувалася перевірка, позивач, згідно до говору №01/10/08 від 10.10.08р. укладеним між ТОВ «Керчхолод» та СПД ОСОБА_5 (т.1, а.с. 53-54) реалізував останньому бичок с/м за ціною 2,60грн. з ПДВ за 1 кг у кількості 13000 кг. на загальну суму 33800,00грн.

Згідно до говору №01/12/08 від 17.12.08р. укладеним між ТОВ «Керчхолод» та ВАТ «Керченський рибокомбінат» (т.1, а.с.57-58), останньому був реалізований позивачем бичок с/м: 200 кг за ціною 4,01 грн. з ПДВ за 1 кг. та 200 кг за ціною 3,50 грн. з ПДВ за 1 кг., а всього на загальну суму 1600,00 грн.

Позивачем, при укладенні вказаних договорів виконані умови, передбачені нормами Цивільного Кодексу України.

Зокрема, статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 691 Цивільного Кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положення статті 632 Цивільного Кодексу України свідчить про те, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

При укладенні договорів купівлі-продажу товару (рибопродукції) між продавцем та покупцем були дотримані усі істотні умови договору, які передбачені чинним законодавством України, була встановлена ціна предмету договору за домовленістю сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем встановлено, що позивачем товар проданий за ціною меншою ніж звичайна, в наслідок чого, занижені доходи, отримані від продажу рибної продукції та донараховане податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до положень п.п.1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач при визначенні звичайної ціни, а також при визначенні бази оподаткування позивача та при визначенні суми податкового зобовязання використовував непрямий метод.

Визначення суми податкового зобовязання за непрямими методами встановлено п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181 ІІІ (Далі Закон №2181).

Відповідно до положень п.п.4.3.3 п.4.3. ст.3 Закону України №2181 методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Постановою Кабінету Міністрів України № 788 від 20.08.2005 р. визнана такою, що втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2002 р. N 97 "Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами".

На час проведення перевірки, складання акту перевірки, визначення розміру податкового зобовязання та прийняття відповідачем податкових повідомлень рішень, методика визначення податкових зобовязань за непрямими методами діючим законодавством не встановлена.

Отже відповідач не мав права діяти у спосіб, що не встановлений законом.

Матеріалами справи спростовуються доводи відповідача стосовно законності дій при проведенні перевірки позивача та прийнятті податкових повідомлень рішень, в звязку з чим, суд не приймає їх до уваги.

Таким чином, дії відповідача щодо донарахування податкових зобовязань у звязку з застосуванням звичайних цін, при відсутності методики застосування непрямих методів, затвердженої у встановленому порядку, є неправомірним, у звязку з чим, податкове повідомлення рішення, якими позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток є протиправним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також актом перевірки встановлено, що позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.08р. по 31.03.09р. задекларований податковий кредит минулих періодів по 91 податковій накладній. Обсяг придбання (без ПДВ) складає 1823915 грн., сума ПДВ складає 364784грн., періоди виписки податкових накладних 2007рік та І квартал 2009р. (т.1, а.с.23).

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що під час проведення попередньої перевірки позивача за період з 01.01.05р. по 31.01.08р. було зафіксовано, що на час проведення цієї перевірки бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні та надані в повному обсязі, а додаткові документи (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання за період, що перевірявся, відсутні, що підтверджується актом №1223/23-1/05397189 від 23.07.08р. (т.1, а.с.26).

У висновку акту перевірки відповідач зазначив, що порушення позивачем п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.5.1. п.7.5., п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 345419,0грн.

Матеріали справи свідчать, що висновок відповідача про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту вказаної суми ґрунтується на тому, що позивач додатково подав до органів державної податкової служби відомості про нарахування податкового кредиту на підставі зазначених вище податкових накладних та включив ці відомості в період, що перевірявся, тоді як на час перевірки, яка відбулася раніше (акт перевірки №1223/23-1/05397189 від 23.07.08р.) такі документи позивачем не надавалися.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, у звязку з чим думка ДПІ про необхідність включення ПДВ в податковий кредит в періодах до одержання податкової накладної не ґрунтується на вимогах закону.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит з ПДВ, складені контрагентами у період з 2007р. по 2008р. (т.1, а.с.26-31).

Фактично податкові накладні були отримані позивачем у період з травня 2008р. по березень 2009р., що підтверджується матеріалами справи та даними відповідача викладеними в акті перевірки (т.1, а.с.26-31).

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд вважає, що позивачем виконані вимоги п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень Закону в цій частині.

Згідно до положень абзаців 1,2 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В акті перевірки (т.1, а.с.26) відповідачем вказано, що такої скарги від позивача не надходило.

Враховуючи це, суд вважає за необхідне вказати, що абзацом 2 вказаної норми встановлено право особи на подачу такої скарги, що неможна розуміти як обовязок.

Акт перевірки не містить більш жодного обґрунтування порушення позивачем п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

За таких підстав, суд приходить до висновку, про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» в частині донарахування ПДВ в сумі 345419грн.

Відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства, свідчить про необґрунтоване застосування відповідачем фінансових санкції у сумі 172710,0грн. відповідно до податкового повідомлення рішення №0001632301/0 від 06.08.09р. та 1140,90грн. відповідно податкового повідомлення рішення №0001622301/0 від 06.08.09р.

З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованими, в звязку з чим податкові повідомлення рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін та третіх осіб, про захист яких вони просять.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить скасувати прийняті податкові повідомлення рішення, при цьому відповідно до положень п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про його скасування, тому суд виходить за межі позовних вимог для захисту прав позивача.

Позовні вимоги щодо зобовязання відповідача відновити виключені з податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ, суми ПДВ по 91 податковим накладним за квітень травень червень липень серпень вересень жовтень 2008р. та лютий 2009р. у розмірі 364784,56грн. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як зазначалося вище, відповідно до положень ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діючим законодавством, зокрема, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач не наділений повноваженнями та компетенцією щодо вчинення дій з відновлення виключених з податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ сум ПДВ.

Крім того, з аналізу податкового законодавства не витікає, що висновки акту перевірки можуть вплинути на права та обовязки платника податків.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 05.10.09р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керч Автономної Республіки Крим №0001622301/0 від 06.08.09р., яким ТОВ «Керчхолод» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 3803,0грн. та 1140,90грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення рішення №0001632301/0 від 06.08.09р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 345419,0грн., та 172710,0грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керчхолод» судовий збір у розмірі 3,40грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Маргарітов М.В.