Рішення № 97455705, 07.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 р. Справа№200/5291/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, надійшов позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними; зобов`язання здійснити перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу період роботи на ТОВ “Плюс І К” з 1 квітня 2005 року по 31 грудня 2005 року із врахуванням заробітної плати за цей період.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно не враховано період роботи на ТОВ “Плюс І К” з 1 квітня 2005 року по 31 грудня 2005 року, оскільки відсутність сплати страхових внесків не може бути підставою для неврахування такого періоду під час обрахунку пенсії. Позивач вважає, що оскільки обов`язок щодо сплати страхових внесків законом покладено на роботодавця, тому наявність заборгованості по їх сплаті не може слугувати підставою, що обмежує реалізацію працівником права на призначення та отримання пенсії.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що спірний період роботи позивача не зараховано до страхового стажу роботи через відсутність сплати єдиного соціального внеску підприємством ТОВ “Плюс І К”, що передбачено положеннями статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Відповідач вважає, що неможливість здійснення призначення пенсії позивачу викликана неправомірними діями з боку роботодавця, а не порушенням чинного законодавства з боку відповідача, тому пенсійний орган не повинен нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків страхувальниками.

Ухвалою від 5 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії доказів у відповідача.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданим 13 червня 1996 року Мар`їнським РВ УМВС України в Донецькій області.

Рішенням Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 4 вересня 2020 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 28 серпня 2020 року, що підтверджується розпорядженням про призначення пенсії та не є спірним між сторонами.

На звернення позивача, пенсійний орган листом від 23 березня 2021 року №186-193/Т-02/8-0572/21 повідомив про те, що період роботи на ТОВ “Плюс І К” з 1 квітня 2005 року по 31 грудня 2005 року не зараховано до страхового стажу, оскільки відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу підприємством ТОВ “Плюс І К” не сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України.

Не погодившись із не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи за який підприємством-страхувальником не сплачено страхові внески, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 1 статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до статті 11 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Положеннями статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.

Суд зазначає, що робота позивача на підприємстві ТОВ “Плюс І К» з 9 червня 2004 року по 21 грудня 2005 року (саме по 21 грудня 2015 року, а не як зазначає позивач – по 31 грудня 2005 року) підтверджується записом у трудовій книжці НОМЕР_2 , що видана на ім`я ОСОБА_1 та не є спірним між сторонами (а.с. 8 зворотній бік).

Згідно з довідкою про стаж, врахований для розрахунку пенсії вбачається, що період роботи позивача у ТОВ “Плюс І К» з 9 червня 2004 року по 21 грудня 2005 року врахований до страхового стажу у кількості 10 місяців.

При цьому, згідно з Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) страхувальником (код 31114848) ТОВ “Плюс І К» з квітня 2005 року по 21 грудня 2005 року заробітна плата нараховувалася, проте страхові внески не сплачено (а.с. 14 зворотній бік).

Тобто, із співставленням зазначених вище відомостей, встановлено, що саме період з 1 квітня 2005 року по 21 грудня 2005 року не врахований до страхового стажу позивача у зв`язку з несплатою підприємством-роботодавцем страхових внесків.

Суд зазначає, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24 травня2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував вказаний період до страхового стажу, посилаючись на зазначені ним обставини, чим порушив пенсійні права позивача.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у ТОВ “Плюс І К».

При цьому, оскільки судом встановлено, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 не враховано до страхового стажу період роботи у ТОВ “Плюс І К» з 1 квітня 2005 року по 21 грудня 2005 року, суд вважає за необхідне зобов`язати зарахувати вказаний період до страхового стажу позивача з врахуванням заробітку за цей період та здійснити перерахунок пенсії.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з квитанцій про сплату судового збору №72 від 27 квітня 2021 року, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у ТОВ “Плюс І К» з 1 квітня 2005 року по 21 грудня 2005 року.

Зобов`язати Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, б.6, код ЄДРПОУ 41247274) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період роботи у ТОВ “Плюс І К» з 1 квітня 2005 року по 21 грудня 2005 року із врахуванням заробітної плати за цей період та провести перерахунок пенсії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, б.6, код ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв