Рішення № 97504275, 04.06.2021, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/4847/21

Провадження № 2/686/3042/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня 2021 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Карплюка О.І.

при секретарі судового засідання Лазоренко К.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1

та представника відповідача Москалюк С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третьої особи Національного банку України про визнання договору недійсним,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», третьої особи Національного банку України про визнання договору №SAMDNWFC00006141641, укладеного між сторонами 19 червня 2014 року, недійсним, посилаючись на те, що вона вказаного договору не підписувала та не укладала.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що 19 червня 2014 року між сторонами договір не укладався. Натомість 28 жовтня 2011 року позивач підписала Анкету - заяву про надання банківських послуг та отримала картку. Однак, заборгованість по ній була вирішена в позасудовому порядку ще в 2018 році.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився без поважних причин, повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, надіславши на адресу суду заяву про розгляд даної справи за його відсутності, зазначивши при цьому, що Національний банк України не має повноважень втручатись у спір між зазначеними сторонами.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до вимог ст. 215 ч. 1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до вимог ст. 207 ч. ч. 1 та 2 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 626 ч. 1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст. 627 ч. 1 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 ч. 1 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, відповідно до вимог ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст. 13 ч. 2 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Однак, позивачем не надано суду доказів, які б вказували на укладення нею та АТ КБ «Приватбанк»19 червня 2014 року договору №SAMDNWFC00006141641. Таких доказів не здобуто і судом.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 203, 207 ч. ч. 1 та 2, 215, 626 ч. 1, 627 ч. 1, 628 ч. 1 ЦК України, суд

вирішив:

У позові ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третьої особи Національного банку України про визнання договору №SAMDNWFC00006141641, укладеного між сторонами 19 червня 2014 року, недійсним, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

04.06.2021