Ухвала суду № 97452024, 04.06.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/31467/19

Провадження №1-кп/127/994/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Каленяка Р.А.,

при секретарі Шмирової О.М.,

за участю:

прокурора Шестопала Д.А.,

захисників Дідиченка О.О., Грібова М.Л.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12019020020002133, внесеного в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань 25 вересня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають матеріали кримінального провадження №12019020020002133 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, яке мотивував тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Доповнив що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Зокрема, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає в тому, що ОСОБА_1 буде ухилятися від суду, усвідомлюючи той факт, що йому доведеться в подальшому відбувати покарання в місцях позбавлення волі. Крім того, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає в тому, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як останній схильний до вчинення кримінальних правопорушень, він являється особою раніше судимою за вчинення корисливих злочинів, вчинив дані кримінальні правопорушення після відбуття реальної міри покарання. ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, веде антигромадський спосіб життя, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а тому, з метою попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та уникнення переховування ним від органів досудового розслідування та суду, просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 181 600 грн., у разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 певні обов`язки.

Також просив суд (усне клопотання) продовжити обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, яке мотивувала тим, що обвинувачена може ухилятися від явки до суду, усвідомлюючи той факт, що їй доведеться в подальшому відбувати покарання в місцях позбавлення волі, також може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як відносно неї 31.05.2018 до суду направлено кримінальне провадження за ч.1 ст. 309 КК України. Крім того, обвинувачена не має постійного місця роботи, веде антигромадський спосіб життя, а тому з метою попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та недопущення переховування від суду просив суд продовжити їй запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, що полягає в забороні залишати житло в якому вона проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22.00 год. по 07.00 год., кожної доби.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив проти клопотання прокурора, суду пояснив, що він має постійне місце проживання та прописки.

Захисник Грібов М.Л. заперечив проти клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Додатково доповнив, що прокурором не надано жодного доказу того, що саме ОСОБА_1 вчинено злочин. Крім того, з протоколу затримання вбачається що обвинувачений сам прийшов в органи поліції, тобто нікуди не тікав, не ховався, що також підтверджує відсутність підстав та потреби тримання під вартою. Також відсутні заяви потерпілих та свідків щодо тиску на них з боку обвинуваченого, вважає що посилання прокурора на вчинення тяжкого злочину - не є підставою продовження строку тримання під вартою, підстави повинні бути підтверджені фактами. Також вважає, що суд першої інстанції не мотивовано встановив максимальний рівень застави, що є непомірним тягарем для обвинуваченого враховуючи те, що він офіційно не працює, жодного виду соціальної допомоги не отримує. Просив врахувати практику Європейського суду з прав людини. На думку захисту, суд першої інстанції встановлюючи непомірний для обвинуваченого розмір застави свідомо обмежив його у можливості реалізації права на заставу передбачену чинним законодавством. Розмір застави був визначений виключно виходячи з суми можливої шкоди та тяжкості покарання, з метою унеможливлення внесення застави. Просив суд відмовити прокурору в заявленому клопотанні та змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт або зменшити суму застави.

Обвинувачена ОСОБА_2 не згодна з клопотанням прокурора.

Захисник Дідиченко О.О. підтримав думку своєї підзахисної, вважає підстави зазначені в клопотанні прокурора не знайшли свого підтвердження, просив суд в заявленому клопотанні прокурору відмовити. Також доповнив, що прокурором не надано письмового клопотання, що є порушенням кримінально-процесуального закону щодо форми звернення з відповідним клопотанням.

Вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченим запобіжні заходи, суд приймає до уваги, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинуваченій ОСОБА_2 - у виді домашнього арешту.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований ст. 199 КПК України глави 18 КПК України, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що ч.3 ст. 199 КПК України є банкетною нормою щодо ст. 184 КПК України. Зі змісту ч.2 ст. 184 КПК України випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про продовження терміну дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до положень ч.2 ст. 181 КПК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний час доби.

Твердження сторони захисту про недотримання стороною обвинувачення вимог чинного кримінально-процесуального законодавства щодо форми звернення до суду з клопотаннями про продовження запобіжних заходів обґрунтоване. Разом з тим, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження обвинуваченим запобіжних заходів до спливу двомісячного строку.

Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали обвинувального акту суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити строк тримання під вартою, обвинуваченій ОСОБА_2 - у вигляді домашнього арешту у певний період доби, в зв`язку з тим, що вони обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, обвинувачені можуть продовжити свою злочинну діяльність, не мають будь-яких джерел доходу, не мають постійного місця роботи, що дає підстави вважати, що у подальшому вони можуть переховуватись від суду, вчиняти нові злочини, незаконно впливати на потерпілу та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особи обвинувачених та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативного триманню під вартою ОСОБА_1 та у вигляді домашнього арешту у певний період доби ОСОБА_2 , як такого, що недостатній для запобіганню ризикам та виконанню обвинуваченими процесуальних обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (абз.5 п.18 Листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).

На думку суду, в клопотаннях обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, тяжкість покарання за скоєний злочин, особи підозрюваних, відсутність соціально стримуючих факторів, тому суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому, підстав для застосування ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та неможливим і саме тримання під вартою ОСОБА_1 може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, а тому дане клопотання суд вважає обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, судом врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя/суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом.

Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що застава може бути застосована до особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У таких випадках її розмір підлягає визначенню в ухвалі суду. Слідчому судді, суду слід зважати, що визначені у ч. 5 ст. 182 КПК чіткі розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, що сприяє виконанню завдань кримінального провадження. Суду необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абз.2-4 п.16 Листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).

Згідно п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, майновий стан обвинуваченого суд вважає, що з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу ОСОБА_1 необхідно визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 182, 183, 331, 369, 370, 372 КПК України, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника Грібова М.Л. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або зменшення суми застави - відмовити.

Клопотання прокурора Шестопала Д.А. про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб.

Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє 04 червня 2021 року по 02 серпня 2021 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень. У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати на виклики суду за першою вимогою;

- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не відлучатись із місця проживання;

- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Виконання ухвали суду доручити прокурору Шестопалу Д.А. та начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань ( №1)».

Клопотання прокурора Шестопала Д.А. про продовження обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби, що полягає в забороні залишати житло в якому вона проживає, за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 22.00 год. по 07.00 год., кожної доби на 60 (шістдесят) діб - задовольнити.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_2 наступні обов`язки:

1) прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою;

2) не залишати місце постійного проживання АДРЕСА_3 , 76 без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Ухвала про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту діє з 04 червня 2021 року по 02 серпня 2021 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП України у Вінницькій області.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж 5 днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: