Ухвала суду № 97463756, 28.05.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6611/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., при секретарі судового засідання Курбатова Д.Л., за участю прокурора Логвін Д.О., слідчого – Долешак Ю.Ю., підозрюваного – ОСОБА_1 та його захисника – Бучак Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12021078030000519 – старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Долешак Ю.Ю., погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Логвін Д.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції Долешак Ю.Ю., за погодженням з прокурором Ужгородської окружної прокуратури Логвін Д.О., звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021078030000519 від 25 травня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 .

Подане клопотання мотивує тим, що ОСОБА_1 , будучи засудженим вироком Ужгородського міськрайонного суду №308/1354/20 від 11.06.2020 року по кримінальному провадженню №12020070170000046 від 11.01.2020 року за вчинення злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на три роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки, крім того ОСОБА_1 , будучи засудженим вироком Ужгородського міськрайонного суду №308/1159/20 від 11.06.2020 року по кримінальному провадженню №12019070170001520 від 28.12.2019 року за вчинення злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на три роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки, на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду №308/1354/21на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на три роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки, проте останній на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин за наступних обставин:

25 травня 2021 року, приблизно о 01 год. 20 хв., ОСОБА_1 , за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, проходячи по АДРЕСА_3 , достовірно знаючи що в телекомунікаційному колодязі знаходиться кабель, який належить ПАТ «Укртелеком», вирішили вчинити його крадіжку.

Підійшовши до колодязю, ОСОБА_2 разом з невстановленою слідством особою діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи і збагачення за рахунок викраденого чужого майна, скориставшись тим, що за ними ніхто не спостерігає, проникли до телекомунікаційного колодязю який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали кабель з маркуванням: 63-4; ТПП-100х2х0,4; ЗС1; 04 - довжиною 100 метрів, чим спричинили ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду, сума якої встановлюється.

Після цього ОСОБА_1 разом з невстановленою слідством особою з місця скоєння злочину втекли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням до іншого приміщення.

26.05.2021 ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

У ході досудового розслідування кримінального провадження зібрано достатньо доказів, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Слідчий в клопотанні зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у справі доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 25.05.2021;

- протоколом огляду гаражного приміщення 25.05.2021;

- протоколами допитів свідків по вказаному кримінальному провадженні;

- та іншими матеріалами кримінального провадження;

Слідчий зазначає, що необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена необхідністю запобігти ризикам : вчинення ним спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані ризики доводяться вагомістю доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, яке йому загрожує, оскільки санкція статті Кримінального кодексу, що йому інкримінується, передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Враховуючи наведені в клопотанні данні про особу підозрюваного ОСОБА_1 , який ніде не працює, не має постійного джерела доходів, сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечать належну поведінку підозрюваного, виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, тяжкість покарання, яке йому загрожує, та приймаючи до уваги,що жоден більш мякий запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 строком на 60 (шістдесят) днів.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Зокрема прокурор звернув увагу суду на те, що підозрюваний ОСОБА_1 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а відтак більш мякий запобіжний захід, як тримання під вартою не може запобігти ризикам визначеним п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечила проти обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, надала суду письмові заперечення посилаючись на які просила у задоволенні клопотання відмовити. Захисник підозрюваного у судовому засіданні вказала , що на її думку не вбачається наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України. Ризики на які вказав прокурор є недоведеними, а підозрюваний не переховується від органів досудового розслідування вину свою визнає, співпрацює із слідством, брав участь у слідчому експерименту, будь якого впливу на учасників процесу не має наміру здійснювати, має намір надавати покази і в подальшому. Просила врахувати, що ОСОБА_1 проживає разом з дружиною – ОСОБА_3 та сином – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 надає допомогу своїм батькам, оскільки його мати хворіє та не є ходячою людиною, батько не працює.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні погодився з доводами захисника.

Заслухавши думку прокурора та слідчого про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення захисника підозрюваного, підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, слідчий суддя враховує, що обов`язковою умовою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Слідчий суддя враховує, що стороною обвинувачення не доведено, що підозрюваний ОСОБА_1 підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушив умови раніше застосованого до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням чи обмеженням волі, раніше ухилявся від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання не доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вважаючи наявними дані ризики, прокурор виходить виключно із тяжкості покарань, що загрожують ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється та те, що вчинив нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку.

Разом з тим, одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може являтися підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. 9 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 р. виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

Відповідно до п. 10 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК.

Окрім того, слідчим суддею враховано дані про особу ОСОБА_1 : одружений, має місце проживання, де проживає разом ОСОБА_3 та сином – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про його тісні соціальні звязки, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає повністю, співпрацює зі слідством.

ОСОБА_1 має соціальні звязки, які спростовують ризик уникнути кримінальної відповідальності та ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, слідчим та прокурором не надано доказів, що підозрюваний переховувався від досудового слідства.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Прокурором та слідчим наведено обставини,які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_1 про підозру, копія якої 26.05.2021 року йому вручена .

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховує також тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України , що в поєднанні з наявними у суді даними про його особу, який має постійне місце проживання, разом з батьками, одружений, свою вину визнає повністю, співпрацює зі слідством, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання.

Додані до клопотання докази підтверджують існування ризику незаконного впливу ОСОБА_1 на потерпілих на свідків, які ще не допитані в кримінальному провадженні та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Разом із тим, проаналізувавши доводи клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність слідчим та прокурором ризиків можливого переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/ або суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки додані до клопотання матеріали не містять доказів, які б давали достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 має на меті переховуватися від органу досудового розслідування та/ або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до виснову про те, що клопотання про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , належним чином не вмотивоване, а викладені в ньому доводи, з достатністю не вказують на наявність обставин та ризиків, підтверджених фактичними даними, які би давали підстави вважати, що застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде виправданим. Окрім того, слідчим та прокурором не наведено доводів про недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів, ніж той, про який клопочуть слідчий та прокурор, для запобігання встановленому слідчим суддею ризику.

За таких обставин прокурором та слідчим доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю.

Згідно зі ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Враховуючи зазначене, приходжу до висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, який забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді та у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України покласти на нього певні обов`язки.

Керуючись п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" ст. ст. 177, 178, 181, 186, 194, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12021078030000519 – старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Долешак Ю.Ю., погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Логвін Д.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України - запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, на строк два місяці.

Покласти на підозрюваного такі обов`язки :

- прибувати до слідчого та прокурора за першою вимогою;

- не залишати місце проживання - АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді.

- утримуватися від спілкування із свідками та іншим підозрюваним у цьому кримінальному провадженні.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 .

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч.5ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи,вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. В разі невиконання вище вказаних зобов`язань відносно нього може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 01.06.2021 року о 16 год. 02 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца