
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
18 травня 2021 р. Справа № 160/7598/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в м.Дніпрі матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа без самостійних вимог АТ "Укрсиббанк" про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
13 травня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа без самостійних вимог АТ "Укрсиббанк", в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 30611227;
- зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна божника - ОСОБА_1 .
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/7598/21 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України - суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши матеріали позовної заяви та перевіривши її відповідність вимогам ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що арешт з майна позивача підлягав зняттю відповідачем при поверненні виконавчого документа стягувачу, проте відповідачем цього зроблено не було. Також посилається на те, що на даний час встановлено відсутність заборгованості позивача перед банком.
Листом начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) позивачу повідомлено, що в Індустріальному відділі державної виконавчої служби ДМУЮ на виконанні перебувало виконавче провадження № 30611227 з примусового виконання виконавчого листа виданого 02.11.2021 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» боргу у розмірі 569 898, 27 грн. та державним виконавцем 26.06.2012 року, керуючись п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції що діяла на час прийняття рішення, у зв`язку з відсутність у боржника майна, повернуто виконавчий документ стягувачу.
На думку позивача, у разі відсутності на теперішній час виконавчих проваджень, в яких позивач виступає як боржник, свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення відносно позивача, а отже і відсутність правової підстави для накладення арешту на нерухоме майно, завершуючи виконавчі провадження, державний виконавець повинен був зняти накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить позивачу, проте цього не зробив.
Визначаючись з приводу того, чи належить розглядати даний спір в порядку адміністративного судочинства, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях вказував на те, що фраза "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах встановлено Кодексом адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Частиною 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення поняття суб`єкта владних повноважень наведене у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, згідно з якою під таким розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Суд враховує, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
Так, відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого судового порядку оскарження. Якщо ж законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності зазначених осіб, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Так і ж висновки викладені і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/12964/17.
Водночас, нормативно-правовим актом, який врегульовує особливості здійснення виконавчого провадження, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).
Частиною 1 статті 74 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Разом із тим, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина 2 статті 74 Закону №1404-VIII).
Відтак, розгляд справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акту, а відтак, має здійснюватись саме тим судом, який постановив рішення у справі та видав виконавчий лист, зокрема за винятком випадків, встановлених частиною 2 статті 74 Закону №1404-VIII.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №814/1727/16 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності держвиконавця, які ним вчиняються (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору пов`язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю.
Відтак, за загальним правилом сторони виконавчого провадження, їхні представники можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист. Разом з цим інші учасники виконавчого провадження можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби до адміністративного суду.
Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 808/8368/15.
Позивачем оскаржується бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), що допущені в межах виконавчого провадження, яке здійснювалося з примусового виконання виконавчого листа, що виданий Індустріальним районним суд м. Дніпропетровська за результатами розгляду цивільної справи. Разом із тим, ОСОБА_1 , визначений боржником у виконавчому документі, тобто є стороною виконавчого провадження.
На переконання суду, таку справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, адже позивачем оскаржується бездіяльність органів державної виконавчої служби, що допущена при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за результатами розгляду цивільної справи.
Більше того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №814/1727/16 касаційний суд висновувався про те, що обставини звернення до суду сторони виконавчого провадження з метою оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, навіть після завершення виконавчого провадження, не наділяє таку особу статусом іншого учасника виконавчого провадження та не змінює статусу цього учасника у вказаному виконавчому провадженні.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч. 6 ст. 170 КАС України).
Цивільним процесуальним кодексом України (надалі - ЦПК України) визначено порядок оскарження рішень державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до положень цього Кодексу.
Так, за приписами частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із частиною 1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Таким чином, правила статей 447, 448 ЦПК України встановлюють інший порядок судового оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого судом за результатами розгляду цивільної справи,
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскільки позивачем оскаржується бездіяльність органів державної виконавчої служби, що допущена при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Індустріальним районним суд м. Дніпропетровська за результатами розгляду цивільної справи, тому така справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 4, 19, 170, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,-
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа без самостійних вимог АТ "Укрсиббанк" про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії.
Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї позовної заяви слід здійснювати в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко
Судове рішення № 97455384, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 18.05.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/7598/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: