Постанова № 9751165, 23.07.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.07.09Справа №2а-2313/08/7 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії:

головуючий суддя Маргарітов М.В. ,

суддя Яковлєв С.В.

суддя Сидоренко Д.В.

при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

до Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт"

про стягнення заборгованості в сумі 2708624,74 грн.

За участю:

від позивача представник за довіреністю Липницька Г.Ю.,представник за довіреністю Мокрицька Л.А.

від відповідача - представник за довіреністю Коваленко Е.І.

експерт Писарева І.Ю.

Суть спору: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача у дохід держави грошових коштів одержаних без встановлених законодавством підстав у сумі 2708624,74грн.

Позивач уточнив підстави адміністративного позову (том 1, а.с.215-221).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки відповідача з питань вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07р. по 31.03.08р. було встановлено відсутність у відповідача ліцензії на здійснення діяльності, повязаної з перевозкою пасажирів, вантажів, наданням буксирувальних послуг. За вказаний період відповідач без наявності ліцензії отримав від здійснення зазначених видів господарської діяльності дохід на суму 2708624,74грн., який підлягає стягненню на користь бюджету в порядку ст. 240 ГК України.

Відповідач позов не визнав, вважає його необґрунтованим та просить у задоволені позову відмовити. Вважає, що висновки перевірки зроблені з порушенням вимог діючого законодавства по неповно зясованим обставинам. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (том 1, а.с.132-137).

Ухвалою суду від 10.11.08р. по справі призначалась судово бухгалтерська експертиза. Висновок судово бухгалтерської експертизи №85 від 06.04.09р. залучений до матеріалів справи (том 2, а.с.2-25). Відповідачем подані письмові заперечення на висновки судово бухгалтерської експертизи (том 2, а.с.37-39).

Заслухавши представників сторін, експерта, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» зареєстроване 26.12.1991р.виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим (ідентифікаційний номер 01125583) (том 1, а.с.7).

Позивачем була проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відповідачем за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р.

За результатами перевірки складений акт від 01.08.08р. №1467/23-2/01125583 (а.с.16-66) (далі - акт перевірки).

Відповідно висновків акту перевірки позивачем, крім іншого, встановлено порушення п. 32 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Перевіркою встановлено, що за період з 21.09.07р. по 31.03.2008р. у відповідача була відсутні ліцензія на здійснення діяльності, яка повязана з перевезенням пасажирів, вантажів, надання буксирувальних послуг.

Позивачем встановлено, що за період з 21.09.07р. по 31.03.08р. відповідачем отриманий дохід від проведення господарської діяльності з перевезення пасажирів на суму 30245,00грн. (у тому числі ПДВ 5040,69грн. та 25203,52грн.).

За період з 21.09.07р. по 31.03.08р. відповідачем отриманий дохід від проведення господарської діяльності з наданням маневрових та буксирувальних послуг на суму 233478,06грн. (у тому числі ПДВ 38913,01грн. та 194565,05грн.).

За період з 21.09.07р. по 31.03.08р. відповідачем отриманий дохід від проведення господарської діяльності з наданням послуг по перевезенню вантажів РБ СДП 1028, РБ «Кримська - 21» у сумі 358927,66грн. (у тому числі ПДВ 59821,28грн. та 299106,38грн.).

За період з 21.09.07р. по 31.03.08р. відповідачем отриманий дохід від проведення господарської діяльності з наданням послуг по перевезенню вантажів теплоходом «Ока» у сумі 2085974,02грн. (у тому числі 347662,34грн. ПДВ та 1738311,68грн.).

Враховуючи встановлені перевіркою порушення позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача доходу одержаного відповідачем внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до розділу 3.8.3. акту перевірки позивачем, на підставі наданих до перевірки документів, зроблений висновок про отримання відповідачем без наявності ліцензії доходу від проведення господарської діяльності з перевезення пасажирів на суму 30245,00грн., у тому числі 5040,69грн. ПДВ.

При цьому, позивач в акті перевірки посилається на п.1.4. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства транспорту України від 30.01.02р. №11/50, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2002 р. за N 152/6440, відповідно до якого послуги з перевезення пасажирів і вантажів морським та річковим транспортом - здійснення будь-якою юридичною чи фізичною особою (суб'єктом підприємницької діяльності) переміщення пасажирів, вантажів, багажу, пошти за допомогою морського і річкового транспорту, у тому числі круїзи.

Законом, що визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування є Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року N1775-III .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 240 Господарського Кодексу України прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 вказаної норми встановлено, що перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.

Як вказано вище, позивачем, виходячи з висновків акту перевірки, визначена сума доходу відповідача від проведення господарської діяльності з перевезення пасажирів на суму 30245,00грн., у тому числі 5040,69грн. ПДВ.

Відповідно до статті 1 Кодексу торговельного мореплавства України, - цей кодекс регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства.

Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира і його каютний багаж у пункт призначення, а в разі здачі пасажиром багажу - також доставити багажу в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання багажу особі; пасажир повинен сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу - і плату за провезення багажу. З положень вказаної норми вбачається, що необхідною умовою, яка свідчила б про здійснення перевізником перевезення пасажира є зобовязання перевізника перевезти пасажира і його багаж у пункт призначення. Тобто доставити пасажира до конкретного, визначеного, пункту призначення.

Відповідно до положень ст. 187 Кодексу торговельного мореплавства України доказом укладення договору морського перевезення пасажира і сплати вартості проїзду є виданий перевізником квиток. Здача перевізнику багажу засвідчується багажною квитанцією.

При цьому, матеріали справи свідчать про відсутність укладення між відповідачем та пасажирами, у встановленій Кодексом торговельного мореплавства України формі, договору морського перевезення пасажира, що, з урахуванням положень ч. 1 ст. 184 Кодексу торговельного мореплавства України, свідчить про відсутність здійснення відповідачем зобовязань з перевезення пасажира в понятті даного Кодексу.

Матеріали справи свідчать також про те, що відповідач здійснював за плату морські прогулянки, які на думку суду не можуть вважатися перевезенням пасажира відповідно до положень ч. 1 ст. 184 Кодексу торговельного мореплавства України, оскільки метою морською прогулянки не є доставка, транспортування або перевезення пасажира до пункту призначення, а є транспортування за маршрутом для забезпечення задоволення духовних, естетичних, інформаційних потреб.

Відповідно до положень п. 32 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом.

За таких підстав, суд приходить до висновку про відсутність з боку відповідача, при здійснені морських прогулянок, дій повязаних із здійсненням господарської діяльності з перевезення пасажирів без наявності ліцензії.

Відповідно до розділу 3.8.3. акту перевірки (том 1, а.с.63-64), позивачем, на підставі наданих до перевірки документів зроблений висновок про отримання відповідачем без наявності ліцензії доходу від проведення господарської діяльності з перевезення вантажів РБ СДП 1028, РБ «Кримська - 21» у сумі 358927,66грн. та перевезенню вантажів теплоходом «Ока» у сумі 2085974,02грн.

Такий висновок зроблений позивачем виходячи з оцінки договорів про надання послуг, укладених між відповідачем та контрагентами, за якими, як вказано в акті перевірки, відповідач надає замовнику послуги по видобуванню, перевезенню до місця перевалки та перевальці морського піску. В обовязки замовників входить сплачувати послуги Порту згідно виставленим рахункам. Видобування піску та його перевезення з міста видобування до причалу згідно укладених договорів здійснювалося силами теплоходу «ОКА», рефулерної баржи «Кримська-21», рефулерної баржи СПД-1028.

Поняття договору морського перевезення вантажу встановлено статтею 133 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якої, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

З матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем у період з перевезення вантажу з порту відправлення в порт призначення, як це передбачено статтею 133 Кодексу торговельного мореплавства України.

Суд вважає, що процес видобування піску, що включає в себе його прийняття з дна озера, доставку до берегу та вивантаження є невідємними складовими частинами добування піску та не може бути кваліфікований як перевезення вантажів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків, зроблених позивачем в акті перевірки щодо здійснення відповідачем господарської діяльності з наданням послуг по перевезенню вантажів у період з 21.09.07р. по 31.03.08р. та, як слідство, отримання відповідачем доходу внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача доходу у сумі 358927,66грн. та 2085974,02грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до розділу 3.8.3. акту перевірки (том 1, а.с.63-64), позивачем, на підставі наданих до перевірки документів зроблений висновок про отримання відповідачем без наявності ліцензії у період з 21.09.07р. по 31.03.08р. доходу від надання маневрових та буксирувальних послуг на суму 233478,06грн., у тому числі 38913,01грн. ПДВ.

Відповідно до положень ст. 229 Кодексу торговельного мореплавства України за договором портового буксирування буксировласник за винагороду здійснює ввід у порт або вивід з порту суден та інших плавучих об'єктів, виконання маневрів судна, що буксирується, швартовних та інших операцій у портових водах.

Договір портового буксирування може бути укладено в усній формі.

Відповідно до висновку судово бухгалтерської експертизи №85 від 06.04.09р. експерт дійшов до висновку, що висновки ДПІ викладені в акті перевірки від 01.08.08р. №1467/23-2/01125583 в частині надання відповідачем послуг, що підлягають ліцензуванню, а саме меневрувальних та буксирувальних послуг, повязаних з перевозкою пасажирів та вантажів морським транспортом, на суму 233478,06грн. нормативно необґрунтовані.

Також експертом встановлено, що за період 21.09.07р. по 31.03.08р. відповідачем було надано маневрові та буксирувальні послуги для забезпечення власних потреб, а саме виконання швартових операції та робот, повязаних з переміщенням вантажів в рамках технологічної схеми роботи порту в його акваторії, на загальну суму 233478,06грн., у тому числі ПДВ 38913,01грн., а з урахуванням собівартості вказаних послуг, прибуток отриманий відповідачем від даного виду діяльності склав суму 82217,02грн.

Суд критично оцінює висновок експерта про нормативну необґрунтованість висновків позивача в акті перевірки з наступних підстав.

Такий висновок зроблений експертом виходячи з того, що відповідачем за період з 21.09.07р. по 31.08.08р. було здійснені маневрувальні та буксерувальні послуги, які є невідємною частиною технологічного процесу вводу (виводу) судна в акваторію морського порту та постановку його до причалу. При цьому, експерт у висновку посилається на розясненення Державного департаменту морського та річного транспорту України (том 2, а.с.10), викладених у листі від 20.08.08р. вих. №2406-02/09/12-08 (том 1, а.с.150-151): «перевезення, які не мають характеру послуг, що надаються іншим юридичним та фізичним особам, а здійснюються субєктом господарювання виключно для забезпечення власних потреб, а саме використання буксирів при швартових операціях та виконання робіт, повязаних з переміщенням вантажів в рамках технологічної схеми роботи порту в його акваторії, немає правових підстав вважати такими, які підлягають ліцензуванню».

Але такий висновок спростовується матеріалами справи, які свідчать про надання відповідачем буксерувальних послуг стороннім особам за плату (том 1, а.с.102-115), а також висновком експерта про отримання відповідачем за ці послуги доходу, що суперечить використанню відповідачем буксирів у власних потребах.

За таких підстав, висновки позивача про здійснення відповідачем господарчої діяльності з надання послуг маневрування та буксирування без наявності ліцензії зроблені позивачем правомірно.

При цьому, суд приходить до висновку про необґрунтованість визначення позивачем суми, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 233478,06грн. з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 240 Господарського Кодексу України вилученню в доход відповідного бюджету підлягає прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, позивач просить стягнути з відповідача суму сукупного доходу отриманого за надання послуг з буксирування, що суперечить положенням ч. 1 ст.240 ГК України.

Суд, з урахуванням положень ч. 1 ст. 240 ГК України, приходить до висновку, про необхідність стягнення з відповідача суми прибутку, при визначені якої суд приймає у якості доказу висновок, вказаний у пункті 2 судово бухгалтерської експертизи №85 від 06.04.09р., в частині встановлення суми прибутку у розмірі 82217,02грн.

Таким чином, сума, що підлягає стягненню з відповідача становить 82217,02грн.

Відповідно до положень п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Отже позивач наділений правом звернення до суду про стягнення прибутку, одержаного суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, що спростовує доводи відповідача про відсутність у позивача права подачі такого позову.

Виходячи з викладеного суд не приймає до уваги доводи позивача про обґрунтованість висновків акту перевірки в частині здійснення відповідачем господарської діяльності без наявності ліцензії при наданні послуг перевезення пасажирів та вантажів, а також в частині встановлення суми одержаного прибутку від надання послуг з буксирування у розмірі 233478,06грн.

Крім того, суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню ст. 240 ГК України, а не Закон України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки закон встановлює право на звернення до суду з відповідними позовами, а ГК України встановлює відповідальність за певні порушення закону, у звязку з чим суд застосовує норми ст. 240 ГК України та приймає рішення про стягненні прибутку, а не доходу.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 82217,02грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 27.07.09р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» (ідент. код 01125583) у дохід держави грошові кошти, одержані без встановлених законодавством підстав, у розмірі 82217,02грн.

3. У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Судді Маргарітов М.В.

Яковлєв С.В.

Сидоренко Д.В.