Рішення № 97512310, 08.06.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/2621/20

Провадження № 2/242/163/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про припинення обтяження та вилучення запису, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 17.06.2020 року звернулася до суду із позовною заявою до АТ «Альфа-Банк» про припинення обтяження та вилучення запису. Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.07.2008 року між нею та АТ «Укрсобанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено кредитний договір № 98А, відповідно до умов якого, вона отримала кредитні кошти у сумі 61 200 грн. 00 коп. на придбання автомобіля марки «Samand El», рік випуску 2008, колір чорний об`єм двигуна 1761, кузов № НОМЕР_1 . Згідно договору застави № 1 від 04.07.2008 року зазначений транспортний засіб було передано в заставу, а до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесений запис про обтяження № 14196871, що зареєстрований 20.02.2014 року, реєстратором Хмельницької філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Зазначила, що добросовісно та належним чином виконувала зобов`язання і у 2016 році залишок заборгованості становив близько 18 000 грн. 00 коп. Проте, в 2014 році почалося проведення антитерористичної операції і позивач втратила роботи і засоби для існування, у зв`язку з чим, вона була позбавлена можливості виплачувати заборгованість. Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 23.06.2016 року було частково задоволено позовні вимоги АТ «Укрсобанк» та стягнуто з неї заборгованість за кредитним договором № 98А від 04.07.2008 року у сумі 17 626 грн. 87 коп., а також судовий збір у розмірі 811 грн. 23 коп. Після винесення судового рішення позивач очікувала, що з неї будуть утримувати борг, оскільки вона отримує пенсію. Натомість, час спливав, проте АТ «Укрсобанк» та його правонаступник АТ «Альфа-Банк» за виконавчим листом не зверталися та до примусового виконання його не подавали. З часу ухвалення рішення пройшло вже майже 4 роки, що свідчить про пропуск строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, однак виконавче провадження так і не було відкрите. Таким чином, відповідач не реалізував протягом тривалого часу своє право на стягнення боргу, пропустив строк на пред`явлення виконавчого документу до виконання. Інших вимог або повідомлень від банку позивачу не надходило, крім того позивач не знала на який рахунок сплачувати заборгованість, оскільки змінилися рахунки, у зв`язку із реорганізацією банку. Однак при цьому автомобіль залишається обтяженим, що перешкоджає позивачу користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Листом від 28.02.2020 року позивач звернулася до відповідача та прохала вирішити питання із заборгованістю, здійснити реструктуризацію або списати її як безнадійну за рахунок резерву банку та зняти обтяження, натомість відповіді так і не отримала. 28.05.2020 року позивачем у відділенні банку в м. Селидове була повністю погашена заборгованість за рішенням суду у розмірі 18 440 грн. 00 коп., з яких: 17 626 грн. 87 коп. – заборгованість за кредитним договором, 811 грн. 23 коп. - судовий збір. Листом від 29.05.2020 року позивач звернулася до АТ «Альфа-Банк» із заявою про вилучення обтяження та надала квитанцію про сплату заборгованості, але відповіді знову не отримала. Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати такою, що припинити заставу рухомого майна – автомобіля марки «Samand El», рік випуску 2008, колір чорний об`єм двигуна 1761, кузов № НОМЕР_1 , тип транспортного засобу – легковий седан, державний номер НОМЕР_2 , що виникла на підставі договору застави № 1 від 04.07.2008 року, укладеного між АТ «Укрсобанк» та ОСОБА_1 , припинити обтяження вищевказаного автомобіля та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про об`єкт обтяження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2020 року цивільна справа надійшла в провадження судді Коліщук З.М.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22.06.2020 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2020 року (у зв`язку з перебуванням судді Коліщук З.М. у відрядженні. Розпорядження № 11 від 03.12.2020 року.) цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про припинення обтяження та вилучення запису надійшла в провадження судді Хацько Н.О.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 09.12.2020 року цивільну справу прийнято до свого провадження призначено підготовче судове засідання та розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20.01.2021 року продовжено строк підготовчого провадження, задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів, витребувано з архіву Селидівського міського суду Донецької області цивільну справу № 242/2010/16-ц за позовною заявою ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 18.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, надала суду клопотання про розгляд справи без її участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» Дегтярьов Є.В. в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що рішення суду припиняє право банку нараховувати відсотки за договором, натомість банк має право на нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України з дати подачі позову по 28.05.2020 року. Таким чином, позивач неправомірно користувався кредитом, не погашаючи його аж до 2020 року. Заборгованість позичальника за кредитним договором на сьогодні з урахуванням погашення в травні 2020 року, складає 9751 грн. 94 коп. Заборгованість за прострочення виконання зобов`язання, згідно ст. 625 ЦК України, в межах загального строку позовної давності, становить 1586 грн. 41 коп., та плюс ще інфляційні витрати. Посилання позивача на неможливість сплати заборгованості за кредитним договором через реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» вважає необґрунтованими, оскільки вищевказаний банк припинив своє існування лише в жовтні 2019 року, тобто через три роки після винесення рішення про стягнення заборгованості. Просить відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та відзив на позовну заяву, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі й на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 04.07.2008 року між ОСОБА_1 та АТ «Укрсобанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено кредитний договір № 98А, відповідно до умов якого, позивач отримала кредитні кошти у сумі 61 200 грн. 00 коп. на придбання автомобіля марки «Samand El», рік випуску 2008, колір чорний об`єм двигуна 1761, кузов № НОМЕР_1 , зі сплатою 20 відсотків річних, строком до 03.07.2015 року.

Згідно договору застави № 1 від 04.07.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Новогродівської державної нотаріальної контори Коліушк Л.Г., автомобіля марки «Samand El», рік випуску 2008, колір чорний об`єм двигуна 1761, кузов № НОМЕР_1 , передано в заставуу якості забезпечення виконання зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 1 від 04.07.2008 року та договором кредиту № 98 А від 04.07.2008 року. Загальна вартість предмета застави визначена у сумі 68 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п.п. 3.1. договору застави № 1 від 04.07.2008 року право застави виникає з моменту підписання цього Договору повноважними представниками Сторін та його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п.п. 3.2. договору застави № 1 від 04.07.2008 року право застави припиняється виконанням Заставодавцем забезпечених заставою зобов`язань за договором кредиту, а також в інших випадках, передбачених статтями 28 і 29 Закону України «Про заставу».

Згідно до п.п. 3.2. договору застави № 1 від 04.07.2008 року у разі часткового виконання Заставодавцем забезпечених заставою зобов`язань за договором кредиту, застава зберігається у первісному обсязі.

Відповідно до п.п. 8.1. договору застави № 1 від 04.07.2008 року, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального його посвідчення і діє до повного його виконання, а саме до 03.07.2015 року.

Інформацію про обтяження внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, запис про обтяження № 14196871, що зареєстрований 20.02.2014 року, реєстратором Хмельницької філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23.06.2016 року було частково задоволено позовні вимоги АТ «Укрсобанк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 98А від 04.07.2008 року у сумі 17 626 грн. 87 коп., з яких: 13 188 грн. 00 коп. – заборгованість за кредитом, 4438 грн. 87 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 811 грн. 23 коп.. Рішення набрало законної сили 05.07.2016 року.

Відповідно до довідки № 366/15.34-30 від 14.02.2020 року, виданої Селидівським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), згідно перевірки бази даних системи виконавчих проваджень, станом на 14.02.2020 року виконавчих документів щодо стягнення з ОСОБА_1 га користь АТ «Укрсоцбанк» на виконанні не перебуває.

Листом від 28.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» із проханням вирішити питання із заборгованістю, здійснити реструктуризацію або списати її як безнадійну за рахунок резерву банку та зняти обтяження, натомість відповіді так і не отримала.

Відповідно до квитанції № 1-531К від 28.05.2020 року, ОСОБА_1 28 травня 2020 року сплатила на користь АТ «Альфа-Банк» 18 440 грн. 00 коп. в рахунок погашення заборгованості по кредиту за договором № 98 А від 04.07.2008 року.

Листом від 29.05.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» із заявою про вилучення обтяження та надала квитанцію про сплату заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими доводи представника АТ «Альфа-Банк» щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредитом та відсоткам у сумі 9751 грн. 94 коп., оскільки позивачем 28.05.2020 року було сплачено на користь АТ «Альфа-Банк» борг у сумі 18 440 грн. 00 коп., що відповідає сумі заборгованості, яка підлягала стягненню з позивача за рішенням суду від 23.06.2016 року.

Слід також зауважити, що згідно довідки станом на 21.01.2021 року, АТ «Альфа-Банк» здійснюючи зарахування сплачених ОСОБА_1 коштів 28.05.2020 року направила кошти у сумі 3 436 грн. 06 коп. на сплату основної заборгованості за кредитом та 15 003 грн. 94 коп. на сплату відсотків за кредитом. На думку суду, такий перерозподіл сплачених позивачем коштів, на думку суду, є необґрунтованим та суперечить рішенню суду від 23.06.2016 року, оскільки як вже зазначалося вище, рішенням суду було розмежовано суму коштів за кредитом, а саме: 13 188 грн. 00 коп. – заборгованість за кредитом, 4438 грн. 87 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом

Натомість частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписом абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду № 14-10цс18.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки щодо застосування ч. 1 ст. 1050 та ст. 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 року у справі 912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В своїй постанові від 11.07.2018 року у справі № 608/1489/17-ц Верховний Суд зазначив, що правових підстав для розірвання кредитного договору з підстав, передбачених ст. 651, 652 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку», відсутні, оскільки банк, як сторона оспорюваного правочину, своєї згоди на розірвання кредитного договору не надавав, а позивач, як позичальник і боржник, порушив умови кредитного договору, неналежно його виконував, а згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Неналежне, несвоєчасне виконання зобов`язання, несвоєчасне виконання рішення суду, яким стягнуто кредитну заборгованість, порушує права та інтереси кредитодавця, які у вказаних правовідносинах захищає ч. 2 ст. 625 ЦК України, що регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу, що рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23.06.2016 року фактично виконано позивачем 28 травня 2020 року, що в свою чергу не позбавляє права в АТ «Альфа-Банк» на нарахування та відшкодування сум передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України за вищевказаний період.

Враховуючи викладене, суд вважає посилання позивача ОСОБА_1 на те, що вона належним чином виконала рішення суду і зобов`язання припиняється, є безпідставними.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

В зв`язку із чим, підстави для припинення застави рухомого майна – автомобіля марки «Samand El», рік випуску 2008, колір чорний об`єм двигуна 1761, кузов № НОМЕР_1 , тип транспортного засобу – легковий седан, державний номер НОМЕР_2 , що виникла на підставі договору застави № 1 від 04.07.2008 року, укладеного між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , обтяження вищевказаного автомобіля та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про об`єкт обтяження, відсутні.

Суд також вважає необґрунтованими доводи позивача щодо пропущення відповідачем строків пред`явлення виконавчого документу до виконання, як підставу несвоєчасної сплати заборгованості, оскільки в аспекті ч. 1 ст. 526 ЦК України боржник також несе обов`язок з належного виконання зобов`язання.

Відповідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про державну реєстрацію припинення АТ «Укрсоцбанк» внесено 03.12.2019 року. Правонаступником АТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк».

Враховуючи вищенаведене, суд не приймає до уваги, доводи позивача щодо неможливості сплати заборгованості за кредитним договором у зв`язку із реорганізацією АТ «Укрсоцбанк», оскільки припинення банку відбулося більше ніж через три роки після винесення судового рішення про стягнення боргу, що не позбавляло позивача можливості сплати вказані кошти.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про припинення обтяження та вилучення запису необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про припинення обтяження та вилучення запису – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», зареєстроване місце проживання – 03150, м. Київ вул. Велика Васильківська, буд. № 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Суддя Н.О. Хацько