Вирок № 97473902, 07.06.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження №629/3561/17

Номер провадження 1-кп/629/23/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Каращука Т.О., за участю секретаря Коваленко О.О., прокурора Петренка Ю.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого Соколової Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження № 12017220380001150 від 18.05.2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Катеринівка, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, вдівця, пенсіонера, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

в с т а н о в и в:

17 травня 2017 року, близько 21-00 години, ОСОБА_1 перебував на території свого домоволодіння АДРЕСА_1 та помітив на території сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2 раніше знайомого ОСОБА_2 , з яким він перебував у неприязних відносинах.

Потім ОСОБА_2 зробив ОСОБА_1 зауваження через те, що останній розібрав частину їхнього спільного паркану.

ОСОБА_1 сприйняв зауваження ОСОБА_2 як образу, у зв`язку з чим у нього виник раптовий умисел, направлений на нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з мотиву особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та через паркан між домоволодіння наніс йому невстановленим твердим предметом удар по голові. Для захисту від удару ОСОБА_2 підняв праву руку до своєї голови. В цей момент, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел наніс один удар невстановленим твердим предметом по голові ОСОБА_2 та тильній поверхні кисті правої руки.

ОСОБА_1 , внаслідок нанесених ударів заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: забитої рани на волосяній частині голови в тім`яній області на 14,6 см догори від міжбрівної області та відповідно умовній серединній ліній голови наслідком загоєння якої в теперішній час є рубець, гематоми з садном в області лобу (без вказівки їх точної локалізації), різаної рани на долонній поверхні основної фаланги 2-го пальця кисті у середній її третині наслідком загоєння якої в теперішній час є рубець, які згідно висновку експерта є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України не визнав. Пояснив, що 17.05.2017 року о 21-00 годині з ОСОБА_2 не зустрічався і тілесні ушкодження йому не спричиняв, так як в цей час знаходився вдома і дивився по телевізору матч суперкубок Україна «Динамо»-«Шахтер». Вказав, що протягом 12 років він конфліктує з сином потерпілого ОСОБА_3 , який є власником будинку, який розташований по сусідству з його будинком та який хоче забрати його територію. Тривалий час проходять судові засідання по цивільним справа з приводу меж між їхніми домоволодіннями. Станом на 17.05.2017 року межі встановлені та позначені. Сварок з

потерпілим ОСОБА_2 ніколи не було, в тому числі з приводу спільного паркана. Також пояснив, що 13.05.2017 року частково зняв паркан, який складається з сітки рабиці і розмежовує його домоволодіння з домоволодінням ОСОБА_2 і пройшов до свого гаражу, який як вважають ОСОБА_2 розташований на їхній території.17.05.2017 року вони помітили, що він зняв частину паркану і прийшли до нього з претензіями. Пояснив, що зі слів ОСОБА_5 відомо, що 09.05.2017 року о 06-00 годині швидка забрала ОСОБА_2 до лікарні, так як у нього з носа та вух йшла кров. Крім того вказав, що від дачі показів на досудовому слідстві не відмовлявся, слідчий ОСОБА_6 не захотів відбирати у нього покази. Вказав, що дії слідчого ні він, ні його захисник не оскаржували, жодних клопотань не заявляли. Пояснив, що дійсно на досудовому слідстві щоб злагодити ситуації пропонував потерпілому 800 гривень, але він не погодився.

Цивільний позов, пред`явлений потерпілим ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди на суму 51761,43 гривні також не визнав.

Вина ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, яку він не визнає, повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження, а саме зібраними доказами відповідно до вимог ст.ст. 352, 353 КПК України та дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, що відповідає вимогам ст. 358 КПК України та іншими доказами, а саме:

- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 , який пояснив, що 17.05.2017 року, близько 21-00 години, прийшов до домоволодіння свого сина ОСОБА_3 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , погодувати котів. Знаходячись на території домоволодіння помітив, що за будинком пошкоджений паркан і обірвана сітка рабиця. Він зрозумів, що це зробив сусід ОСОБА_1 , оскільки з ним були конфлікти з приводу межі. Після чого він покликав ОСОБА_1 . ОСОБА_1 вийшов і підійшов до паркану, вони стали по обидві сторони паркану, ОСОБА_1 зі своєї сторони, а він зі своєї. На його запитання навіщо він пошкодив паркан, ОСОБА_1 відповів, що взагалі його знесе і ніякого паркану не буде. В цей час ОСОБА_1 наніс йому удар дерев`яною палицею по голові, під час удару він рукою збив з обличчя ОСОБА_1 окуляри, після чого ОСОБА_1 знову наніс йому ще один удар. Коли він відійшов від другого удару то ОСОБА_1 перед ним вже не було. Оскільки у нього була розбита голова, він відразу пішов додому за адресою: АДРЕСА_3 , де дружина викликала швидку і його відвезли до лікарні в травматологічне відділення. В лікарні лікар його оглянув, зашили рани. На стаціонарному лікуванні перебував три тижні з діагнозом ЗЧМТ та струс головного мозку. Вказав, що брав участь в слідчому експерименті, в ході якого показував як саме ОСОБА_1 наносив йому удари. Пояснив, що на досудовому слідстві і зараз в суді говорить правду. Також вказав, що під час події вони були вдвох;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , яка пояснила, що потерпілий є її чоловіком, 17.05.2017 року, близько 21-00 години чоловік ходив подивитися на домоволодіння сина та погодувати котів, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Повернувся через 20 хвилин, його голова і обличчя були в крові, на руці рана. Вона запитала, що трапилося. На що він сказав, що його побив ОСОБА_1 . Вона відразу зателефонувала сину і він викликав швидку. Потім приїхала швидка, обробили чоловікові рани і відвезли його до лікарні. В лікарні він пробув 21 день. Зі слів чоловіка їй відомо, що він зайшов на територію домоволодіння сина і за будинком побачив пошкоджений паркан і зірвану сітку. Він покликав ОСОБА_1 і запитав навіщо він пошкодив паркан, на що останній відповів, що взагалі його прибере. Чоловік сказав, що він не має на це право, після чого ОСОБА_1 через паркан наніс йому удар. Крім того пояснила, що з 2011 року між ОСОБА_8 та її сином триває конфлікт із-за межі. Також вказала, що за тиждень до події, а саме з 03.05.2017 року по 10.05.2017 року чоловік перебував в лікарні, так як у нього був високий тиск;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що ОСОБА_2 є її колишнім зятем, він з її сестрою ОСОБА_7 хоча розлучені, але проживають разом. Вказала, очевидцем події не була, але зі слів сестри їй відомо, що ОСОБА_1 побив ОСОБА_2 , розбив йому голову. Крім того, вказала, що зареєстрована та проживає в м. Харкові, а коли

приїздить в с. Нова Іванівка зупиняється в батьківському будинку, який успадкував її племінник ОСОБА_3 та який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Вказала, що ОСОБА_1 постійно з ними конфліктує з приводу межі, навіть коли ще була жива матір. Крім того, пояснила, що в травні 2017 року, коли в черговий раз вона приїхала в с. Нова Іванівка до неї прийшов сусід ОСОБА_1 і в них виник конфлікт з приводу того, як він вважав, вона на його гаражі написала слово «вор». Під час конфлікту він погрожував їй залізним предметом;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що в травні 2017 року, точної дати не пам`ятає, ввечері, йому зателефонував ОСОБА_3 і сказав, що його батька ОСОБА_2 побили і попросив поїхати з ним до батьків, на що він погодився. Після чого ОСОБА_3 на автомобілі заїхав за ним і вони поїхали в с. Нова Іванівка. Коли вони приїхали, біля будинку стояла швидка, через 5 хвилин із будинку вивели ОСОБА_2 , він з ним привітався і запитав, що сталося. ОСОБА_2 сказав, що його побив сусід, після чого його посадили в швидку і відвезли до лікарні. Він з ОСОБА_3 сіли в автомобіль і поїхали за швидкою до ЦРЛ. Лікар його оглянув, зашили рани і залишили в лікарні. Вказав, що зі слів ОСОБА_3 йому відомо, що між сусідом і його сім`єю тривалий час існує конфлікт;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що потерпілий є його батьком. 17.05.2017 року, після 21-00 години йому подзвонила мати і сказала, що сусід ОСОБА_1 побив батька. Він викликав швидку, заїхав за товаришем ОСОБА_10 та разом поїхали до батьків в с. Нова Іванівка. Коли вони приїхали швидка стояла біля будинку, фельдшер обробляв батькові рани. Вказав, що на голові у батька було розсічення і рана на руці. Зі слів батька відомо, що він прийшов на його подвір`я, яке розташоване в АДРЕСА_3 і побачив, що пошкоджений паркан. Він покликав сусіда ОСОБА_1 і він вдарив його якимось дерев`яним предметом. Вказав, що конфлікт між ОСОБА_1 і його сім`єю триває з 2011 року із-за межі. Також вказав, що після події сват ОСОБА_1 приходив до нього і просив поговорити з батьком, щоб мирним шляхом вирішити цей конфлікт. Пояснив, що за тиждень до події батька виписали з лікарні, так як у нього був високий тиск і він перебував на стаціонарному лікуванні;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , яка пояснила, що очевидцем події не була і про обставини події їй нічого не відомо. Вказала, що дійсно між ОСОБА_1 і сім`єю ОСОБА_2 існує спір із-за межі, ОСОБА_2 постійно пред`являє претензії до ОСОБА_1 . Охарактеризувала ОСОБА_1 з позитивної сторони;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що очевидцем події вона не була і про обставини події їй нічого не відомо. Чи існували конфлікти між потерпілим та обвинуваченим вона не знає;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що свідком події не був, але вказав, що йому відомо про те, що батько ОСОБА_2 ОСОБА_3 - ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні, так як його побив сусід. Про те, що ОСОБА_2 побив сусід йому стало відомо від його самого, коли він приїздив до нього в лікарню, але що за сусід і як його звати він у нього не запитував. Крім того пояснив, що два роки тому він з ОСОБА_3 приїздили до будинку останнього, щоб набрати картоплі. Знаходячись на території домоволодіння до ОСОБА_3 підійшов чоловік і між ними виник словесний конфлікт, з приводу чого, йому не відомо;

- заявою ОСОБА_2 від 17.05.2017 року, в якій він просить притягнути до кримінальної відповідальності його сусіда ОСОБА_1 , який 17.05.2017 року, близько 21-10 години наніс йому тілесні ушкодження;

- висновком експерта №192-ЛЗ/17 від 23.06.2017 року, згідно якого у ОСОБА_2 мали місце закрита черепно-мозкова травма із підшкірною гематомою (синцем) та садном на лобі, забійною раною на волосяній частині голови в потиличній ділянці зліва і струсом головного мозку, забійна рана на долонній поверхні основної фаланги 2-го пальця правої кисті, які утворилися від дії тупих (тупого) твердих предметів, які не відобразили своїх індивідуальних особливостей і могли бути спричинені в строк і при обставинах на які вказує ОСОБА_2 .

За ступенем тяжкості вищевказана закрита черепно-мозкова травма із забійною раною на волосяній частині голови і струсом головного мозку, а також забійна рана на кисті - це легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (згідно п. 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995р.); синець та садно - це легкі тілесні ушкодження ( згідно п.2.3.5 Правил судово-

медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).

Тілесні ушкодження, що мали місце у ОСОБА_2 не відобразили індивідуальних особливостей предмету, якими вони були спричинені, а отже не можливо сказати від дії яких саме тупих (тупого) твердих предметів вони утворились.

Не мається достатніх судово-медичних даних для висловлювання про взаємоположення нападаючого і ОСОБА_2 в момент спричинення йому тілесних ушкоджень.

ОСОБА_2 було нанесено не менш як дві травматичні дії тупим (тупими) твердим предметом. Судити про послідовність спричинення тілесних ушкоджень по наявним судово-медичним даних неможливо.

Тілесні ушкодження, що мали місце у ОСОБА_2 не відносяться до тілесних ушкоджень, небезпечних для життя (згідно п. 2.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).

Покази, надані ОСОБА_2 під час допиту 08.06.2017 року в цілому не суперечать судово-медичним даним в частині локалізації, характеру і механізму спричинення тілесних ушкоджень, що мали місце в нього.

Маловірогідно утворення таких тілесних ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_2 при падінні його з висоти власного зросту на площину, в тому числі і з наданням тілу прискоренням;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.06.2017 року з відеозаписом до нього за участю потерпілого ОСОБА_2 , дослідженому в судовому засіданні, під час якого потерпілий ОСОБА_2 знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 надав пояснення стосовно обставин події, яка відбулася 17.05.2017 року;

- висновком експерта №194-ЛЗ/17 від 26.06.2017 року, згідно якого у ОСОБА_2 мали місце закрита черепно-мозкова травма із підшкірною гематомою (синцем) та садном на лобі, забійною раною на волосяній частині голови в потиличній ділянці зліва і струсом головного мозку, забійна рана на долонній поверхні основної фаланги 2-го пальця правої кисті, які утворилися від дії тупих (тупого) твердих предметів, які не відобразили своїх індивідуальних особливостей.

Покази, надані потерпілим ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту 09.06.2017 року в цілому не суперечать судово-медичним даним в частині локалізації, характеру і механізму спричинення тілесних ушкоджень, що мали в нього місце;

- висновком експерта №312-ЛЗ/17 від 14.09.2017 року, згідно якого у ОСОБА_2 мали місце забита рана на волосистій частині голови в тім`яній області на 14,6 см догори від міжбрівної області та відповідно умовній серединній ліній голови наслідком загоєння якої в теперішній час є рубець, гематома з садном в області лобу (без вказівки їх точної локалізації), які утворились від ударної дії тупого предмету, що не відобразив в пошкодженнях своїх індивідуальних властивостей; різана рана по долонній поверхні основної фаланги 2-го пальця правої кисті у середній її третині наслідком загоєння якої в теперішній час є рубець і яка утворилась в результаті дії предмету який мав ріжучі властивості або предмету з гострим краєм.

Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися в строк та за обставин вказаних в настановній частині постанови.

За ступенем тяжкості забита рана на волосистій частині голови та різана рана на по долонній поверхні основної фаланги 2-го пальця правої кисті це легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, згідно п. 2.3.3 правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., гематома та садно це легкі тілесні ушкодження, згідно п. 2.3.1 правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.

Малоймовірно утворення комплексу вищевказаних тілесних ушкоджень в результаті падіння з висоти зростання як з доданням так і без такого тілу прискорення.

Тілесні ушкодження, що мали місце у ОСОБА_2 не відносяться до тілесних ушкоджень, небезпечних для життя (згідно п. 2.1 правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).

Керуючись протоколом надання медичної допомоги хворим із струсом головного мозку (тривалість лікування у нейрохірургічному, неврологічному відділеннях - до 3 діб, при пораненні

м`яких тканин-до 8 діб) Наказу МОЗ України №245 від 25.04.2006 року; пунктом 4.13.1 (невизначеності клінічної картини чи недостатнього клінічного і лабораторного обстеження) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 р. (відсутність в наданій медичній документації характерних для даного виду травми загально мозкової симптоматики, менінгеальної симптоматики, вегетативної симптоматики, їх клінічного перебігу, наявність неповної неврологічної симптоматики); пунктом 4.13.4 (відсутність медичних документів, у тому числі результатів додаткових досліджень, без яких не можна судити про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 р. (відсутність консультативних висновків фахівців нейрохірурга і невропатолога ХОКБ, відсутність результатів додаткових інструментальних методів досліджень - КТ головного мозку, ЕхоЕС, РЕГ, ЕЕГ, рентгенологічних знімків) вказана в наданій медичній документації закрита черепно-мозкова травма струс головного мозку за ступенем тяжкості не оцінювалась так як не підтверджена об`єктивними судово-медичними даними;

- протоколом огляду місця подій від 09.06.2017 року, в ході якого виявлено відсутність металевої сітки на паркані, який розмежовує домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ;

- листом КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», згідно якого 17.05.2017 року о 21 год. 23 хв., до служби «103» надійшов виклик з номеру телефону НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 . Виклик обслуговувала бригада екстреної медичної допомоги №3504 на чолі з фельдшером ОСОБА_14 , молодшою медичною сестрою ОСОБА_15 та водієм ОСОБА_16 .

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки як окремо так і у сукупності в повній мірі доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.

Всі вищевказані експертизи суд визнає правильними та достовірними, оскільки вони не протирічать об`єктивним даним матеріалів справи, підтверджують вину обвинуваченого. А тому суд приймає їх за основу при постановлені обвинувального вироку у відношенні ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 22 КПК України судом створені всі умови для реалізації принципу змагальності сторін в судовому засіданні, які передбачають самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України; рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів.

Так, суд відноситься критично та не приймає до уваги невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, вважаючи, що він у такий спосіб намагається ухилитися від покарання. Його вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю доказана та знайшла своє підтвердження у зібраних показаннях потерпілого і свідків, та матеріалах кримінального провадження.

Не визнання обвинуваченим вини суд розцінює як обраний ним спосіб захисту, оскільки пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 , що він не наносив потерпілому удари по голові та руці, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, та повністю спростовуються поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , висновками експерта, даними отриманими під час проведення слідчого експерименту від 09.06.2017 року, які є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник не надали суду жодних спростувань викладених у показаннях потерпілого, а також письмових доказів - фактів по справі, чи доказів, які б об`єктивно ставили під сумнів ці докази.

Статтею 91 КПК України визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального

правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується сукупністю узгоджених між собою доказів, які були досліджені в ході судового слідства, та які повністю підтверджують пред`явлене обвинувачення, а тому суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України доведеною.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним проступку, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, є кримінальним проступком.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, пенсіонер, вдівець, має неповну середню освіту, за місцем проживання характеризується позитивно.

Згідно досудової доповіді Лозівського міськрайонного відділу з питань пробації від 15.11.2017 року, ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення є середнім, ризик небезпеки для суспільства - низький.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Із врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 , обставин скоєння кримінального правопорушення та відношення до скоєного, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді штрафу, оскільки на переконання суду призначення йому більш суворого покарання не буде відповідати меті покарання. Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Водночас, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 вимагає виправдання і заперечує в повному обсязі проти обвинувачення, а також те, що з дня вчинення (17.05.2017 р.) обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і до дня набрання вироком законної сили минув строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України для кримінальних проступків (три роки), який не зупинявся і не переривався, та з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 не звертався, то обвинувачений підлягає звільненню від

призначеного основного та додаткового покарання на підставах, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, що узгоджується з позиціями, викладеними в постановах колегії суддів Першої та Третьої судових палат Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справах: № 760/18016/15-к від 09.04.2019 р., № 385/939/16-к від 05.02.2020 р., № 137/142/15-к від 11.03.2020 р.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 судом не обирався.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, а саме про стягнення з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 1761,43 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров`ю потерпілого, зобов`язана відшкодувати йому витрати на придбання ліків та проходження лікування.

З долучених до матеріалів кримінального провадження доказів вбачається, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» з 17.05.2017 року по 07.06.2017 року, останній поніс витрати на лікування та медичне обстеження, що підтверджується відповідними квитанціями про їх сплату.

У зв`язку із вищевикладеним суд вважає, що цивільний позов в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяної матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме в частині суми шкоди, встановленої судом, з урахуванням наданих доказів в сумі 1727,23 гривень, тому з обвинуваченого слід стягнути на користь потерпілого 1727,23 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Що стосується цивільного позову в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 50000 гривень, то суд зазначає наступне.

У відповідності зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, в спричиненні фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду від 25.05.2001), згідно якого у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Крім того, у вказаній Постанові, в п. 9 звернуто увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Способи відшкодування моральної шкоди передбачені ч. 1 ст. 1168 ЦК України, виходячи з якої вона може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили,

характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий, їх тривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, та зважаючи на вік потерпілого, обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення частково, а тому стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, яка виходячи з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, має бути відшкодована одноразово в грошовому вираженні.

Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, потерпілий зазнав моральних страждань через короткочасний розлад здоров`я, а тому на підставі ст. 1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню із урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій (зокрема, відсутність каяття), на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Судові витрати на залучення експертів та речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покаранню у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Катеринівка, Лозівського району, Харківської області, пенсіонера, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Нова Іванівка, Лозівського району, Харківської області, пенсіонера, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1727 гривень 23 копійки та 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Т.О.Каращук