Ухвала суду № 97482264, 08.06.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

08.06.2021 Єдиний унікальний номер 205/2858/21

Провадження № 2/205/2054/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Далакян Л.А.,

представника позивача – Шпака В.І.,

представника відповідача ТОВ «Дніпротехгаз» – Чопенка Д.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротехгаз», приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича, про визнання договорів недійсними, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вищезазначена цивільна справа.

26 травня 2021 року від директора ТОВ «Дніпротехгаз» - ОСОБА_3 надійшла до суду заява про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В обґрунтування заяви зазначив, що як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, звертаючись до суду, фактично зазначав про порушення його корпоративних прав, як учасника товариства, вказавши, що внаслідок незаконних дій відповідачів, які полягали в не проведенні Загальних зборів товариства та не прийнятті рішення щодо його включення до складу співзасновників товариства, він не може жодним чином впливати на діяльність товариства. В цьому випадку, як вказувалося вище, позивач визначив підставою для звернення до суду порушення своїх корпоративних прав, зокрема право на управління товариством, та просить визнати недійсними договори поруки, укладені товариством з третіми особами. Водночас, якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх корпоративних прав, то такий спір є спором про право управління юридичною особою, має ознаки корпоративного і належить до юрисдикції господарських судів.

Представник позивача у судовому засідання заперечував щодо закриття провадження у справі та зазначив, що іншого способу відновити порушене право ОСОБА_1 окрім як звернення до суду в порядку цивільного судочинства у позивача немає, що також підтверджується правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року за №19/028-10/13.

Представник відповідача ТОВ «Дніпротехгаз» – Чопенко Д.В. підтримав заяву про закриття провадження у справі посилаючись на вимоги діючого законодавства.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев І.В. та відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення судової повістки.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та заяву представника відповідача ОСОБА_3 , суд дійшов таких висновків.

Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 мотивує свої вимоги тим, що 11 грудня 2018 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір дарування частки у розмірі 25% від статутного капіталу ТОВ «Дніпротехгаз», внаслідок чого він повинен був стати співзасновником вказаного підприємства. Однак, після укладення договору дарування і по сьогоднішній день, ОСОБА_2 , посилаючись на неможливість скликати загальні збори засновників, оскільки вони саботуються іншим засновником підприємства та директором ТОВ «Дніпротехгаз», не провели загальні збори засновників, а тому він остаточно так і не набув прав співзасновника ТОВ «Дніпротехгаз». У квітні 2021 року він дізнався, що підприємству ТОВ «Дніпротехгаз» було штучним чином створено заборгованість, внаслідок чого було відкрито виконавче провадження і на цей час виставлено на продаж з прилюдних торгів через СЕТАМ (Систему електронних торгів арештованим майном) нерухоме майно, яке належить ТОВ «Дніпротехгаз», а саме - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, через протиправні дії відповідачів, які полягали у непроведені Загальних зборів ТОВ «Дніпротехгаз» та неприйняття рішення про включення до складу співзасновників Товариства ОСОБА_1 , позивач до цього часу не може жодним чином впливати на діяльність ТОВ «Дніпротехгаз», в той час як у Товариства було штучно утворено заборгованість, через що реалізується належне Товариству нерухоме майно, чим порушуються законні права та майнові інтереси ОСОБА_1 , які він набув внаслідок укладення договору дарування від 11.12.2018 року, відповідно до якого на підставі п. 1.1. цього Договору до ОСОБА_1 в момент укладення договору дарування переходить право власності на 25% майна (рухомого та нерухомого) ТОВ «Дніпротехгаз».

Таким чином, за рахунок протиправних дій керівництва ТОВ «Дніпротехгаз», ОСОБА_1 вважає, що його позбавили права власності на 1/4 майна ТОВ «Дніпротехгаз», чим порушуються його законні права та інтереси, у зв`язку із чим вимушений звернутися до суду та просити визнати недійсними договори поруки, які укладені з ТОВ «Дніпротехгаз» №1 від 04.01.2019 року; №2 від 09.01.2019 року; №3 від 10.01.2019 року; №4 від 16.01.2019 року; №5 від 25.01.2019 року; №6 від 04.02.2019 року; №7 від 12.02.2019 року; №8 від 15.02.2019 року; №9 від 20.02.2019 року; №10 від 27.02.2019 року; №11 від 06.03.2019 року; №12 від 15.03.2019 року; №13 від 21.03.2019 року; №14 від 26.03.2019 року; №15 від 29.03.2019 року; також визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 ; та на комплекс будівель і споруд загальною площею 1071,4 кв.м, які складаються з: Д-1, Е-1, Ж-1, 3-1, К-1, К1-1, К2-1, КЗ-1 - гаражі, М - будівля ГСМ, И - КТП, Н- будівля складу масел, О - бензоколонка, № 2, 4, 5, 6, 7, 12 - огорожа, І - замощення, які розташовані у АДРЕСА_2 .

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як зазначається в пункті 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам», господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: 1) участь у спорі суб`єкта господарювання; 2) наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; 3) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

В пункті 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначено, що згідно з частиною третьою статті 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Враховуючи зміст позовної заяви та долучені до неї документи, з яких вбачається, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпротехгаз», оскільки на підставі договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Дніпротехгаз» ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 належну їй частку у статутному капіталі ТОВ «Дніпротехгаз» в розмірі 25 % від статутного капіталу товариства, у зв`язку з чим, керівництво товариства зобов`язані оформити та зареєструвати зміни до установчих документів. Однак, засновники ТОВ «Дніпротехгаз» на цей час так і не провели загальні збори із ОСОБА_1 , у зв`язку з чим він не набув прав співзасновника ТОВ «Дніпротехгаз» та не може жодним чином впливати на діяльність товариства, тобто позивач, у зазначеній цивільній справі, є фізичною особою, але вважає себе таким, що мав але не набув прав співзасновника ТОВ «Дніпротехгаз».

Предметом позову у вказаній справі є вимога позивача – фізичної особи як можливого співзасновкика ТОВ «Дніпротехгаз» про визнання недійсними договорів поруки, укладених ТОВ «Дніпротехгаз», на підставі яких позивач зазначає, що у товариства було штучним чином утворено заборгованість з метою наступного незаконного заволодіння нерухомим майном шляхом проведення торгів з реалізації майна, яке також на праві власності належить позивачу.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Разом з тим, згідно із п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Зміст п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України та ст. 167 ГК України вказує на те, що сторонами у корпоративному спорі є: юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір про визнання договорів недійсними та визнання права власності на майно підприємства суду необхідно врахувати суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Разом з тим, тлумачення вищезазначених положень норм права свідчить про те, що при віднесенні конкретної справи до юрисдикції господарських судів визнаальним є саме встановлення між сторонами характеру корпоративних правовідносин, що виключає вирішення такого спору у порядку цивільного судочинства, незалежно від суб`єктного складу осіб, які беруть участь у справі (позиція Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року за №19/028-10/13).

Як вбачається з позовної заяви та заяви представника відповідача ТОВ «Дніпротехгаз», позивач ОСОБА_1 фактично зазначає про порушення його прав як учасника товариства вказуючи, що внаслідок незаконних дій відповідачів, які полягали в не проведенні Загальних зборів товариства та не прийнятті рішення щодо його включення до складу співзасновників товариства, він не може жодним чином впливати на діяльність товариства.

Отже, згідно із правовими позиціями Верховного Суду викладеними в постанові від 08 грудня 2020 у справі № 922/392/20, якщо спір обумовлений необхідністю захисту корпоративних прав особи, то спірні правовідносини входять до сфери корпоративних, правовий захист яких здійснюється в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищезазначене, якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх корпоративних прав, то цей спір підвідомчий господарським судам незалежно від того, чи є він або інший відповідач у справі (разом з таким товариством) фізичною особою - стороною оспорюваних договорів.

Подібні за змістом правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 28.08.2018 у справі № 902/458/16, від 12.09.2018 у справі № 308/11659/16-ц та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.11.2020 у справі 405/315/19.

Оскільки позивач стверджує, що він має частку у статутному капіталі ТОВ «Дніпротехгаз» та обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то суд вважає, що спірні правовідносини є похідними від корпоративних правовідносин, а тому спір є підвідомчим господарським судам.

При цьому суд виходить з того, що позивач хоча і не учасник Товариства, проте в нього виникли майнові права та інтереси відносно ТОВ «Дніпротехгаз», а тому він є носієм корпоративних прав, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними, як про це зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 р. у справі №509/577/18.

Отже, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також критеріїв визначення юрисдикції спорів, які викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, що цей спір відноситься до господарської юрисдикції та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Правова норма п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, вказаний спір слід розглядати за правилами господарського судочинства і судом 08.04.2019 року помилково було відкрито провадження у справі в порядку цивільного судочинства, а тому клопотання представника відповідача про закриття провадження у цій цивільній справі підлягає задоволенню.

Крім того, ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2021 року було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення вищезазначеного позову, яке має тимчасовий характер та діє лише до ухвалення остаточного рішення у справі, а тому враховуючи прийняття судом рішення про закриття провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 дія ухвали про забезпечення позову вважається припиненою.

Також відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Беручи до уваги наведене вище, суд вважає що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2021 року, підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 49, 142, 158, 206, 255, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротехгаз» - Северіна О.Д. про закриття провадження у справі – задовольнити.

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротехгаз», приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича, про визнання договорів недійсними, визнання права власності, - закрити.

Роз`яснити позивачеві про право звернутися з відповідним позовом до суду господарської юрисдикції.

Роз`яснити позивачеві, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2021 року, у вигляді накладення арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на комплекс будівель і споруд загальною площею 1071,4 кв.м, які складаються з: Д-1, Е-1, Ж-1, 3-1, К-1, К1-1, К2-1, КЗ-1 - гаражі, М - будівля ГСМ, И - КТП, Н- будівля складу масел, О - бензоколонка, № 2, 4, 5, 6, 7, 12 - огорожа, І - замощення, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ; а також зупинення реалізації на електронних торгах ДП «СЕТАМ» вищезазначених житлового будинку за реєстраційним номером лоту 471250, та комплексу будівель і споруд за реєстраційним номером лоту 472720; із забороною приватному виконавцю Виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцеву І.В. вчиняти будь-які дії і заходи, направлені на реалізацію будь-яким способом, звернення стягнення, призначення та проведення прилюдних торгів (аукціонів) з реалізації, оформлення, переоформлення права власності на вищезазначені житловий будинок та комплекс будівель і споруд.

Копію ухвали для виконання направити приватному виконавцю Виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцеву І.В.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після підписання її суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було поставлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її постановлення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадця ти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т.П. Терещенко

.