Рішення № 97452902, 17.05.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1457/21

Провадження № 2-а/0203/31/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сядро Г.Г.,

за участі:

представника позивача - Воронова Д.Ю.,

представника відповідача - Романенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

встановив:

16.04.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Дніпровської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровської митниці Державної митної служби України від 08.04.2021 року у справі про порушення митних правил № 0116/11000/21, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 61629,96 грн.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він вважає прийняту постанову у справі про порушення митних правил від 08.04.2021 року № 0116/11000/21 необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням чинного законодавства України, а викладені у ній обставини та підстави порушення митних правил є такими, що не відповідають дійсності. На думку позивача, під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем були проігноровані пояснення позивача, які надавалися ним 03.03.2021 року при розгляді справи, а саме відсутність у діях позивача складу порушення ст. 485 Митного кодексу України, тобто вини у формі умислу.

Так, як пояснив позивач, розбіжності у вазі нетто не впливають ані на якісні показники, ані на вартість товару, так як поставка товару здійснюється не за ваговими показниками, а в штуках. При цьому відповідно до акту проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26.02.2021 року, митним оглядом була підтверджена правильність вказаної кількості пакувальних місць, кількість самого товару, та відповідність вказаної ваги брутто, відсутність незадекларованого товару та сторонніх вкладень. А тому, як зазначив позивач, розрахунок митної вартості товару у ЕМД був виконаний позивачем на підставі документів, наданих імпортером та у відповідності до Митного кодексу України. Також позивач зазначив, що зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносини, тобто встановлений законом порядок сплати податків та зборів.

З огляду на викладене, позивач вважає, що виявлена різниця ваги нетто, зазначена в ЕМД № UA110130/2021/005051, не може бути доказом того, що дії позивача були направлені на умисну недоплату податків та зборів, доказом вини у формі прямого умислу, тобто позивач не мав умислу на ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру. Тим більше, позивач є посадовою особою виконавця комплексу робіт по митно-брокерському обслуговуванню на підставі договору від 11.01.2017 року № 11012017-Б1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стратера» (далі - ТОВ «Стратера», замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Опцион Трейд» (далі - ТОВ «Опцион Трейд», виконавець). Від імені виконавця позивач і здійснив декларування товару, тобто виконав свої посадові обов`язки, та відповідно до умов вищевказаного договору, зазначав кількісні і вартісні характеристики товару в ЕМД № UA110130/2021/005051, а саме вагу нетто, відповідно до наданих замовником документів на товар, поданого до митного оформлення. Тому позивач зобов`язаний був та здійснив декларування товару, виходячи саме з тих даних, які йому були повідомлені замовником.

У судовому засіданні представник позивача зазначив обставини звернення до суду з позовом таким чином, як про це зазначено вище та додав, що з боку позивача не було зовнішніх проявів суб`єктивної сторони, він є брокером та не може вважатися декларантом. Тим більше, що умовами договору та характеристики товару за документацією товаровиробника, при визначенні ціни товару до уваги бралась не вага нетто товару, а кількість товару, та різниця у вазі товару може становити 4 - 7 % (відсотків) розбіжностей у показниках.

Тому представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, надав суду відзив на позов від 05.05.2021 року, в якому зазначив, що 25.02.2021 року позивач на підставі договору про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів подав до митного оформлення документи та електронну митну декларацію, задекларував в митному режимі імпорт зазначених товарів. По вказаній митній декларації спрацювали форми контролю (АСУР), був проведений повний митний огляд заявлених товарів із зважуванням, за результатами якого були встановлені розбіжності у вазі нетто: загальна різниця між заявленою вагою нетто та фактичною складає 950,8 кг. У ході проведеної перевірки на підставі службових записок було встановлено, що ОСОБА_1 з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів заявив у графі 38 митної декларації № 110130/2021/005051 неправдиві відомості, стосовно ваги нетто столового посуду: ємності для їжі та сипучих у асортименті, що призвело до ухилення від сплати митних платежів у сумі 20543,32 грн, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ст. 485 Митного кодексу України.

Також за поясненнями представника відповідача, позивач є декларантом у розумінні положень ч. 4 ст. 266 Митного кодексу України, а суб`єктивний критерій означає, що особа могла (мала фактичну можливість) передбачити настання шкідливих наслідків свого діяння. З огляду на викладене, відповідач вважає, що вина ОСОБА_1 повністю доведена матеріалами справи про порушення митних правил № 0116/11000/20, постанова відповідача винесена на законних підставах.

У ході судового засідання представник відповідача зазначила, що позивач як декларант несе відповідальність за правильність відомостей, зокрема, щодо вказаної ваги нетто товару. При цьому кожна сторона наділена певними правами та обов`язками та зокрема на декларанта покладено обов`язок здійснювати декларування товарів за встановленою законодавством формою, а у разі необхідності позивач мав право здійснити зважування товару та вибірковим методом перевірити правильність зазначених ним відомостей, зокрема, в частині відомостей про вагу нетто товару, що декларується.

Тому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22.04.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Під час судового засідання були заслухані пояснення учасників справи, досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи.

17.05.2021 року в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

08.04.2021 року відповідачем була винесена оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил № 0116/11000/21.

За відомостями зі вказаної вище постанови, 25.02.2021 року з Об`єднаних Арабських Еміратів на митну територію України в зоні діяльності Одеської митниці Держмитслужби відповідно до контракту від 01.01.2016 року № 1003UA та додатків до нього від 01.09.2016 року № 1, від 01.01.2017 року № 2 та від 30.09.2018 року № 6, укладених між ТОВ «Стратера» та компанією «Arc Middle East L.L.C.», на адресу ТОВ «Стратера», згідно з інвойсом від 31.12.2020 року № 29042597, експортної декларації від 03.01.2021 року № 201-04996960-21 та коносаменту від 05.01.2021 року № COSU6286400860 від компанії «Arc Middle East L.L.C.» у контейнері CCLU7489831 надійшов товар: посуд столовий: ємності для їжі та сипучих в асортименті, загальною вагою нетто 16073 кг, вартістю 37700,92 доларів США (1052990,50 грн за курсом НБУ), який у подальшому 26.02.2021 року відповідно до документу контролю доставки типу IM/40/ЕЕ № 110000000/2021/904744 від 19.02.2021 року, CMR від 25.02.2021 року № 9831 було доставлено в зону діяльності митного поста «Дніпро» Дніпровської митниці Держмитслужби.

Того ж дня ОСОБА_1 на підставі договору про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів від 11.07.2017 року № 11012017-Б1 подав до митного оформлення документи та електронну митну декларацію типу IM/40/ЕЕ, зареєстровану за № UA110130/2021/005051 та задекларував в митному режимі імпорт зазначені товари.

По вказаній декларації спрацювали форми контролю (АСУР) та після повного митного огляду заявлених товарів із зважуванням було встановлено наступні розбіжності у вазі нетто на загальну різницю між заявленою вагою нетто та фактичною, що складає 950,8 кг (товар № 1 - 920,7 кг та товар № 2 - 30,1 кг).

Після проведених розрахунків та встановлених в ході митного огляду розбіжностей у вазі нетто задекларованих товарів на підставі службових записок від 01.03.2021 року, 02.03.2021 року, 03.03.2021 року, відповідачем була визначена сума несплачених митних платежів у розмірі 20543,32 грн.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів заявив у графі 38 митної декларації № 110130/2021/005051 неправдиві відомості, стосовно ваги нетто столового посуду: ємності для їжі та сипучих у асортименті, що призвело до ухилення від сплати митних платежів у сумі 20543,32 грн, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ст. 485 Митного кодексу України.

Відповідачем було постановлено визнати винним громадянина ОСОБА_1 , уповноваженого на роботу з митницею ТОВ «Опцион Трейд», у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України; на громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 61629,96 грн.

Вказану постанову було вручено позивачу - 08.04.2021 року, про що свідчить його особистий підпис на копії постанови (а.с.7-9).

Також на підтвердження своєї позиції відповідач надав суду копії службових записок від 01.03.2021 року № 7.5-20-01/499, від 02.03.2021 року № 37/7.5-15-02, та від 03.03.2021 року № 7.5-20-01/546, № 091/7.5-28-06-1-40, які складались під час проведення перевірки відомостей та розрахунку різниці у вазі нетто товару, за відомостями з яких, загальна різниця між заявленою вагою нетто в МД - 16 073,00 кг та виявленою в результаті вибіркового зважування складає - 950,8 кг (товар № 1 - 920,7 кг, товар № 2 - 30,1 кг), а заявлена в МД № UA110130/2021/005051 кількість товарів відповідає фактичній, за розрахунком митних платежів за товар № 1 сума по товару № 1 складає - 20080,57 грн, по товару № 2 - 462,75 грн, загальна сума - 20453,32 грн (а.с.78-85).

У ході розгляду справи про порушення позивачем митних правил ним були надані письмові пояснення та у позивача були витребувані відповідачем документи, зазначені у митній декларації, які підтверджують митну вартість товарів та відповідність кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації. На підтвердження цього позивач надав суду копії: контракту від 01.01.2016 року № 1003UA, додаткових угод до контракту від 01.09.2016 року № 1, від 01.01.2017 року № 2, від 30.09.2018 року № 6; платіжного доручення № 121 від 14.01.2021 року; інвойсу від 31.12.2020 року № 29042597; пакувального листа від 31.12.2020 року; експортної декларації від 03.01.2021 року № 201-04996960-21; коносаменту від 05.01.2021 року № COSU6286400860; документа контролю доставки типу IM/40/EE № 110000000/2021/904744 від 19.02.2021 року; CMR від 25.02.2021 року № 9831; акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 25.02.2021 року; договору про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів від 11.01.2017 року № 11012017-Б1; декларації типу IM/40/ДE № UA110130/2021/005051, бухгалтерської довідки ТОВ «Стратера» від 25.02.2021 року № 25/21_Т9; листа від виробника від 03.03.2021 року; акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26.02.2021 року (а.с.10-56).

Так, за умовами контракту від 01.01.2016 року № 1003UA, «АРК Інтернешнл Мідл Іст» ЕлЕлСі, ОАЕ (продавець) та ТОВ «Стратера» (покупець або клієнт) уклали цей контракт про таке: продавець продає товар (вироби зі скла, скляний кухонний посуд) виробництва «АРК Інтернешнл Мідл Іст» ЕлЕлСі, Об`єднані Арабські Емірати (товар), а покупець приймає і оплачує його згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною контракту. Асортимент товару узгоджується сторонами один раз і вказується в специфікації. Найменування, асортимент, кількість і ціна товару, що підлягає поставці, вказується сторонами в рахунку-проформі. Якісні характеристики і технічні умови до товару затверджуються обома сторонами шляхом підписання обома сторонами угоди про якість. Товар відвантажується в експортній упаковці, придатній для транспортування. Маркування місць повинно мати наступну інформацію: торговельна марка, № артикула, кількість в коробці, вага брутто, вага нетто, габарити, № місця, логістичний код. Індивідуальне маркування на коробці проводиться продавцем відповідно до інструкцій та вимог покупця. Упаковка та маркування входять у вартість товару. Відповідно до домовленості між сторонами, будь-яке посилання на якість товару чи якісні характеристики повинні відповідати стандартам Угоди про якість «Luminarc®» «Arcoroc®» для конкретного типу товару і підтверджується сертифікатом.

За умовами додаткової угоди № 1 до контракту, сторони дійшли згоди змінити п. 1.4.4. контракту та викласти його в такій редакції: після затвердження якісних характеристик і технічних умов до товару, а також макета упаковки постачальник несе відповідальність за відповідність якісних характеристик і технічних умов товару, зовнішнього вигляду упаковки затвердженим сторонами відповідно з цим контрактом еталонним зразкам продукції та дизайнам упаковки. Сторони узгодили, що внаслідок виробничого процесу постачальника, можливе відхилення у розмірі продукції, яка постачається, але не більше +/- 10% (відсотків) (а.с.25-35).

У ході судового розгляду справи було встановлено, що позивач є директором ТОВ «Опцион Трейд» та надавав ТОВ «Стратера» митно-брокерські послуги на підставі договору від 11.01.2017 року № 11012017-Б1 про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів. Так, за умовами вказаного договору, ТОВ «Опцион Трейд» в особі директора ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ «Стратера» (замовник) в особі директора ОСОБА_2 (замовник), уклали договір, яким врегульовано взаємовідносини між замовником та виконавцем при наданні митно-брокерських послуг згідно з чинним законодавством України. Замовник доручає, а виконавець зобов`язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати повний комплекс робіт по митно-брокерському обслуговуванню. Дії, пов`язані з декларуванням і митним оформленням товарів замовника обумовлено здійснювати виконавцю самостійно від свого імені за рахунок і за дорученням замовника в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством України. За умовами договору, виконавець не несе відповідальності за невідповідність товарів (їх найменувань, маркування, кількісних та якісних характеристик), зазначених у товаросупровідних документах, товарам, що фактично переміщуються через митний кордон України (а.с.46-48).

За відомостями з листа від 03.03.2021 року «АРК Інтернешнл Мідл Іст», що є контрагентом ТОВ «Стратера» за умовами контракту від 01.01.2016 року, коливання ваги знаходиться в межах 4-7 % (відсотків); такі розбіжності у вазі нетто не впливають ані на якісні характеристики, ані на вартість товару, бо поставка товару здійснюється не за ваговими показниками, а в штуках. У зауваженнях до акта огляду вказано, що постачальник у супровідних документах вказує теоретично розраховану вагу, що спричиняє виявлену різницю у 950,8 кг, що складає 5,9 % (відсотків) від вказаної ваги нетто в ЕМД. Перевірена вага брутто співпадає із зазначеною в ЕМД, що підтверджується світлинами процедури зважування. При цьому зазначено, що товар обліковується на підприємстві та реалізується поштучно, вага нетто/брутто є довідковими логістичними показниками для розрахунку та розподілу транспортних та інших витрат (а.с.53-54, 56).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності постанови Дніпровської митниці Державної митної служби України від 08.04.2021 року у справі про порушення митних правил № 0116/11000/21, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 61629,96 грн.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, суд, надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення», орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.

Визначене ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Пунктом 4, пунктом 8, пунктом 63 ч. 1 ст. 4 МК України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку; декларант - це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування; уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов`язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Відповідно до ст. 266 МК України, декларант зобов`язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.

У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від митного органу випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Аналіз викладених положень Митного кодексу України та обставин справи вказує, що позивач вважається уповноваженою особою (представником) декларанта, яким у свою чергу, виступає ТОВ «Стратер». Водночас уповноважена особа декларанта має обов`язки, права та відповідальність, що визначені ст. 266 Митного кодексу України, як і декларант.

Відповідно до положень ст. 485 МК України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Обов`язковою умовою притягнення особи до відповідальності за статтею 485 МК України є наявність вини у формі умислу.

Диспозиція вказаної правової норми передбачає необхідність спеціальної протиправної мети у вигляді неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. При цьому, у статті 485 МК України вказано, що застосування адміністративного стягнення до порушника митних правил можливе тільки за заявлення у митній декларації, зокрема неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості.

Отже, відповідальність за ст. 485 МК України може наставати лише у випадку, коли правопорушник свідомо, з умислом, спрямованим на зменшення митних платежів, вказав неправдиву інформацію або ж надав митним органам документи, в яких містяться відомості, що не відповідають дійсності.

Вказана правова позиція підтверджена постановою КАС у складі ВС від 20.03.2018 року у справі № 640/7258/17, що враховується судом на підставі положень ч. 5 ст. 242 КАС України.

За приписами ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно ч. 3 ст. 335 МК України, разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

3) транспортні (перевізні) документи;

4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);

7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;

8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;

9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані :

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Отже, здійснення митного контролю є прямим обов`язком відповідача, в той час як застосування штрафних санкцій за порушення, пов`язані з неправильним визначенням ваги нетто, можливе лише при поданні декларантом неправдивих відомостей, підроблених документів чи подання документів не в повному обсязі.

Крім того, суд враховує те, що за умовами додаткової угоди до контракту сторонами передбачались можливі відхилення у розмірі продукції, яка постачається, але не більше +/- 10 % (відсотків), та за відомостями виробника товару коливання ваги товару знаходиться у межах 4-7 % (відсотків), що не заперечувалось відповідачем. За поясненнями представника відповідача, під час визначення розбіжностей у вазі нетто відповідачем враховувалися такі коливання. При цьому, як пояснив позивач, такі коливання, з урахуванням встановлених відповідачем розбіжностей у 950,8 кг, становлять 5,9 % (відсотків) можливих відхилень у вазі нетто, тобто входять у передбачені 4-7 % (відсотків) можливих коливань, що передбачено домовленістю сторін контракту та за інформацією товаровиробника.

Також суд враховує і те, що відповідач не заперечував проти правильності визначення позивачем кількості товару, що поставляється, та проти правильності визначеної ваги брутто товару. Тим більше, в судовому засідання представник відповідача, надаючи як додаткові докази службові записки, зазначила, що під час їх складання враховувались можливі коливання 4-7 % (відсотків), проте такі твердження не підтверджуються належними та допустимими доказами, та як з самих службових записок, так і з оскаржуваної постанови, не видно врахування відповідачем показника коливань ваги нетто. З огляду на це, посилання відповідача у службових записках та оскаржуваній постанові на невідповідність заявленої ваги нетто товару та на проведену вибіркову перевірку такої, не можуть свідчити про наявність умислу в діях позивача на зазначення неправдивих відомостей при зазначенні ваги нетто товару, що поставляється, у митній декларації № 110130/2021/005051.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

За приписами статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача.

У справі, яка розглядається, відповідачем на підтвердження правомірності дій вчинених при притягненні особи до адміністративної відповідальності суду надані копії службових записок, що стали підставою для винесення оскаржуваної постанови. Суд вважає, що обвинувачення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб`єктом владних повноважень в постанові, тобто в своєму рішенні, про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, суд, враховуючи, що в ході судового засідання не було встановлено наявності ознак порушення митних правил в діях позивача, на підставі ст. 286 КАС України, вважає за необхідне частково задовольнити позов ОСОБА_1 та скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі про порушення митних правил - закрити, у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, з урахуванням встановленого законом станом на 01.01.2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, ставка судового збору відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» становить 454,00 грн.

Тому, враховуючи, що позивач загалом сплатив 908,00 грн судового збору, суд зазначає, що сума сплаченого судового збору у розмірі 454,00 грн є надміру сплаченим судовим збором, який підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України та не може бути стягнутий з відповідача пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 650/24182 (в чинній редакції станом на момент судового розгляду справи), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства подається копія судового рішення, засвідчена належним чином.

Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи, що відповідачем не доведено умислу позивача в ухиленні від сплати митних платежів, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення та ознаки порушення митних правил.

З огляду на те, що у діях позивача не встановлено ознак порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, суд вважає, що є підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищевикладене, оскільки в ході вирішення справи встановлено та доведено факт відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а відповідачем не доведено правомірності складання оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та в силу ст. 286 КАС України, вважає за необхідне скасувати постанову Дніпровської митниці Державної митної служби України від 08 квітня 2021 року в справі про порушення митних правил № 0116/11000/21 та закрити провадження у справі про порушення митних правил № 0116/11000/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 485 Митного кодексу України, а у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

З приводу розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд, враховуючи часткове задоволення позовних вимог вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань 340,50 грн (454,00 грн х 0,75 = 340,50 грн), а 454,00 грн надміру сплаченого судового збору - повернути позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил - задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпровської митниці Державної митної служби України від 08 квітня 2021 року в справі про порушення митних правил № 0116/11000/21, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 61629,96 грн (шістдесят одна тисяча шістсот двадцять дев`ять гривень 96 копійок).

Провадження в справі про порушення митних правил № 0116/11000/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 485 Митного кодексу України - закрити.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Державної митної служби України (адреса місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ 43350935) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 340,50 грн (триста сорок гривень 50 копійок).

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1; код ЄДРПОУ 37988155) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) надміру сплачену суму судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) (квитанція № 0.0.2087642766.1 від 14.04.2021 року на суму 908,00 грн, міститься в матеріалах адміністративної справи № 203/1457/21).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04.06.2021 року.

Суддя Ф.М. Ханієва