Ухвала суду № 97481087, 08.06.2021, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

08.06.2021

ЄУН №389/525/19

Провадження №1-кп/389/57/19

У Х В А Л А

08 червня 2021 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді зі складу колегії суддів - Богданової О.Е.,

за участю: секретаря судового засідання - Баланюк Т.В.,

прокурора - Дьячкова О.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Урсаленка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120160002097 від 15.11.2018, стосовно

ОСОБА_1 , по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, перебуває в провадженні колегії суддів Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області Богданової О.Е., Українського В.В. та Ябчик Н.М.

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду від 13.04.2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжена дія запобіжного заходу у виді тримання під вартою, термін дії якого спливає 11.06.2021 року.

Суддя із складу колегії суддів – Український В.В. з 07.06.2021 року перебуває у щорічній оплачуваній відсутці, а суддя із складу колегії суддів – Ябчик Н.М. з 31.05.2021 року також перебуває у щорічній оплачуваній відпустці, що унеможливлює їх участь у судовому провадженні й може мати наслідком порушення передбаченого законом строку розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого у зв`язку з цим, на підставі п.20-5 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Кримінального процесуального кодексу України, зазначене питання розглядається головуючим суддею зі складу колегії суддів – суддею Богдановою О.Е.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу - тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів, застосованих до обвинуваченого, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, які на теперішній час не зникли.

Обвинувачений та його захисник заперечували щодо задоволення даного клопотання через необгрунтованість, просили обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою та змінити на цілодобовий домашній арешт.

Вислухавши в судовому засіданні думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду.

Так, рішенням ЄСПЛ від 06 квітня 2000 року у справі «Лабіта проти Італії», в якому зазначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю, яке закон класифікує як особливо тяжкий злочин, що карається позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, а тому з урахуванням серйозності висунутого проти нього обвинувачення, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, дає достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі переховуватися від суду та продовжити злочинну діяльність.

Суд приходить до висновку про наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, оскільки це підтверджується вказаними у клопотанні доказами, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що обвинувачений міг вчинити злочин передбачений п.4 ч.2 ст.115 КК України.

Такий висновок також повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра», зокрема викладеного у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування та судового розгляду, сприяти якому має й тримання під вартою.

Крім того, під час розгляду вищезазначеного клопотання у вказаному кримінальному провадженні встановлена наявність ризиків, передбачених п.п.1,3-5 ч.1 ст.177 КПК України, які на момент розгляду даного клопотання не зменшилися та не зникли.

Так, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, оскільки він обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, що посягає на найвищі соціальні цінності як то недоторканість життя та здоров`я людини, що спричинило смерть людини та за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України. Вищезазначене вказує на існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, що узгоджується із рішенням ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», де зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Крім того, наявні ризики, передбачені п.3,4 ч.1 ст.177 КПК України, тобто обвинувачений зможе незаконно впливати на свідків, які наразі ще не усі допитані, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню.

Також, обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше судимий, на шлях виправлення не став, а також не працює, не одружений, немає на утриманні ні дітей, ні осіб похилого віку, за місцем реєстрації не проживає, поживав у тому місці де скоєне кримінальне правопорушення та де на даний час проживають потерпілі і частина свідків по справі, тобто не має міцних соціальних зв`язків, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, рішення ЄСПЛ Сельчук проти Туреччини (Selcuk v. Turkey), Мацнеттер проти Австрії (Matznetter v. Austria), а тому існує можливість його ухилення від кримінальної відповідальності, що дає достатні підстави для існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Також, слід зазначити, що будь-яких підтверджуючих даних про можливість його проживання за адресою, яку вказав обвинувачений ОСОБА_1 суду не надано.

З огляду на викладене та заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів.

Продовжуючи дію такого запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких було обрано та продовжено обвинуваченому запобіжний захід, не відпали, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст.177, 183, 331, 395 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Вербівка Шаргородського району Вінницької області, продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 15 год. 15 хв. 08 червня 2021 року по 15 год. 15 хв. 06 серпня 2021 року.

Копію ухвали, до відома, направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», вручити прокурору та обвинуваченому.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.Е. Богданова