Рішення № 97463168, 18.05.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/5909/19

Провадження № 2/234/775/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лутай А.М.,

за участю: секретаря судового засідання – Зеленкової С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Краматорськ Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк“ (далі АТ КБ „ПриватБанк“ або Банк) 04.04.2019р. звернувся до суду з даним позовом, вказуючи, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 , відповідач у справі, звернувся до Банку, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 28.07.2016р, згідно до якої підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку та зобов`язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, передбаченого п.1.1.1.63. Договору. Свої вимоги мотивує тим, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а останній зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошових коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Відповідно до п.2.1.1.3.3 Договору ОСОБА_1 доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі мінімального обов`язкового платежу. Вказує, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 17.03.2019р має заборгованість – 106 977,12грн, яка складається з наступного: 48 726,71грн - заборгованість за тілом кредита; 23 519,76 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 28597,76 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 562,55грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500грн - штраф (фіксована частина), 5070,34грн - штраф (процентна складова).

Ухвалою судді від 22.04.2019 року за вказаною позовною заявою було відкрито провадження по справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

04.06.2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просить відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відносно ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки, вважає, що позовна заява не відповідає обставинам справи та долученим до неї документам. Зазначає, що відповідно до тексту позовної заяви відповідачу було надано кредит у розмірі 37 000,00 грн, а відповідно наведеному розрахунку, заборгованість відповідача по тілу кредиту складає 48 726,71 грн. Це є неможливим, оскільки неможливо отримати більше коштів, ніж було надано. Відповідач стверджує, що таку суму він від АТ КБ «ПриватБанк» ніколи не отримував. Крім того, відповідач не погоджується з нараховуванням відсотків та штрафних санкцій, оскільки позивач вказує різні суми тілу кредита. Також не зрозуміло чому банк в судовому порядку намагається стягнути грошові кошти за кредитом, термін погашення якого ще не прострочено. Вказана вимога суперечить вимогам ст. 530 ЦК України. Також зазначив, що до позовної заяви, в якості доказу надання кредиту ОСОБА_1 , банком надана «Анкета-заява о приєднанні до Умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку». Тут же, як приклад долучається витяг в якому наводиться приклад надання декількох видів кредитів банком з різними умовами та процентними ставками. З наданого не зрозуміло, а до якого із вказаних видів банківських послуг долучився відповідач, які правила та порядок нарахування пені на нього розповсюджується. Заява ОСОБА_1 , яка видається за кредитний договір, який відповідно до ст. 1055 ЦК України має письмову форму, та яка чомусь приймається судами за кредитний договір, не відповідає вимогам законодавства до договору, оскільки не містить ні суми, на яку надається кредит, ні термінів на який він видається, ні порядку погашення, ні умов. Перевірити, підтвердивши або спростувавши, розрахунок позовних вимог взагалі неможливо, оскільки не зрозуміло скільки ж коштів отримав ОСОБА_1 , на яких умовах йому було надано кредит, в який час утворилася заборгованість та в якій сумі, яку було йому встановлено процентну ставку за користування кредитом. З наведеного, на думку представника, вбачається, що позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. ст. 81, 175 ЦПК України, позовні вимоги не доказані та безпідставні.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 15.07.2019 року, представник позивача зазначив, що заява відповідача не має жодного смислового навантаження та нічим не обґрунтована, оскільки останній має право ознайомитись із матеріалами справи в суді. Пояснив, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua:https://client-bank.privatbank.ua. Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг. Позивачем надано достатньо належних та достовірних, на його думку, доказів. Сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. У виписці з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Нарахування штрафних санкцій проводилось відповідно до умов договору, з умовами якого відповідач погодився, підписавши анкету-заяву.

Згідно пояснень відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні, він отримав зарплатну карту та кредитну карту «Приватбанку». У 2017 році був встановлений кредитний ліміт у розмірі 5000 грн. У 2017 році, знаходячись на роботі, він виявив, що з його карткового рахунку списуються грошові кошти. Після цього він тричі міняв картки. Деякий час все було нормально, а потім продовжилось списання коштів з карткового рахунку. Він звертався до банку, щоб розібратись в даній ситуації, но реакції від банку не було. Також він звертався до поліції з цього приводу, але до теперішнього часу рішення у кримінальному провадженні не прийнято. Він деякий час продовжував користуватись картками. Однак, потім заблокував всі картки «Приватбанку» та звернувся до іншого банку. Всього було знято 30 000,00 грн. Підтверджує кредитний ліміт у розмірі 18000 грн.

04.12.2020 року представником позивача суду надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він вказує, що відповідно до приписів п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у ст.49 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №Б/Н від 28.07.2016 р., в розмірі 97491,91грн., яка складається з: 72246,47 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 72246,47грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 25245,44 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, а також понесені позивачем судові витрати.

Згідно наданих представником відповідача пояснень від 16.02.2021 року, при ухваленні судом рішення, він просить врахувати те, що позивачем не доказано наявність підстав для позову, що є порушенням вимог ст. ст. 81, 95 ЦПК. Жодного належного доказу позивачем не обґрунтування позову не надано. Надана представником позивача копія анкети-заяви не відповідає вимогам Інструкцій про безготівкові розрахунки в Україні та про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затверджених постановами НБУ, а отже взагалі не може бути підставою для надання банківських послуг ОСОБА_1 та належним та допустим доказом у справі. Відповідно до наданого розрахунку на ім`я ОСОБА_1 було відкрито декілька карткових рахунків. За першим рахунком, який відповідає картці від 2016 р., дата відкриття якої відповідає копії анкети-заявки, заборгованості відповідач не має, і вказана картка закрита. Подальші рахунки та картки, за якими у ОСОБА_1 малася заборгованість, були відкриті банком безпідставно, на власний розсуд, і яким чином вони відносяться до відповідача ОСОБА_1 взагалі не зрозуміло. Позивач документів, передбачених Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженій Постановою НБУ № 22, на підтвердження законності та обґрунтованості платежів до суду не надав, відповідачу пред`явити не зміг. Отже вказані платежі були зроблені банком в порушення вимог діючого законодавства, і відповідач не може нести відповідальність за вказані платежі. Крім того, в позовній заяві позивач стверджує, що підставою для виникнення заборгованості стало надання кредиту за кредитною карткою з лімітом 37 000 грн. В той же час в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відповідачу було надано декілька кредитів на умовах миттєвої розстрочки. Така ж інформація зазначена і у роздруківці заборгованості. При цьому у наданій банком на обґрунтування позову роздруківці з мережі Інтернет Умовах користування пластиковою карткою такі поняття як «миттєва розстрочка», «оплата частинами» відсутні взагалі. Отже заборгованість за вказаними категоріями не може бути поєднана із користуванням кредитним лімітом за кредитною карткою. Отже і стягнення коштів наданих у різний час, на різних умовах, за одним позовом в рамках одної позовної вимоги не можливе. Постановою Великої Палати ВС у справі № 342/180/17 чітко зазначено, що анкета-заява АТ КБ «ПриватБанк» у якій не встановлено суми наданого кредиту, дати його повернення, умов надання кредиту, розміру процентів - не є підставою для позову. Банк взагалі не має права пред`являти позов, якщо ним не доведено укладення договору з клієнтом, якого належним чином повідомлено про умови надання кредитом, що засвідчено підписом останнього. Тільки за таких умов можливе нарахування боргу та процентів. У справі щодо ОСОБА_1 такі документи відсутні. Позовна заява протирічить об`єктивним обставинам справи, встановленим під час судового розгляду.

Представник АТ КБ „ПриватБанк“ Індусов М.В. підтримав вимоги позову в повному обсязі, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача надав суду заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність за наявними матеріалами у справі, наполягав на відмові у задоволенні позову.

Відповідно до ст.211 ч.2 ЦПК України судове засідання проведено у відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд знаходить позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 липня 2016 року відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі якої відповідачу відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов.

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Пам`яткою клієнта і Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПриватБанку.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , останньому 11.05.2017 було збільшено кредитний ліміт з 0,00 грн до 5 000,00 грн. В подальшому кредитний ліміт неодноразово збільшувався, останній раз 02.02.2018 до 37 000,00 грн. 18.07.2018 кредитний ліміт було зменшено до 0,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданому позивачем, відповідач порушував графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував у зв`язку з чим станом на 06.11.2020р. мається заборгованість в розмірі 97 491,91 грн., яка складається з: 72246,47 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 72246,47грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 25245,44 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АТ КБ «Приватбанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Проте, в заяві позичальника від 28.07.2016 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

АТ КБ «Приватбанк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28.07.2016р, посилався на Витяг з тарифів банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг як невід`ємні частини спірного договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку розміщені на сайті, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків відповідно до ст.625 ЦК України.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Крім того, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщений на сайті банку, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.07.2016р шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно із частиною 1 статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.051991р №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевказану позицію Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що нарахування та стягнення процентів, на погашення яких банком утримувалися кошти, проводилося безпідставно, оскільки відсутній письмовий договір про розмір процентів, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути непогашену заборгованість за кредитом в розмірі 48 191,38 грн = 72 246,47 грн (заборгованість за простроченим тілом кредита) – 24 055,09 грн (відсотки погашені за рахунок кредита).

Доводи відповідача та його представника про те, що з картки відповідача сторонньою особою були зняті грошові кошти, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, а тому суд не приймає їх до уваги при ухваленні рішення по справі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, суд зазначає наступне.

У частині 2 ст.625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач здійснив нарахування відсотків в розмірі 84,0% річних в сумі 25 245,44 грн.

У даному випадку, за відсутності Умов та правил надання банківських послуг, які погоджені відповідачем, неможливо стверджувати про договірні відсотки. Отже, вказаний розмір відсотків - 84,0% не може бути застосований.

Оскільки суд не бере до уваги Умови та правила надання банківських послуг, які не були підписані сторонами і на які посилається позивач, тому підстав стягувати відсотки в розмірі, передбаченому ч.2 ст.625 ЦК України, не має.

Отже, суд вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, у сумі 25 245,44 грн.

Також, у відповідності із ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 949,55 грн, який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Краматорськ Донецької області, ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, на рахунок № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за Кредитним договором № б/н від 28.07.2016 року у сумі 48 191,38 грн (сорок вісім тисяч сто девьяносто одна гривня 38коп).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Краматорськ Донецької області, ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, на рахунок № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) витрати по сплаті судового збору в сумі 949,55 грн (дев`ятсот сорок дев`ять гривень, 55коп).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Вступну та резолютивну частини рішення виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено 18.05.2021р.

Суддя: А.М.Лутай