Ухвала суду № 97484450, 08.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

08 червня 2021 р. Справа № 120/3272/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1815 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

13.04.2021 року через засоби поштового зв`язку до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А1815, в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення позивача станом на день звільнення з військової служби; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивача відповідну грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за вищевказаний період.

Ухвалою суду від 19.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

12.05.2021 на адресу суду від представника військової частини А1815 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 25767/21), у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на його необґрунтованість. Одночасно із поданням відзиву на позовну заяву, представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з тих причин, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки про порушення своїх прав останній дізнався в листопаді 2017 року, коли його було виключено зі списків особового складу військової частини, однак до суду звернувся лише в квітні 2021 року.

Розглянувши в порядку письмового провадження ініційоване відповідачем клопотання, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга та третя статті 122 КАС України).

Так, суд враховує, що спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення).

Разом із тим відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 223 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці" додаткова заробітна плата це винагорода, за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством та премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань та функцій.

При цьому, відповідно до п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 за № 5, суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних відпусток, у розмірах, передбачених законодавством, входять до складу фонду додаткової заробітної плати.

Згідно з приписами ст. 83 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України "Про відпустки", якими визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, законодавство не містить будь-яких обмежень в частині строку звернення за такою компенсацією.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що звернення до суду з позовом що стосується відшкодування грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не обмежене будь-яким строком.

Принагідно суд також зауважує, що питання щодо строків звернення до суду у спорі пов`язаному із нарахуванням та виплатою військовослужбовцю грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі N 620/4218/18 (Пз/9901/4/19). У своїй постанові від 21.08.2019 року по зразковій справі (пункти 41, 42) Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження скаржника щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, вказавши, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. Крім того Великою Палатою зроблено загальний висновок про те, що на час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки, право на отримання яких не обмежується жодним строком.

Відносно посилання представника відповідача у своєму клопотанні на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2019 у справі № 815/2681/17, від 22.01.2020 у справі № 620/1982/19, то суд відзначає, що предметом розгляду у цих справах було питання строку звернення до суду про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати. Натомість, у цій справі спірним є питання щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

За таких обставин суд доходить висновку, що строки звернення до суду з вказаною позовною заявою не пропущено. У зв`язку з цим клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, у зв`язку з пропуском строків звернення до суду, є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 122, 174, 263 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача - військової частини А1815 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на неї можуть бути викладені в апеляційній чи касаційній скарзі на рішення суду прийняте за результатами розгляду адміністративної справи.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович