Рішення № 97465014, 24.05.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

24.05.2021 Справа №607/2800/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністраціїзвернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям в сумі 12068,16 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на наступне. 07.06.2017 року до позивача із заявою та декларацією про доходи та майновий стан, за призначенням усіх видів соціальної допомоги звернулась ОСОБА_2 . У ІІ розділі декларації «Доходи членів сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні» від 07.06.2017 року, заявницею ОСОБА_2 подано недостовірні відомості про доходи, а саме не задекларовано заробітну плату, яку вона отримувала від ФОП ОСОБА_3 . Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/6955/20 від 11.12.2020 року, звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 12020210180000173 від 07 квітня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України закрито. Внаслідок шахрайських дій, ОСОБА_2 заволоділа грошовими коштами державного бюджету, тим самим завдала державі збитків на суму усього розміру матеріальної допомоги виплаченої їй за період із 01 червня 2017 року по 30 листопада 2017 року на загальну суму 12068 грн. 16 коп. Внаслідок цього її було надмірно виплачені кошти державної соціальної допомоги у період з 01.06.2017 року по 30.11.2017 року на загальну суму 12068,16 грн.

Представник позивача Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації Гриців М.Б. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та не заперечила щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 повторно у судове засідання не з`явилась, не повідомивши про причини неявки, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. За вказаних обставин судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, тому згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Судом встановлено, що 07.06.2017 року до Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністраціїіз заявою та декларацією про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги звернулась ОСОБА_2 .

У ІІ розділі декларації «Доходи членів сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні» від 07.06.2017 року, ОСОБА_2 не вказано заробітну плату, яку вона одержувала від ФОП ОСОБА_3 .

Згідно довідок про доходи № 02/10 від 02 жовтня 2017 року та № 19/12 від 19 грудня 2017 року, ОСОБА_2 працює у ФОП « ОСОБА_5 » та загальна сума її доходу за період з січня 2017 року по вересень 2017 року складає 28492,67 грн.

ОСОБА_2 було зобов`язано повернути кошти в розмірі 12068,16 грн., про що 03.01.2018 року надіслано та вручено особисто повідомлення. Однак, відповідачем дані кошти не повернуті.

Згідно доводів позивача, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/6955/20 від 11.12.2020 року, звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Внаслідок шахрайських дій, ОСОБА_2 заволоділа грошовими коштами державного бюджету, тим самим завдала державі збитків на суму усього розміру матеріальної допомоги виплаченої їй за період із 01 червня 2017 року по 30 листопада 2017 року на загальну суму 12068 грн. 16 коп.

Таким чином, відповідачу були надмірно виплачені кошти державної соціальної допомоги у період з 01.06.2017 року по 30.11.2017 року на суму загальну суму 12068,16 грн.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов 'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно п.3 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 250 (далі Порядку) передбачено, що призначення і виплата соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» передбачено, що розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім`ї.

Згідно до п. 28 Порядку у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішується питання про їх стягнення у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, суд вважає, що норма ст. 1166 ЦПК України, на яку покликається позивач, не може бути застосована при вирішенні спору, виходячи з наступного.

За змістом наведеної норми відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №910/9665/17, які суд враховує під час розгляду даної справи, Верховний Суд зазначив, що кондиційні зобов`язання виникають за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що внаслідок недобросовісних дій відповідача вона отримала кошти без достатньої правової підстави на загальну суму 12068,16 грн. та на звернення позивача відповідачем добровільно повернуті не були.

Відповідач в судове засідання жодних належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача не подав.

Тому, проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, суд приходить до переконання, що позов Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ямслід задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністраціїнадміру виплачену допомогу в сумі 12068,16 грн.

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 2270 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 16, 1212 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 263, 265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації 12068 (дванадцять тисяч шістдесят вісім) грн. 16 коп. надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації, місцезнаходження: вул. Кривоноса, 14, м. Тернопіль, ЄДРПОУ 03195518.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складений 31 травня 2021 року.

Головуючий суддяК. М. Грицай