Рішення № 97464053, 05.05.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2837/21 2/335/1613/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Фоміної Л.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання права на приватизацію,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання права на приватизацію.

В обґрунтування позову зазначали, що у грудні 1963 року батьки дружини ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали квартиру АДРЕСА_1 , у своє користування.

Після їх смерті, договір найму житлового приміщення від 01.06.1994 р. був оформлений на ОСОБА_4 , яка померла у 2003 році.

Після її смерті позивачі стали спадкоємцями майна померлої ОСОБА_4 , відповідальним квартиронаймачем став ОСОБА_3 .

У 2016 році було укладено договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду б/н від 11.04.2016 року між ОСОБА_3 та МКП «Основаніє». З 01.11.2017 року будинок по АДРЕСА_2 знаходиться в управлінні КП «Запоріжремсервіс», власником особового рахунку є ОСОБА_3 .

У грудні 2020 року позивачі звернулися із заявою до районної адміністрації по Вознесенівському району Запорізької міської ради з проханням передати у приватну власність членам сім`ї квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . У заяві позивачі просили приватизувати житло у рівних частках (по 1/3, враховуючи право на спадкування за законом в рівних частках після померлої ОСОБА_4 ). Також разом із заявою було подано необхідний пакет документів, крім копії ордеру про надання жилої площі.

18 грудня 2020 року позивачі отримали відповідь районної адміністрації по Вознесенівському району Запорізької міської ради вих. № Ж-0973 із відмовою у приватизації житла за адресою: АДРЕСА_3 . Підставною відмови стало те, що серед поданого пакету документів для приватизації відсутня копія ордеру про надання жилої площі, як це передбачено п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (затверджено Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 р.).

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що вселення у квартиру відбувалось на законних підставах, законність їх проживання ніхто не оспорює, а відсутність ордеру на право вселення у квартиру не позбавляє їх права на приватизацію житла, позивачі просять суд визнати за кожним з них право на приватизацію 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом приватизації відповідної її частини за відсутності ордеру про надання житлової площі; зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району провести дії по приватизації квартири за відсутності ордеру про надання житлової площі у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Ухвалою судді від 22.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 21.04.2021 року, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

21.03.2021 до суду надійшов відзив від Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району в особі представника Борзенко Г.В., в якому зазначено, що відповідно до п.п. 17, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих будинків у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (далі Положення № 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, та надає чітко визначений перелік документів, зокрема, копію ордеру про надання жилої площі. За результатами розгляду наданих відповідачеві документів було встановлено відсутність такого ордеру, у зв`язку з чим було відмовлено в приватизації житла. Представник відповідача просить прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства та розглянути справу за відсутності представника Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району.

Ухвалою суду від 21.04.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 05.05.2021.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

У судове засідання сторони не з`явились, сторонами раніше подані заяви про розгляд справи у їх відсутність, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджуються довідкою про реєстрацію місця проживання відділу реєстрації фізичних осіб по Вознесенівському району УДРФО від 12.08.2020 за вих. №04-28/5-5845.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджуються довідкою про реєстрацію місця проживання відділу реєстрації фізичних осіб по Вознесенівському району УДРФО від 13.08.2020 за вих. №04-28/5-5884.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджуються довідкою про реєстрацію місця проживання відділу реєстрації фізичних осіб по Вознесенівському району УДРФО від 12.08.2020 за вих. №04-28/5-5844.

З 01.06.1994 року вказану квартиру сім`я займала на підставі договору найму житлового приміщення в будинку, яке належить житлово-комунальному господарству Дніпровського алюмінієвого заводу ім. С.М. Кірова від 01.06.1994 року, укладеного на ім`я ОСОБА_4 , а з 11.04.2016 року на підставі договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 11.04.2016, виданого міським комунальним підприємством «Основаніє» на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до технічного паспорту, складеного ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» квартира за адресою: АДРЕСА_3 , є трьохкімнатною, загальною площею 54,6 кв. м., житловою площею 34,4 кв. м.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , яке видане Запорізьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис №11023.

ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 .

Наявність родинних зв`язків між померлою ОСОБА_4 та позивачами у цій справі ніким не оспорюється.

12.12.2020 року ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звертався до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району із зверненням щодо приватизації житла за адресою: АДРЕСА_3 , за результатами розгляду якого отримав відповідь від 18.12.2020 за № Ж-0973 про відмову у приватизації житла, у зв`язку із ненаданням копії ордеру про надання житлової площі.

Як встановлено з відповіді Департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради від 04.03.2020 № Ж-1363, наданої за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 з питання надання копії корінця державного ордера від 1979 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , у відділі обліку та розподілу житлової площі департаменту корінці ордерів зберігаються лише з 1984 року. Отже, надати копію корінця ордеру неможливо.

Спір у справі виник у зв`язку з відмовою органу приватизації позивачам в приватизації спірної квартири, за відсутності копії ордеру про надання житлової площі.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За правилами ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені законом «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч. 4 ст. 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (ч. 5 ст. 5 закону «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно із ч. 11 ст. 8 закону «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У ч. 10 ст. 8 закону «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (ч. 2 ст. 1 закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (ч. 4 ст. 1 закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ч. 2 ст. 2 закону «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з п. 17 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №200/18858/16-ц.

Статтею 8 конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У п. 36 рішення від 18.11.2004 у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом ст. 8 конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі §1 ст. 8 конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11.01.95, п. 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст. 8 Конвенції.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 24.02.2019 у справі № 296/4642/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Житлового кодексу Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Тобто, за змістом вказаної норми законодавства, ордер є лише підставою для вселення у житло.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на законних підставах проживають та зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями їх паспортів громадянина України, а також довідками про реєстрацію місця проживання особи відділу реєстрації фізичних осіб по Вознесенівському району УДРФО. Зазначені обставини не оспорюється відповідачем.

Отже, враховуючи те, що позивачі мають намір використати своє право на приватизацію житла, але з об`єктивних причин не мають ордеру про надання жилої площі, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання за позивачами права на приватизацію квартири без наявності ордера, зобов`язання відповідача прийняти від них документи, за відсутності ордеру про надання житлової площі, на приватизацію спірної квартири та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов є таким, що підлягає задоволенню.

Позивачі не просили в позовній заяві стягнути судові витрати, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 81, 89, 247, 261, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання права на приватизацію – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_3 , за відсутності ордеру про надання житлової площі.

Зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району прийняти від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 документи на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_3 , за відсутності ордеру про надання житлової площі, та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повне судове рішення складено 05.05.2021 року.

Інформація про учасників справи, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, ЄДРПОУ 37573115, адреса: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 5.

Суддя В.В. Калюжна