Рішення № 97504968, 27.05.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/28190/20

Провадження № 2/947/78/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2021

Київський районний суд м.Одеси в складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бродецької Т.В. розглянувши у судовому засіданні справу за позовом АТ «Перший Український міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

5.10.2020 року АТ «ПУМБ» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1001004404701 від 22.03.2018 року у розмірі 35130,76 гривень, яка утворилась станом на 21.09.2020 року, посилаючись на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, зобов`язання за яким відповідач не виконує, тому за ним утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку разом з судовими витратами.

Ухвалою судді від 26.10.2020 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зазначену ухвалу разом з позовом та додатками до нього надіслано відповідачу за місцем реєстрації його місця мешкання, відомості про що містяться в матеріалах справи.

18.11.2020 відповідачем ОСОБА_1 надано заперечення на позовну заяву та відзив, в яких останній позовні вимоги не визнає, просить проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також посилається на відсутність його підпису на Умовах та правилах надання банківських послуг, та на те, що анкета-заява не може бути доказом існування договору, а рахунок банку не засвідчений печаткою

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 8.12.2020р. заяву ОСОБА_1 задоволено, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Представник банку просив розглядати справу у його відсутність.

У судовому засідання ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Банк посилається на існування договірних відносин з відповідачем та на підтвердження укладання кредитного договору ним надана копія заяви від 22.03.2018р. (а.с.5) у якій ОСОБА_1 приєднався до Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.6).

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача, станом на 21.09.2020 року заборгованість відповідача становить 35130,76 грн. з яких: 14429,59 грн. заборгованість за тілом кредиту; 0,43грн. - заборгованість за простроченими відсоткам та 10385,42 грн. штрафні санкції.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань та заборгованості не погашає.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено, зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач порушував графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.

З наявного у справі розрахунку заборгованості вбачається, що її облік банком здійснювався шляхом окремого обліку заборгованості по тілу кредиту та простроченої заборгованості по тілу кредиту, які у сумі визначають загальний розмір заборгованості позичальника.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вказує, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 22.03.2018 року процентна ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

Укладений між сторонами кредитний договір від 22.03.2018 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.03.2018 року станом на 21.09.2020 року у загальному розмірі 10315,75 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредита-10315,32 грн. та процентах -0,43 грн., які підтверджуються довідкою про стан та історію заборгованості (а.с.17).

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитом від 22.03.2018р. станом на 21.09.2020 року у розмірі 10315,75 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредита-10315,32 грн. та процентах -0,43 грн.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду упродовж 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.