Ухвала суду № 97476284, 24.05.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2021 Справа №1915/8594/2012

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючої Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

заявника (боржника) ОСОБА_1 ,

приватного виконавця Мелиха А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 64311226 від 27 січня 2021 року, постанови про арешт майна боржника від 27 січня 2021 року та постанови про арешт коштів боржника від 27 січня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А. І. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 64311226 від 27 січня 2021 року, постанови про арешт майна боржника від 27 січня 2021 року та постанови про арешт коштів боржника від 27 січня 2021 року.

В обґрунтування скарги зазначила, що 01 лютого 2021 року вона ознайомилась з постановою про відкриття виконавчого провадження № 64311226 та з іншими матеріалами справи, винесену на підставі виконавчого листа № 1915/8594/2012 від 24 квітня 2013 року приватним виконавцем виконавчого округу у Тернопільської області Мелихом А. І. Виходячи із записів на вищевказаному виконавчому листі та витягу з єдиної автоматизованої системи виконавчого провадження, вбачається порушення процесуальних строків виконання процесуальних дій. Терміни між закриттям провадження та відкриттям наступного провадження перевищують встановлений ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – ЗУ «Про виконавче провадження») строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. Таким чином, відкриття виконавчого провадження № 64311226 приватним виконавцем виконавчого округу у Тернопільської області Мелихом А. І. здійснене з порушенням ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», що порушує права та свободи заявниці, гарантовані Конституцією України. Крім того, згідно внесених змін у ЦПК України, що відображаються у пп. 9 п. 3 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження», Питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, а також про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Всупереч вищенаведеним нормам, 27 січня 2021 року приватним виконавцем Мелихом А. І. була винесена постанова про арешт коштів боржника, а 05 лютого 2021 року грошові кошти були вилучені з арештованого банківського рахунку.

19 лютого 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих А. І. подав суду відзив на скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 . Пояснив, що на виконанні у нього перебуває виконавче провадження АСВП 64311226 з примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду № 1915/8594/2012 від 24 квітня 2013 року про: «Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ЄДРПОУ: 21133352. р/р НОМЕР_2 МФО 322001) заборгованість по кредитному договору №11/438–к від 26 жовтня 2007 року в сумі 3 369 519 грн 91 коп., а також 1 700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно–технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачених останнім при зверненні із позовом в суд». Даний виконавчий документ надійшов виконавцю на виконання 27 січня 2021 року. Керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Пpo виконавче провадження», 27 січня 2021 року приватним виконавцем прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника, копії яких направлено сторонам для відома та виконання, в тому числі боржнику ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Після відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем вчинялись виконавчі дії, а саме списано з рахунків боржника в АТ «Універсал Банк» кошти в сумі 2 016,08 грн, які в подальшому направлено на виконання виконавчого документу з врахуванням розподілу стягнутих з боржника коштів, передбаченого ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження». Щодо порушення виконавцем норм ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», а саме щодо пропуску строку пред`явлення виконавчого документа для виконання пояснив, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника – з моменту закінчення дії відповідної заборони. Із відмітки від 28 грудня 2020 року Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно–західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) на виконавчому документі вбачається, що виконавчий лист № 1915/8594/2012 від 24 квітня 2013 року був повернутий стягувачу згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Терміни між відкриттям і закриттям попередніх виконавчих проваджень з виконання даного виконавчого документа не є предметом перевірки приватного виконавця Мелиха А. І. при прийнятті рішення щодо відкриття виконавчого провадження АСВП 64311226. Після відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем вчинялись виконавчі дії, а саме списано з рахунку боржника ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» кошти в сумі 2 016,08 грн. Вищевказаний рахунок в АТ «Універсал Банк» відкритий на ім`я боржника ОСОБА_1 , що свідчить про знаходженні на такому рахунку особистих коштів боржника. Відповідні доводи боржником у своїй скарзі не спростовані.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 вимоги, викладені у скарзі, підтримала, просила її задоволити.

Представник стягувача акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі – АТ «Універсал Банк») в судове засідання 24 травня 2021 року не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи. На попередніх судових засіданнях щодо задоволення скарги заперечував.

Приватний виконавець Мелих А. І. щодо задоволення скарги заперечив, покликаючись на доводи, викладені у відзиві.

В силу вимог ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності стягувача оскільки неявка останнього не перешкоджає розгляду скарги.

Суд дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, вважає, що скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства – обов`язковість виконання рішень суду.

24 квітня 2013 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області на виконання рішення від 01 березня 2013 року видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі – ПАТ «Універсал Банк») заборгованість по Кредитному договору №11/438–к від 26 жовтня 2007 року, в сумі 3 369 519 грн 91 коп., а також 1700 грн 00 коп. судового збору та 120 грн 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачених останнім при зверненні із позовом в суд.

Статтею 129–1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 18 ЦПК України, передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

10 березня 2020 року стягувачем АТ «Універсал Банк» подано до Тернопільського міського відділу ДВС Південно–Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) заяву про відкриття виконавчого провадження.

На підставі вказаної заяви головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Південно–Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) Ганулею І. М. 01 квітня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61643992 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість по Кредитному договору №11/438–к від 26 жовтня 2007 року, в сумі 3 369 519 грн 91 коп., а також 1700 грн 00 коп. судового збору та 120 грн 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачених останнім при зверненні із позовом в суд.

Також вказаним вище державним виконавцем 01 квітня 2020 року винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1

28 грудня 2020 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Південно–Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) Ганулею І. М. постановлено повернути виконавчий лист № 1915/8594/2012, виданий 01 березня 2012 року стягувачу на підставі його заяви від 07 грудня 2020 року.

27 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А. І. відкрито виконавче провадження № 64311223 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по Кредитному договору №11/438–к від 26 жовтня 2007 року, в сумі 3 369 519 грн 91 коп., а також 1700 грн 00 коп. судового збору та 120 грн 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачених останнім при зверненні із позовом в суд.

Також 27 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А. І. винесено постанови про накладення арешту на все рухоме та все нерухоме майно, що належить боржнику, а також про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до платіжної вимоги № 17/64311226 від 29 січня 2021 року приватним виконавцем Мелихом А. І. з рахунку ОСОБА_1 відбулось стягнення у розмірі 100 000,00 грн згідно постанови про арешт коштів боржника № 64311226 від 27 січня 2021 року з примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду № 1915/8594/2012 від 24 квітня 2013 року. На звороті зазначено: виконано частково в сумі 2 016, 08 грн; залишок до сплати: 97 983, 92 грн.

Як вбачається з пошуку виконавчих проваджень в АСВП щодо боржника ОСОБА_1 27 січня 2021 року відкрито виконавче провадження Тернопільським міським відділом ДВС Південно–Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) № 64311226; 09 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження Тернопільським міським відділом ДВС Південно–Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) № 64419440; 09 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження Тернопільським міським відділом ДВС Південно–Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) № 64419984; перебуває у стані примусового виконання виконавче провадження № 50358316, відкрите Тернопільським міським відділом ДВС Південно–Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ); завершено Тернопільським міським відділом ДВС Південно–Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) виконавче провадження № 61643992.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст. 42 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов`язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, – як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 449 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 387 ЦПК України).

Заявник ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А. І. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 64311226 від 27 січня 2021 року, постанови про арешт майна боржника від 27 січня 2021 року та постанови про арешт коштів боржника від 27 січня 2021 року.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно–правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404–VIII (в редакції станом на день винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачу – 28 грудня 2020 року, далі – Закон) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню – з наступного дня після його прийняття.

Згідно частини 4 вказаної статті строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника – з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини 4 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

З аналізу зазначених статей вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Вказане узгоджується із Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 727/1256/16–ц від 26 червня 2018 року.

У період з 01 квітня 2020 року по 28 грудня 2020 року виконавчий лист перебував на примусовому виконанні, а 28 грудня 2020 року був повернутий стягувачу в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки з цього часу строк розпочав свій перебіг заново, то в силу вимог статті 37 вказаного закону стягувач повторно 27 січня 2021 року, тобто у встановлений законом строк, звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Щодо решти доводів скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Частинами 1–3 ст. 56 Закону встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема, є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 у справі № 916/73/19.

За змістом ч. 1 ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Згідно положень абз. 2, 3, 4 п. 9.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21 січня 2004 року № 22 (редакції станом на 27 січня 2021 року, далі – Інструкція), виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі – виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі – документ про арешт коштів). Банк приймає до виконання документ про арешт коштів, який доставлено до банку самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган. Банк також приймає до виконання постанову про арешт коштів, надіслану виконавцем у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронних довірчих послуг, захисту інформації.

Відповідно до п. 9.2. Інструкції, банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно–правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

В абз. 1 п. 9.3. Інструкції визначено, що арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Як було встановлено судом, на виконання платіжної вимоги приватного виконавця Мелиха А. І., яку ним заявлено на суму 100 000 грн, з рахунку боржника (без статусу спеціального режиму використання) ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» було списано кошти в сумі 2016,08 грн.

Відповідно до абз. 1–4 п. 9.10 Інструкції, у разі надходження до банку платіжної вимоги/ інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку. Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 11.9 глави 11 цієї Інструкції. До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги / інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог / інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З вказаних положень випливає, що до арешту всієї суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. При цьому лише після списання за платіжною вимогою приватного виконавця всієї суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку.

За таких обставин, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А. І. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 64311226 від 27 січня 2021 року, постанови про арешт майна боржника від 27 січня 2021 року та постанови про арешт коштів боржника від 27 січня 2021 року не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258–261, 447–452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» (з наступними змінами та доповненнями), суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 64311226 від 27 січня 2021 року, постанови про арешт майна боржника від 27 січня 2021 року та постанови про арешт коштів боржника від 27 січня 2021 року – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 31 травня 2021 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська