Ухвала суду № 97506192, 25.05.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4527/13-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючої судді - Бенца К.К.,

суддів : Данко В.Й., Лемак О.В.

при секретарі судового засідання: Курбатова Д.Л.

з участю

прокурора - Андришин О.,

власника майна - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_2 - Цебрик Л. про скасування арешту майна в об`єднаному кримінальному провадженні №308/4527/13-к внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012070010000058 та № 12013070010000115 по обвинуваченню: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 358 ч. 2, 358 ч. 3, 190 ч. 4, 209 ч. 1 КК України та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 27 ч. 5 - 190 ч. 4, 358 ч. 2, 358 ч. 3 КК України та клопотання власника майна ОСОБА_1 про скасування арешту майна ,-

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2021 року захисник ОСОБА_2 - адвокат Цебрик Л.В. звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із клопотанням про скасування арешту та заборони, накладених постановою старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського міського управління УМВС України в Закарпатській області від 19.09.2011 р., на відчуження та проведення будь-яких нотаріальних дій щодо квартири АДРЕСА_1 та на об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 . Клопотання мотивує тим, що постановою слідчого від 19.09.2011 р. у кримінальній справі № 1103911 було накладено заборону на відчуження та проведення будь-яких нотаріальних дій щодо квартири АДРЕСА_1 та на об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 . Інформаційна довідка підтверджує існування вказаного обтяження. Ухвалою суду від 16.02.2021 року кримінальне провадження було закрито, однак не вирішено питання щодо скасування арешту накладеного постановою слідчого від 19.09.2011 року.

19.02.2021 року власник майна ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із клопотанням про скасування арешту та заборони, накладених постановою старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського міського управління УМВС України в Закарпатській області від 19.09.2011 р. на відчуження та проведення будь-яких нотаріальних дій щодо квартири АДРЕСА_1 . Клопотання мотивує тим, що постановою слідчого від 19.09.2011 р. у кримінальній справі № 1103911 було накладено заборону на відчуження та проведення будь-яких нотаріальних дій щодо квартири АДРЕСА_1 . Інформаційна довідка підтверджує існування вказаного обтяження. Ухвалою суду від 16.02.2021 кримінальне провадження було закрито, однак не вирішено питання щодо скасування арешту накладеного постановою слідчого від 19.09.2011 року.

В судове засідання адвокат Цебрик Л.В. не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Надав суду заяву відповідно до якої клопотання про зняття арешту з майна підтримує,просить його задовольнити та провести розгляд клопотання у його відсутності та відсутності ОСОБА_4 .

Власник майна ОСОБА_1 в судовому засіданні клопотання про зняття арешту з квартири підтримала та просила суд його задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судове засідання не зявилась, надіслала на адресу суду заяву про розгляд заяви ОСОБА_2 про зняття арешту за відсутності ОСОБА_3 .

Прокурор Андришин О. в судовому засіданні проти задоволення клопотання Цебрик Л.В. про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 та на об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 та проти задоволення клопотання ОСОБА_1 про зняття арешту з квартири заперечив. Зазначив, що арешт на майно накладався постановою слідчого відповідно до вимог КПК 1960 року, а відтак арешт повинен бути скасований за правилами КПК 1960 року. Окрім того вказав, що у межах кримінальної справи ОСОБА_1 не набувала процесуального становища підозрюваного, обвинуваченого.

Колегія суддів, заслухавши доводи власника майна ОСОБА_1 та заперечення прокурора Андришин О., дослідивши матеріали клопотань, приходить до слідуючого висновку.

Як встановлено судом у провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебувало об`єднане кримінальне провадження №308/4527/13-к внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012070010000058 та № 12013070010000115 по обвинуваченню: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 358 ч. 2, 358 ч. 3, 190 ч. 4, 209 ч. 1 КК України та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 27 ч. 5 - 190 ч. 4, 358 ч. 2, 358 ч. 3 КК України .

На досудовому слідстві постановою старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського міського управління УМВС України в Закарпатській області від 19.09.2011 р. у кримінальній справі № 1103911 було накладено заборону на відчуження та проведення будь-яких нотаріальних дій щодо квартири АДРЕСА_1 та на об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується доданою до клопотання постановою ст. слідчого СВ Ужгородського МУ УМВС України в Закарпатській області Сабов В.М. та яка нявна в матеріалах справи.

Ухвалою колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду від 16.02.2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а обєднане кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012070010000058 та № 12013070010000115 стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - провадженням закрито.

Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно , зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт підлягав скасуванню органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Після припинення кримінальної справи відповідне втручання у право власності фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення.

Як встановлено судом, арешт на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та на об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна , поширюються норми КПК України 1960 року. Проте положеннями цьогоКодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі.

КПК України 1960 року не містив інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування. Прийняття судом рішення щодо арешту майна як засобу забезпечення цивільного позову та/або можливої конфіскації, з огляду на зміст пункту сьомого частини першої статті 253, пункту восьмого частини першої статті 324, частини тринадцятої статті 335 цього Кодексу передбачалося лише після прийняття рішення про призначення до судового розгляду та під час постановлення за результатами такого розгляду вироку у кримінальній справі, направленій до суду з обвинувальним висновком.

Згідно зі статтею 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді, суді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя наділений повноваженнями вирішувати такі клопотання під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у припиненій кримінальній справі, даний Кодекс не передбачає.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Судом кримінальної юрисдикції повинні розглядатися скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв`язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, і підстав для відступу від нього не вбачається.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК України 2012 року).

Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено ст. 174 КПК України 2012 року, і відповідно таке питання підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Водночас , під час розгляду клопотань колегія суддів керується тим, що арешт на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та на об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна , поширюються норми КПК України 1960 року. Проте положеннями цьогоКодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку , що розгляд вимог порушених у клопотаннях має відбуватись в порядку цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 450/1411/16 (провадження № 14-477цс19).

Відповідний висновок зробила Велика палата Верховного Суду у справі № 755/10947/17, постанова від 30.01.2019 року.

Окрім цього колегія суду зазначає, що у межах кримінальної справи, що розслідувалася, ОСОБА_1 не набувала процесуального становища підозрюваного, обвинуваченого, а як власник майна чинним на той час кримінально-процесуальним законом не була наділена процесуальним правом ініціювати питання про скасування (звільнення) його з-під арешту.

Враховуючи викладене вище , з огляду на те, що арешт на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та на об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом, зважаючи на пункт дев`ятий розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України та правові висновки Великої палати Верховного Суду відповідно до яких спори про звільненя майна з - під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року слід розглядати за правилами цивільного судочинства, колегія суддів приходить до переконання, що питання скасування арешту майна у межах кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

КПК України не регламентує , яке рішення повинен прийняти суд, якщо клопотання про скасування арешту не підлягає розгляду судом в порядку кримінального судочинства.

Враховуючи відсутність підстав для розгляду клопотання судом в порядку кримінального судочинства, колегія суддів вважає необхідним повернути клопотання захисника ОСОБА_2 - Цебрик Л. про скасування арешту майна в об`єднаному кримінальному провадженні №308/4527/13-к та клопотання власника майна ОСОБА_1 про скасування арешту майна заявникам, роз`яснивши їм право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.174, 372, 395 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_2 - Цебрик Л. про скасування арешту майна в об`єднаному кримінальному провадженні №308/4527/13-к - повернути заявнику.

Клопотання власника майна ОСОБА_1 про скасування арешту майна- повернути заявнику.

Роз`яснити заявникам право на звернення до суду для вирішення цього питання в порядку цивільного судочинства.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Лемак О.В. , оголошено 07.06.2021 року .

Головуюча суддя К.К.Бенца

Судді В.Й. Данко

О.В. Лемак