Рішення № 97497619, 19.04.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/540/13-ц

Провадження № 2/488/173/21 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

19.04.2021 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва

в складі: головуючої судді Лазаревої Г.М., за участю секретаря Криницької Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної безпеки»

В С Т А Н О В И В :

06.02.2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, який неодноразово уточнювала, останній раз у жовтні 2020 року, посилаючись на ті обставини, що 4 грудня 2009 року приблизно о 17.20 год. вона та її мати ОСОБА_3 переходили проїжджу частину пр. Жовтневого в районі будинку № 83 в м.Миколаєві поза пішохідним переходом. Через темний час доби, дощ, обмежену оглядовість не помітили, що с правого боку рухався автомобіль «Мерседес-313», д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 - маршрутне таксі № 2, в якому знаходились пасажири. Водій -відповідач ОСОБА_2 , який керував автомобілем на підставі довіреності, виданої ОСОБА_4 , також не помітив їх та почав гальмувати тільки після того, як вдарив їх правою передньою частиною автомобіля. В результаті цього удару мати позивача померла на місці ДТП, а позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження та була доставлена до лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва, де перебувала на лікуванні з 04.12.2009 р. по 23.02.2010 р. В теперішній час позивач є інвалідом 1 групи.

Матеріали ДТП, від якого постраждала позивач, були предметом розгляду кримінальної справи № 09430072 слідчого управління УМВС України в Миколаївській області, яке було закрито 4 жовтня 2010 року за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, в діях водія ОСОБА_2 .

Внаслідок ушкодження здоров`я та втрати працездатності не отримала заробітну плату в сумі 9808 грн. Витратила грошові кошти на придбання ліків, медичну допомогу та інше на суму 31192 грн., потребує санаторно-курортного лікуванняі, середня вартість путівки складає 3000 грн.

Крім того внаслідок ДТП відповідачем було спричинено моральну шкоду, так як втратила мати, здоров`я, що вплинуло на реалізацію намірів, втратила роботу через інвалідність.

Зазначені обставини підтверджуються висновками судово-медичної експертизи проведеної в період часу з 26.05.2010 р. по 11.06.2010р. Згідно висновку експерта № 1154 одержала тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя. Розмір моральної шкоди оцінює в 400000 грн., враховуючи інфляцію.

Просила стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 400000 грн., витрати на лікування 31192 грн.

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01.04.2019 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача на користь позивачки стягнуто на відшкодування моральної шкоди 400000 грн. В решті вимог відмовлено.

За заявою відповідача ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.09.2019 року було скасовано.

В письмових заперечень відповідач ОСОБА_2 зазначив, що відповідно до ст. 1193 ЦК України шкода завдана потерпілому внаслідок його умислу не відшкодовується. Так як постановою про закриття кримінального провадження відносно нього встановлена груба необережність потерпілих внаслідок ДТП щодо даної події, то вбачає підстави застосування вказаної статті. Крім того , його цивільна відповідальність була застрахована, страхова компанія була попереджена про страховий випадок. Крім того позивачка не довела розмір вартості придбаних ліків та заробітної плати втрачений нею. Просить також відмовити в позові, застосувавши строк позовної давності.

Належно повідомлені про час і місце судового засідання, учасники справи в судове засідання не з`явились.

Судом встановлено, що 04.12.2009 року відповідач ОСОБА_2 , керуючи на підставі довіреності автомобілем марки «Мерседес-313» державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , рухаючись в темний час доби, к умовах дощу та обмеженої оглядовості по мокрій асфальтованій дорозі по пр. Жовтневому з боку вул. Космонавтів в напрямку вул. 295 Стрілецької дивізії зі швидкістю приблизно 60 км/год допустив зіткнення з пешеходами ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , що переходили пр. Жовтневий поза пешохідним переходом. Внаслідок зіткнення ОСОБА_6 померла на місті ДТА, а позивачка ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких була визнана інвалідом 1 групи (а.с. 6-7, 50. 111 т.1, а.с. 47, 48 т.20).

Постановою слідчого управління УМВС України в Миколаївській області від 4 жовтня 2010 року, кримінальна справа була закрита за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, в діях водія ОСОБА_2 (а.с .4-5 т.1).

Зазначені обставини встановлені рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18.06.2012 року у справі № 2-2553 2011 за позовом позивачки до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Цим же рішенням встановлено, що власником автомобіля є ОСОБА_5 . Відповідач ОСОБА_2 керував ним на підставі довіреності, виданою Наруцькою А.Л. та посвідченою приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Коноваленко В.В. 13.10.2009 року (а.с.8-9 т.1).

Поліс № НОМЕР_2 підтверджує, що 01.04.2009року зі строком на 1 рік між ПАТ УСК «Гарант-Авто» та ТОВ «Миколаїв-Авто» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - автомобіля Мерседес -Бенц 313 номерний знак НОМЕР_1 , за яким особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, є ТОВ «Миколаїв-Авто»; 1 тип договору (а.с.35 т.1).

Як вбачається з копії тимчасового реєстраційного талону вказаного транспортного засобу власником вказаного автомобіля зазначено ТОВ «Миколаїв-Авто» (а. с. 37).

Повідомлення про настання ДТП УСК «Гарант-Авто» отримало від представника ТОВ «Миколаїв-Авто» (а.с. 73 т.1).

Відповідач ОСОБА_2 не укладав з ПАТ УСК «Гарант-Авто» договорів про страхування його цивільно-правової відповідальності як власника транспортного засобу (а.с. 84,88 т.1).

Відповідно до відповіді адвокату ПП «Авто-Віола-Плюс» від 09.10.2013 транспортний засіб MERCEDES-BENZ-313 було залучено до перевезення пасажирів тимчасово до обслуговування міського автобусного маршруту № 2 за Договором про співпрацю з власником транспортного засобу, приватним підприємцем ОСОБА_5 . Зазначений транспортний засіб не належав та не належить ПП «Авто-Віола-Плюс».

Водій вказаного транспортного засобу до штату підприємства-перевізника не зараховувалося. Відповідно до чинного законодавства та Договору про співпрацю трудові відносини між власником транспортного засобу та водієм будуються самостійно, у відповідності до вимог КУпП. (а. с. 72)

Доказів того, що відповідач ОСОБА_2 перебував у будь-яких правовідносинах з ТОВ «Миколаїв-Авто», або керував вказаним вище автомобілем на підставі довіреності, виданої ТОВ «Миколаїв-Авто», в матеріалах справи відсутні. Також відсутні докази того, що власником автомобіля - ОСОБА_5 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо автомобіля Мерседес -Бенц 313 номерний знак НОМЕР_1 .

За такого доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що його цивільно правова відповідальність була застрахована, суд не приймає, оскільки такі доводи не підтверджені.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п.2 ППВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. № 6 і ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, пов`язану з використанням джерела підвищеної небезпеки відповідає за спричинену шкоду, якщо не доведе, що шкода була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Умислу потерпілого або дію непереборної сили по справі не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям…

Відповідно до п.4, п.5 ППВСУ № 6 від 27.03.1992 з наступними змінами «Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

На підставі встановлених вище обставин та наведених норм матеріального права відповідач ОСОБА_2 повинен відшкодувати позивачці понесені витрати на лікування та на відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається з медичних документів позивачка перебувала в лікарні з 04.12.2009 року по 23.02.2010 року, лікарні медичні засоби були придбані позивачкою за особисті кошти. Види лікарських засобів перелічені з журналів призначень (а.с. 10-22). Придбання позивачкою призначених ліків у вказаний період підтверджується чеками на загальну суму 26468,80 грн.

Витрати, понесені в іншій період, суд не може стягнути, оскільки відсутні докази, що підтверджують причинний зв`язок між витратами та наслідками ДТП. Також відсутні докази не отримання позивачкою заробітної плати в сумі 9808 грн. та необхідності в санаторно-курортному лікуванні в розмірі вартості путівки 3000 грн.

Тому позов в частині стягнення матеріальної шкоди суд задовольняє частково.

Розмір вішкодування моральної шкоди відповідно до п.9 вказаної ППВСУ суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих обставинах і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Позивачка внаслідок ДТП отримала тяжкі тілесні ушкодження, переносила біль, від якого страждала, тривалий час знаходилась на лікуванні, втратила працездатність, оскільки визнана особою з інвалідністю 1 групи, потребує постійного стороннього нагляду. Внаслідок ДТП позивачка втратила рідну людину - матір.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди слід задовольнити повністю.

Посилання відповідача на пропуск позивачкою позовної давності суд не приймає, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Щодо грубої необережності.

У цивільному праві традиційно склалася дещо інша класифікація форм вини. Необережність буває груба та легка. Під простою (легкою) необережністю розуміють таке ставлення особи до своєї поведінки, коли вона не передбачала і не бажала тих наслідків, які фактично настали, хоча, виходячи Із конкретних обставин, об`єктивно могла і зобов`язана була їх передбачити. Груба необережність має місце, коли особа не бажала настання несприятливих наслідків, але передбачала їх і ставилася до цього байдуже або намагалася їх самовпевнено уникнути. Тобто це такий вчинок, нерозумність якого є очевидною (вікіпедія).

Зі справи не вбачається грубої необережності позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259,263, 264, 354 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної безпеки» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 26468,80 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 400000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 379,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського Апеляційного суду в 30-денний строк.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя Г.М. Лазарева