Вирок № 97512674, 09.06.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/428/21

Справа № 643/19818/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2021 Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Єрмак Н.В., за участю секретаря Постульги О.Г., прокурора Гусєвої Т.А., представника потерпілих Бережного Г.В., захисника Статівка О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, розлученого, з вищою освітою, працюючого у ПП «Чарлі» фасовником, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , являючись батьком малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , самоусунувся від виконання покладених на нього обов`язків по піклуванню та догляду за дитиною, що спричинило смерть останнього за наступних обставин:

ІНФОРМАЦІЯ_3, в період часу з 14 години 00 хвилин по 18 годин 16 хвилин, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_1 , який згідно з частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України зобов`язаний піклуватися про здоров`я своєї дитини ОСОБА_2 , знаходячись за місцем свого постійного мешкання у квартирі АДРЕСА_3 , завідомо залишив свого малолітнього сина ОСОБА_2 без допомоги, помістив малолітнього ОСОБА_2 у наповнену водою ванну, та, усвідомлюючи, що останній перебуває в небезпечному для житті стані та позбавлений можливості через малолітство вжити заходів до самозбереження та вибратись із наповненої водою ванни, сам поставив малолітнього ОСОБА_2 в небезпечний стан, та, необережно ставлячись до наслідків, залишив його без нагляду на тривалий час, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, після чого пішов до однієї з кімнат вказаної квартири, де займався побутовими справами, в результаті чого малолітній ОСОБА_2 , не отримав належної допомоги, хоча ОСОБА_1 беззаперечно міг надати йому таку допомогу, помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 10-12/1580 - С/19 від 16.09.2019 року, причиною смерті малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 стала асфіксія від закриття дихальних шляхів і отворів рідиною (водою) - утоплення.

Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що, зранку ІНФОРМАЦІЯ_3 його жінка поїхала до її батьків, які мешкають у Харківській області, а він залишився разом з малолітнім сином ОСОБА_2 за місцем їх мешкання. Приблизно о 18-00 год. він вирішив викупати дитину та помістив її до наповненої водою ванної. Одночасно він на кухні готував вечерю. У зв`язку з тим, що йому необхідно було вимкнути газ на кухні, він відлучився з ванної кімнати, скоріш за все, на 15 секунд, але точно не більше, ніж на хвилину. Дитина в цей час міцно трималася руками за край ванної. Повернувшись до ванної кімнати, він побачив, що дитина знаходиться під водою, він витягнув її з-під води, дитина знаходилася в свідомості, та зателефонував до швидкої допомоги. Він спитав у диспетчера, що йому робити, яку першу допомогу надати дитині, йому відповіли, щоб він її держав на руках. До приїзду бригади швидкої медичної допомоги, приїхала додому жінка. Лікар констатував смерть сина. Наполягав на тому, що не усвідомлював небезпечність для життя дитини, оскільки залишив дитину в ванній кімнаті на дуже нетривалий час, в ванній купав на підставі рекомендацій лікарів, але вперше купав дитину без захисного круга. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, не визнав в повному обсязі.

Вина обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 135 КК України, за обставин, визнаних судом доказаними та викладеними у вироку, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів:

Показами потерпілої ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , від якого народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зранку ІНФОРМАЦІЯ_3 вона поїхала до своїх батьків, оскільки ОСОБА_1 відмовився їхати до них та залишився за місцем мешкання з їхнім малолітнім сином. ОСОБА_1 вмів поводитися з дитиною, вона і раніше залишала їх разом. Протягом дня вона телефонувала додому, чоловік казав, що з дитиною все гаразд. Приблизно о 18-20 год. вона повернулася додому, ОСОБА_1 відкрив двері з дитиною на руках, яка вже не мала ознак життя. Чоловік пояснив, що дитина трохи наковталася води та він викликав швидку медичну допомогу. Вона взяла дитину на руки вже без ознак життя. Після приїзду швидкої медичної допомоги, лікар констатував смерть дитини та пояснив, що можливо дитина тривалий час знаходилася під водою. Зазвичай вони з чоловіком разом купали дитину, за рекомендацією лікарів в ванній, але набирали води в ванну не більше 15-20 см та одягали на дитину спеціальний захисний круг. 10.08.2019 домовленості щодо купання сина у них з ОСОБА_1 не було. Потерпіла також пояснила, що ОСОБА_1 любив свого сина, піклувався про нього, у нього до дитини не було неприязних відносин. Разом з цим, вбачала в діях обвинуваченого ознаки злочину, передбаченого п.6 ч.2 ст. 115 КК України - умисне вбивство з корисливих мотивів, оскільки після розірвання шлюбу з нею в майбутньому бажав уникнути аліментних зобов*язань на дитину, а крім того, заволодіти квартирою, яка належить їм на праві спільної часткової власності. Про вказане свідчить його поведінка після подій - він вів себе неадекватно: нервував, метався по квартирі, не контролював себе. Більш того, на теперішній час він не жалкує за дитиною, не розкаявся в своїх діях, має намір продати спільну квартиру та вступає в суперечки щодо грошових коштів, які були надані їхніми батьками на її придбання. Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, підтримала в повному обсязі, просила стягнути з обвинуваченого на її користь 500 000 грн. Посилалася на те, що внаслідок кримінального правопорушення вона отримала непоправиму моральну травму, втратила довіру до людей, віру в кохання, щирість та порядність, у зв`язку з чим, вона втратила свої соціальні зв`язки з зовнішнім світом. Відповідач не кається у скоєному, що заподіює їй додаткові страждання. Також потерпіла ОСОБА_4 просить стягнути процесуальні витрати, які вона понесла у зв`язку з розслідуванням та розглядом справи у суді в сумі 1160 грн.

Показами потерпілої ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона є матір*ю потерпілої ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 відмовився їхати до них, тому приїхала одна дочка, а ОСОБА_1 з дитиною залишився за місцем проживання. Приблизно о 16-15 год. вони проводили дочку на електричку. О 19-00 год. вони зателефонували доньці, яка повідомила про смерть дитини, після чого вони з чоловіком приїхали до Харкова. Вказувала на те, що ОСОБА_1 не зателефонував їм та не спитав, яку першу допомогу надати дитині, не дивлячись на те, що її чоловік був лікарем, а вона працювала медичною сестрою, у зв`язку з чим вбачає в діях обвинуваченого ознаки злочину, передбаченого п.6 ч.2 ст. 115 КК України - умисне вбивство з корисливих мотивів, для усунення перешкод в заволодінні квартирою та задля того, щоб не сплачувати аліменти на дитину. Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, підтримала в повному обсязі, просила стягнути з обвинуваченого на її користь 500 000 грн. Посилалася на те, що внаслідок смерті свого онука вона отримала непоправиму моральну травму, втратила довіру до людей, щирість та порядність. Вона разом з чоловіком дуже тяжко переживають смерть онука, почалися проблеми зі здоров`ям. Обвинувачений не кається у скоєному, що заподіює їй додаткові страждання. Також просила стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати, які вона понесла у зв`язку з розслідуванням та розглядом справи у суді в сумі 1160 грн.

Показами свідка ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона проводила судово-медичну експертизу трупа дитини. Причиною смерті є утоплення. Легені були надмірно переповнені водою, відповідно, збільшилися в розмірі, а відтак, в місцях стикання з ребрами, вдавлюються в ребра. Інших ушкоджень не встановлено. Свідок не змогла сказати скільки часу дитина знаходилася під водою до настання смерті. За літературою, смерть від утоплення наступає протягом 5-6 хвилин, при цьому, ніс та рот повинні бути повністю занурені у воду.

Показами свідка ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона є матір*ю обвинуваченого. ОСОБА_1 постійно опікувався дитиною, готував їжу, прибирав, жінка постійно залишала дитину на його клопіт. Про смерть дитини вона дізналася від ОСОБА_5 . Про обставини їй відомо зі слів обвинуваченого - про те, що під час купання, він ненадовго відволікся на кухню вимкнути газ під їжею, яка готувалась, та дитина наковталася води, ОСОБА_1 визвав швидку медичну допомогу. Після вказаних подій між її сином та ОСОБА_4 почалися неприязні відносини з приводу квартири, яка належить сину та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності.

Показами свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні пояснив, що він є лікарем бригади швидкої медичної допомоги, який прибув на виклик щодо знаходження дитини без свідомості. Його зустрів батько дитини, яка вже знаходилася без ознак життя. Він констатував смерть дитини. В проведенні реанімаційних заходів, вже не було необхідності. Він повідомив про це батькам дитини та викликав працівників поліції.

Протоколом огляду місця події від 10.08.2019, з фототаблицею до нього, під час проведення якого було оглянуто ванну кімнату квартири АДРЕСА_3 , де, крім іншого, була розташована ванна, повністю наповнена водою.

Протоколом огляду місця події та трупу від 10.08.2019, з фототаблицею до нього, під час проведення якого було оглянуто труп дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Лікарським свідоцтвом про смерть № 1012/1580-с від 13.08.2019, згідно якого причиною смерті дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є утоплення.

Копією карти виїзду бригади екстреної медичної допомоги, за викликом ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18-16 год. до служби «103», який надійшов з номеру телефону НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_2 , 2018 р.н.

Протоколом огляду предметів від 15.10.2019 - аудіозапису вказаного виклику, на якому зафіксовано момент виклику та повідомлення ОСОБА_1 оператору «103» про подію, яка сталася за адресою: АДРЕСА_2 . З зазначеного аудіозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомив оператора про те, що дитина не в свідомості та на запитання що йому робити, ОСОБА_1 отримав відповідь - тримати дитину на руках.

Висновком експерта №10-12/1580-С/19 від 16.09.2019, згідно якого причиною смерті дитини стала асфіксія від закриття дихальних шляхів і отворів рідиною ( водою ) - утоплення, що підтверджується даними дослідження трупа: стійка піна в дихальних шляхах на всьому протязі, наявність рідини в пазусі клиноподібної кістки ( ознака Свєшнікова ), вільна рідина в плевральних і черевній порожнинах ( ознака Моро ), крововиливи під вісцеральною плеврою легенів ( плями Расказова - Лукомського - Пальтауфа ), вдавлення на легенях відбитків ребер, гістологічно - гостра альвеолярна емфізема, а також наявністю загальноасфіктичних ознак - рясні зливні трупні плями, рідкий стан крові, повнокров`я внутрішніх органів.

Крім того, була встановлена патологія з боку головного мозку - морфологічні ознаки хибної поренцефалії з численними дрібними кістами у речовині головного мозку та морофологічні ознаки, вірогідніше за все, хронічного субдурального крововиливу.

Будь-яких ушкоджень при судово-медичній експертизі трупа не встановлено.

З огляду на динаміку трупних явищ в ході огляду місця події і при експертизі трупа, можна припустити, що смерть дитини ОСОБА_2 настала близько 2 годин до огляду трупа на місці події.

Висновком експерта № 16/2212-С/19 від 13.08.2019, згідно якого на підставі результатів судово-медичної експертизи крові трупа ОСОБА_2 , 2018 р.н., метиловий, етиловий, ізопропиловий, н-пропіловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлено.

Висновком експерта № 13/1187-С/19 від 13.09.2019, згідно якого гострий розлад кровообігу у внутрішніх органах з порушенням реології крові у судинах. Набряк строми внутрішніх органів. Гостра альвеолярна емфізема у легенях. Набряк речовини головного мозку. Морфологічні ознаки хибної поренцефалії з численними дрібними кістами у речовині головного мозку. Скупчення кров`яного пігменту у твердій мозковій оболонці, щільна сполучно-тканинна капсула з новоутвореними судинами на поверхні її. Продуктивна запальна інфільтрація у стінках деяких бронхів. Автолітичні зміни паренхіми підшлункової залізи.

Медичною документацією щодо прижиттєвих медичних обстежень дитини ОСОБА_2 , 2018 р.н.

Що стосується доводів обвинуваченого щодо його невинуватості у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 135 КК України, суд оцінює їх критично, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання та спростовуються наведеними вище доказами.

Так, в судовому засіданні встановлено та не спростовується самим обвинуваченим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 він перебував за місцем свого мешкання з малолітнім сином ОСОБА_2 , якому на той час було 1 рік 3 місяці, та згідно з частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України обвинувачений зобов`язаний піклуватися про його здоров`я. Під час купання дитини, обвинувачений помістив малолітнього ОСОБА_2 у повністю наповнену водою ванну, тобто завідомо залишив без допомоги особу, та, усвідомлюючи, що останній перебуває в небезпечному для житті стані та позбавлений можливості через малолітство вжити заходів до самозбереження та вибратись із наповненої водою ванни, хоча мав змогу надати їй допомогу, таким чином, обвинувачений сам поставив малолітнього ОСОБА_2 в небезпечний для життя малолітнього сина стан, що спричинило смерть малолітньої дитини.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 135 КК України характеризується умисною виною. Суд вбачає в діях обвинуваченого умисну вину, тобто обвинувачений усвідомлював небезпечність для життя та здоров`я потерпілого його стану - оскільки малолітній син обвинуваченого на час скоєння кримінального правопорушення досяг віку 1 року 3 місяців, але обвинувачений завідомо залишив його без допомоги, усвідомлюючи, що він позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, та байдуже ставився до настання смерті потерпілого. Про зазначені обставини свідчить час, на який залишив обвинувачений малолітнього сина в наповненій водою ванній - так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , пояснила, що під час судово-медичного дослідження встановила, що легені дитини були надмірно переповнені водою. Свідок не змогла сказати скільки часу дитина знаходилася під водою до настання смерті. За літературою, смерть від утоплення наступає протягом 5-6 хвилин, при цьому, ніс та рот повинні бути повністю занурені у воду. Зазначені обставини також підтверджуються висновком судово-медичної експертизи №10-12/1580-С/19 від 16.09.2019.

Крім того, про зазначені обставини також свідчать дії обвинуваченого - поміщення дитини в наповнену водою ванну до краю, що підтверджується протоколом огляду місця події з фототаблицею від 10.08.2019. З показів потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що також не заперечував і сам обвинувачений, що зазвичай дитину купали в наповненій ванній водою приблизно глибиною 15-20 см та використовували спеціальний захисний круг.

А тому, невизнання вини обвинуваченим у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 135 КК України, суд розцінює як обраний ним засіб захисту та спробу уникнути відповідальності за скоєне.

Разом з цим, суд не погоджується з позицією представника потерпілих Бережного Г.В. та потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо ознак в діях обвинуваченого кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст. 115 КК України.

Так, в судовому засіданні беззаперечно встановлено про наявність після скоєння кримінального правопорушення неприязних відносин між потерпілими та обвинуваченим. Більш того, між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим вбачається спір щодо сумісно нажитого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 , яка належить потерпілій ОСОБА_4 та обвинуваченому ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності - по 1/2 частці кожному. Суд роз`яснює учасникам судового провадження про вирішення вказаного спору шляхом звернення до суду з позовом про розподіл сумісного майна подружжя в порядку цивільного судочинства. При цьому, зазначене не свідчить про наявність у обвинуваченого корисного мотиву, пов`язаного з заволодінням вказаною квартирою, при скоєнні кримінального правопорушення.

Більш того, в судовому засіданні не встановлено наявності у обвинуваченого умисної форми вини до наслідків у вигляді смерті малолітньої дитини.

Так, показами як потерпілих, так і свідків в судовому засіданні підтверджено той факт, що обвинувачений любив та піклувався дитиною, а посилання потерпілих на одноразове необережне поводження обвинуваченого з дитиною під час прогулянки на велосипеді, також не може свідчити про наявність у обвинуваченого умислу на позбавлення дитини життя.

Згідно ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суд погоджується зі стороною обвинувачення щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 135 КК України та доходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому дій, кваліфікує його дії за ч.3 ст. 135 КК України, тобто завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані та позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть особи.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він працює, розлучений, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, а також дані про особу обвинуваченого, викладені вище у вироку, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, досудову доповідь про обвинуваченого, складену органом з питань пробації, згідно якої, останній вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, та вважає, що виправлення обвинуваченого є неможливим без ізоляції від суспільства. При цьому, суд призначає обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті.

Цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, суд задовольняє в повному обсязі та стягує з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 500000 грн.

Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен при вирішенні суперечок про його цивільні права і обов`язки має право на справедливий і відкритий розгляд в перебігу розумного терміну судом, встановленим законом. При цьому застосовується практика Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціонування Конвенції, яка є частиною національного законодавства. Виходячи з матеріалів справи «Бурдов проти Росії» Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими тільки завдяки визнанню судом наявності правопорушення заявник отримав певну моральну шкоду. Враховуючи, що потерпіла ОСОБА_4 до теперішнього часу отримує моральні страждання, тому суд повинен керуватися при визначенні суми відшкодування моральної шкоди принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції.

На підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України, оскільки протиправними, винними діями обвинуваченого потерпілій ОСОБА_4 завдано моральної шкоди, яка полягала у моральних стражданнях у зв`язку зі смертю сина, з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань потерпілої, суд визначає як розумне та справедливе відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 500000 грн.

Стосовно стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_4 процесуальних витрат в розмірі 1160 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з цим, потерпілою ОСОБА_4 не надано суду документально підтверджених доказів здійснення таких витрат.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, суд відмовляє з зазначених підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Оскільки потерпіла ОСОБА_5 є бабусею ОСОБА_2 , не проживала з останнім однією сім`єю, то вона відповідно до вимог ч. 2 ст. 1168 ЦК України не є особою, якій передбачено відшкодування моральної шкоди, а тому в задоволенні цивільного позову слід відмовити.

Вимоги потерпілої ОСОБА_5 , щодо стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат, також не підлягають задоволенню, так як доказів витрат, які понесла потерпіла ОСОБА_5 під час розгляду кримінального провадження, суду не надано.

Крім того, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01.02.2021 цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, зупинено, до залучення правонаступників.

Разом з цим, діючим КПК України не передбачений порядок виділення в окреме провадження цивільного позову для розгляду його в порядку цивільного судочинства, а тому, виходячи, зокрема, з такої засади кримінального провадження, як доступ до правосуддя ( ст. 21 КПК України), яка передбачає, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону та якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України, суд вважає за необхідне залишити цивільний позов ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, без розгляду, роз`яснивши правонаступникам ОСОБА_6 , що залишення цивільного позову у кримінальному провадженні без розгляду, не перешкоджає їх праву пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Крім того, сторона захисту при наданні відзивів на цивільні позови потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , просила відмовити у задоволенні позовів та стягнути з потерпілих витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. з кожного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається, в тому числі, з розміру гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з цим, доказів понесених обвинуваченим витрат на правову допомогу суду не надано.

Крім того, стороною захисту в судовому засіданні заявлено про стягнення з потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судового збору, оскільки при зверненні з позовними заявами, останніми не сплачений судовий збір.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. На час подачі позовних заяв сума збору становила 840,80 грн.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду із позовними заявами про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

За приписами п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Зміст наведеної статті не дозволяє дійти висновку, що від сплати судового збору звільняються позивачі у зв`язку із поданням ними позовів про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Спосіб відшкодування моральної шкоди грішми не підміняє собою розуміння моральної шкоди як немайнової шкоди.

Таким чином, потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повинні сплатити судовий збір за вимогою про стягнення відшкодування саме моральної шкоди, який відповідно до п.1.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, на час подання позовної заяви, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 840,80 грн.

В зв`язку з тим, що потерпілій ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі, з неї підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру в розмірі 840,80 грн. в дохід держави.

В зв`язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_4 , на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати у розмірі 840,80 грн.

У зв`язку з тим, що обвинуваченому під час досудового розслідування запобіжний захід не обирався, суд також не вбачає підстав для обрання йому запобіжного заходу.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 135 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500000 грн. В стягненні процесуальних витрат, пов`язаних з розглядом кримінального провадження - відмовити.

В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, відмовити. В стягненні процесуальних витрат, пов`язаних з розглядом кримінального провадження - відмовити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.

В стягненні з потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу - відмовити.

Стягнути з потерпілої ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру в розмірі 840,80 грн.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Речові докази, долучені до матеріалів кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається через суд, який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя