Ухвала суду № 97506118, 18.05.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/25942/20

Провадження №2/760/728/21

У Х В А Л А

про передачу справи на розгляд іншому суду

18 травня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Вовченка М.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Група Електроюа» про розірвання договорів оренди та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Електроюа» у якому просить розірвати договори оренди обладнання з обов`язковим викупом №20-02-2020-4/2 від 20.02.2020 року, №11-03-2020-1/2 від 11.03.2020 року, №22-04-2020-3/2 від 22.04.2020 року, та стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, у розмірі 512722 грн.

Ухвалою суду від 10 грудня 2020 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 03 лютого 2021 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Аксьонову Н.М.

Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засідання.

У підготовчом судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечував проти направлення справи за виключною підсудністю до іншого суду, оскільки вважає, що станції заряджання електромобілів є рухомим майном.

Заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку про направлення справи за виключною підсудністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" № 3 від 01.03.2013, виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст.114 ЦПК). Згідно з положеннями ст.181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи предметом договорів оренди обладнання з обов`язковим викупом, за якими позивач просить стягнути заборгованість, є таке майно:

- за договором оренди обладнання з обов`язковим викупом №23-10-2019-4/1 від 23.10.2019 року - станція заряджання електромобілів змінного струму «Пристрої зарядні для електромобілів типу УЗЭ, код ДКПП 27.11.50-33.00», вартістю 4000 доларів США, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- за договором оренди обладнання з обов`язковим викупом №20-02-2020-4/2 від 20.02.2020 року - станція заряджання електромобілів змінного струму «Пристрої зарядні для електромобілів типу УЗЭ, код ДКПП 27.11.50-33.00», вартістю 4000 доларів США, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

- договором оренди обладнання з обов`язковим викупом №11-03-2020-1/2 від 11.03.2020 року - станція заряджання електромобілів змінного струму «Пристрої зарядні для електромобілів типу УЗЭ, код ДКПП 27.11.50-33.00», вартістю 4000 доларів США, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- договором оренди обладнання з обов`язковим викупом №22-04-2020-3/2 від 22.04.2020 року - станція заряджання електромобілів змінного струму «Пристрої зарядні для електромобілів типу УЗЭ, код ДКПП 27.11.50-33.00», вартістю 4000 доларів США, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Таким чином, спір, що виник між сторонами, є спором з приводу нерухомого майна, оскільки предметом договорів оренди обладнання з обов`язковим викупом є станції заряджання електромобілів, електроживлення яких здійснюється від трьохфазної п`ятипровідної мережі змінного струму з номінальною напругою 380, та які введені в експлуатацію за конкретними адресами. Переміщення таких станцій є неможливим без зміни їх призначення.

Таким чином, відповідно до ст.30 ЦПК України даний позов не підсудний Солом`янському районному суду м. Києва, оскільки повинен подаватись за правилами виключної підсудності за місцем знаходження нерухомого майна, з приводу якого заявлено позовні вимоги.

В такому випадку можливість застосування інших правил територіальної підсудності виключається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи, що пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, вартість яких є однаковою, суд приходить до висновку, що справу необхідно направити за територіальною підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва, оскільки два об`єкта нерухомого майна - станції заряджання електромобілів за договором №23-10-2019-4/1 від 23.10.2019 року (АДРЕСА_1) та за договором №20-02-2020-4/2 від 20.02.2020 року (АДРЕСА_2) знаходяться у Дніпровському районі міста Києва.

Керуючись статтями 27, 30, 31, 32, 187, 353-354 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Група Електроюа» про розірвання договорів оренди та стягнення коштів - передати на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва (02105, м. Київ, вул. Сергієнка 3).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя