Рішення № 97468171, 21.04.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22814/19

провадження № 2-а/753/21/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Сирбул О.Ф.

за участю секретаря - Лаптєвої Ю.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Дайнегіна С.М.

представника відповідача

Державної митної служби України- Пухлія В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Державного інспектору відділу провадження у справах про ПМП управління митних розслідувань та міжнародної взаємодії Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Державної фіскальної служби України Кононенкова О.М., правонаступник якого є Державна митна служба України, заступника начальника-начальник УПМП та МВ Луганської митниці ДФС Кіргетов Ю.М., правонаступник якого є Східна митниця Держмитслужби про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного Державного інспектора відділу провадження у справах про ПМП управління митних розслідувань та міжнародної взаємодії Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Державної фіскальної служби України Кононенкова О.М. та заступника начальника-начальник УПМП та МВ Луганської митниці ДФС Кіргетов Ю.М., у вимогах якого просив суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника-начальника УПМП та MB Луганської митниці ДФС Кіргетова Ю.М. від 29 серпня 2019 року в справі про порушення митних правил №37/70200/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 9 221 (дев`ять тисяч двісті двадцять одна) грн.10 коп.;

-визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного інспектора відділу провадження у справах про ПМП управління митних розслідувань та міжнародної взаємодії Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Державної фіскальної служби України Кононенковою О.М. від 31 жовтня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою у справі про порушення митних правил №37/70200/19 від 29 серпня 2019 року, винесеною заступником начальника-начальника УПМП та MB Луганської митниці ДФС Кіргетовим Ю.М., його, як агента з митного оформлення товарів та транспортних засобів комерційного призначення ТОВ «БЦ «АЯКС», було притягнено до адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 9221 грн. 10 коп., згідно ст. 485 МК України, за вчинення протиправних дій, спрямованих на зменшення від сплати митних платежів у сумі 3073,70 грн. шляхом внесення до митної декларації № UA 702020/2019/001133 від 01.07.2019 невірного коду товару згідно УКТ ЗЕД, посилаючись на митну декларацію країни експорту (РФ) №10313140/250619/0039046 від 26.06.2019, в якій було визначено код товару 8501510001, що відрізняється від визначеного позивачем коду згідно з УКТЗЕД 483402500.

Згідно зі ст. 529 МК України 15.10.2019 позивач скористався своїм правом на оскарження постанови митниці у справі про порушення митних правил шляхом направлення скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

31 жовтня 2019 року Головним державним інспектором відділу провадження у справах про ПМП управління митних розслідувань та міжнародної взаємодії Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Державної фіскальної служби України Кононенковою О.М. за результатами розгляду поданої позивачем 15.10.2019 скарги винесена постанова в справі №37/70200/19 про порушення митних правил, якою постанову Луганської митниці ДФС від 29.08.2019 року у справі №37/70200/19 про порушення митних правил було залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Дані постанови відповідачів по справі про порушення митних правил №37/70200/19 позивач вважає необґрунтованими та незаконними, винесеними з порушенням норм матеріального та процесуального права. Постанови не відповідають вимогам закону, оскільки винесені з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил, ґрунтуються на неповному та і необ`єктивному розгляді справи про порушення митних правил, за відсутності належних допустимих доказів наявності в діях позивача ознак складу правопорушення передбачених ст. 485 Митного кодексу України, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а отже не підтверджують наявність порушення митних правил, що мають значення для прийняття рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Крім того, позивач вказує на те, що постанова заступника начальника-начальника УПМП та MB Луганської митниці ДФС Кіргетова Ю.М. від 29 серпня 2019 року є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням чинного законодавства, оскільки в його діях відсутній умисел на вчинення правопорушення, він не зацікавлена особа, не є власником або посадовою особою підприємства-імпортера, які можуть мати зиск від зменшення оподаткування. Наведена ним інформація в митній декларації є достовірною та базується на технічній документації виробника, що зазначена в графі 44 митної декларації, яка також є достовірною.

Ухвалою суду від 21.01.2020 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача 2 заступника начальника-начальник УПМП та МВ Луганської митниці ДФС Кіргетова Ю.М. на адресу суду надійшов відзив на позов у якому він заперечував проти позову, посилаючи на те, що позивач мав можливість піддати сумніву правильність визначення коду товару та звернутись до органу доходів і зборів з питанням щодо надання консультацій та прийняття рішення про правильність визначення коду товару згідно УКТЗД, але він не скористався своїми правами передбаченими ст.ст. 21, 23 МК України, щодо отримання консультації або попереднього рішення щодо класифікації товарів (том I а.с. 152-157).

Ухвалою суду від 27.01.2021, яка занесена до протоколу судового засідання судом замінено відповідача 1 Головного Державного інспектору відділу провадження у справах про ПМП управління митних розслідувань та міжнародної взаємодії Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Державної фіскальної служби України Кононенкова О.М., на його правонаступника Державну митну службу України.

Ухвалою суду від 27.01.2021, яка занесена до протоколу судового засідання судом замінено відповідача 2 заступника начальника-начальник УПМП та МВ Луганської митниці ДФС Кіргетова Ю.М., на його правонаступника Східну митницю Держмитслужби.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту позовної заяви та відповідей на відзиви.

Представник відповідача 1 Державної митної служби України у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві (том I а.с. 220-227).

Представник відповідача 2 Східної митниці Держмитслужби у судове засідання не з`явився, від нього у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомлених сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 липня 2019 року агентом митного оформлення ОСОБА_1 , який надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, Малому приватному підприємству «Норма» відповідно до договору від 01.03.2019 №6/18 до митного оформлення на митному посту «Старобільськ» Луганської митниці ДФС було подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ UA702010/2019/001133, в режимі імпорт (випуск у вільний обіг) на партію товарів, згідно документів CMR №34 від 24.06.2019, рахунок фактура №34 від 24.06.2019, зовнішньоекономічним контрактом №ВЭД-4 від 13.11.2018, укладений між МПП «Норма» та ТОВ «ПРОФІТРЕЙД» (Російська Федерація).

Дана партія товарів надійшла за такими товаросупровідними документами: Специфікація від 30.04.2019 № 11, Специфікація від 13.05.2019 № 12, Специфікація від 15.05.2019 № 13, Специфікація від 20.05.2019 № 14, Специфікація від 29.05.2019 № 15, Специфікація від 04.06.2019 № 17, Додаткова угода від 03.06.2019 № 2, Додаткова угода від 12.06.2019 № 3, Міжнародна автотранспортна накладна (CMR) від 24.06.2019 № 34, Пакувальний лист від 24.06.2019 № 34, Рахунок-фактура від 24.06.2019 № 34, Копія митної декларації країни відправлення від 25.06.2019 №10313140/250619/0039046.

Партія товарів за вищевказаними документами складається з 26 найменувань, у тому числі (товар № 2 в митній декларації):

- механізм МЭО 250/25-0,25У-99К, У2, 380В - 1 шт.,

- механізм МЭОК 25/100-3 с БС-3 - 4 шт.,

- механізм МЭО 40/10-0,25И-99К, У2, 380В - 2 шт.

Вказаний товар задекларований з таким описом: «Являють собою виконавчий електричний однооборотний механізм, призначений для переміщення регулюючих органів в системах автоматичного регулювання технологічними процесами відповідно до командних сигналів, які надходять від регулюючих і керуючих пристроїв.

Механізми МЭО складаються з наступних основних вузлів: редуктора, електропривода та блока сигналізації положення. Редуктор механізму є основним вузлом, на якому встановлюються складові частини механізму. Редуктор механізму складається з корпусу, вихідного валу, черв`ячного колеса, черв`яка, ручного приводу, зубчастої передачі.

Механізм МЭОК складається з одного сервомотора електричного і одного блока сервомотра. Сервомотор являє собою двоступінчастий черв`ячний редуктор з правостороннім виходом робочого вала. При автоматичному регулюванні і дистанційному управлінні рух від електродвигуна передається через муфту на першу ступінь редуктора і далі з черв`ячного колеса першого ступеня через маховик і спрямовуючу шпонку на другу ступінь черв`ячного редуктора. Блок сервомотора містить одну пару кінцевих вимикачів, одну пару колійних вимикачів, потенціометричний датчик для дистанційного покажчика положення і диференційно-трансформаторний датчик зворотного зв`язку. Блок сервомотора конструктивно розміщений в окремому корпусі і кріпиться безпосередньо на редуктор.

Принцип роботи механізмів полягає в перетворенні електричного сигналу, що надходить від регулюючих і керуючих пристроїв, в обертальний рух вихідного вала.

Основні технічні характеристики:

- номінальний крутний момент: 250, 25 та 40 Н*м відповідно;

- номінальний час повного ходу вихідного валу: 25, 30 та 10 с відповідно;

- номінальний повний хід вихідного валу: 0,25 об;

- напруга живлення: 380 В.

Механізми можуть застосовуватися в різних галузях народного господарства: в газовій, нафтовій, металургійній, харчовій промисловості, в житлово-комунальному господарстві і т. д. Комплект поставки виробів відповідно до паспортів виробів.».

Також, як слідує з графи 33 на товар № 2 декларації, декларантом визначений код товару 8483402500.

У ході митного контролю товарів заявлених у МД №UA70200/2019/001133, перевірено правильність класифікації товару №2 згідно УКТ ЗЕД та 01.07.2019 винесено рішення про визначення коду товару №КТ- UA702000-0004-2019, згідно з яким товар №2, заявлений у МД № UA70200/2019/001133, це «Механізми виконавчі електричні одно оборотні, МЭО 250/25-0,25У-99К, У2, 380В - 1 шт.; механізм МЭОК 25/100-3 с БС-3 - 4 шт.; механізм МЭО 40/10-0,25И-99К, У2,380В - 2 шт., код товару згідно з УКТ ЗЕД-8501510090, ставка мита-5%.

Згідно розрахунку, різниця митних платежів при декларуванні вказаного товару за МД № UA70200/2019/001133 в складає 3073,70 грн.

В оформленні ЕМД № UA70200/2019/001133 відмовлено з видачею Картки відмовити від 01.07.2019 № UA 702010/2019/00173.

Як слідує з пункту 3 рішення, Луганська митниця ДФС при прийнятті рішення керувалася: УКТ ЗЕД в редакції товарної номенклатури Митного тарифу України, Правилами 1, 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів в УКТ ЗЕД, затверджених Законом України від 19.09.2013 № 584-VII, Поясненнями до УКТ ЗЕД, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 № 401, абзацом 4 пункту (І)(А) Пояснень до товарної позиції 8501 УКТ ЗЕД, Порядком роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650.

Згідно з пунктом 4 рішення Луганська митниця ДФС визначено код товару 8501510090 та наведено такий опис товару: «1. Механізми виконавчі електричні однооборотні: - МЭО 250/25-0,25У-99К, У2, 380В - 1 шт., - МЭОК 25/100-3 с БС-3 - 4 шт., - МЭО 40/10-0,25И-99К, У2, 380В - 2 шт. Являють собою виконавчий електричний однооборотний механізм, призначений для переміщення регулюючих органів в системах автоматичного регулювання технологічними процесами відповідно до командних сигналів, які надходять від регулюючих і керуючих пристроїв. Механізми МЭО складаються з наступних основних вузлів: редуктора, електропривода та блока сигналізації положення, штепсельного роз`єму, штуцерного вводу, болта заземлення, важеля, приводу ручного, упору. В якості електроприводу в механізмі МЭО 250/25-0,25У-99К застосовується трифазний електродвигун змінного струму ЗДСТР 135-4,0- 150(180) потужністю до 260 Вт. В якості електроприводу в механізмі МЭО 40/10-0,25И- 99К застосовується трифазний електродвигун змінного струму ЗДСТР 135-1,6-150(180) потужністю до 200 Вт. Редуктор механізму є основним вузлом, на якому встановлюються складові частини механізму. Редуктор механізму складається з корпусу, вихідного валу, черв`ячного колеса, черв`яка, ручного приводу, зубчастої передачі. Механізм МЭОК складається з одного сервомотора електричного и одного блока сервомотора. В якості електроприводу в механізмі застосовується трифазний асинхронний електродвигун змінного струму з короткозамкненим ротором АОЛ-21-4 потужністю до 270 Вт. Сервомотор являє собою двоступінчастий черв`ячний редуктор з правостороннім виходом робочого вала. При автоматичному регулюванні і дистанційному управлінні рух від електродвигуна передається через муфту на першу ступінь редуктора і далі з черв`ячного колеса першого ступеня через маховик і спрямовуючу шпонку на другу ступінь черв`ячного редуктора. Блок сервомотора містить одну пару кінцевих вимикачів, одну пару колійних вимикачів, потенціометричний датчик для дистанційного покажчика положення і диференційно-трансформаторний датчик зворотного зв`язку. Блок сервомотора конструктивно розмішений в окремому корпусі і кріпиться безпосередньо на редуктор. Принцип роботи механізмів полягає в перетворенні електричного сигналу, шо надходить від регулюючих і керуючих пристроїв, в обертальний рух вихідного вала. Основні технічні характеристики: - номінальний крутний момент: 250, 25 та 40 Н*м відповідно; - номінальний час повного ходу вихідного валу: 25, 30 та 10 с відповідно; - номінальний повний хід вихідного валу: 0,25 об; - напруга живлення: 380 В. Механізми можуть застосовуватися в різних галузях народного господарства: в газовій, нафтовій, металургійній, харчовій промисловості, в житлово-комунальному господарстві і т.д. Комплект поставки виробів відповідно до паспортів виробів.».

24 липня 2019 року заступником начальника митного поста «Старобільськ» Луганської митниці ДФС Лобасом О.В., відносно ОСОБА_1 складено протокол №37/70200/19 про порушення митних правил, за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

29 серпня 2019 року заступником начальника-начальника УПМП та MB Луганської митниці ДФС Кіргетовим Ю.М. винесено постанову у справі про порушення митних правил № 37/70200/19, якою агента з митного оформлення митного брокера ТОВ «БЦ «АЯКС» ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 9 221 грн. 10 коп.

Згідно зі ст. 529 МК України 15.10.2019 позивач оскаржував вказану постанову митниці у справі про порушення митних правил шляхом направлення скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

31 жовтня 2019 року Головним державним інспектором відділу провадження у справах про ПМП управління митних розслідувань та міжнародної взаємодії Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Державної фіскальної служби України Кононенковою О.М. за результатами розгляду поданої позивачем 15.10.2019 скарги винесено постанову в справі №37/70200/19 про порушення митних правил, якою постанову Луганської митниці ДФС від 29.08.2019 у справі №37/70200/19 про порушення митних правил було залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Про результати розгляду скарги позивача було повідомлено листом від 01.11.2019 вихідний №43698/6/99-20-02-02-15, який отриманий ним 15.11.2019.

Разом із цим листом 15.11.2019 року позивач отримав постанову відповідача-1 від 31.10.2019, у якій роз`яснено його право, відповідно до ч. 3 ст. 529 МК України, оскаржити постанови по справі про порушення правил митного оформлення Відповідача-1 та Відповідача-2 до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України визначено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Статтею 67 Митного кодексу України визначено, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Згідно положень Закону України від 19.09.2013 № 584-VII «Про митний тариф» товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складена на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів, що ведеться Всесвітньою митною організацією.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними під позиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД на основі характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Статтею 69 Митного кодексу України визначено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про товари: код товару згідно з УКТ ЗЕД (підпункт «г» пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України).

Правила визначення коду товару, який відноситься до товарної підпозиції, встановлені Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД, який є додатком до Закону України «Про Митний тариф України».

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Правила визначення коду товару, який відноситься до товарної підпозиції, встановлені Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД, який є додатком до Закону України «Про Митний тариф України».

Згідно з правилом 1 визначено, що назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил.

Відповідно до правила 3 у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Шостим правилом визначено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Таким чином, з вищевикладеного слідує, що класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп, текстового опису товарних позицій та за тим компонентом, який визначає основні властивості товару.

Порядок роботи відділу митних платежів (далі - ВМП), підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) та митного поста під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, прийняття попередніх рішень про класифікацію товарів та рішень про визначення коду товару, здійснення митних процедур, пов`язаних з контролем правильності класифікації товарів при митному контролі та оформленні товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі - товари), порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами митного органу при вирішенні питань класифікації товарів, а також здійснення оформлення та реєстрації рішень, надання звітності та інші питання роботи ВМП, ПМО, митного поста у напрямі класифікації товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) визначає Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397.

Цей Порядок розроблено з метою приведення класифікаційної роботи митних органів у відповідність до Митного кодексу України, удосконалення здійснення контролю правильності класифікації товарів відповідно до вимог УКТЗЕД під час проведення процедур митного контролю та митного оформлення, упорядкування процедури класифікації товарів і запобігання випадкам ухилення підприємствами та громадянами від сплати митних платежів у повному обсязі та від установлених заходів нетарифного регулювання (пункт 2 розділу І Порядку № 650).

У пункті 3 розділу І Порядку № 650 визначено, що у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

класифікація товару - визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, передбачених Законом України «Про Митний тариф України», з урахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи на виконання статті 68 Кодексу, до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення;

контроль правильності класифікації товарів - перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення;

рішення про визначення коду товару (далі - Рішення) - документ установленої форми, який оформлюється посадовими особами ВМП, уповноваженими особами ПМО чи митного поста у разі необхідності прийняття рішення про класифікацію товарів.

Згідно з пунктом 2 розділом ІІІ Порядку № 650 посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:

опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу;

відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу;

заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних «Класифікаційні рішення» програми «Інспектор 2006» ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії:

а) ідентичні товари;

б) подібні (аналогічні) товари;

в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів «а» та «б» абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі:

характеристики, які є визначальними для класифікації товару;

призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару;

перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

У випадку, передбаченому підпунктом «а» абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом «б» абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТЗЕД за наведеними характеристиками товару в Рішенні.

У випадку, передбаченому підпунктами «б», «в» абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

У разі якщо заявлений товар не передбачений підпунктами «а»- «в» абзацу четвертого цього пункту, процедура контролю правильності класифікації товару здійснюється відповідно до цього Порядку.

Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 650 визначено, що у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТЗЕД.

При електронному декларуванні посадова особа ВМП або ПМО чи митного поста за допомогою АСМО створює та передає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів, які підтверджують класифікацію товару.

У разі відмови у наданні декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей посадовою особою митного органу здійснюються митні формальності за наявними документами та відомостями з використанням довідкової інформації. При проведенні цих митних формальностей або підтверджується код товару, або надається відмова в митному оформленні та за наявності достатньої інформації виноситься Рішення (пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 650).

Згідно з пунктом 11 розділу ІІІ Порядку № 650 у разі виникнення складного випадку класифікації товару ПМО або митним постом готується запит до ВМП у паперовому або електронному вигляді.

Запит має бути обґрунтований і містити такі відомості: причина подання запиту до ВМП, позиція ПМО чи митного поста з відповідного питання класифікації товару та пропозиції щодо запропонованого коду товару згідно з УКТЗЕД.

У разі надання ПМО або митним постом такого запиту до ВМП у паперовому вигляді разом із запитом передаються завірені штампом «Під митним контролем» оригінали або копії:

митної декларації, згідно з якою заявлено товар до митного контролю та митного оформлення;

документів, наданих разом з митною декларацією;

акта про проведення митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у разі його проведення);

акта про взяття проб (зразків) товарів (оригінал і копія) у разі проведення взяття проб і зразків.

У разі надання ПМО чи митним постом такого запиту до ВМП в електронному вигляді запит та перелічені вище документи передаються за формою АСМО.

Класифікація товарів за запитами ПМО або митного поста здійснюється посадовими особами ВМП на основі документів та відомостей, які передаються до ВМП разом із запитом (пункт 13 розділу ІІІ Порядку № 650).

Згідно з пунктом 14 розділу ІІІ Порядку № 650 рішення приймається посадовими особами ВМП або уповноваженими особами ПМО чи митного поста на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару, згідно з Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД.

У разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей посадовою особою ВМП письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого коду товару згідно з УКТЗЕД. При цьому виконуються процедури відповідно до пунктів 6, 7, 8 цього розділу.

Згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, графа 31 МД повинна містити такі відомості про товар: опис товару відповідно до товаросупровідних документів в обсязі, достатньому для його розпізнання та віднесення до коду згідно з УКТЗЕД.

Відповідно до положень статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Аналізуючи зміст нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).

Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено наведеною правовою нормою, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого ст. 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).

Тобто, для притягнення до відповідальності у даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06 червня 2018 року по справі №607/1866/17 та № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.12.2018 по справі № 759/360/17 зазначив, що за відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили саме про умисел декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар) сам факт неправильного визначення коду згідно з УКТЗЕД не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до ст. 485 МК України.

За приписами ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

У силу вимог ч. 3 ст. 335 МК України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до ст. 53 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно ч.ч. 2,3,4 ст. 69 МК України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Отже, здійснення такого контролю є прямим обов`язком відповідача, в той час як застосування штрафних санкцій за порушення, пов`язані з неправильною класифікацією товарів, можливе лише при поданні декларантом неправдивих відомостей, підроблених документів чи подання документів не в повному обсязі.

Частиною 6 вказаної правової норми встановлено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Як слідує з пункту 44 митної декларації, декларантом разом з митною декларацією до митного оформлення на товар надано керівництво з експлуатації та паспорт виробу, копії яких також надані до матеріалів справи

З матеріалів справи вбачається, що разом з митною декларацією до митного оформлення на товар, позивачем було подано технічну документацію виробника (керівництва з експлуатації, паспорти виробів, інформація з інтернет-сайта виробника, фото виробів), реквізити та скан-копії якої і зазначалися в графі 44 митних декларацій, та на підставі якої наводився текстовий опис в графі 31 митних декларацій.

Митна декларація була перевірена в установленому порядку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Малим приватним підприємством «Норма» до Луганського окружного адміністративного суду 15 листопада 2019 року оскаржено рішення від 01 липня 2019 року № КТ-UA702000-0004-2019 про визначення коду товару, оскільки вважає, що механізми МЕО (механізм електричний однооборотний) відповідають коду з УКТ ЗЕД 8483402500 «Зубчасті передачі» з таким описом: виконавчий електричний однооборотний механізм, призначеним для переміщення регулюючих органів в системах автоматичного регулювання технологічними процесами відповідно до командних сигналів, які надходять від регулюючих і керуючих пристроїв.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду 17 березня 2020 року позов Малого приватного підприємства «Норма» до Східної митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Луганської митниці ДФС від 01 липня 2019 року № КТ-UA702000-0004-2019 про визначення коду товару.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 360/4903/19 за позовом Малого приватного підприємства «Норма» до Східної митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення залишено без змін.

Так, вказаними рішеннями судів встановлено, що у митній декларації МПП «Норма» визначено код товару згідно з УКТ ЗЕД 8483402500 «Зубчасті передачі». Під час виконання митних формальностей відповідачем перевірена правильність визначення декларантом коду товару згідно з УКТ ЗЕД, прийнято рішення від 01 липня 2019 року № КТ-UA702000-0004-2019 про визначення коду товару, яким визначено інший код товару згідно з УКТ ЗЕД, а саме 8501510090 «Двигуни електричні».

Як слідує з пункту 44 митної декларації, декларантом разом з митною декларацією до митного оформлення на товар надано керівництво з експлуатації та паспорт виробу, копії яких також надані до матеріалів справи.

Вказаними документами підтверджено обґрунтованість тверджень позивача, що задекларований товар «механізми МЭО» є виконавчим електричний однооборотний механізмом, призначеним для переміщення регулюючих органів в системах автоматичного регулювання технологічними процесами відповідно до командних сигналів, які надходять від регулюючих і керуючих пристроїв; за принципом з`єднання з трубопровідною арматурою є важільними механізмами, які встановлюються окремо від регулюючого органу (трубо-провідний арматури і т.п.) і з`єднуються з регулюючим органом за допомогою сполучної тяги або іншої проміжної конструкції; принцип роботи полягає в перетворенні електричного сигналу, що надходить від регулюючих і керуючих пристроїв, в обертальний рух вихідного валу.

Суд погоджується з твердження позивача, що відповідачем безпідставно змінений код товару згідно з УКТ ЗЕД з 8483402500 «Зубчасті передачі» та 8501510090 «Двигуни електричні», відповідно й прийнято рішення від 01 липня 2019 року № КТ-UA702000-0004-2019.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що Луганською митницею ДФС порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення.

Протягом 2018-2019 років митним постом «Старобільськ» Луганської митниці ДФС здійснювалось митне оформлення ідентичних або подібних товарів за кодом товару 8483402500 «Зубчасті передачі», наслідком яких стало підтвердження вказаного декларантом коду товару згідно з УКТ ЗЕД, що підтверджено копіями митних декларацій та скрін шотами по цих деклараціях, наданих позивачем до матеріалів справи.

Посадова особа відповідача, керуючись пунктом 11 розділу ІІІ Порядку № 650, під час митного оформлення товару за декларацією МПП «Норма» від 01 липня 2019 року UA702010/2019/001133 вважаючи складним випадок класифікації товару, направила електронний запит від 01.07.2019 № UA 702010/2019/000068.

Однак, всупереч вимог частини п`ятої статті 69 Митного кодексу України та пунктів 5, 6 розділу ІІІ Порядку № 650 Луганська митниця ДФС не повідомила декларанта про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД, не надала час для виконання такої вимоги.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Луганської митниці ДФС від 01 липня 2019 року № КТ-UA702000-0004-2019 про визначення коду товару не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ч. 4 ст. 78 КАС України).

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не скористався наданими йому правами передбаченими ст.ст. 21, 23 МК України, щодо отиримання консультацій або попереднього рішення щодо класифікації товару, а також фізичного огляду товару, судом оцінюється критично, оскільки вони не доводять умислу позивача заявлення в митній декларацій неправдивих даних, та не відносяться до встановлених ст. 266 МК України обов`язків декларанта.

Відтак, з огляду на вищезазначене, судом не встановлено, що позивач з метою ухилення від сплати митних платежів у митній декларації №UA70200/2019/001133 від 01.07.2019 вказував неправдиві відомості щодо коду товару, необхідного для визначенні його митної вартості.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, та не спростовано відповідачем 1, що позивач у митній декларації вказував відомості, які не можна вважати неправдивими та на підставі яких вірно вказаний код товару для визначення митної вартості товару.

При цьому, позивачем було доведено, що склад правопорушення відсутній, оскільки він, хоч і подавав митні декларації до митниці, але користувався лише документами наданими замовником (відсутня об`єктивна сторона), він відповідно не мав спеціальної мети - ухилитися від сплати митних платежів і зборів (відсутня суб`єктивна сторона).

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04 грудня 2018 року у справі №461/3158/18 та у справі №640/3257/17, від 14 березня 2019 року у справі №569/16121/15-а, від 14 травня 2019 року у справі №334/1738/16-а (2-а/334/124/16).

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 531 Митного кодексу України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Таким чином, суд вважає, що відсутність у діях ОСОБА_2 ознак порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, є підставою для скасування постанови заступника начальника-начальника УПМП та MB Луганської митниці ДФС Кіргетова Ю.М. від 29 серпня 2019 року в справі про порушення митних правил №37/70200/19.

Також, позивач у позовних вимогах просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного інспектора відділу провадження у справах про ПМП управління митних розслідувань та міжнародної взаємодії Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Державної фіскальної служби України Кононенковою О.М. від 31 жовтня 2019 року.

Проте, суд не знаходить підстав щодо задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки обов`язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий вплив рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмежень її прав, свобод, покладення на неї обов`язків.

Отже, предметом розгляду по суті у порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а лише ті, що права та обов`язки учасників спірних відносин.

А відтак суд прихордить до висновку, що рішення про результати розгляду скарги позивача на постанову посадової особи Луганської митниці ДФС, прийняте посадовою особою у справі про порушення митних правил, визначеному ст. 530 МК України не породжує у позивача певних прав чи обов`язків, а отже і не є таким, що створює юридичних наслідків для позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано договір про надання правової допомоги №882 від 18.11.2019, укладений між ОСОБА_1 та АБ «Адвокатський кабінет Дмитра Макучкіна», строк дії якого до 18.11.2022, згідно якого представником позивача надано правові послуги.

У вказаному договорі сторони погодили, що адвокатське бюро зобов`язалось надати клієнту правову допомогу. Об`єм наданої правової допомоги рід час участі представника позивача у судовому процесі може бути збільшено, в залежності від потреб позивача та обсягу додатково наданих правових послуг.

За надання правової допомоги клієнт зобов`язався сплатити адвокату гонорар у розмірі та в строк згідно цього договору; прийняти все виконане, що стосується доручення.

За правову допомогу, що надається згідно цим договором клієнт сплачує адвокатському бюро на підставі наданих рахунків винагороду (гонорар), розмір якої встановлюється в залежності від об`єму виконаної роботи та затраченого на неї часу.

Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі №753/22814/19, адвокатом виконано 15 заходів за договором №882 від 18.11.2019, на загальну суму 12 430,00 грн.

Відповідно до меморіального ордеру №109917749 від 18.02.2021 ОСОБА_1 , згідно рахунку-фактури № АБ-2701001 від 27.01.2021 сплатив на рахунок адвокатського бюро «Адвокатський кабінет Дмитра Макучкіна» 12 430,00 грн.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 12 430,00 грн. є надмірною та не співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо вивчення складених адмін. матеріалів про порушення митних правил №37/700200/19 та підготовка правової позиції, звернення до відповідачів із запитами охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 77, 90, 94, 134, 139, 241-246, 250, 257, 262, 286 КАС України, ст.ст. 4, 52, 68, 69, 257, 264, 266, 335, 485, 489, 495, 531 МК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Державного інспектору відділу провадження у справах про ПМП управління митних розслідувань та міжнародної взаємодії Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Державної фіскальної служби України Кононенкова О.М., правонаступник якого є Державна митна служба України, заступника начальника-начальник УПМП та МВ Луганської митниці ДФС Кіргетов Ю.М., правонаступник якого є Східна митниця Держмитслужби про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 37/70200/19 від 29.08.2019 року винесену заступником начальника-начальник УПМП та МВ Луганської митниці ДФС Кіргетов Ю.М., правонаступник якого є Східна митниця Держмитслужби стосовно ОСОБА_1 за ст. 485 МК України.

Стягнути з Східної митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ: 43336287) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: